Постанова

від 07.12.2021 по справі 710/540/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2022/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 710/540/21 Категорія: 302020000 Сивокінь С. С. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року :

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року у складі судді Сивокінь С.С.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою недійсним та припинення права користування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 3,4737 га за кадастровим № 7125782800:03:001:002 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Капустинської сільської ради Шполянського району Черкаської області, згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯЖ № 109765 від 29 грудня 2012 року.

26 липня 2016 року позивач видала на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 довіреність на розпорядження майном, яка була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Горбачем В.П. та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №1455.

30 березня 2021 року позивач отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у формі інформаційної довідки, за змістом якої вбачається, що 15 січня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Сигнаївської сільської ради Шполянського району Черкаської області Коваленком Д.М. вчинено запис № 35096977 про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 13 листопада 2019 року, який був укладений між ОСОБА_2 яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зі строком дії на 49 років та сплатою грошових коштів за весь строк користування нею в розмірі 25000 грн.

Дізнавшись про вищевказане, позивач припинила дію довіреності 13 квітня 2021 року, оскільки вважає, що договір емфітевзису було вчинено всупереч її волі, як власника майна та виключно в інтересах відповідачів та їх сім`ї, так як вони є подружжям, а договір є таким всупереч її волі як власника майна та інтересах останнього, тому звернулася за захистом своїх прав у судовому порядку.

Просила визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою (емфітевзису) від 13 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , площею 3,4737 га, кадастровий номер 7125782800:03:001:0002, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Капустинська сільська рада. Припинити за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7125782800:03:001:0002.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), виданий 13 листопада 2019 року сторонами: від імені власника: ОСОБА_2 , на підставі довіреності №1455, виданої 26 липня 2016 року, та правокористувачем - ОСОБА_3 , щодо права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002, площею 3,4737 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Звенигородського району, Капустинська сільська рада.

Припинено за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 454,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що укладаючи від імені ОСОБА_1 спірний договір емфітевзису від 13 листопада 2019 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 фактично вчинила правочин від імені позивачки опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушивши заборону, встановлену у ч. 3 ст. 238 ЦК України. Крім того, не повідомила про вчинення правочину довірителя ОСОБА_1 і діяла не в інтересах останньої чим порушила її права.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким ОСОБА_5 відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 , укладаючи договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) діяла в своїх інтересах. Суд невірно розтлумачив довіреність, оскільки остання не мала обмежень на укладення спірного правочину. Вказує, що ОСОБА_1 мала намір на укладення договору емфітевзису і саме на укладення такого правочину була спрямована її воля. Той факт, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 не свідчить про якусь зловмисну домовленість.

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4737 га, кадастровий номер 7125782800:03:001:0002 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ №109765 виданий 29 грудня 2012 року Шполянською районною державною адміністрацією, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 30 березня 2021 року (а.с.10).

6 липня 2016 року ОСОБА_1 надала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в тому числі вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження всім її майном, в тому числі земельними ділянками, житловими будинками, квартирами, нежитловими спорудами, транспортними засобами, як набувати будь - яке дозволене законом майно у власність, так і відчужувати, за винятком договорів дарування, пожертви та передачі в безоплатне користування, приватизовувати на її ім`я земельні ділянки, визнавати борги та зобов`язання, будь-які дозволені законодавством правочини, включаючи договори купівлі - продажу, приймати в дар, міни, ренти, застави, іпотеки, оренди (найму), лізингу, підряду, емфітевзису, засновницькі (договори по заснуванню), кредитні договори, договори страхування, інвестиційні договори, трудові договори та контракти, приймати в дар, пожертву, отримувати орендну плату, а також договори про внесення змін і доповнень до раніше вчинених договорів, щодо яких досягнуто згоду, в тому числі інвестиційних, продовжувати строк їх дії, вносити зміни та доповнення, вирішувати на власний розсуд питання про розірвання договорів.

Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу та видана терміном на 10 років, тобто до 26 липня 2026 року (а.с.37).

Згідно витягу з Єдиного реєстру довіреностей, сформованого 12 квітня 2021 року вищевказана довіреність приватним нотаріусом Горбачем В.П. була внесена до реєстру (а.с. 17).

13 листопада 2019 року між ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності № 1455 від 26 липня 2016 року в інтересах довірительки ОСОБА_1 , з однієї сторони та ОСОБА_3 , з іншої сторони, було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), площею 3,4737 га з кадастровим номером 7125782800:03:001:0002 для сільськогосподарських потреб, що розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, в межах Капустинської сільської ради та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії ЯЖ № 109765 від 29 лютого 2012 року (а.с.35).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 30 березня 2021 року, даний договір був зареєстрований 15 січня 2020 року (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.5. договору земельна ділянка вважається переданою власником землекористувачу у користування на праві емфітевзису з моменту державної реєстрації цього права, у порядку встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.3. договору строк користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років. Після закінчення строку емфітевзису землекористувач має переважне право на поновлення його на новий строк.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату у розмірі 25000 грн., що сплачується ним у грошовій формі за весь строк користування зазначений у пункті 2.3 цього договору.

13 квітня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 було припинено дію довіреності від 26 липня 2016 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, сформованого 13 квітня 2021 року (а.с.18).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються подружжям і дана обставина не заперечується відповідачами.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 26 липня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбач В.П., 13 листопада 2019 року уклала з ОСОБА_3 договір про встановлення права користування земельною ділянкою (емфітевзису), що належить ОСОБА_1 згідно Державного акту серії ЯЖ № 109765 від 29 лютого 2012 року.

Факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі ними не заперечується та при розгляді даної справи спростовано не було.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 4 статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже при укладенні договорів один із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Тож правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з яких прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Враховуючи вищевказані обставини та норми права, укладаючи договір про встановлення права користування земельною ділянкою, належної на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мала на меті набуття у користування земельної ділянки в інтересах своєї сім`ї, оскільки землекористувачем за цим договором є її чоловік - ОСОБА_3 , з яким вона перебуває у шлюбі, а тому переслідувала власну мету та діяла не в інтересах довірителя - ОСОБА_1 .

Спірний договір, відповідно до його умов, був укладений строком на 49 років зі сплатою за користування земельною ділянкою у розмірі 25000 грн. за 49 років, що в свою чергу не свідчить про вигідність умов даного договору для його власника.

Крім того, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, 13 квітня 2021 року вчинила дії передбачені законом щодо припинення дії довіреності від 26 липня 2016 року, шляхом подання про це заяви, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, сформованого 13 квітня 2021 року (а.с.18).

Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку, що укладаючи від імені ОСОБА_1 спірний договір емфітевзису від 13 листопада 2019 року, ОСОБА_2 фактично вчинила правочин від імені позивачки опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушивши заборону, встановлену у ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_2 не повідомивши про вчинення правочину довірителя ОСОБА_1 діяла не в інтересах останньої чим порушила її права.

Відповідачі, як в суді першої інстанції так і при перегляді рішення в суді апеляційної інстанції не спростували доводів стосовно того, що у даному випадку довірена особа вийшла за межі волі довірителя.

Колегія суддів вважає доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 , укладаючи договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) діяла в своїх інтересах, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами і висновків суду не спростовують.

Також, не знайшли свого підтвердження й доводи скарги про те, що ОСОБА_1 мала намір на укладення договору емфітевзису і саме на укладення такого правочину була спрямована її воля. Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 коштів від ОСОБА_2 , як плату за користування земельною ділянкою, що було передбачено договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим й таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н. І. Гончар

Ю. В. Сіренко

Т. Л. Фетісова