Рішення

від 22.09.2021 по справі 914/1856/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 справа № 914/1856/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Львів , м.Львів

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України Готель Власта , м.Львів.

про стягнення 822 834,18 грн заборгованості.

За участі представників:

від позивача: Павлічко О.О. - директор;

від відповідача: не з`явився;

Максимонько А.В. - вільний слухач.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Львів до Державного підприємства Міністерства оборони України Готель Власта про стягнення 822 834,18 грн заборгованості, з яких 758 303,02 грн основний борг, 26 326,65 грн інфляційні нарахування, 6 604,26 грн три проценти річних, 31 600,26 грн пеня.

Ухвалою від 30.06.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначити на 12.07.2021.

Ухвалою від 12.07.2021 суд відклав підготовче засідання на 30.08.2021.

Ухвалою від 30.08.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.09.2021.

Представник позивача в судове засідання 22.09.2021 по розгляду справи по суті з`явився, в судовому засіданні подав клопотання за вих.№99 від 22.09.2021, яке в подальшому було зареєстроване канцелярією суду за вх.№22066/21. У клопотанні представник позивача повідомив суд про те, що за час розгляду справи в суді відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості, відтак, станом на 22.09.2021, за розрахунками позивача, заборгованість відповідача по договору №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021 становить 822 834,18 грн, з яких 758 303,02 грн основний борг, 31 600,26 грн пеня, 26 326,65 грн інфляційні нарахування, 6 604,26 три проценти річних.

Представник позивача в судовому засіданні усно заявив про допущення ним описки у пункті 1 прохальної частини позовної заяви де вказано, що позивач просить стягнути з відповідача 828 303,02 грн. заборгованості, зазначив, що правильною є сума основного боргу 758 303,02 грн., як вказано у тексті позовної заяви. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 22.09.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Станом на 22.09.2021 заяви клопотання від відповідача до суду не надходили. Ухвалою від 30.08.2021 явка представника відповідача не визнавалась обов`язковою.

Ухвала від 30.08.2021 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.09.2021 надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79007, м.Львів, вул.Клепарівська, буд. 30.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 06.09.2021 прийняте та прямує до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79007). 07.09.2021 року поштове відправлення за номером 7901414090560 вручене адресату - відповідачу.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 22.09.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався здійснювати оплату за надану теплову енергію в порядку і на умовах визначених цим договором.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надану теплову енергію повністю не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 758 303,02 грн по оплаті основного боргу. У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував три проценти річних в сумі 6 604,26 грн, інфляційні втрати в сумі 26 326,65 грн та пеню в сумі 31 600,26 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 822 834,18 грн заборгованості, з яких 758 303,02 грн основний борг, 26 326,65 грн інфляційні нарахування, 6 604,26 грн три проценти річних, 31 600,26 грн пеня.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив, що у зв`язку із введенням карантинних обмежень запровадженими в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , відповідач не мав фізичної змоги здійснювати оплату за поставлену теплову енергію. На думку відповідача, виникнення даної заборгованості не створено зі сторони відповідача, і не за його ініціативи, що в свою чергу свідчать про форс-мажорні обставини.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

12.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Львів , в особі директора Павлічка О.О., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України Готель Власта , в особі тимчасово виконуючого обов`язки Сенишака В.І., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) було укладено договір №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. та п.п.1.2. договору виконавець зобов`язується у 2021 році поставити споживачеві - ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (надалі - теплова енергія) на об`єкти споживача вчасно та відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати виконавцю за надану теплову енергію у строки і на умовах, передбачених договором. Загальна сума договору становить 1 912 940,00 грн (один мільйон дев`ятсот дванадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ. Орієнтовний обсяг закупівлі послуг становить 1000,00 Гкал.

Згідно п.1.4. договору межею балансової належності теплових мереж є приміщення котельні.

Відповідно до п.2.2. договору теплова енергія постачається постійно з урахуванням сезонності, своєчасно та в обсягах в залежності від потреби споживача з урахуванням технічних можливостей та правил експлуатації котелень.

Згідно з п.2.3. договору обсяг наданої теплової енергії розраховується на основі даних засобів обліку теплової енергії (лічильників), що встановлені в котельні. Межею продажу теплової енергії є сукупність точок теплової мережі, де встановлені теплові лічильники.

Відповідно до п.3.1. договору ціни/тарифи на теплову енергію вказуються у додатку №1 до цього договору та визначаються сторонами на рівні 90% від середньозважених тарифів на теплову енергію, що встановлюються Держенергоефективності для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету на відповідний період.

Згідно п.4.1.-4.3. договору оплата вартості послуг теплопостачання здійснюється за розрахунковим періодом календарний місяць. Кількість теплової енергії поставленої за розрахунковий період визначається на основі даних приладів обліку (лічильників) теплової енергії встановлених в котельні. Датою зняття показів приладів обліку (лічильників) теплової енергії є останній робочий день місяця.

Сторонами укладено додаток №1 до договору №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021, в якому визначено ціни/тарифи на теплову енергію по об`єкту Державного підприємства Міністерства оборони України Готель Власта за адресою: 79007, Україна, Львівська область, м.Львів, вул.Клепарівська, буд. 30, ціна/тариф 1912,94 грн за 1 Гкал.

Пунктами 4.5. та 4.6. договору сторони погодили, що вартість наданої теплової енергії визначається виконавцем шляхом множення кількості наданої теплової енергії на діючу у відповідний період ціну теплової енергії. Споживач здійснює оплату за надану теплову енергію до 5 числа місяця наступного за звітним за фактично надану теплову енергію на підставі виставлених виконавцем рахунків шляхом перерахування коштів виконавцю на розрахунковий рахунок вказаний у цьому договорі та відповідному виставленому рахунку. У випадку необхідності виконавець на вимогу споживача зобов`язаний разом з рахунком надати споживачу акт надання послуг.

Відповідно до п.5.2.1. та п.5.2.3. договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати виконавцю за поставлену теплову енергію у встановлені договором терміни; у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію нести відповідальність передбачену договором та чинним законодавством У країни.

Згідно п.5.4.1. договору виконавець зобов`язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості постачання теплової енергії згідно із умовами договору.

Пунктом 6.3.1. договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за прострочення оплати за надану теплову енергію шляхом сплати виконавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення незалежно від терміну прострочення.

Відповідно до п.7.1. договору, договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до 31.12.2021 року. Дію договору може бути продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі. Сторони домовились у відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, застосувати умови цього договору до відносин що виникли між сторонами до моменту укладення договору, а саме з 01.01.2021р.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Львів на виконання договору №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021 забезпечило постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 828 303,02 грн, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): №19 від 15.02.2021 на суму 434 237,38 грн; №53 від 01.03.2021 на суму 137 731,68 грн; №95 від 31.03.2021 на суму 225 726,92 грн; №103 від 13.04.2021 на суму 30 607,04 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов`язання, здійснивши часткову оплату на суму 70 00,00 грн за поставлену теплову енергію по договору №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021, внаслідок чого, утворилась заборгованість за період з січня 2021 по квітень 2021 включно на загальну суму 758 303,02 грн.

У зв`язку із несплатою за поставлену теплову енергію позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою за вих.№59 від 14.05.2021 з проханням у строк визначений статтею 222 Господарського кодексу України сплатити заборгованість у розмірі 828 303,02 грн. Проте, вказана претензія-вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як споживачем, своїх зобов`язань, зокрема невчасною та не в повному обсязі оплатою за поставлену теплову енергію позивач просить стягнути 822 834,18 грн заборгованості, з яких 758 303,02 грн основний борг, 26 326,65 грн інфляційні нарахування, 6 604,26 грн три проценти річних, 31 600,26 грн пеня.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021. У вказаному договорі містяться елементи різних договорів (надання послуг та поставки).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. (частини 1, 3 статті 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.6. договору сторони встановили, що споживач здійснює оплату за надану теплову енергію до 5 числа місяця наступного за звітним за фактично надану теплову енергію на підставі виставлених виконавцем рахунків шляхом перерахування коштів виконавцю на розрахунковий рахунок вказаний у цьому договорі та відповідному виставленому рахунку. У випадку необхідності виконавець на вимогу споживача зобов`язаний разом з рахунком надати споживачу акт надання послуг.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу по договору №22/2021 від 12.02.2021 на загальну суму 828 303,02 грн за період з січня 2021 по квітень 2021 включно, підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №19 від 15.02.2021 на суму 434 237,38 грн; №53 від 01.03.2021 на суму 137 731,68 грн; №95 від 31.03.2021 на суму 225 726,92 грн; №103 від 13.04.2021 на суму 30 607,04 грн, які підписано та скріплено печатками сторін у справі.

Відповідач оплатив поставлену йому, по договору №22/2021 від 12.02.2021, теплову енергію на суму 70 000,00 грн.

Частина третя статті 631 Цивільного кодексу України надає сторонам право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як вбачається з п.7.1. договору, сторони домовились у відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, застосувати умови цього договору до відносин що виникли між сторонами до моменту укладення договору, а саме з 01.01.2021.

На час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата по залишку основного боргу за постачання теплової енергії по договору №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021 відповідачем не проведена, у зв`язку з чим наявна заборгованість в сумі 758 303,02 грн.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 758 303,02 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 6.3.1. договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за прострочення оплати за надану теплову енергію шляхом сплати виконавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення незалежно від терміну прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 31 600,26 грн, три проценти річних на загальну суму 6 604,26 грн, інфляційні втрати на загальну суму 26 326,65 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем пеня в сумі 31 600,26 грн, три проценти річних в сумі 6 604,26 грн та інфляційні втрати в сумі 26 326,65 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.

Щодо тверджень відповідача про виникнення заборгованості у зв`язку із форс-мажорними обставинами, зокрема, введенням карантинних обмежень запроваджених в Україні, суд зазначає наступне.

Карантин встановлений Кабінетом Міністрів України, щоб запобігти поширенню коронавірусу належить до форс-мажорних обставин відповідно до ч.2 ст.14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні .

Водночас, лише сам факт запровадження карантину та обмежень, які з ним пов`язані не дає права сторонам договору не виконувати передбачені ним зобов`язання.

У випадку коли сторона, яка вважає, що виконати зобов`язання перед контрагентом, відповідно до передбачених у ньому умов не дозволяє карантин, вона має довести причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням чи несвоєчасним виконанням зобов`язання та запровадженням карантину. Для цього відповідач повинен був вчинити наступні дії:

1) оформити зупинення своєї діяльності у відповідній сфері господарської діяльності з виданням належного наказу (розпорядження);

2) надіслати повідомлення (повідомити) контрагента про неможливість виконати зобов`язання перед ним у зв`язку з карантинними обмеженнями;

3) звернутися до регіональної Торгово-промислової палати за сертифікатом про форс-мажорні обставини, що мали місце в певній ситуації та додати пакет документів на підтвердження обставин.

Згідно ч.1 ст.14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Водночас, відповідач не надав Сертифікат про форс-мажорні обставини виданий регіональною Торгово-промисловою палатою, відтак безпідставним є його посилання на наявність форс мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності. Саме лише посилання на наявність карантинних заходів не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплати боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведений договір укладено та підписано сторонами 12.02.2021, а введення карантинних обмежень запроваджені в Україні від 22 липня 2020 (постанова Кабінету Міністрів України № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ). Отже, сторони укладаючи вказаний договір були обізнані про запровадження на території України карантинних заходів, проте, як вбачається із умов договору №22/2021 про закупівлю ДК 021:2015: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 12.02.2021, сторонами не передбачено звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Суд звертає увагу на те, що запровадженні на території України карантинні заходи стосуються не лише відповідача, зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. До задоволення підлягає 758 303,02 грн основного боргу, 26 326,65 грн інфляційних втрат, 6 604,26 грн три проценти річних, 31 600,26 грн пені.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 12 342,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2353 від 23.06.2021.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 342,51 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Готель Власта (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, буд. 30; ідентифікаційний код 31362413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Львів (79018, м.Львів, вул.Героїв УПА, буд. 72; ідентифікаційний код 39674924) 758 303,02 грн основного боргу, 26 326,65 грн інфляційних втрат, 6 604,26 грн три проценти річних, 31 600,26 грн пені та 12 342,51 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 30.09.2021

Суддя Ю.О. Сухович