Ухвала

від 31.08.2020 по справі 572/2184/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 572/2184/19

провадження № 61- 11889 ск 20

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради,

В с т а н о в и в:

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року та залишити в силі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) . Зокрема, заявником зазначено, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 липня 2018 року та від 27 листопада 2019 року, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 березня 2019 року та від 12 лютого 2020 року, не вказавши, чи є це підставою для касаційного оскарження, визначеною в частині другій статті 389 ЦПК України. При цьому, заявник також посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак обґрунтовано не вказує, чи є це підставою для касаційного оскарження, зважаючи на вимоги частини другої статті 389 ЦПК України.

Як убачається із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, визначене в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.

Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки.

На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

У х в а л и в:

Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 вересня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко