Рішення

від 23.09.2021 по справі 710/540/21

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/540/21 Провадження № 2/710/299/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2021 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Сивоконя С.С.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Шпола цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та припинення права користування

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22.04.2021 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов, у якому позивач просить визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) виданий 13.11.2019 сторонами: від імені власника: ОСОБА_2 , на підставі довіреності №1455 виданої 26.07.2016, та правокористувачем - ОСОБА_3 , щодо права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002, площею 3,4737 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Звенигородського району, Капустинська сільська рада. Припинити за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002.

Аргументи учасників справи.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. У 2016 році позивач звернулася до відповідачів, які фактично використовували належну їй земельну ділянку без оформлення договору оренди землі з проханням про надання грошової допомоги взамін безкоштовного використання ними на протязі п`яти років земельної ділянки з правом отримання доходів, які будуть виключно власністю відповідачів. 26 липня 2016 року позивач видала на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 довіреність на розпорядження майном, яка була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Горбачем В.П. та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №1455. 30 березня 2021 року позивач отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у формі інформаційної довідки, за змістом якої 15.01.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Сигнаївської сільської ради Шполянського району Черкаської області Коваленком Д.М. вчинено запис №35096977 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису виданого 13.11.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в інтересах позивачки, зі строком речового права 49 років. Дізнавшись про вищевказане позивач припинила дію довіреності. Договір емфітевзису було вчинено виключно в інтересах відповідачів, всупереч волі позивача та інтересах останнього. Так як позивач не мала власної волі на укладення договору емфітевзису, тому звернулася за захистом своїх прав у судовому порядку.

Відповідачами до суду було подано відзив у якому останніми заперечувалися позовні вимоги. Вказали, що позивач ОСОБА_1 мала намір укласти договір емфітевзису і саме на укладання такого правочину була спрямована її воля. Ніяких обмежень довіреність не встановлювала. Позивач по справі не оскаржує дії державного реєстратора і не ставить питання про скасування запису про державну реєстрацію речових прав. Вимоги законодавства при укладені договору емфітевзису були дотримані. ОСОБА_2 не укладала правочин в своїх інтересах. Договір емфітевзису від 13.11.2019 не є безоплатним. За користування земельною ділянкою позивачу сплачено 25000,00 грн. Після сплати вказаних коштів був сплачений від імені позивача податок на прибуток, а також військовий збір. Твердження позивача про те, що отримані від використання земельної ділянки прибутки є спільною сумісною власністю ніякими доказами не підтверджені. У договорі не вказано, що земельна ділянка використовується з метою отримання прибутку, а не для власних потреб. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог. Всі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та на власних поясненнях, які не відповідають фактичним обставинам. ОСОБА_2 діяла виключно в інтересах позивача в межах наданих їй повноважень.

Згідно відповіді на відзив позивач зазначає, що договір емфітевзису укладений не в її інтересах, так як із 2004 року право оренди є затребуваним, а тому не виникає жодних труднощів з передачею в оренду земельних ділянок. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Сума найменшої орендної плати за один рік могла складати 2700,00 грн, тоді як за 49 років 132300,00 грн, що більше як у п`ять з половиною раз, при цьому не враховуючи індекс інфляції, - суми зазначеної в договорі емфітевзису, до того ж не сплаченої відповідачами взагалі. Факт відсутності сплати відповідачами 25000,00 грн визначеної договором підтверджується відсутністю жодних доказів такої події. Таким чином відповідачі уклавши договір емфітевзису нанесли позивачу збитків в сумі щонайменше 132300,00 грн, що не відповідає інтересам позивача. Землекористувач за договором ОСОБА_3 є суб`єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Таким чином відповідачі використовують належну земельну ділянку позивачу у своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 28.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд цивільної справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 09.06.2021 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 27.07.2021 у задоволені клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 11.08.2021 у задоволені клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 11.08.2021 справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23.09.2021 у задоволені клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися. До суду подали заяви в яких просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4737 га, кадастровий номер 7125782800:03:001:0002 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ №109765 виданий 29.12.2012 Шполянською районною державною адміністрацією. За змістом розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 35096977, міститься запис про реєстрацію за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права користування строком на 49 років з правом пролонгації, земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002, яке виникло у останніх на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданого 13.11.2019 в інтересах довірительки ОСОБА_1 (а.с.10-11).

Відповідно до повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей 26.07.2016 приватним нотаріусом Горбачем В.П. зареєстровано довіреність ОСОБА_1 на розпорядження всім майном представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , строк довіреності до 26.07.2026 (а.с.17).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, № витягу 44356762, 13.04.2021 до реєстру був внесений запис про припинення дії довіреності, посвідченої 26.07.2016 приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., на підставі заяви про скасування довіреності від 13.04.2021 (а.с.18).

Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 13.11.2019 ОСОБА_2 в інтересах довірительки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (землекористувач) уклади договір за яким власник надає землекористувачу право використовувати земельну ділянку площею 3,4737 га з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002 для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису (а.с.110-113).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються подружжям. Дана обставина не заперечується відповідачами.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, третьою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Частиною 1 статті 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі № 727/3501/16-ц (провадження № 61-30020св18) дійшов висновків, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення у своїх інтересах необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

За змістом статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Правочин від 13.11.2019, а саме договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), вчинений ОСОБА_2 від імені особи, яку вона представляє, на користь ОСОБА_3 , який є її чоловіком, суперечить вимогам ст. 238 ЦК України.

Суд вважає, що укладаючи від імені ОСОБА_1 спірний договір емфітевзису від 13.11.2019 р., ОСОБА_2 фактично вчинила правочин від імені позивачки опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену у ч. 3 ст. 238 ЦК України. ОСОБА_2 не повідомивши про вчинення правочину довірителя ОСОБА_1 діяла не в інтересах останньої чим порушила її права.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що оскаржуваний договір емфітевзису порушує її права та законні інтереси, оскільки був укладений всупереч її волі.

Таким чином, так як договір емфітевзису було укладено з порушенням чинного законодавства та як наслідок без вільного волевиявлення позивача, про що свідчать вищевикладені обставини, такий правочин підлягає до визнання його недійсним.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах 17.10.2014 № 10 при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

На підставі ст. 15, 202, 203, 204, 215, 216, 238, 244, 1000, 1008 ЦК України, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 353, ч. 1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) виданий 13.11.2019 сторонами: від імені власника: ОСОБА_2 , на підставі довіреності №1455виданої 26.07.2016, та правокористувачем - ОСОБА_3 , щодо права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002, площею 3,4737 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Звенигородського району, Капустинська сільська рада.

Припинити за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 07.12.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Шполянським РВ ГУМВС України в Черкаській області, 25.06.2010, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 07.12.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Шполянським РВ ГУМВС України в Черкаській області, 25.06.2010, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сивокінь

(повний текст рішення складено 30.09.2021)