Рішення

від 29.09.2021 по справі 200/3444/20-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року м. Київ № 200/3444/20-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення провизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, в якому про рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №335 від 27.02.2020 року (Протокол № 7) Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №336 від 27.02.2020 року (Протокол № 7) Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2020 справу передану за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду судді Мазур А.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під суб`єктами господарювання в розумінні Закону України Про телебачення і радіомовлення є визначене коло осіб, зокрема провайдери програмної послуги. Наголошує, позивач є провайдером програмної послуги, а саме суб`єктом господарювання, який на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, зокрема телепрограм Зоопарк та Еврокино на підставі укладеної угоди з правовласником телепрограми та відповідно до ліцензії провайдера програмної послуги, виданої відповідачем. Також зазначає, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення призводить до заборони позивачу ретранслювати телепрограму Зоопарк , що у свою чергу завдає фінансової шкоди позивачу у вигляді витрат на переоформлення ліцензії програмної послуги та зміни загальної концепції пакетування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що правовласником іноземної програми Зоопарк та Еврокино є Російська Федерація, мова введення програми - російська. Враховуючи те, що Російська Федерація не є членом Європейського Союзу та не є країною, яка ратифікувала Європейську Конвенцію про транскордонне телебачення, тому вказані телепрограми не відповідають вимогам вищевказаної Конвенції.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НP № 00684-п від 06.03.2018 є провайдером програмної послуги.

27.02.2020 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №335 іноземну програму Зоопарк було включено до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується рішенням Національної ради від 25.02.2009 №297.

27.02.2020 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №336 іноземну програму Еврокино було включено до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується рішенням Національної ради від 25.02.2009 №297.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України регулює Закон України Про телебачення і радіомовлення .

Частиною 4 ст. 7 Закону України Про телебачення і радіомовлення визначено, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

В силу положень ч. 3 ст. 39 Закону України Про телебачення і радіомовлення право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно, зокрема, суб`єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги.

Згідно ст. 1 Закону України Про телебачення і радіомовлення провайдер програмної послуги - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж.

Відповідно до статті 42 Закону України Про телебачення та радіомовлення ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом. Суб`єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію програм та передач і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію держави - члена Європейського Союзу або держави, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, має право здійснювати ретрансляцію програм та передач лише за умови відповідності їх змісту вимогам законодавства України, Європейської конвенції про транскордонне телебачення та у разі їх включення до переліку програм, що ретранслюються, за рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Так, оскаржуваним рішенням №335 скасовано пункт 1 додатка до рішення Національної ради від 25.02.2009 № 297 Про Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України Про телебачення і радіомовлення та внесено до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, такі зміни: вилучити іноземну програму Зоопарк .

Оскаржуваним рішенням №336 скасовано рішення Національної ради від 14.04.2016 №535 Про внесення змін до рішення Національної ради від 17.03.2016 №334 в частині іноземної програми Еврокино , внесено до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України такі зміни: вилучити іноземну програму Еврокино .

На думку позивача оскаржувані рішення необґрунтовані, оскільки не містить жодної вказівки на невідповідність телерадіопрограми вимогам національного законодавства чи вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.

Відповідно до статті 18 Конституції України, зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 9 Конституції України, встановлює, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Вказану норму дублює і стаття 19 Закону України Про міжнародні договори України від 29.06.2004 N 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Європейську конвенцію про транскордонне телебачення ратифіковано Законом України від 17.12.2008 №687-VI ( 687-17 ).

Так, ст. 28 Конвенції визначає зв`язок між Конвенцією та внутрішньодержавним правом сторін, відповідно до якої: жодне з положень цієї Конвенції не заважає сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в значенні статті 5.

Враховуючи те, що чинним законодавством дозволено на території України без обмежень лише ретрансляцію телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, в усіх інших випадках суб`єкт господарювання зобов`язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України.

На виконання вищевказаних вимог, відповідач прийняв ряд рішень, якими було визначено перелік каналів, зміст яких відповідає Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 25.01.2015, введеним в дію Указом Президента № 85/2015 від 14.02.2015 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25.01.2015 Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією , Кабінету Міністрів України за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення було доручено вжити невідкладних заходів щодо припинення російської інформаційної агресії, здійснюваної з використанням іноземних та вітчизняних засобів масової інформації.

Також згідно з положеннями Доктрини інформаційної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 25.02.2017 № 47/2017, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до компетенції бере участь у забезпеченні захисту українського інформаційного простору від пропагандистської аудіовізуальної та друкованої продукції держави-агресора.

Враховуючи те, що правовласником вказаних телевізійних програм є Російська Федерація, ліцензії на мовлення телеканалу видана Роскомнадзором, мова ведення програм - російська, тобто програмна послуга створена в Російській Федерації, яка у свою чергу не входить до Європейського Союзу і не ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, відповідач дійшов висновку, що зміст вищевказаної телепрограми не є адаптованими до вимог законодавства України.

Крім того, на разі регуляторний орган тимчасово припинив розгляд питань стосовно визнання змісту програм адаптованими до вимог законодавства України, правовласники (виробники) яких підпадають під юрисдикцію Російської Федерації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями підтримувати гармонійний розвиток програм транскордонного телебачення, забезпечувати гарантії свободи прийому і ретрансляції програм, які відповідають умовам Конвенції, а відтак, оскаржуване рішення є правомірним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що Російська Федерація визнана Верховною Радою України державою-агресором і державою-окупантом.

Згідно з чинним законодавством України, якщо передачі, створені на замовлення або за участі однієї або декількох юридичних осіб-резидентів держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, вони не можуть вважатися передачами європейського виробництва (ч. 4 ст. 28 Закону України Про телебачення і радіомовлення ).

Крім того, згідно вимог ст. 28 Європейської конвенції про транскордонне телебачення

жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в значенні статті 5.З метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України Національна рада, як і інші органи державної влади, змушена застосовувати суворіші й детальніші правила, ніж передбачені Європейською конвенцією, до програмних послуг, що їх транслює телемовник, який підпадає, як уважається, під юрисдикцію країн-членів Європейської конвенції в значенні статті 5 конвенції.

Таким чином, в умовах, що склалися, Національна рада приймає безпосередню участь у забезпеченні захисту українського інформаційного простору від аудіовізуальної та друкованої продукції держави-агресора, а відтак, відповідач має право застосовувати суворіші й детальніші правила та вимоги до програмних послуг, що транслює телемовник, в тому числі в частині вилучення іноземної програми Зоопарк .

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур