Рішення від 28.09.2021 по справі 140/2566/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2566/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 на праві власності володіє нежитловою будівлею - приміщенням зерноскладу, загальною площею 429,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення знаходиться на земельній ділянці площею 2,0 га з кадастровим номером 0720584001:01:001:0173, яка належить позивачу на праві приватної власності.

06.11.2020 позивач отримав ППР від 30.10.2020 № 0024471/2-0415-0301 на суму 1716,80 грн., № 0024471/1-0415-0301 на суму 23970,82 грн., якими визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості , тобто за приміщення зерноскладу за 2017, 2018 р.р.

Позивач вважає вказані ППР протиправними, мотивуючи таким.

Так, з моменту отримання у власність вказаного приміщення зерноскладу (29.12.2017) до 22.08.2019, моменту реєстрації фізичної особи-підприємця (далі - ФОП), позивач не займався сільськогосподарською чи господарською діяльністю як ФОП, не використовував зазначеного приміщення для зберігання зерна чи надання послуг, оскільки вказане приміщення не обладнане для його належного використання за цільовим призначенням. По даний час нежитлове приміщення зерноскладу використовується для зберігання трактора, різного роду техніки та обладнання, вирощеної картоплі та буряків.

Позивач вказує, що відповідач помилково самостійно визначив ставку оподаткування за кодом підгрупи 1271.3 Будівлі для зберігання зерна групи 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства розділу 127 Будівлі нежитлові інші , у розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати, та вважає, що ставку податку необхідно було визначити за групою Будівлі промисловості та склади (код 125), за ставкою 0,1 % мінімальної заробітної плати.

Якщо виходити з того, що приміщення зерноскладу має сільськогосподарське призначення, то позивач вважає, що у цій спірній ситуації необхідно застосувати податкову пільгу на підставі підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач в розумінні чинного законодавства вважає себе сільськогосподарським товаровиробником, оскільки перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , від шлюбу народилося троє дітей, усі вказані особи проживають разом з позивачем, у приватній власності позивача та його дружини знаходиться 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які в період з 2017 по 2018 роки використовувалися для вирощування різного роду сільськогосподарських культур та вирощування худоби, з метою утримання власної сім`ї, та усю вирощену продукцію (картоплю та буряк) та техніку, яка використовувалася у вирощуванні сільськогосподарських культур, позивач зберігав у вказаному зерноскладі.

Крім того, додатковою підставою для скасування вказаних ППР за 2017 та 2018 р.р. є те, що вони були прийняті в один день 30.10.2020, тобто після закінчення визначеного законом строку (до 1 липня поточного року).

Позивач просить визнати протиправними та скасувати ППР ГУ ДПС у Волинській області від 30.10.2020 № 0024471/2-0415-0301 на суму 1716,80 грн., № 0024471/1-0415-0301 на суму 23970,82 грн., якими визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 75).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 79-82) представник відповідача Сахарчук А.А. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, зазначає, що платник податків не заперечує щодо наявності у нього об`єктів нерухомості та стосовно здійснених нарахувань в оскаржуваних ППР. Ставка податку правильно була визначена у розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати за рішенням Устилузької міської ради від 26.01.2017 № 18/3. В період, за який був нарахований податок на нерухоме майно, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) не були віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Докази виготовлення платником податків сільськогосподарської продукції та використання будівель для сільськогосподарської діяльності у матеріалах справи відсутні, а тому посилання позивача на підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не можуть бути враховані.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не підлягало судом вирішенню по суті.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 6 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 з 26.12.2017 зареєстровано право власності на приміщення зерноскладу загальною площею 429,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2017 № 109617537 (а. с. 26), технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна (інвентарний номер № 2823) (а. с. 29-36).

30.10.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення за формою Ф , якими позивачу ОСОБА_1 визначені суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості :

№ 0024471/2-0415-0301 на суму 1716,80 грн., за 2017 рік (а. с. 12);

№ 0024471/1-0415-0301 на суму 23970,82 грн., за 2018 рік (а. с. 13).

З відзиву на позовну заяву вбачається, що ставка податку була визначена у розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати, за рішенням Устилузької міської ради від 26.01.2017 № 18/3 (а. с. 61-62), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за 2017 рік - 3200,00 грн. (48,00 грн. / 1 кв.м.), за 2018 рік - 3723,00 грн. (55,85 грн. / 1 кв.м.), площі зерноскладу 429,2 кв.м., внаслідок чого податкове зобов`язання за податковий період 2018 року становить 23970,82 грн. (429,2 кв.м. х 55,85 грн.), за податковий період 2017 року (за один місяць) - 1716,80 грн. (429,2 кв.м. х 48,00 грн. : 12 місяців) (а. с. 79-80).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За правилами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з тим, за приписами пунктів 30.1, 30.2, підпункту г пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: звільнення від сплати податку та збору.

Згідно із підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 560/168/19, які полягають у такому.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Аналіз змісту підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1), будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Поняття ж сільськогосподарський товаровиробник визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV цього Кодексу Спеціальні податкові режими , до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник , яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність , що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ Податок на майно .

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2014 років від 18.01.2001 № 2238-ІІІ (далі - Закон № 2238-ІІІ), під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції . Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 № 575-VI (далі - Закон № 575-VI) виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин; домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що наведені поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18, від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16).

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, необхідно встановити, чи дійсно позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права (як про це вказано у позовній заяві), та чи використовувалася спірна споруда зерноскладу у сільськогосподарській діяльності.

Так, у позовній заяві стверджується, що позивач в розумінні норм законодавства у спірний період (2017-2018 р.р.) вважається сільськогосподарським товаровиробником, оскільки: перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , від шлюбу народилося троє дітей, усі вказані особи проживають разом з позивачем; у приватній власності позивача та його дружини знаходиться 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які в період з 2017 по 2018 роки використовувалися для вирощування різного роду сільськогосподарських культур та вирощування худоби, з метою утримання власної сім`ї - родини (багатодітної сім`ї); усю вирощену продукцію (картоплю та буряк) та техніку, яка використовувалася у вирощуванні сільськогосподарських культур, позивач зберігав у вказаному зерноскладі.

Позивач, на підтвердження вказаних обставин, надав суду копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 з відміткою про реєстрацію шлюбу (а. с. 11), копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 14), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 16), а також державних актів на право власності на земельну ділянку від 21.08.2007 серії ЯА № 656240 (площа - 1,7471 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, власник - ОСОБА_2 ) (а. с. 17-18), від 07.07.2009 серії ЯД № 314562 (площа - 2,0683 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, власник - ОСОБА_1 ) (а. с. 19-20), від 21.08.2007 серії ЯА № 656106 (площа - 3,4292 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, власник - ОСОБА_2 ) (а. с. 21-22), від 07.07.2009 серії ЯД № 314561 (площа - 2,5902 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, власник - ОСОБА_1 ) (а. с. 23-24).

Крім того, суд враховує, що з 22.08.2019 позивач зареєстрований як ФОП з основним видом діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур , що стверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.08.2019 (а. с. 27-28). Тобто, у період 2017-2018 р.р., за які нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно оскаржуваними ППР, позивач статусу ФОП не мав.

При цьому, відповідач не подав до суду жодних доказів спростування вказаних доводів, в т. ч. й про те, що спірне приміщення зерноскладу та вказані земельні ділянки не передавалися в оренду.

Відтак, з огляду на підтверджені вказаними вище доказами обставини щодо складу сім`ї, перебування у власності земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , враховуючи викладені у позовній заяві пояснення стосовно вирощування сільськогосподарських культур та худоби з метою утримання багатодітної сім`ї та використання приміщення зерноскладу для зберігання вирощеної продукції та техніки, суд погоджується із доводами позивача про наявність у нього протягом 2017-2018 р.р. статусу сільськогосподарського товаровиробника (в розумінні Законів № 2238-ІІІ, № 575-VI) та використання зерноскладу у сільськогосподарській діяльності. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що належне позивачу приміщення зерноскладу (загальною площею 429,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) не є у 2017-2018 р.р. об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про помилкову класифікацію відповідачем спірного приміщення з огляду на те, що відповідно до технічного паспорта (інвентаризаційна справа № 2823) таке приміщення за призначенням є саме приміщенням зерноскладу (а. с. 34).

Крім того, порушення відповідачем строків направлення оскаржуваних ППР не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 500/2407/18).

З урахуванням наведеного, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР з вказаних вище підстав підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 09.03.2021 № 55567 (а. с. 8).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30 жовтня 2020 року № 0024471/2-0415-0301, № 0024471/1-0415-0301.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх