Постанова

від 29.09.2021 по справі 357/9776/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/9776/19 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.

Провадження №22-ц/824/12611/ 2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року у справі за скаргою Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко Максим Олександрович, Міністерство оборони України,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Прогрес звернувся до суду із вказаною скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Шевченка М.О., посилаючись на те, що постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Шевченка М.О. від 19 липня 2019 року було відкрито виконавче провадження №59014290 про звернення стягнення на речові докази, а саме: 10 гаражних боксів №505-НОМЕР_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди Міністерству оборони України на суму 193 270 грн, відповідно до виконавчого листа №357/8369/18, який видано 05 березня 2019 року та зазначено в якості боржника Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Прогрес .

У виконавчому листі №357/8369/18, виданому 05 березня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області зазначено: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди. Звернути стягнення на речові докази - 10 гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4, що належать ОСОБА_1 , та знаходяться на зберіганні в гаражно-будівельному кооперативі Прогрес , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди Міністерству оборони України на суму 193 270,00 грн. , а тому боржником являється ОСОБА_1 , а не гаражно-будівельний кооператив Прогрес .

Скаржник вважає, що державним виконавцем безпідставно та з порушенням норм закону було зазначено в якості боржника саме гаражно-будівельний кооператив Прогрес та просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Шевченка М.О. стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 липня 2019 року №59014290 та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві Шевченка М.О. задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого держаного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Шевченка М.О. стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №59014290 від 19 липня 2019 року та скасовано зазначену постанову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних висновків суду про задоволення скарги на дії державного виконавця.

Так, в доводах апеляційної скарги зазначає, що судом неналежно надано оцінку доказам, які подавав стягувач та неправильно застосовано норми матеріального права, адже на підставі вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2009 року було видано два виконавчих листи щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270 грн, де боржником суд визначив засудженого ОСОБА_1 та щодо звернення стягнення, де боржником судом визначено саме Гаражно-будівельний кооператив Прогрес .

Міністерство оборони України зверталось до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві для здійснення примусового виконання вироку суду 05 березня 2019 року та 02 травня 2019 року, проте обидва рази виконавчий лист повертався без прийняття через пропуск строку на його пред`явлення. У зв`язку із викладеним, стягувач звернувся до суду із скаргою, та 21 червня 2019 року було винесено ухвалу про часткове задоволення скарги та зобов`язання Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві поновити порушене право стягувача шляхом відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №357/8369/18, виданого 05 березня 2019 року. Тому апелянт вважає подальші дії державного виконавця такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та були спрямовані на виконання ухвали від 21 червня 2019 року.

Окрім того, суд в оскаржуваній ухвалі помилково дійшов висновку про те, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження та підлягає поверненню стягувачу без виконання, адже вказана норма містить вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документу стягувачу, серед яких відсутня така підстава, як невідповідність виконавчого документу резолютивній частині рішення суду.

Таким чином, Обслуговуючим кооперативом Гаражно-будівельний кооператив Прогрес було невірно обрано спосіб захисту порушеного права у зв`язку з тим, що спір з цього предмету вже розглядався Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про що було винесено ухвалу від 21 червня 2019 року, яка набрала законної сили та не оскаржувалась Обслуговуючим кооперативом Гаражно-будівельний кооператив Прогрес .

Міністерство оборони України наголошує на тому, що судом було без поважних причин поновлено скаржнику строк для звернення із скаргою, чим порушено норми процесуального права, а висновки суду про те, що скаржник лише 14 серпня 2019 року дізнався про порушення свого права є хибними та не відповідають дійсності, оскільки божник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, що зазначена у виконавчому документі, що й було зроблено державним виконавцем 23 липня 2019 року. Відповідно до витягу перевірки статусу поштового відправлення, вказана постанова була вручена боржнику 25 липня 2019 року й строк на оскарження дій виконавця сплинув 08 серпня 2019 року, а саму скаргу боржником було подано 27 серпня 2019 року без жодного підтвердження поважності причин пропущення строку на оскарження виконавчих дій.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Обслуговуючому кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес у задоволенні скарги в повному обсязі.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес , відповідно до якого останній вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Прогрес вказує, що не погоджується з доводами апелянта стосовно відповідності дублікату виконавчого листа №357/8369/19, виданого 05 березня 2019 року вимогам законодавства, оскільки у виконавчому документі має зазначатись резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, проте вказаний виконавчий документ було видано не на підставі вироку, а на підставі ухвали суду про роз`яснення вироку.

Також зазначає, що твердження скаржника про обрання скаржником невірного способу захисту порушеного права суперечать фактичним обставинам справи, обґрунтовуючи це тим, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Однак, з вироку суду від 19 березня 2009 року та ухвали про роз`яснення вироку від 05 березня 2019 року не вбачається обов`язку скаржника щодо виконання вироку суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2021 року дану справу призначено судді-доповідачу Голуб С.А. та передано для розгляду 03 серпня 2021 року.

В судовому засіданні представники Міністерства оборони України - Корнієнко Н.Р. та Синиця І.В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес - адвокат Ченичко В.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Наголошував на тому, що постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження порушуються права Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес , оскільки гаражі є власністю кооперативу. Кооператив не залучався до розгляді цивільного позову в к кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 , а тому не зміг спротувати належність гаражів ОСОБА_1 .

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березя 2009 року по справі № 1-96/2009 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених статтями 191 ч.5, 209 ч.1, 366 ч. 2 ст. 75 ККУ та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270,00 грн. у відшкодування завданої останньому матеріальної шкоди, речові докази 10 гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4 звернено у виконання вироку суду в частині відшкодування завданої Міністерству оборони матеріальної шкоди. Вказаний вирок набрав законної сили 03 квітня 2009 року, що підтверджується матеріалами кримінальної справи №1-96/2009 (Том 4 а.с. 39-42)

09 квітня 2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, на підставі вищевказаного вироку, було видано два виконавчих листи, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та речові докази 10 гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4 звернути у виконання вироку суду в частині відшкодування завданої Міністерству оборони матеріальної шкоди,які Міністерство оборони України пред`явило до відділів державної виконавчої служби для здійснення примусового виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами справи 357/8369/18 (а.с. 7,8).

19 серпня 2009 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Чаргадзе Н.О. ВП №14806910 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчих документів та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-96 про речові докази 10 гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4 звернути у виконання вироку суду в частині відшкодування завданої Міністерству оборони матеріальної шкоди та стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, які видані 09 квітня 2009 року, оскільки згідно заяви стягувача боржником є ОСОБА_1 , а у виконавчому листі в графі боржник зазначено Гаражно-будівельний кооператив Прогрес і навпаки, що підтверджується матеріалами справи №357/8369/18 та №357/5803/19.

Також, постановою державного виконавця ОСОБА_2 від 10 січня 2014 року, на підставі постанови відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, відкрито виконавче провадження ВП №41410288 з примусового виконання виконавчого листа № 1-96 від 26 січня 2010 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193270,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди (справа №357/5803/19 а.с. 19 та справа №357/8369/18 а.с. 9).

Як вбачається з відповіді Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві №67171 від 04 липня 2018 року, у зв`язку із звільненням державного виконавця ОСОБА_2 із займаної посади, виконавче провадження ВП №41410288 передано державному виконавцю Черкасову Є.В., згідно відомостей автоматизованої системи АРМ Виконавець , однак паперові матеріали передані не були. Також, 04 липня 2018 року керуючись ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, внесено відповідні записи про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна та керуючись ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем на адресу Білоцерківського міськрайонного суду направлено подання про видачу дублікату виконавчого листа №1-96, виданого 26 січня 2010 року, у зв`язку із його втратою (справа №357/5803/19 а.с. 16).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2018 року, клопотання представника Міністерства оборони України м. Києва, про видачу дубліката виконавчого листа по справі №1-96/2009 року, задоволено та 17 серпня 2018 року видано дублікат виконавчого листа про звернення 10 гаражних боксів за №№ НОМЕР_3-НОМЕР_4 у виконання вироку суду в частині відшкодування завданої Міністерству оборони України матеріальної шкоди (справа № 357/8369/19 а.с. 35-36).

Відповідно до повідомлення про повернення виконавчого документу від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви щодо примусового виконання дубліката виконавчого листа №357/8369/18, виданого 17 серпня 2018 року, виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, у зв`язку з тим, що резолютивна частина документу не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення суду (справа №357/5803/19 а.с. 22).

05 березня 2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено заяву заступника військового прокурора Центрального регіону України, про роз`яснення резолютивної частини вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2009 у кримінальній справі №1-96/2009 за обвинуваченням ОСОБА_1 , та роз`яснено, що абзац 10 резолютивної частини вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2009 року слід розуміти виходячи з контексту абзацу 9 резолютивної часини вироку, а саме: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.Звернути стягнення на речові докази - 10 (десять) гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4, що належать ОСОБА_1 , та знаходяться на зберіганні в Гаражно-будівельному кооперативі Прогрес , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди Міністерству оборони України на суму 193 270 грн.(справа №357/5803/19 а.с. 24).

На підставі вищевказаної ухвали від 05 березня 2019 року стягувачу було видано дублікат виконавчого листа, який Міністерство оборони України пред`явило до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві для здійснення примусового виконання рішення суду (справа №357/5803/19 а.с. 26).

Однак, відповідно до повідомлення від 21 березня 2019 року про повернення виконавчого документу за результатами розгляду заяви щодо примусового виконання виконавчого листа №357/8369/18, виданого 05 березня 2019 року, виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (справа №357/5803/19 а.с. 31).

02 травня 2019 року стягувач повторно звернувся до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві для здійснення примусового виконання рішення суду (справа №357/5803/19 а.с. 33).

Відповідно до повідомлення про повернення виконавчого документу від 07 травня 2019 року за результатами розгляду заяви щодо примусового виконання виконавчого листа №357/8369/18, виданого 05 березня 2019 року, виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (справа №357/5803/19 а.с. 38).

21 червня 2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/5803/19 (а.с.73-80), скаргу Міністерства оборони України, на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко М.О., заінтересована особа: Гаражно-Будівельний кооператив Прогрес , задоволено частково та визнано незаконним, скасовано повідомлення старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шевченко М.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07 травня 2019 року. Також, зобов`язано Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві поновити порушене право Міністерства оборони України шляхом відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №357/8369/18 виданого 05 березня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193 270 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та звернення стягнення на речові докази 10 гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4, що належать ОСОБА_1 , та знаходяться на зберіганні в Гаражно-будівельному кооперативі Прогрес , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди Міністерства оборони України на суму 193 270 грн.В іншій частині відмовлено.

19 липня 2019 року на підставі заяви Міністерства оборони України про відкриття виконавчого провадження, оригінала дубліката виконавчого документа, за яким боржником зазначено Гаражно-будівельний кооператив Прогрес та ухвали Білоцерківського міськрайонного суду №357/5803/19 від 21 червня 2019 про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання поновити порушене право Міністерства оборони України державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. КиєвіШевченко М., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №357/8369/18, виданого 05 березня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 193270,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та звернення стягнення на речові докази 10 гаражних боксів за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4, які знаходяться на зберіганні в Гаражно-будівельному кооперативі Прогрес , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди Міністерства оборони України на суму 193 270 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9) та матеріалами виконавчого провадження (а.с. 66-82).

Задовольняючи скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на дії виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що з резолютивної частини вироку суду від 19 березня 2009 року та ухвали про роз`яснення вироку суду від 05 березня 2019 року не вбачається обов`язку ОК ГБК Прогрес щодо виконання рішення (вироку) суду, яке на нього покладено. Встановлено, що майно, гаражні бокси за №№ з НОМЕР_3 по НОМЕР_4, належать ОСОБА_1 , та знаходяться в ОК ГБК Прогрес лише на зберіганні, що вбачається з ухвали про роз`яснення вироку суду від 05 березня 2019 року та постанови слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України від 03 листопада 2008 року у кримінальній справі № 49-2564, якою забезпечено можливий в майбутньому цивільний позов та накладено арешт на гаражні бокси №№ НОМЕР_3-НОМЕР_4 , що розташовані в ОК ГБК Прогрес .

Обвинувачений (засуджений) ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04 січня 2018 року. Станом на 28 листопада 2019 року стягувач - Міністерство оборони України, відомостей про стан виконавчого провадження № 41410288 з примусового виконання виконавчого листа № 1-96/2009 від 26 січня 2010 року до суду не надав, як і не довів, хто є правонаступником боржника у зобов`язанні.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновки суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання щодо виконання рішень суду в частині, що не суперечить Закону України Про виконавче провадження регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року та рядом інших підзаконних актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішеньтретейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження реалізуються відповідно до статті 19 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та державний виконавець зобов`язаний роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження).

Відповідно до ст. 31 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення та у разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з положеннями ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконавець може повернути виконавчий документ лише у випадках чітко визначених положеннями Закону України Про виконавче провадження та за наявності достатніх на те підстав.

У даній справі виконавчий лист видавався судом першої інстанції та саме судом було визначено Обслуговуючому кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес статус боржника у виконавчому провадженні на примусове виконання судового рішення.

Таким чином, відкриваючи виконавче провадження, виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, а тому його дії не можуть бути визнані незаконними чи неправомірними.

До того ж, якщо Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Прогрес вважає, що він не є боржником, то він не обмежений був правом звернутися до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документів, в порядку, що визначений ст. 432 ЦПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення скарги на дії державного виконавця є необґрунтованими, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 447, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року у справі за скаргою Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко Максим Олександрович, Міністерство оборони України скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні скарги Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко Максим Олександрович, Міністерство оборони України відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: