Рішення

від 30.09.2021 по справі 751/4856/21

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/4856/21

Провадження №2/751/1241/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Овдій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новозаводського районного суду м. Чернігова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення -

за участі сторін:

представник позивача - Губко Н.В.,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Вступ:

В даній справі виник спір з приводу дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування на визначення розміру орендної плати

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1.1. Позивач звернулась з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування п.27 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 року № 54/VII-22 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам .

1.2. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним пунктом рішення Чернігівської міської ради позивачеві передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:003:0032 і встановлено орендну плату на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки, яка є вочевидь дискримінаційною.

1.3. Відповідач надіслав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що оспорюване рішення Чернігівської міської ради прийнято в межах компетенції. Крім того, у відзиві відповідачем порушується питання про невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Заяви ( клопотання) та пояснення учасників справи.

2.1. Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.

2.2. Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити з урахуванням доводів, що викладенні у відзиві на позов.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3.1. Ухвалою суду від 07.04.2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження /а.с.73/.

3.2. Протокольною ухвалою суду від 27.07.2021 року за клопотанням представника позивача підготовче судове засідання було відкладено 16.09.2021 року.

3.3. Ухвалою суду від 16.09.2021 року справу призначено до судового розгляду.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

4.1. Згідно свідоцтва від 20.05.2020 року ОСОБА_1 належить на праві власності комплекс майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10/.

4.2. Об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 2,3048 га з кадастровим номером № 7410100000:01:003:0032, яка перебуває в комунальній власності Чернігівської міської ради.

4.3. 29.05.2020 року позивач звернулась з клопотанням до відповідача про передачу в оренду земельної ділянки у зв`язку з придбанням у власність вище вказаного об`єкту нерухомості.

4.4. Відповідно до п.27 проекту рішення Чернігівської міської ради № 54/VII - Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам на 54 сесію Чернігівської міської ради VII скликання виносилося питання про передання позивачу в оренду земельної ділянки та встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 4% від її нормативної грошової оцінки.

4.5. Згідно п.27 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 року № 54/VII-22 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам позивачеві встановлено розмір орендної плати за вище вказану земельну ділянку на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

V. Оцінка Суду.

5.1. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.2. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

5.3. Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

5.4. Відповідно до ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Чернігівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законодавством України.

5.5. Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

5.6. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

5.7. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).

5.8. Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.9. Відповідно до ч.3 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

5.10. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

5.11. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просила скасувати п.27 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 року № 54/VII-22 щодо визначення орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 7410100000:01:003:0032 на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, стверджуючи, що орган місцевого самоврядування безпідставно встановив у спірному рішенні найвищу ставку орендної плати, фактично створивши для позивача дискримінаційні умови порівняно з іншими суб`єктами, встановлюючи для них орендну плату у меншому розмірі.

5.12. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.13. Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

5.14. Згідно з пунктом 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

5.15. Пунктами 288.2, 288.4, 288.5 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

5.16. Положенням про плату за землю, яке затверджене Чернігівською міською радою 30 січня 2015 року (із змінами і доповненнями), встановлено розмір орендної плати за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт п.14.5.4).

5.17. Відповідно до пункту 14 вказаного Положення в окремих випадках розмір орендної плати та ставки податку можуть бути збільшені на пленарному засіданні сесії міської ради за пропозиціями постійних комісій Чернігівської міської ради.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26, статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

5.18. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення розміру орендної плати є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

5.19. За змістом статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в України непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Прямою дискримінацією визнається ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

5.20. Статтею 15 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентні дії органів влади є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції ).

При визначенні відповідних обставин (наявності чи відсутності антиконкурентних дії органу місцевого самоврядування) слід також ураховувати інші суб`єктивні чинники, якими рада керувалася під час прийняття таких рішень.

5.21. Під час розгляду справи по суті було встановлено, що у відповідача відсутні будь-які правила, положення чи методики визначення ставок орендної плати, також відповідач не надав матеріали опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради; у кожному випадку, у тому числі й стосовно позивача, рішення щодо розміру ставки орендної плати приймалося відповідачем індивідуально, з різними для орендарів результатами, при цьому без зазначення чітких критеріїв, за якими визначається ставка орендної плати; встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому ніж іншим суб`єктам господарювання призвело до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.

Отже, під час розгляду справи представник Чернігівської міської ради не спростував, що відсутні єдині ставки орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення) та як наслідок встановлення для таких суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, суперечить нормам конкурентного законодавства, так як вказані обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки землі, тобто створювалися дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які отримали в оренду у м. Чернігові в оренду земельні ділянки за аналогічним цільовим призначенням у м. Чернігів, та яким було встановлено менший розмір орендної ставки від діючої нормативної грошової оцінки землі.

5.22. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

5.23. У пунктах 127, 128 рішення Суду від 14.06.2007 у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).

До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).

Як вбачається зі стенограми пленарного засідання Чернігівської міської ради, підставою для збільшення розміру орендної плати є пов`язаність позивача з керівництвом Чернігіввторчермет , що вочевидь є недостатнім для обґрунтування її збільшення.

Допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні визначення ставки орендної плати під час прийняття рішення від 24.12.2019 №49/VII-18 в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:003:0032 Чернігівська міська рада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення.

5.24. Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що позивач як фізична особа, яка не є приватним підприємцем та не здійснює будь-яку діяльність як фізична особа-підприємець фактично користується землями промисловості не за їх цільовим призначенням, оскільки відповідно до ст.ст.319,320 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі використовувати його для здійснення господарської діяльності, при цьому, не маючи статусу - підприємця.

Гл. 58 ЦКУ визначено загальні положення, що регулюють відносини за договором оренди, сторонами якого можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Параграф 5 гл. 30 р. VI ГКУ регулює відносини оренди, що виникають між суб`єктами господарювання.

Таким чином, слід зазначити, що реалізація фізичною особою права щодо здачі власного нерухомого майна в оренду може здійснюватися як у межах підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем), так і поза підприємницькою діяльністю (без реєстрації фізичною особою-підприємцем).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, встановлені фактичні обставини справи та надані сторонами докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

6.1. Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908 грн, який відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Позивач має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Представником позивача надано до суду договір про надання юридичних послуг від 20.06.2021 року, свідоцтво про право на надання адвокатською діяльністю, розрахунок вартості наданих юридичних послуг та акт їх приймання-передачі, квитанцію №18 від 02.07.2021 року на суму 6200 грн.

Суд враховує, що на час звернення позивача з позовом, Верховним Судом вже була сформована позиція щодо розгляду аналогічних справ, беручи до уваги значення справи для сторін, поведінку учасників справи під час її розгляду, пропорційність витрат до предмету спору та складність справи, загальний час участі представника в судових засіданнях та приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат понесених позивачем на правову допомогу до 4 000 грн, які підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст.13,76-89,258,263-265,271-273,354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.27 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 року № 54/VII-22 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:003:0032, площею 2,3048 га, розміщеної по АДРЕСА_1 на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Стягнути з Чернігівської міської ради (код ЄРДПОУ 34339125) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий - суддя В.Г.Павлов