Рішення

від 29.09.2021 по справі 451/922/21

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2021 рокуСправа №451/922/21 Провадження № 2/451/664/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/922/21 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

18 червня 2021 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Бабичі, Радехівського району Львівської області померла мати позивача - ОСОБА_3 у віці 91 року, про що зроблено відповідний актовий запис №20 від ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області.

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 17 жовтня 1985 року, виданого Вузлівською сільською радою, вбачається, що батько позивача - ОСОБА_4 помер у селі Бабичі, Радехівського району Львівської області ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років, про що зроблено запис за №50 від 17.10.1985 року.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №2538/98 від 15 грудня 1998 року, виданого Луців І.П. державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Вузлівської сільської ради Народних депутатів Радехівського району Львівської області 20 червня 1996 року і зареєстрованого в реєстрі за №9, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна громадянки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин ОСОБА_1 - син, що проживає в АДРЕСА_1 .

Після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилась спадщина, окрім вищезазначеного, у вигляді наступного майна, зокрема: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0432 га, що розташована на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010545901273 від 07 грудня 2005 року.

Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, вбачається, що спадкодавцю було передано у приватну власність наступні земельні ділянки: земельну ділянку кадастровий номер: 4623987200:14:000:0228 загальною площею 0,7462 гектарів; земельну ділянку кадастровий номер: 4623987200:10:000:0340 загальною площею 0,2970 гектарів.

Після смерті ОСОБА_3 позивач продовжує користується вищезазначеними земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010545901273 від 07 грудня 2005 року.

Позивач є особою, яка прийняла спадщину смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , що підтверджується вищезазначеними документами. Позивач, маючи намір оформити прийняття спадщини та отримати свідоцтво про право на спадщину, звернувся до Радехівської державної нотаріальної контори, однак отримав відмову у оформленні спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому що Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, зареєстрований 07 грудня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010545901273, виданий після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державний нотаріус Радехівської державної нотаріальної контори порекомендувала позивачу звернутися з позовом до суду за визнанням права на спадщину (спадкове майно). Оскільки, позивач не може реалізувати свої майнові права, як спадкоємець у позасудовому порядку, у нього виникає необхідність звернутися з позовом до суду.

Просить суд визнати за позивачем - ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623987200:14:000:0228, загальною площею 0,7462 гектарів та земельну ділянку, кадастровий номер: 4623987200:10:000:0340, загальною площею 0,2970 гектарів в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належали спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010545901273 від 07 грудня 2005 року (а.с.4-10).

У підготовче судове засідання представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просив задовольнити (а.с.30).

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради Львівської області. Позовні вимоги визнає (а.с.29).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії, НОМЕР_1 , виданого Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області 24 травня 1996 року (а.с.13).

Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області 17 жовтня 1985 року (а.с.14).

З копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого повторно 03 вересня 1953 року, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 (а.с.15).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №2538/98 від 15 грудня 1998 року, виданого Луців І.П. державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Вузлівської сільської ради Народних депутатів Радехівського району Львівської області 20 червня 1996 року і зареєстрованого в реєстрі за №9, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна громадянки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин ОСОБА_1 - син, що проживає в АДРЕСА_1 (а.с.16-16 зворот).

Відповідно до копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010545901273 від 07 грудня 2005 року, встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0432 га, що розташована на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Згідно плану меж земельної ділянки вищевказана земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: площею 0,7462 га (кадастровий номер 4623987200:14:000:0228) та площею 0,2970 га (кадастровий номер 4623987200:10:000:0340) (а.с.17-17 зворот).

З листа №223/01-16 від 02 червня 2021 року, вбачається, що у відповідь на звернення позивача Радехівська державна нотаріальна контора повідомляє, що видати свідоцтво про право на спадщину не земельні ділянки, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, і належать гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 немає підстав, так як Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, виданий відповідно до розпорядження голови Радехівської райдержадміністрації від 22 листопада 2005 року №841, тобто після її смерті, а відповідно до ст.9 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на той час, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю (а.с.20).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності на спадкове майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623987200:14:000:0228, загальною площею 0,7462 га та земельну ділянку, кадастровий номер: 4623987200:10:000:0340, загальною площею 0,2970 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належали спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344642, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010545901273 від 07 грудня 2005 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 29 вересня 2021 року.