Рішення

від 27.09.2021 по справі 175/2254/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2254/21

Провадження № 2/175/710/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Сайгак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права довічного успадковуваного володіння -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним, ОСОБА_1 та зареєструвати право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку розташовану на території Миколаївської (колишньої Орджонікідзівської) сільської ради Дніпровського району, кадастровий номер 1221487700:01:074:0002, площею 31,7 га для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 18 квітня 1992 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право засновника фермерського господарства ВАКОН як цілісного майнового комплексу в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що на підставі рішення № 9, ІХ сесії районної Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області його батькові була надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка площею 31,7 га, розташована на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району. 18 січня 1992 року було видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею ДН № 0000150. На підставі вказаного акту було створено та зареєстровано фермерське господарство ВАКОН . Після смерті батька та брата позивач вступив у одноособове управління та володіння успадкованим майном. В отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено Дніпровською районною державною нотаріальною конторою у зв`язку з відсутністю документів, що встановлюють право власності. У зв`язку з чим вимушений був звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_4 (а.с.174) подала клопотання в якому просила суд розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі(а.с.186).

Відповідач Миколаївська сільська рада Дніпровського району надала відзив на позовну заяву, в якому просила суд розгляд справи проводити без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечували(а.с.134-135).

Третя особа у справі Дніпровська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника(а.с.185).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.18) та свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_2 від 27 червня 1997 року(а.с.13).

Після смерті батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до спадкової маси якої увійшли: майнові права на цілісний майновий комплекс ФГ ВАКОН , ідентифікаційний код 20219835, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , засновником якого був батько позивача, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія АОО № 397065(а.с.33) та земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 31,7 га, що була надана та відведена в натурі батькові позивача для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням № 9, ІХ сесії районної Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області у довічне успадковуване володіння, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району.

За життя батько позивача ОСОБА_2 оформив на своє ім`я державний акт ДН № 0000150 на право довічного успадковуваного володіння землею на вказану земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 476(а.с.15-16). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25 травня 2021 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2367190412214, кадастровий номер земельної ділянки 1221487700:01:074:0002, правокористувач - ОСОБА_2 , вид іншого речового права - довічне успадковане володіння землею(а.с.17).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_3 , (родинні відносини брата підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серія № НОМЕР_3 (а.с.14)) прийняли спадщину за законом в рівних частинах. Позивач ОСОБА_1 в установлений законом шестимісячний строк подав до Дніпровської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про прийняття спадщини. Брат позивача, ОСОБА_3 за життя ніяких прав на спадкове майно не оформив, але прийняв спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦКУ, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини тому вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку встановленого на її прийняття не заявив про відмову від неї, що підтверджується довідкою Орджонікідзевської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 698 від 29 грудня 2015 року(а.с.25).

23 січня 2015 року нотаріусом Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвою Л. В. відкрита спадкова справа № 57021862 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.19).

Після смерті брата ОСОБА_3 , його донька ОСОБА_5 , строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України пропустила та 13 квітня 2021 року подала до органів нотаріату заяву, засвідчену завідуючою Сьомої Дніпровської держаної нотаріальної контори, зареєстровану в реєстрі за № 2-599, що на спадщину за законом не претендує, не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я позивача ОСОБА_1 , до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та виділення частки спадкового майна звертатися не буде(а.с.17).

Після смерті брата позивача ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого на її прийняття не заявив про відмову від неї, що підтверджується довідкою Новотаромської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 735 від 02 грудня 2020 року(а.с.23).

11 грудня 2020 р. нотаріусом Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа № 66928671 після смерті брата позивача, ОСОБА_3 , яка в подальшому передана за останнім місцем проживання померлого до Дніпровської районної державної нотаріальної контори.

Отже, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину у вигляді права засновника цілісного майнового комплексу ФГ ВАКОН з зазначеною земельною ділянкою площею 31,7 га для ведення фермерського господарства та продовжує діяльність даного фермерського господарства.

Позивач подав до Дніпровської районної державної нотаріальної контори заяви про успадкування спадкового майна.

11 червня 2021 р. нотаріусом Дніпровської районної державної нотаріальної контори відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності у спадкоємця документів, що встановлюють право власності(а.с.129), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх спадкових прав.

Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

На підставі ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За змістом ст. 1268 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 3 п. 23 вказаної Постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського господарства); громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що Земельним кодексом Української РСР від 18 грудня 1990 року запроваджено нову форму володіння землею - довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадкованого володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.12.1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння , на сьогодні також має законне право на таке володіння.

Згідно з ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.41 Конституції України, кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно із частинами другою, третьою статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ст.55 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року, у разі смерті громадянина, який вів сільське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному зі спадкоємців. Земельний кодекс Української РСР передбачав лише одне право володіння земельною ділянкою, надане для ведення сільського (фермерського) господарства - право довічного успадковуваного володіння.

Частиною 3 ст.1296 ЦК України закріплено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян з утворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з ціллю отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм для ведення фермерського господарства згідно діючого законодавства.

Згідно зі ст.19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права, грошові кошти, які передані членами фермерського господарства до його складу.

Згідно ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

У відповідності до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 ст.407 ЦК передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися в порядку спадкування.

Відповідно до ч.2 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.

Згідно роз`яснень п.22.3. Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вбачається, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися в порядку спадкування.

Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковувального володіння земельною ділянкою, а тому це право є дійсним.

Враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав та обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у ст.1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння, а право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою.

Згідно ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України Про фермерське господарство визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, поруди, облаштування, атеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про фермерське господарство майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Згідно ст. 22 Закону України Про фермерське господарство Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Статтею 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

Оскільки позивач є спадкоємцем засновника фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, не відмовлявся від вступу до цього господарства, то визнання за позивачем в порядку спадкування прав засновника фермерського господарства ВАКОН є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

Дані висновки відповідають правовій позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, провадження № 14-63 цс 20. Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 зазначеної Постанови вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину та вступив у одноособове управління та володіння успадкованим майном на 1/2 частину земельної ділянки розташованої на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району, кадастровий номер 1221487700:01:074:0002, площею 31,7 га для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 18 квітня 1992 року та на 1/2 частину майнових прав на цілісний майновий комплекс фермерського господарства ВАКОН в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_5 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки та 1/2 частину майнових прав цілісного майнового комплексу фермерського господарства ВАКОН після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З вищезазначеного вбачається, що з моменту прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини після померлого батька ОСОБА_2 та брата ОСОБА_3 до позивача, як спадкоємця, перейшли всі майнові права і обов`язки власника (засновника) цілісного майнового комплексу ФГ ВАКОН , в тому числі право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 31,7 га для ведення фермерського господарства наданої у довічне успадковуване володіння, згідно рішенням № 9, ІХ сесії районної Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області України відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 18 квітня 1992 року, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що земельна ділянка площею 31,7 га була передана та виділена батькові позивача ОСОБА_2 в натурі для ведення фермерського господарства без встановлення строку, а право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, то вони можуть бути об`єктом спадкування, а позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю, перейшло відповідне право довічного успадковуваного володіння даною земельною ділянкою в порядку спадкування, тому суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.15, 16, 1216, 1218, 1220, 1225, 1258, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст.12, 13,76, 81, 141, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права довічного успадковуваного володіння та права засновника фермерського господарства в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_6 виданий Дніпропетровським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 14 лютого 2013 року, ІНН НОМЕР_7 ) та зареєструвати право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку розташовану на території Миколаївської (колишньої Орджонікідзівської) сільської ради Дніпровського району, кадастровий номер 1221487700:01:074:0002, площею 31,7 га для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 18 квітня 1992 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_5 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_8 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за позивачем ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_6 виданий Дніпропетровським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 14 лютого 2013 року, ІНН НОМЕР_7 ) та зареєструвати право засновника фермерського господарства ВАКОН (код ЄДРПОУ 20219835) у розмірі 100% частини цілісного майнового комплексу в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_5 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_8 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.