Рішення

від 08.08.2006 по справі 8/105пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

08.08.06 р.                                                                                                   

Справа № 8/105пн                              

за позовом Приватного

виробничо-комерційного підприємства "Донтехснаб",

                     ЄДРПОУ 23421980, м.Донецьк

до відповідача Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, код НОМЕР_1, м.Донецьк

про визнання права власності

                                                                                             Суддя

Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: Жигулін О.М.- за дор.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне виробничо-комерційне

підприємство "Донтехснаб", м.Донецьк, позивач, звернувся до

господарського суду з позовом до відповідача, Суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1, м.Донецьк, про визнання права власності на

реконструйоване нерухоме майно - адміністративну будівлю (офіс) з виставочною

залою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на наявність у нього права власності на спірне майно, враховуючи,

що реконструкція останнього проведена ним у повній відповідності з будівельними

нормами та правилами.

Відповідач у відзиві на позовну

заяву без номера та дати, який надійшов на адресу суду 24.07.2006р., визнав

позовні вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

22.09.2003р. між позивачем та

відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу павільйону.

Згідно з умовами вказаного договору

відповідач передав, а позивач придбав у власність рухоме майно - недобудований

павільйон-зоомагазин, який сконструйований з металевого зварного каркасу.

Рішенням виконавчого комітету

Донецької міської ради №НОМЕР_2 передано позивачу в оренду строком до

18.06.2006р. земельну ділянку загальною площею 0,0275 га, в тому числі 0,0123

га - із земель запасу житлової та громадської забудови Донецької міської ради,

0,0152 га - із земель, раніше наданих відповідачу для розміщення

павільйону-зоомагазину по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення,

04.10.2005р. між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради було

укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

Виходячи зі змісту позовної заяви,

протягом 2005-2006 років позивачем як власником вказаного вище павільйону  було проведено будівельні роботи з його

реконструкції.

При цьому, як вказує позивач,

належний йому недобудований зоомагазин був фактично закінчений будівництвом.

Проте, при зверненні позивача до

органів міської влади, контролюючих органів, архітектури, землересурсів, йому

було роз'яснено, що цільове призначення недобудованої споруди, яка належала

відповідачу, не відповідає цільовому призначенню фактично закінченої

будівництвом споруди позивача, що виключає можливість оформлення права

власності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, в зв'язку з

відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірний об'єкт, позивачем

заявлені вимоги про визнання його права власності на  реконструйоване нерухоме майно -

адміністративну будівлю (офіс) з виставочною залою, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1.

Відповідач у відзиві на позовну

заяву без номера та дати, який надійшов на адресу суду 24.07.2006р., визнав

позовні вимоги повністю.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги

позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 48 Закону України “Про

власність” передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч

би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування

завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським

судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного

кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути

визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного

кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності,

якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати

ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому

числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням вимог

вказаних статтей, власник майна може звернутися до господарського суду з

позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

правовстановлювального документа.

За висновками суду, виходячи зі

змісту наданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву без номера та дати,

який надійшов на адресу суду 24.07.2006р., право власності позивача на спірний

об'єкт відповідачем не заперечується, не оспорюється, а, навпаки, визнається.

В судовому засіданні 11.07.2006р.,

на питання суду щодо наявності будь-яких документів, які б підтверджували

невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне

майно, представником позивача були надані пояснення, згідно яких таким

документом є договір купівлі-продажу від 22.09.2003р.

Вказаний договір купівлі-продажу не

може бути прийнятий судом до уваги як доказ невизнання або оспорювання

відповідачем права власності позивача на спірне майно, враховуючи, що згідно з

нормами ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент виникнення

спірних правовідносин сторін) останній є підставою для виникнення цивільних

прав та обов'язків, тобто, підставою для набуття позивачем права власності на

предмет цього договору і ніяким чином не може бути свідченням невизнання

відповідачем права власності позивача на спірне майно.

Одночасно, в зв'язку з відсутністю

відповідних правоустановчих документів на спірне майно, останні також не могли

бути втрачені позивачем.

За таких обставин, відсутність

будь-якого оспорювання відповідачем прав позивача на спірний об'єкт, є

підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності

на це майно.

Крім цього, відповідно до ст.4-3

Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах

здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які

вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

За висновками суду, позовні вимоги

обґрунтовані позивачем, зокрема, нормами ст.ст.15, 16, 376 Цивільного кодексу

України.

Так, право власності на самочинно

збудоване нерухоме майно у відповідності із ч.3 ст.376 Цивільного кодексу

України може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за

умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване

нерухоме майно.

Крім цього, згідно з п.5 ст.376

Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача)

земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,

яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, з урахуванням вимог

вказаної статті, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно

збудоване майно є наявність у позивача права власності (користування) на

земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того

факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Як встановлено судом, позовні

вимоги заявлені позивачем про визнання права власності на майно, яке

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, згідно з рішенням

виконавчого комітету Донецької міської ради №НОМЕР_2, договором оренди

земельної ділянки від 04.10.2005р., земельна ділянка за вказаною адресою була

надана позивачу строком до 18.06.2006р.

Доказів, які б підтверджували

наявність у позивача права на користування цією земельною ділянкою на момент

прийняття рішення по справі, позивачем до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного,

враховуючи, що з боку відповідача право власності позивача на спірне майно не

оспорюється, приймаючи до уваги, що позов недоведений фактичними матеріалами

справи, вимоги про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно -

адміністративну будівлю (офіс) з виставочною залою, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають

віднесенню на позивача повністю.

При розгляді справи судом

встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в

сумі 102,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної

категорії справ.

За таких обставин, надлишково

сплачене позивачем державне мито в сумі 17,00 грн. підлягає поверненню з

державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального

кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні

позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства

"Донтехснаб", м.Донецьк до Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк про визнання права власності на

реконструйоване нерухоме майно - адміністративну будівлю (офіс) з виставочною

залою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Повернути Приватному

виробничо-комерційному підприємству "Донтехснаб", м.Донецьк з

державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 17 грн. 00

коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 08.08.2006р.

оголошено повний текст рішення.

          Суддя                                                                                         

Ємельянов А.С.                                             

А.В.Г.