Постанова

від 29.09.2021 по справі 544/180/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/180/21 Номер провадження 22-ц/814/1761/21Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Ковтун М.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області 26 квітня 2021 року, ухвалене суддею Ощинською Ю. О., повний текст рішення складено 30 квітня 2021 року

та додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року, ухвалене суддею Ощинською Ю. О., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтун Миколи Васильовича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

05 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковтун М.В. звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 липня 2019 року, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області (реєстрійний №2-395) Чоха Г.М. є власником земельної ділянки площею 5,2696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008). 02 вересня 2015 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова було укладено договір оренди успадкованої ОСОБА_1 земельної ділянки на строк до 31.12.2025 р. Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстроване за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова у відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Артюхова C.B. від 17 листопада 2015 року №26216799. Відповідно до п.4.4. договору орендна плата за користування земельної ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, у строк до 30 грудня року за поточний календарний рік. Проте, відповідачем в цій частині умови договору не виконуються, в результаті чого ОСОБА_3 у встановлений п.4.4. договору строк, ні після спливу цього строку орендна плата не була виплачена протягом всього часу перебування цієї земельної ділянки у її власності. Представник позивача просив суд розірвати договір оренди б/н від 02.09.2015 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008), право оренди відносно якої зареєстроване за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова у відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Артюхова C.B. від 17.11.2015 №26216799.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року позов представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтун Миколи Васильовича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Розірвано договір оренди б/н від 02 вересня 2015 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008), право оренди відносно якої зареєстроване за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова у відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Артюхова C.B. від 17 листопада 2015 року №26216799.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова на користь ОСОБА_1 сплачений останньою при зверненні з позовом до суду судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у порушення умов договору, відповідач СТОВ Дружба-Нова протягом часу перебування цієї земельної ділянки у власності позивача у період 2019 - 2020 роки не виплачувало ОСОБА_3 орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, що передбачено чинним законодавством та умовами договору, чим порушено її права власника та орендодавця земельної ділянки. Викладена обставина визнається та не оспорюється відповідачем, про що йдеться у відзиві на позов. Доводи відповідача про те, що останній був позбавлений можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором у зв`язку з відсутністю даних про нового власника, т.я. позивач взагалі не повідомив орендаря про набуття права власності і жодного разу з часу отримання у власність земельної ділянки не звертався до орендаря з вимогами про сплату орендної плати, визнані судом неспроможними та такими, що спростовуються листом №31/10-02 від 31.10.2019 року, адресованим відповідачем позивачеві, з якого вбачається, що відповідачу було відомо, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 липня 2019 року, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області (реєстрійний №2-395), після смерті ОСОБА_2 саме позивач є власником земельної ділянки площею 5,2696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Враховуючи, що відповідач був обізнаний про поштову адресу місця проживання позивача, мав реальну можливість виконати зобов`язання шляхом перерахування орендної плати поштовим переказом, проте, не скористався такою можливістю виконати зобов`язання. Крім того, суд визнав доводи представника відповідача СТОВ Дружба-Нова щодо відсутності систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не зверталась за отриманням орендної плати, безпідставними, тому що СТОВ Дружба-Нова відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало, яким чином відправити (надати) кошти на виконання договірного зобов`язання. Суд визнав, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строки подачі представником заявника заяви про розподіл судових витрат між сторонами в частині сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу не порушено, а з урахуванням того, що вимоги позивача ОСОБА_1 задоволені, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., що підтверджена наданими доказами.

В апеляційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідності до ст. 148 1 ЗК України ОСОБА_1 не повідомляла своїх персональних даних і платіжних реквізитів орендарю та не подавала оригіналів і копії відповідних документів для внесення таких даних до бази персональних даних орендодавці , у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання за договором оренди. Враховуючи, що умовами спірного договору було передбачено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату, а орендодавець не вчинив дій, передбачених умовами договору щодо надання уточненої інформації у зв`язку із зміною персональних даних, тому не має підстав вважати, що право позивача на своєчасне отримання орендної плати було порушене з вини відповідача, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі. Зазначає, що внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів на депозит нотаріуса на підставі ст. 537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду копії договору про надання правничої допомоги і попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що є підставною для відмови у їх відшкодуванні. Крім того, вважає, що представником позивача необґрунтовано завищено час, який був витрачений ним в даній справі з метою завищення витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Ковтун М.В. просить їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,2696 га за кадастровим номером 5323880400:00:029:0008, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Білоцерківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 липня 2019 року, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори (а.с. 12-13).

02 вересня 2015 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова укладено договір оренди успадкованої ОСОБА_1 земельної ділянки на строк до 31 грудня 2025 року (а.с. 14-16).

Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстроване за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова у відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Артюхова C.B. від 17.11.2015 №26216799 (а.с. 17).

Відповідно до п. 12.5. договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 набула прав та обов`язків орендодавця земельної ділянки площею 5,2696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008) за договором.

Відповідно до п. 4.4. договору орендна плата за користування земельної ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно у строк до 30 грудня року за поточний календарний рік.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що у порушення умов договору, відповідач - орендар СТОВ Дружба-Нова протягом часу перебування цієї земельної ділянки у власності позивача у період 2019 - 2020 роки не виплачував ОСОБА_3 орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, як це передбачено чинним законодавством та умовами договору, чим порушив її права власника та орендодавця земельної ділянки (а.с. 18).

Викладена обставина визнається та не оспорюється відповідачем, про що йдеться у відзиві на позов, зокрема, представником відповідача вказано про те, що орендна плата за 2019 рік була надіслана поштовим переказом ОСОБА_2 , однак даний переказ повернувся у зв`язку зі смертю орендодавця (а.с. 47-49), а жодних повідомлень від нового власника СТОВ Дружба-Нова не отримувало, тому і не могло провести виплату орендної плати у 2020 році.

Відповідно довідки Головного управління ДПС у Полтавській області № 3808 від 18.03.2021 про доходи отримані від податкових агентів станом на 15.03.2021, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2019 р. громадянкою ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків якої закритий ІНФОРМАЦІЯ_1 по причині повідомлення про смерть РАГС, у 2019 році на ім`я ОСОБА_2 . Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова були перераховаі кошти - дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду у розмірі 18 733,02 грн (а.с. 63-64), з яких сплачено податок.

Отже, право вимоги неотриманих ОСОБА_2 від відповідача сум у розумінні ст.1216 Цивільного кодексу України має спадкоємець ОСОБА_1 .

Також суд першої інстанції визнав, що інформація про отримання ОСОБА_2 доходу від оренди земельної ділянки за договором у 2019 році не відповідає дійсності з огляду на час смерті орендодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачем також визнається неотримання ні спадкодавцем ОСОБА_2 , ні її спадкоємцем ОСОБА_1 орендної плати за договором у 2019 році.

Викладені у відзиві доводи відповідача про те, що останній був позбавлений можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором у зв`язку з відсутністю даних про нового власника, оскільки позивач взагалі не повідомив орендаря про набуття права власності і жодного разу з моменту отримання у власність земельної ділянки не звертався до орендаря з вимогами про сплату орендної плати, визнані судом першої інстанції неспроможними та такими, що спростовуються листом №31/10-02 від 31.10.2019 року (а.с. 60), адресованим відповідачем позивачеві, з якого вбачається, що відповідачу було відомо, що у відповідності до свідоцтва про на спадщину за заповітом від 16 липня 2019 року, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області (реєстрійний №2-395), після смерті ОСОБА_2 саме позивач є власником земельної ділянки площею 5,2696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008).

З урахуванням змісту вказаного листа №31/10-02 від 31.10.2019 року суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач на час складання цього листа володів всією необхідною інформацією, передбаченою 148 1 ЗК України, за виключенням платіжних реквізитів позивача.

Проте, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, викладені у запереченні на відповідь на відзив про те, що відповідач не міг виконати зобов`язання перед позивачем з виплати орендної плати у зв`язку з відсутністю інформації про платіжні реквізити позивача, оскільки відповідно до п. 4.2. договору орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі або поштовим переказом. Враховуючи, що відповідач був обізнаний про поштову адресу місця проживання позивача, він мав реальну можливість виконати зобов`язання шляхом перерахування орендної плати поштовим переказом, проте, не скористався такою можливістю виконати зобов`язання.

Крім того, доводи представника відповідача СТОВ Дружба-Нова щодо відсутності ознак систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не зверталась за отриманням орендної плати, визнані судом першої інстанції безпідставними, т.я. СТОВ Дружба-Нова відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало яким чином відправити (надати) кошти на виконання договірного зобов`язання. При цьому, врахована правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №484/301/18 від 14 листопада 2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав п. д ст. 141 ЗК України, яка передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), який врахований судом першої інстанції, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 148 1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно встановлених обставин справи, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку 16 липня 2019 року, а отже, саме з 16 липня 2019 року у неї виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати. Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати, порушення строків сплати орендної плати буде у разі її невнесення орендарем до 31 грудня 2019 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що СТОВ Дружба-Нова було відомо, що після смерті ОСОБА_2 власником земельної ділянки площею 5,2696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008) є ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 зверталась до СТОВ Дружба-Нова з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору оренди вказаної земельної ділянки від 02.09.2015 року, змінивши розмір орендної плати з 7% на 20% (а.с. 60).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині того, що СТОВ Дружба-Нова мало реальну можливість сплатити орендну плату ОСОБА_3 , але не скористалось нею.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2020 року ОСОБА_1 не отримувала орендної плати від СТОВ Дружба-Нова (а.с. 18, 35).

Встановивши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанцій зробив правильний висновок про те, що орендарем допущені порушення обов`язку по сплаті орендної плати у встановлені договором строки, а тому обґрунтовано визнав наявність систематичного порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, дає підстави для розірвання договору оренди землі.

Натомість, доказів про намір належного виконання обов`язків щодо сплати орендної плати СТОВ Дружба-Нова матеріали справи не містять.

Доводи представника відповідача про те, що орендна плата за 2019 рік була надіслана поштовим переказом ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , переказ орендної плати здійснено у IV кварталі 2019 року, коли СТОВ Дружба-Нова достовірно було відомо, що власником земельної ділянки є ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом представник ОСОБА_1 - адвокат Ковтун М.В. вказав, що орієнтовний розмір судових витрат становить розмір сплаченого позивачем судового збору та наступних витрат на правничу допомогу в сумі орієнтовно 10 000 грн., остаточний розрахунок яких буде наданий по завершенні розгляду справи судом.

Рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог ухвалено 26 квітня 2021 року. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогуподано представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковтун М.В. 05 травня 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що представником позивача дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України та надано всі необхідні докази понесених витрат на правничу допомогу в установлені законом строки.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковтун М.В. надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №9 від 27 січня 2021 року, копію додатку до договору № 9 від 27.01.2021 року; розрахунок витрат на правову допомогу від 26 квітня 2021 року та квитанцію №26/04 від 26 квітня 2021року про сплату ОСОБА_1 гонорару за надання правової допомоги згідно вказаного договору у розмірі 10 000 грн. (а.с. 90-94).

Отже, дослідивши подані документи в цій частині, судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Ковтун М.В. правничої допомоги позивачу ОСОБА_3 та з врахуванням принципів справедливості та верховенства права, визначено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем та його представником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба - Нова - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року та додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов