Постанова

від 19.05.2010 по справі 53/177-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 травня 2010 р.                                                                                    

№ 53/177-09  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Мирошниченка С.В. - головуючий,

Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м.Харків

на рішення

господарського суду Харківської області від 01.10.2009р.

та постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р.

у справі

№53/177-09

за позовом

Приватного підприємства "ПАП-Сервис", м.Харків

до

Акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м.Харків

про

визнання недійсними актів виконаних робіт

                         в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Костяков Д.В. (дов. від 07.12.2009р.);

відповідача: Єршов Р.В. (дов. від 21.01.2010р.)

                                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП “ПАП-Сервис", у липні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати акти приймання-передачі виконаних робіт, складених АТ “Харківстальконструкція” за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року, лютий 2007 року та травень 2007 року недійсними, а мотиви відмови ПП “ПАП-Сервис” від підписання актів обґрунтованими.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2009 р. у справі № 53/177-09 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано акти приймання–передачі виконаних робіт, складених АТ “Харківстальконструкція” за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року та лютий 2007 року недійсними, а мотиви відмови ПП “ПАП-Сервис" від підписання актів обґрунтованими. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. (судді: Погребняк В.Я. –головуючий, Афанасьєв В.В., Шевель О.В.), рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 р. у справі № 53/177-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2009р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №53/177-09, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.    

ПП "ПАП-Сервис" подало до Вищого господарського суду України відзив, в якому заперечує проти доводів викладених в касаційній скарзі та просить залишити без змін оскаржувані судові акти.      

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, 25 вересня 2006 року між сторонами у справі було укладено договір підряду №145/06, відповідно до умов якого позивач доручав, а відповідач зобов'язувався власними силами та засобами виконати роботи з будівництва пасажирського ліфту у будівлі “літ. А-6”, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Умовами договору передбачено, що відповідач зобов‘язаний здати позивачеві виконані роботи за актами форм КБ - 2в, КБ –3 (п. 4.1.4), а позивач, у свою чергу, повинен був прийняти і оплатити виконану у повному обсязі роботу (п. 4.3.1).

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, відповідач, виконуючи роботи поетапно, складав та надсилав позивачеві акти форм КБ-2в та КБ-3 за січень, за лютий та за травень 2007 року (спірні акти).

З матеріалів справи вбачається, що акт за травень 2007 р. підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та акти виконаних підрядних робіт (форми КБ- 2а) за січень та за лютий 2007 р. підписані лише відповідачем, підписи та печатки позивача на даних документах відсутні.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що відповідні акти та довідки відповідачем на адресу позивача направлені 21.01.2008 р., тобто, майже через рік після дати їх складання. Відповідний факт також не заперечується позивачем та підтверджений постановою Вищого господарського суду України у справі № 55/433-07, в якій брали участь ті ж сторони, що й у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач акти та довідки не отримував, роботи у відповідача не приймав, про наявність зазначених актів дізнався лише після того, як було порушено провадження по справі №55/433-07. Відповідні факти підтверджені матеріалами справи, оскільки, як вбачається із судових рішень у справі №55/433-07, направлення таких актів на адресу позивача здійснено вже під час провадження по даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними актів за січень та лютий 2007 р., місцевий та апеляційний господарські суди послалися на положення ст.ст. 853, 882 ЦК України, якими встановлено порядок прийняття замовником роботи, що виконана підрядником.

Крім того, суди зазначили, що з умов договору не вбачається право підрядника отримати оплату за виконані роботи виключно на підставі направлених форм КБ-2в та КБ-3, не здійснивши при цьому фактичну здачу робіт замовникові, оскільки частиною 1 ст. 882 ЦК України передбачає, що прийняття робіт замовником (у даному разі позивачем) здійснюється після одержання ним повідомлення підрядника (відповідача) про готовність до передання робіт, однак, такого повідомлення матеріали справи не містять.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

За змістом вказаних норм не передбачено такого способу захисту прав, як спонукання до підписання акта приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду.

Колегія суддів зауважує, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога визнати акти приймання-передачі виконаних робіт, складених АТ “Харківстальконструкція” за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року, лютий 2007 року та травень 2007 року недійсними, а мотиви відмови ПП “ПАП-Сервис" від підписання актів обґрунтованими не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За імперативними приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, заявлені позивачем вимоги не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що акти приймання-передачі виконаних робіт не носять характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому суди неправомірно задовольнили позовні вимоги.

За таких обставин, згідно ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.           

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову  господарські суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), оскаржуване рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м.Харків задовольнити.

           Рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №53/177-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.    

           Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                                     Мирошниченка С.В.

Судді:                                                                                                                  Барицька Т.Л.

                                                                                                                            Жукова Л.В.