Рішення

від 30.09.2021 по справі 196/1192/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/1192/20

№ провадження 2/196/471/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Руснака А.І.,

секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Маячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області), яка до дня смерті була зареєстрована за адресою: Полтавська область Новосанжарський район с.Маячка.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,5853 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225680500:03:005:0103 та земельна ділянка площею 0,8964 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225680500:03:005:0288, які знаходяться на території Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцем за законом був її син, його батько - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), та який за час свого життя заяву про прийняття спадщини не подав.

Звернувшись до Новосанжарської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.07.2020 року. Крім того, його було повідомлено про те, що заведена спадкова справа №271/2018 від 29.11.2018 року на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 - онуки померлої. Разом з тим, згідно відомостей з Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1225680500:03:005:0103 та 1225680500:03:005:0288 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 не зареєстровано.

Вказав, що не заявив про прийняття спадщини через необізнаність про наявність спадкового майна, оскільки, про земельні ділянки дізнався лише в травні 2020 року після звернення до нього представників ТОВ Україна , які уклали договори оренди з ОСОБА_3 ще в 2010 році та у зв`язку зі смертю орендодавця, здійснювали пошук потенційних спадкоємців для можливості переоформлення прав власності та укладення нових договорів оренди землі.

На підтвердження наявності договірних відносин з ОСОБА_3 ТОВ Україна надало йому копії договору оренди, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Оригінали вказаних документів знайшов в будинку свого батька - ОСОБА_4 .

Вказав, що з батьком ОСОБА_5 були складні відносини, досить довгий час до моменту смерті з ним не спілкувався взагалі, а тому про наявність земельних ділянок не було відомо. Тому вважає необізнаність про наявність спадкового майна поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Необізнаність являється людським фактором, наявність якого не дає змоги володіти певною інформацією через незалежні від волі особи обставин і тому не може бути підтверджена доказами.

Після того як дізнався, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подано ОСОБА_2 , звернувся до неї з проханням про надання згоди на прийняття спадщини за ним, на що ОСОБА_2 не заперечувала.

На підставі викладеного, прохає визначити додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За правилами ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Маячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 17.03.2014 року), яка з 16 грудня 2009 року та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: Полтавська область Новосанжарський район с.Маячка (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,5853 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225680500:03:005:0103, та земельна ділянка площею 0,8964 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225680500:03:005:0288, які знаходяться на території Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.26, 27, 33, 34).

Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 був її син та батько позивача - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 12.09.2019 року), та який за час свого життя заяву про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не подав.

Позивач, звернувшись до Новосанжарської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.07.2020 року у зв`язку пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, нотаріусом було повідомлено позивачу про те, що після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа №271/2018 від 29.11.2018 року на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 - онуки померлої (а.с.19, 20).

Позивач про наявність спадкового майна, а саме про земельні ділянки, дізнався лише в травні 2020 року після звернення до нього представників ТОВ Україна , які уклали договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_3 ще в 2010 році та у зв`язку зі смертю орендодавця, здійснювали пошук потенційних спадкоємців для можливості переоформлення прав власності та укладення нових договорів оренди землі та після чого надали йому копії договорів оренди земельних ділянок та правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.21-34).

У позивача з батьком ОСОБА_4 були складні відносини, вони тривалий час та до дня смерті останнього не спілкувалася, у зв`язку з чим позивачу не було відомо про земельні ділянки, які належали померлій ОСОБА_3 та оригінали правовстановлюючих документів на які він знайшов в будинку батька після смерті останнього.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1225680500:03:005:0103 та 1225680500:03:005:0288 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 не зареєстровано (а.с.35-38).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа№ 6-85цс12).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними .

Аналогічний правовий висновок, викладено Верховним Судом України в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на необізнаність про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, посилається на ту обставину, що тривалий час та до дня смерті не спілкувався з батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 та після смерті якого і в житловому будинку якого він знайшов оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. При цьому із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріуса лише 21 липня 2020 року.

Крім цього, відповідно до роз`яснень наданих у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У Листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;

2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину за законом та якій видане свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, а ні матеріали спадкової справи, а ні надані позивачем матеріали, не міститься доказів реалізації останнім положень ч.2 ст.1272 ЦК України, щодо надання можливої згоди спадкоємцями, які спадщину прийняли.

Таким чином, суд вважає, що причина, на яку посилається позивач, як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, а саме: необізнаність про наявність спадкового майна, не є поважною причиною пропуску вказаного строку, що унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу у розумінні статтей 77, 78 ЦПК України на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем жодними доказами не доведено об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин, та приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім цього, виходячи з вищенаведених висновків, з огляду на положення ч.4 ст.206 ЦПК України суд не приймає визнання відповідачем заявленого позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки таке визнання позову не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи встановлені обставини справи та те, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно з факту визнання відповідачем позову. Про це вказується також в Постанові Верховного Суду від 16.07.2018 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.1220, 1222, 1268, 1269, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 19, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити повністю.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 30.09.2021 року.

Суддя: А.І. Руснак

.