Рішення

від 30.09.2021 по справі 399/653/21

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 399/653/21

Провадження № 2-о/399/19/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2021 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Нестеренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Онуфріївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті, -

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Онуфріївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим. Однак той факт, що органи, які діють на вказаній території, не надають належних документів про смерть особи, перешкоджає у проведенні державної реєстрації смерті у відділі ДРАЦС, що необхідно для подальшого оформлення спадщини.

В обґрунтування вимог заявник зазначив, що він є спадкоємцем ОСОБА_2 , який, згідно медичного свідоцтва про смерть, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, причина смерті: злоякісне новоутворення сечового міхура не уточненої частини.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану .

Встановлення факту смерті особи необхідно для отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт на його ім`я, яким заповів йому земельну ділянку, що розташована на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. Його дружина померла набагато раніше за нього. Після цього він переїхав жити до Криму. Про те, що заповідач помер, він дізнався від працівників Деріївської сільської ради, які і надали йому завірену копію медичного свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Представник заявника адвокат Нестеренко А.В. заяву підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Онуфріївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутність. Одночасно повідомили про відсутність в архіві відділу актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис також не виявлено.

Заслухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії медичного свідоцтва про смерть серії 35 № 025989, виданого 24.07.2017 лікарем-урологом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 04.45 годин у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, причина смерті: злоякісне новоутворення сечового міхура не уточненої частини.

Згідно довідки Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області № 269 від 29.09.2021 ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . У 2016 році переїхав на постійне місце проживання до Автономної Республіки Крим. У реєстрі громади відсутня інформація щодо наявності у ОСОБА_2 будь-яких родичів.

Згідно заповіту, посвідченого 01.03.2016 державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори Оніщенко А.А., ОСОБА_2 заповів земельну ділянку площею 6,5076 га, кадастровий номер 3524681300:02:000:0239, яка розташована на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, передана для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 . Дану земельну ділянку він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23.06.2015 державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори Оніщенко А.А.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ( Loizidou v. Turkey , 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: - лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); - фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; - рішення суду про оголошення особи померлою; - рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; - повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України м. Євпаторія АР Крим, є тимчасово окупованою територією.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

За вказаних обставин, суд вважає що заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту смерті фізичної особи підлягає задоволенню, та вважає за можливе встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 259, 263-265, 273, 293, 315, 316, 317, 319, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Онуфріївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України у місті Євпаторія Автономної Республіки Крим.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.М. Лях