Справа № 308/12538/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Курбатова Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Олійник Романа Богдановича до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Олійник Романа Богдановича звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 року.
Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що Державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Гриб С.І. була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства директором ДП Санаторій Сонячне Закарпаття Придачук І.А. під час використання земельної ділянки площею 9,8517 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409, наданої для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.
За наслідками вказаної перевірки державним інспектором відділу контролю було складено протокол про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 р. відносно ОСОБА_1 за ст. 53 КУпАП , а саме за те , що земельна ділянка, площею 9,8518 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409, наданих в користування на правах оренди ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на підставі інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 05.11.2020 року, використовується без правовстановлюючих документів на земельну ділянку всупереч ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також, що частина земельної ділянки, площею, 0,2895 га, на якій знаходяться цехи по розливу мінеральної води та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води в промислових цілях, використовується не за цільовим призначенням всупереч ст. 20, 21 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення України.
На підставі вказаного протоколу державним інспектором відділу контролю було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.11.2020 р., якою Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень .
Представник позивача з винесенням постанови не згоден, вважає постанову від 17.11.2020 року такою, що винесена із порушенням чинного законодавства та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, вказує на те, що відсутні були підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в подальшому став підставою для винесення вищевказаної постанови.
Позивач вважає таку постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
В акті перевірки від 17.11.2020 р. зазначено, що площа частини земельної ділянки на якій розміщені цехи по розливу мінеральної води та здійснюється діяльність в промислових цілях становить 0,2895 га , а також вказано, що керівництвом ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ПАТ Укрпрофоздоровниця використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням, площею 0,2895 га.
Водночас, відповідно до Договору про спільну діяльність ДП Санаторій Сонячне Закарпаття Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця та ТОВ Рекреаційні Технології організовано спільну діяльність шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти без утворення юридичної особи, в сфері виробництва, розливу та реалізації мінеральної води.
Відповідно до абз. 3 п. 4.1 Договору про спільну діяльність від 02.01.2020 року, внесок ДП Санаторій Сонячне Закарпаття становить 4 000 000 (чотири мільйони) грн. 00 коп. і відповідає 20% від загального обсягу внесків сторін, а саме: - у вигляді наступних будівель та споруд, сумарною площею 538,7 кв. м., що знаходяться за адресою Свалявський район, с. Поляна, вул. Курортна, 1, Санаторій Сонячне Закарпаття :
-приміщення цеху по розливу мінеральної води (літ. Р) площею 279,6 кв. м.;
-приміщення цеху по розливу мінеральної води (літ. С) площею 181,3 кв. м.;
-приміщення складу (літ. Т) площею 77,8 кв.м.
Позивач зазначає, що, діяльність по розливу мінеральної води, на території земельної ділянки, яка стала предметом перевірки на дотримання вимог земельного законодавства, ДП Санаторій Сонячне Закарпаття безпосередньо не здійснює (вказана діяльність здійснюється ТОВ Рекреаційні Технології на підставі договору про спільну діяльність від 02.01.2020 р.), а це в свою чергу виключає можливість притягнення керівника ДП Санаторій Сонячне Закарпаття - ОСОБА_1 до відповідальності за нецільове використання земельної ділянки у відповідності до ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення України.
Водночас, державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель, Грибом С.І. цю обставину не було враховано при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, хоча про наявність відповідного договору про спільну діяльність від 02.01.2020 р. йому було відомо (інформація про надання даного договору інспектору відображена в акті перевірки від 17.11.2020 р.)
На підставі вищенаведеного позивач вважає , що протокол про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 р. не містить належних доказів порушення норм чинного законодавства саме з боку ДП Санаторій Сонячне Закарпаття та того, що саме ДП Санаторій Сонячне Закарпаття здійснює використання земельної ділянки оздоровчого призначення не за її цільовим призначенням.
З посиланням на викладене просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 17 листопада 2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340 грн.
16.02.2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов до суду відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначає, що даний адміністративний позов та вищезазначені позовні вимоги вважає неправомірними, необґрунтованими та безпідставними, а тому такі не можуть бути задоволені судом з слідуючих підстав.
При проведенні перевірки на підставі наданих для перевірки матеріалів та інформації з Державного земельного кадастру, встановлено, що земельна ділянка земель оздоровчого призначення комунальної власності в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409, надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, знаходиться в користуванні без правовстановлюючих документів на земельну ділянку ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця , ідентифікаційний код юридичної особи - 02649977.
Також під час проведення перевірки представлено Договір оренди земельної ділянки від 08.08.2008 року на земельні ділянки комунальної власності оздоровчого призначення загальною площею 11,3070 га, які було надано ДП Санаторію Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця згідно рішення 30-ї сесії 5-го скликання Полянської сільської ради від 08.08.2008 року терміном на 2 роки в с. Поляна Свалявського району за кадастровими номерами: 2124084401:06:001:0409 - площею 9,8518 га для обслуговування цілісного майнового комплексу Санаторію Сонячне Закарпаття ; 2124084401:06:001:0410 - площею 0,0852 га; 2124084401:06:001:0411 - площею 0,04 га; 2124084401:06:001:0412 - площею 1,2 га; 2124084401:06:001:0413 - площею 0,02 га; 2124084401:06:001:0414 - площею 0,11 га. Договір оренди зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124084401-0409070700002 від 04 лютого 2009 року.
При проведенні перевірки також представлено Додаткову угоду від 11 лютого 2011 року до Договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком на 2 роки, Додаткову угоду від 05 лютого 2013 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком на 2 роки, Додаткову угоду від 05 лютого 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком на 1 рік, Додаткову угоду від 28 лютого 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком до 05.02.2018 року.
Станом на момент проведення перевірки, на підставі інформації з Державного земельного кадастру та наданих для перевірки матеріалів, встановлено, що державна реєстрація права користування в Державному земельному кадастрі відсутня, що порушує вимоги ст.125,126 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Також зазначає, що при обстеженні вищенаведеної земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс Санаторію Сонячне Закарпаття , що належить ЗАТ Укрпрофоздоровниця .
При проведенні перевірки також представлено Договір про спільну діяльність від 02 січня 2020 року між ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця та ТзОВ Рекреаційні технології для організації спільної діяльності з використанням відповідно до пункту 4 вищевказаного договору, яким передбачено використання будівель та споруд сумарною площею 538,7 кв.м, що є власністю ДП Санаторій Сонячне Закарпаття та знаходяться в с Поляна, вул Курортна, 1, Закарпатської області, а саме : приміщення цеху по розливу мінеральної води (літ.Р) площею 279,6 кв.м, та цеху по розливу мінеральної води (літ.С) площею 181,3 кв.м. та приміщення складу (літ.Т) площею 77,8 кв.м.
Відповідно до топографогеодезичної зйомки, наданої Полянською сільською радою листом № 1201/02-20 від 12.11.2020 року, розробленої сертифікованим інженером-землевпорядником Жиган М.В. ЗРФ ДП УкрДАГП на земельну ділянку за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409 в с. Поляна, вул. Курортна, 1 а , яка знаходиться в користуванні ДП Санаторій Сонячне Закарпраття ЗАТ Укрпрофоздоровниця , як не повернена після закінчення дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, площа частини земельної ділянки, на якій розміщені цехи по розливу мінеральної води, та здійснюється діяльність в промислових цілях, становить 0,2895 га.
Земельна ділянка земель оздоровчого призначення, що надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, на якій знаходяться вищенаведені цехи та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води, не відповідає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням та використовуються в промислових цілях.
Окрім цього, керівництвом ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця здійсненням діяльності по розливу мінеральної води в промислових цілях порушено вимоги п а ст.96 Земельного кодексу України, відповідно до якої землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
При здійсненні перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства, Позивачем не надано жодних переконливих доказів, які могли б свідчити про відсутність факту використання земель не за цільовим призначенням .
Зазначає, що за загальним правилом суб`єктом правопорушення є особа, яка вчинила правопорушення. Необхідною умовою визначення особи суб`єктом правопорушення є наявність у неї деліктоздатності, тобто закріпленої у законі здатності нести юридичну відповідальність за вчинення правопорушення.
Заперечуючи проти доводів викладених у позові , представник відповідача вказує на те, що землекористувач, безумовно, зобов`язаний використовувати земельну ділянку лише за цільовим призначенням, незалежно від умов договору оренди. І адміністративну відповідальність за нецільове використання нестиме саме орендар - особа, яка безпосередньо допустила порушення земельного законодавства (ст. 144 ЗК України).
ДП Санаторій Сонячне Закарпаття відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 08.08.2008 року користується земельними ділянками комунальної власності оздоровчого призначення загальною площею 11,3070 га, які надано ДП Санаторію Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця згідно рішення 30-ї сесії 5-го скликання Полянської сільської ради від 08.08.2008 року терміном на 2 роки в с. Поляна Свалявського району за кадастровими номерами: 2124084401:06:001:0409 - площею 9,8518 га для обслуговування цілісного майнового комплексу Санаторію Сонячне Закарпаття ; 2124084401:06:001:0410 - площею 0,0852 га; 2124084401:06:001:0411 - площею 0,04 га; 2124084401:06:001:0412 - площею 1,2 га; 2124084401:06:001:0413 - площею 0,02 га; 2124084401:06:001:0414 - площею 0,11 га. Договір оренди зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124084401-0409070700002 від 04 лютого 2009 року.
При проведенні перевірки також представлено Додаткову угоду від 11 лютого 2011 року до Договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком на 2 роки, Додаткову угоду від 05 лютого 2013 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком на 2 роки, Додаткову угоду від 05 лютого 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком на 1 рік, Додаткову угоду від 28 лютого 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2009 року строком до 05.02.2018 року.
Отже, під час проведення перевірки достовірно встановлено, що саме ДП Санаторій Сонячне Закарпаття є землекористувачем спірних земельних ділянок, а відповідно і є суб`єктом адміністративного правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність згідно зі статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав , просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви не зявився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити, з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позов. Надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви не зявилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у поданому відзиві.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
21.12.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/12538/201 та призначено справу до розгляду.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП ), Земельним Кодексом України , Положенням про Державну службу України з питань геодезї, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 та ст.286 КАС України .
Відповідно до підпункту 25-7 пункт 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановлено судом, 17.11.2020 року державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства директором ДП Санаторій Сонячне Закарпаття Придачука І.А. під час використання земельної ділянки площею 9,8518 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409 наданих для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, за результатами проведення якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за обєктом - земельної ділянки.
За вказаних обставин державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. відносно ОСОБА_1 було запроваджено протокол від 17.11.2020 року про адміністраивне правопорушення за ознаками ст. 53 КУпАП , а саме за використання земельної ділянки, площею 0,2895 га на якій знаходяться цехи по розливу мінеральної води та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води в промислових цілях, не за цільовим призначенням всупереч ст. 20, 21 Земельного кодексу України.
У протоколі від 17.11.2020 року про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 53 КУпАП відносно ОСОБА_1 зазначено, що земельна ділянка площею 9,8518 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409 наданих в користування на правах оренди ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ЗАТ Укрпрофоздоровниця для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на підставі інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 05.11.2020 року використовується без правовстановлюючих документів на земельну ділянку всупереч ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.
На момент проведення перевірки, при обстеженні вищезазначеної земельної ділянки, встановлено, що частина земельної ділянки, площею 0,2895 га на якій знаходяться цехи по розливу мінеральної води та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води в промислових цілях, використовується не за цільовим призначенням всупереч ст. 20, 21 Земельного кодексу України та ст. 53 КУпАП.
Судом встановлено, що постановою від 17.11.2020 року, винесеною державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 53 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 ,00 гривень, а саме за порушення вимог ст. 20 ЗКУ , використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. ( а.с. 14-15,67-68)
Положення ст. 20 ЗК України регулюють встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок.
Положення ст. 20 ЗК України містять в собі сім частин, а відтак яку частину приписів ст. 20 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порушив ОСОБА_1 не зазначено.
Відповідно до ст.53 КУпАП ( в редакції на час виникнення спіррних правовідносин) - Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на земельну ділянку всупереч ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України не передбачена диспозицією ст. 53 КпАП України .
Відповідно до ст. 242-2 КУпАП , Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52-56 та 188-56 цього Кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з контролю за використанням та охороною земель та його заступники, головні державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їхні заступники, старші державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель та державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель відповідних територій.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП , перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України .
Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України , вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обовязок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП , обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу .
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції:право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення , право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України , обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 , Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1 , 3 , частина друга статті 19 Основного Закону України ). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції , не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальност ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу в ерховенства права в Україні.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення посаова особа зобов`язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
З постанови у справі про накладення адміністративного стягнення від 17.11.2020 року вбачається, що постанова не містить покликання на докази, на підставі яких ОСОБА_1 визнано винним за ч.3 ст. 53 КУпАП , а лише наявне посилання на порушення вимог ст. 20 ЗКУ , а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
У спірній постанові не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, не зазначено, як встановлено державним інспектором , що використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням, та за яким кадастровим номером і площею.
Зазначені обставини свідчать про формальне прийняття посадовою особою , яка уповноважена приймати відповідні рішення про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, постанови, без урахуваням всіх обставин справи.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278 , 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу .
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення передбаченого ч.3 ст. 53 КУпАП та спростувати позицію позивача, однак про наявність таких доказів не зазначено у оскаржуваній постанові.
Окрім того слід зазначити, що 17.11.2020 року державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. відносно ОСОБА_1 було запроваджено протокол від 17.11.2020 року про адміністраивне правопорушення за ознаками ст. 53 КУпАП , а саме за використання земельної ділянки, площею 0,2895 га на якій знаходяться цехи по розливу мінеральної води та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води в промислових цілях, не за цільовим призначенням всупереч ст. 20, 21 Земельного кодексу України.
Водночас, постановою від 17.11.2020 року, винесеною державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 53 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 ,00 гривень, а саме за порушення вимог ст. 20 ЗКУ , використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. ( а.с. 14-15,67-68)
Як встановлено судом, станом на момент прийняття посадовою особою оскаржуваної постанови від 17.11.2020 року положення ст. 53 КУпАП містили лише одну частину. Частина 3 ст. 53 в Кодексі про адміністративні правопорушення України відсутня. Відтак, гр. ОСОБА_1 посадовою особою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 53 КУпАП , яка не існувала та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за не існуючою в КУпАП нормою .
Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 53 КУпАП .
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України , усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП .
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України .
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України , за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати протиправною постанову.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання протиправною постанову під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій посадової особи при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності , а відтак позовна вимога про визнання протиправною постанову не підлягає до задоволення.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 року , та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Відповідно до ст.242 КАС України , судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 454,00 гривень, а тому дані витрати у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі ст. ст. 6-14 , 25 , 32 , 77 , 205 , 241 , 243 - 246 , 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України , ст. 33 , 53, ст.ст. 247 , 251 , 258 , 268 , 280 , 283 , 284 КУпАП , суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Олійник Романа Богдановича до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити частково .
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 53 КУпАП , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39766716, пл. Народна, 4, м.Ужгород, 88008).
Дата складання повного судового рішення 28.09.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 28.09.2021 |
Оприлюднено | 01.10.2021 |
Номер документу | 100021908 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Бенца К. К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні