Постанова

від 30.09.2021 по справі 826/17583/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/17583/16

адміністративне провадження № К/9901/44586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017 (судді - Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

зобов`язати відповідача на підставі її заяви та у відповідності до вимог чинного законодавства України прийняти рішення про приватизацію земельної ділянки (кадастровий номер №8000000000:90:943:0024) для ведення садівництва, площею 0,0177 гектара, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення (для ведення садівництва).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вересня 2005 року позивач є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер №8000000000:90:943:0024) розміром 0,0177 гектара, з цільовим призначенням - для ведення колективного садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником такої земельної ділянки є Київська міська рада.

Передача зазначеної земельної ділянки позивачу у довгострокову оренду, як члену садівничого товариства Трикотажник Дарницького району м. Києва, ініційовано на підставі п. 7 рішення Київської міської ради Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва від 23.10.2003 №120/993 та згідно нотаріально посвідченого та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації договору оренди земельної ділянки від 16.08.2005. (а.с. 14 - 18)

На виконання рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №120/993 ЗАТ АРКОЛ розроблена технічна документація зі складання договору оренди на 25 років, що затверджена Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, та складено Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 16.02.2005, який погоджений в.о. начальника відділу землевпорядкування Дарницького району.

13.09.2016 позивач в порядку статті 118 Земельного кодексу України звернулась до відповідача із заявою про приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки для цілей - ведення садівництва та у розмірі, що відповідають цільовому призначенню і розміру такої земельної ділянки за даними Державного земельного кадастру та у межах норм безоплатної приватизації. (а.с. 9)

За дорученням заступника міського голови-секретаря Київської міської ради від 19.09.2016 №08/С-11045 клопотання (заява) позивача від 13.09.2016 передано на розгляд до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради.

Листом від 25.10.2016 №057022-08/С-11045-11433 Департамент земельних ресурсів повідомив позивача та Київську міську раду про те, що за результатами опрацювання її клопотання Департаментом буде сформовано справу-клопотання та опрацьовано в порядку ст. 20 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київради № 63/9120. (а.с. 28)

16.01.2017 Департамент земельних ресурсів звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації із запитом №057022-08/С-11045-609 про надання інформації щодо відповідності заявленої в клопотанні позивача ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень. (а.с. 24)

У зв`язку із неприйняттям відповідачем жодного рішення за результатами розгляду клопотання від 13.09.2016, вважаючи свої права порушеними такою бездіяльність, позивач звернулась до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України її клопотання від 13.09.2016 про передачу у власність (приватизацію) визначеної земельної ділянки, поданого в порядку ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, не розглянуто належним чином, відповіді (рішення) Київської міської ради про задоволення такого клопотання або про відмову у його задоволенні вона до цього часу ще не отримала.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо розгляду клопотання позивача стосовно передачі у власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_1.

Зобов`язано Київську міську раду розглянути клопотання позивача стосовно передачі у власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_1, та прийняти рішення по зазначеному клопотанню.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в силу норм статті 118 Земельного кодексу України відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов`язаний в межах місячного строку прийняти рішення щодо приватизації земельних ділянок за заявою позивача, проте станом на день розгляду справи в суді рішення за результатами розгляду заяви відповідачем не прийнято. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що заява позивача з доданими до неї документами визнана Департаментом земельних ресурсів такою, що підлягає додатковому доопрацюванню, позивачу для усунення недоліків (подання додаткових документів) заява не поверталася, а тому посилання відповідача на те, що заява подана без дотримання встановленого порядку, оскільки не містило технічних матеріалів чи документів, є безпідставними.

Крім того, суди виходили з того, що відповідач був обізнаний про обставини порушення Департаментом земельних ресурсів порядку розгляду заяви позивача від 13.09.2016, що в кінцевому випадку призвело до затягування строків для її розгляду та прийняття Київською міською радою відповідного рішення.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що приватизація земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або без складання документації із землеустрою на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, проте позивач не дотрималась в повній мірі вимог чинного законодавства з приводу приватизації земельних ділянок (клопотання подане без технічних матеріалів та документів) та подана заява перебуває на розгляді у Київській міській раді.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частин 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом пункту а частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно пункту б частини 1 статті 9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту в частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частин 1, 2 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

За змістом частини першої статті 122 ЗК України та пункту 34 частини першої статті 26 та статті 59 Закону №280/97-ВР вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність належить до виключних повноважень Київської міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

З огляду на викладене, розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинен відбуватись на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради, за наслідками якого повинне бути прийняте відповідне рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 826/8858/16, від 18.06.2020 у справі №826/8108/16, від 11.11.2010 у справі №826/8106/16 та від 17.09.2021 у справі №461/2357/17.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про отримання земельної ділянки у власність, проте відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що заява позивача перебуває на розгляді Департаменту земельних ресурсів є безпідставними, оскільки у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №826/3163/16 та 22.12.2020 у справі №461/4544/18 сформовано правовий висновок, згідно з яким Земельний кодекс України не пов`язує вирішення місцевою радою питання про прийняття такого рішення із фактом проходження його проекту в органах та підрозділах місцевої ради, а тому суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання позивача.

Посилання на положення Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві від 28.02.2013 №63/9120 також є безпідставними, оскільки вказаним Порядком передбачено прийняття відповідачем рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також наведено підстави, за яких у наданні такого дозволу може бути відмовлено.

Водночас під час розгляду справи відповідачем доказів розгляду питання надання позивачу спірної земельної ділянки та прийняття рішення за наслідками такого розгляду суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук