Постанова

від 27.09.2021 по справі 572/2184/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 202 1 року

м. Київ

справа № 572/2184/19

провадження № 61-11889св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В..

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначила, що 31 січня 2014 року вона, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .

Рішенням Немовицької сільської ради від 28 грудня 2015 року № 88 вулиця Медведєва перейменована на вулицю Героїчна.

Відповідно до записів погосподарських книг по Немовицькій сільській раді, починаючи з 1948 року, за господарством на АДРЕСА_1 , значилася закріплена земля, розміром 0,38 га, з якої 0,28 га - присадибна ділянка на якій розміщений житловий будинок з усіма надвірними будівлями та додатково 0,10 га, в урочищі Забронище .

Після прийняття нею в спадщину вказаного будинковолодіння, вона продовжувала користуватися земельною ділянкою, що вважалася закріпленою за будинком.

У процесі приватизації належної їй земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки (орієнтовно одна сотка, яка фактично перебуває у її користуванні, на якій розміщений належний їй хлів) перебуває у власності вже нині покійного ОСОБА_4 , який набув право власності на спірну частину земельної ділянки на підставі рішення Немовицької сільської ради від 06 листопада 2008 року № 725, відповідно до якого йому у власність була передана земельна ділянка загальною площею 0,5163 га на АДРЕСА_2 , з якої 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,2663 га для ведення особистого селянського господарства.

Межі земельних ділянок, які передавалися у власність ОСОБА_4 із ОСОБА_3 та іншими сусідами не погоджувалися. Порушення процедури погодження меж земельних ділянок із сусіднім на той час землекористувачем, призвели до порушення її прав, адже на земельній ділянці, яка юридично належить ОСОБА_4 , проте на даний час перебуває у користуванні ОСОБА_2 , знаходиться належний їй об`єкт нерухомого майна.

22 квітня 2019 року вона звернулася до голови Немовицької сільської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_3 , площею 0,1865 га (а.с. 34).

Рішенням Немовицької сільської ради Сарненського району від 06 червня 2019 року № 1068 їй відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1865 га, оскільки в цю площу земельної ділянки входить водний об`єкт (канава) загального користування. При цьому їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1763 га, розташованої на АДРЕСА_3 .

Ураховуючи наведене, позивач просила визнати незаконними та скасувати рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 червня 2019 року № 1068 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725 Про передачу у власність земельної ділянки в межах села Немовичі .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 червня 2019 року № 1068 Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Визнано незаконним та скасовано рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725 Про передачу у власність земельної ділянки в межах села Немовичі . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, набувши у власність житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами у законний спосіб набула право користування земельною ділянкою, у тих же розмірах та з тим же цільовим призначенням, яка обліковувалася за цим будинком та перебувала у користуванні попередніх землекористувачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . Під час судового розгляду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження меж земельних ділянок з ОСОБА_3 та іншими сусідами. При цьому, ця частина земельної ділянки на момент прийняття рішення не перебувала ні у власності, ні в користуванні ОСОБА_4 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725 Про передачу у власність земельної ділянки в межах села Немовичі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок місцевого суду про наявність правових підстав для скасування рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725 Про передачу у власність земельної ділянки в межах села Немовичі з підстав непогодження меж земельної ділянки, що виділена у власність ОСОБА_4 із сусідніми землекористувачами є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки непогодження меж не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Позивач не довела факту розташування на земельній ділянці, що була виділена у власність ОСОБА_4 належної їй господарської будівлі, чи накладення такої земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у її користуванні.

ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення її прав, як користувача земельної ділянки на АДРЕСА_3 оскаржуваним нею рішенням Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725.

Оскільки в апеляційному порядку оскаржено рішення суду першої інстанції лише в частині визнання незаконним та скасування рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725, то в іншій частині рішення місцевого суду не було предметом перегляду апеляційним судом.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення апеляційний суд застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18).

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 січня 2014 року після смерті ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 28 грудня 2015 року № 88 АДРЕСА_4 .

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до голови Немовицької сільської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_3 , площею 0,1865 га.

Рішенням Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 червня 2019 року № 1068 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1865 га, яка розташована в АДРЕСА_3 , оскільки в зазначену площу земельної ділянки входить водний об`єкт (канава) загального користування.

При цьому, вказаним рішенням ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1763 га, якою вона користується і розташована на АДРЕСА_3 .

Вважаючи вказане рішення сільської ради незаконним та таким, що порушує її права, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Крім того, вважає таким, що порушує її права як користувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , рішення Немовицької сільської ради від 06 листопада 2008 року № 725 Про передачу у власність земельної ділянки в межах села Немовичі .

Вказаним рішенням Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку в межах АДРЕСА_2 , загальною площею 0,5163 га, в тому числі 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель і споруд та 0,2663 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 серпня 2019 року ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2663 га, кадастровий номер 5625485400:01:003:0026, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені статтями 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, яка є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі

№ 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), від 20 березня

2019 року у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), від

12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), зазначила про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ураховуючи наведене, належним чином встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 06 листопада 2008 року № 725 Про передачу у власність земельної ділянки в межах села Немовичі з огляду на те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) не є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність і не тягне за собою визнання недійсним такого рішення органу місцевого самоврядування, а позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на земельній ділянці, яка була виділена у власність ОСОБА_4 розміщена належна їй господарська будівля, чи має місце накладення такої земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у її користуванні.

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18) щодо обов`язковості погодження меж земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. У наведеній постанові справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав того, що суди не врахували, що відбулося накладення меж земельних ділянок, натомість у справі, яка переглядається позивач таких обставин не довела.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук