Постанова

від 23.09.2021 по справі 396/1156/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

'

Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 396/1156/17

провадження № 61-7141св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О. Русинчука М. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українська Наталія Михайлівна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українська Н. М., про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивований тим, що вона, на момент розпаювання земель КСП ім. Горького Новоукраїнського району Кіровоградської області, була членом вказаного сільськогосподарського підприємства і тому на підставі та в порядку встановленому Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , набула права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,2009 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії КР №3524080600:02:00:193, виданим 29 грудня 1999 року Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Крім того, вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася із земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 6,31 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, право на яку ОСОБА_5 набув, будучи членом КСП ім. Горького, на підставі та в порядку встановленому Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а також земельних ділянок № НОМЕР_3 площею 4.16 га та № НОМЕР_4 площею 1.72 га, які призначені для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, право власності на які ОСОБА_5 набув в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27.01.2006 року, реєстр.№185, ВСО №612123), яка в свою чергу отримала зазначені земельні ділянки в результаті розпаювання КСП ім. Горького Новоукраїнського району, будучи членом вказаного сільськогосподарського підприємства, на підставі та в порядку, встановленому Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Після смерті ОСОБА_5 . Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу і позивач, як спадкоємець за законом, успадкувала три вищевказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Позивач зазначила, що належними їй земельними ділянками користувалося TOB Зоря , орендуючи їх.

Наприкінці 2013 року відповідач ОСОБА_9 пояснив їй, що терміни по договорам оренди, які укладені між нею та TOB Зоря , закінчуються, та висловив своє бажання укласти з нею договори оренди на ці земельні ділянки для подальшого використання.

ОСОБА_2 запропонував видати довіреність на право розпорядження її земельною ділянкою на його родичку, ОСОБА_3 .

Позивач погодилася та надала довіреність на ім`я ОСОБА_10 , яка була посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М.

Надавши довіреність, вона була впевнена, що на підставі довіреності договір оренди належної їй земельної ділянки, продовжено.

В 2014 році позивач звернулася за орендною платою. ОСОБА_2 виплатив їй 5 000 грн.

Звернення за орендною платою в 2015 році ОСОБА_2 проігнорував.

17 травня 2017 року на її звернення щодо виплати коштів за оренду належних земельних ділянок, ОСОБА_2 надав письмові довідки, з яких їй стало відомо, що вона є власницею трьох ділянок площею по 0,1 га кожна.

В подальшому позивач дізналась, що від її імені, ОСОБА_3 укладені договори міни, в результаті яких відбувся обмін вищевказаних земельних ділянок.

22 травня 2017 року копії договорів міни щодо земельних ділянок за № 194, 199-1 та 199-2, укладених протягом 2014 рокуотримала вперше від нотаріуса,.

Від приватного нотаріуса, Української Н. М. позивачу стало відомо, що 22 липня 2015 року також був укладений договір міни на земельну ділянку АДРЕСА_1 , копію якого на відповідний письмовий запит вона отримала 22 червня 2017 року.

Позивач зазначила, що 22 листопада 2013 року під впливом обману, видала довіреність на укладання від свого імені договорів міни, належної їй земельної ділянки, яка знаходиться на території Глодоської сільської ради. Саме на підставі цього доручення 17 січня 2014 року та 25 квітня 2014 року ОСОБА_3 уклала від її імені договори міни, за якими:

- належна їй земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 6,2009 га, вартістю 132 771,58 грн. перейшла у власність ОСОБА_2 , а земельна ділянка площею 0,1 га на території Новоукраїнської міської ради вартістю 1715 грн перейшла у власність позивача без доплати;

- належна їй земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 4,1605, вартістю 98 901,21грн перейшла у власність ОСОБА_2 , а земельна ділянка площею 0,1 га на території Новоукраїнської міської ради вартістю 1715 грн. перейшла у власність позивача без доплати;

- належна їй земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 1,7207, вартістю 32 978,90 грн перейшла у власність ОСОБА_2 , а земельна ділянка площею 0,1 га на території Новоукраїнської міської ради вартістю 1 715 грн перейшла у власність позивача без доплати;

- належна їй земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 6,3108 га, вартістю 168 782,33 грн перейшла у власність ОСОБА_2 , а земельна ділянка площею 0,1 га на території Новоукраїнської міської ради вартістю 2 674,84 грн перейшла у власність позивача без доплати.

ОСОБА_3 , перебуваючи в родинних відносинах з ОСОБА_2 , вчинила правочин всупереч інтересам довірителя, свідомо допускаючи несприятливі наслідки для позивача та діяла в інтересах відповідача, передавши йому у власність безкоштовно належні позивачеві земельні ділянки.

Крім того, ці правочини суперечать закону (частині першій статті 203 ЦК України). Згідно з підпунктом б пункту 15 розділу X Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Згідно цього пункту, угоди (у тому числі довіреності) укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

В статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , вказано, що дозволено обмін земельних ділянок у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому ділянку самостійно. При цьому обмін може бути здійснено на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 також передбачено, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай .

ОСОБА_2 отримав земельні ділянки площею 0,1 га не у порядку встановленому Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а шляхом поділу між членами фермерського господарства орендованої земельної ділянки із земель державної власності, а не за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві, обміняні земельні ділянки знаходяться не в одному масиві, а, навіть, в різних населених пунктах.

Дані про те, що обмін відбувся саме за схемою пай на пай спростовується преамбулою Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно якої цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Позивач просила визнати недійсними укладені 4 договори міни належних їй земельних ділянок та скасувати державну реєстрацію права власності на них відповідача ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 6,3108 га, із кадастровим номером 3524080600:02:002:0193, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 22 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1128.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_2 , загальною площею 6,3108 га, із кадастровим номером 3524080600:02:002:0193 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 1128 від 22 липня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори міни земельних ділянок укладені в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) та з порушенням вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , тому є недійсними. Разом з тим, враховуючи дати укладення правочинів від 17 січня 2014 року та від 25 квітня 2014 року, з огляду на дату подання заявленого позову, ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності, доказів поважності пропуску якого суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційний суд Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними:

- договору міни № 194 укладеного 17 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності,

- договору міни № 199-1 укладеного 25 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності,

- договору міни № 199-2 укладеного 25 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності - скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,2009 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:0077, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 17 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 76.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 6,2009 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:0077 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 76 від 17 січня 2014 року.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_3 , загальною площею 4,1603 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:2003, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 25 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 469.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_3 , загальною площею 4,1603 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:2003 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 469 від 25 квітня 2014 року.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_4 , загальною площею 1,7207 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:2004, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 25 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 472.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_4 , загальною площею 1,7207 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:2004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 472 від 25 квітня 2014 року.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір по суті позовних вимог судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та зроблено правильний висновок, що спірні правочини укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з порушенням вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток, що в силу положень закону є підставою для визнання їх недійсними.

Разом з тим, встановивши вказані обставини, суд першої інстанції без достатніх правових підстав застосував до вимог про визнання недійсними догорів міни укладених 17 січня 2014 року та 25 квітня 2014 року трьох земельних ділянок площею 6,2009 га; 1,7207 га; 4,1603 га наслідки, визначеного статтею 257 ЦК України спливу строку позовної давності, про застосування якої 30 жовтня 2017 року усно заявлено стороною відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав шляхом визнання недійсними договорів міни, укладених 17 січня 2014 року та 25 квітня 2014 року, у межах визначеного положеннями цивільного законодавства трирічного строку позовної давності. Тому, укладені 17 січня 2014 року та 25 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори міни підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_12 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року, закрито.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що права ОСОБА_4 рішенням суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного провадження, не порушені.

Посилання в апеляційній скарзі, що ОСОБА_4 має право на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки зазначеним судовим рішенням вирішувалось питання про її права, зокрема, про право власності на земельні ділянки, площею 4.1603. га., 1.7207 га, 6.3108 га., так як набуті ОСОБА_2 за договором міни земельні ділянки, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оскільки набуті ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, відповідно ОСОБА_4 є співвласником цих земельних ділянок не знайшли свого підтвердження.

Земельні ділянки в розмірі 0,1000 га які були предметом договорів міни належали ОСОБА_2 на праві приватної власності, посвідчені Державними актами, виданими Новоукраїнською райдержадміністрацією 27 грудня 2012 року з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, тобто передані у власність безкоштовно. В договорах міни пунктом 8 визначено, що обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що зазначене майно яке є предметом судового спору не набувалось за рахунок спільних коштів подружжя в період перебування у шлюбі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням статей 57, 60, 61 Сімейного кодексу України та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, зокрема для вирішення питання про наявність чи відсутність у ОСОБА_4 права на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання наявності у ОСОБА_4 відповідного права на апеляційне оскарження, яке обґрунтовується поширенням на спірні земельні ділянки спільної сумісної власності подружжя, не встановив момент та обставини набуття ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,1000 га за рахунок яких були набуті спірні земельні ділянки, а також не визначив норму Сімейного кодексу України, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Правовий режим земельних ділянок, отриманих внаслідок приватизації земель державної та комунальної власності у різні періоди часу змінювався. А відтак, для встановлення правового режиму, що поширюється на земельні ділянки площею 0,1000 га та які були обміняні за оспорюваними договорами міни, необхідно з`ясувати момент набуття шляхом безоплатної приватизації таких земельних ділянок у власність ОСОБА_2 та визначити норму Сімейного кодексу України, що діяла на час набуття земельних ділянок у власність та встановлювала правовий режим права власності. Державні акти на земельні ділянки площею 1,1000 га жодним чином не вказують та не дають можливості встановити дійсний момент набуття земельних ділянок у власність.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 396/1156/17, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2021 року справа № 396/1156/17 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких мотивів.

ОСОБА_4 є особою, яка не брала участі у справі.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року поновлено ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , строк на апеляційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року, зупинено дію рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_4 .

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків .

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка частину першу статті 57 СК України доповнено пунктом 5, відповідно до якого особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельні ділянки в розмірі 0,1000 га які були предметом договорів міни належали ОСОБА_2 на праві приватної власності, посвідчені Державними актами виданими Новоукраїнською райдержадміністрацією 27 грудня 2012 року з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, тобто передані у власність безкоштовно.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися, а тому правомірно закрив апеляційне провадження саме з цієї підстави.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук