Рішення

від 28.09.2021 по справі 571/1570/19

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 571/1570/19

Провадження № 2/571/10/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: судді одноособово Комзюк А.Ф., при секретарі судового засідання Гордійчук Т.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки, шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди - сараю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5625086800:01:001:0051, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Підтвердженням даного факту є свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У 2017 році власником суміжної ділянки ОСОБА_3 без згоди позивача на земельній ділянці останньої був побудований сарай.

На неодноразові звернення позивача з вимогою знесення вказаної будівлі, відповідачем не виконані, відповідач далі перешкоджає позивачеві у користуванні належною їй земельною ділянкою та створює перешкоди. На усні вимоги виправити вказані порушення відповідач не реагує.

Посилаючись на норми статей 16,316,319,321,376 ЦК України, статей 91,152,158 ЗК України, позивач просить зобов`язати відповідача ОСОБА_3 звільнити замельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованої господарської будівлі - сараю та звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п.10 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У визначений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подала.

Судові засідання за клопотаннями представника позивача відкладалися неодноразово. В судове засідання, відкладене на 28 вересня 2021 року позивач повторно не з`явилася, належних доказів у підтвердження поважності не прибуття суду не надано.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядути справу у відсутності позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові та доповнив, що Старосільською сільською радою відповідачеві внсився припис про усунення порушень, водночас, відповідач вимоги припису не виконала. Оскільки права позивача на земельну ділянку порушені, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

18 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_3 подала до канцелярії суду письмові пояснення, згідно яких не визнає позовні вимоги , оскільки жодних дій, які б перешкоджали позивачу користуватися належною їй земельною ділянкою вона не чинить. Вона не використовує належну позивачеві земельну ділянку, що підтверджується відсутністю рішень відповідного органу про притягнення її до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.

Щодо твердження позивача про те, що нею побудовано на її земельній ділянці господарську будівлю, то вони не відповідають дійсності, оскільки вона такого будівництва не здійснювала. Господарська будівля, яка за твердження позивача побудована на її земельній ділянці, є складовою частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вказане домоволодіння належить ОСОБА_4 , то будівля є його власністю. Вважає, що пред`явлений до неї позов є безпідставним, а позивачеві слід звернутися до належного відповідача. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов до наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу вимог 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2014 р., позивачеві ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,2213 га, кадастровий номер 5625086800:01:001:0051, за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної вланості (а.с. 6).

Вказані відомості внесено до Державного реєстру речових прав, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності від 04.02.2014 р. (а.с.7).

Згідно довідки Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області №6254 від 26.06.2019, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,2213 га з кадастровим номером 5625086800:01:001:0051 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Отже, не піддається сумніву, що земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 належить позивачеві на праві приватної власності.

За змістом статі 41 Конституції України та ст.317 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 просить усунути йому перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, посилаючись на те, що господарська будівля - сарай самовільно збудований відповідачем на належній позивачеві земельній ділянці.

Згідно із положеннями статей 91,96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

З урахуванням вищезазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача, позивач покликається на внесений ОСОБА_3 припис.

З дослідженого припису встановлено, що 07.10.2019 службовими особами Старосільської сільської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внесно припис ОСОБА_3 , згідно якого зобов`язано останню в термін до 21 жовтня 2019 року звільнити земельну ділянку, на якій орієнтовною довжиною 6 метрів розташована частина її господарської будівлі (хлів). При невиконанні даного припису у вказаний термін ОСОБА_3 буде притягнуто до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства (а.с.27).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Однак зі змісту даного припису від 07.10.2019 не встановлено, яку земельну дялянку зайняла відповідач та має звільнити ОСОБА_3 , де знаходиться земельна ділянка та кому належить також не зазначено. Який чином встановлено самовільне зайняття земельної ділянки не вказано.

Згідно інформації Старосільської сільської ради №737 від 17.09.2020 на адвокатський запит ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 16 вересня 2020 року припис про усунення перешкод щодо користування земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_2 громадянкою ОСОБА_3 не виконаний (а.с.40).

На звернення ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області литом № К-181/0-281/0/6-19 від 15.08.2019 повідомило, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Питання щодо самовільного будівництва будівель та споруд не належить до компетенції Головного управління Держгеокадатсру у Рівненській області (а.с.10).

На звернення ОСОБА_2 , Старосільська сільська рада листом №501 від 20.08.2019 р., № 1125 від 15.07.2019 повідомила, що питання щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою), яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності не належить до компетенції Старосільської сільської ради ( а.с.11).

При цьому, 28 листопада 2019 року, Старосільською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області видано довідку - витяг з погосподарської книги №12 за 2019 рік Старосільської сільської ради відповідно до якої: згідно із записом в погосподарській книзі будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4 і знаходиться по АДРЕСА_1 . Рік побудови будинку 1974 (а.с.39).

З метою з`ясування питання, хто є суміжними землекористувачами з позивачем, представнику позивача запропоновано надати суду технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, представником позивача повідомлено, що така документація відсутня.

За відсутності іншого, суд приймає до уваги довідку-витяг з по господарської книги, згідно якої будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 . Зазначене дає підстави вважати, що земельна ділянка за цією ж адресою може належати власнику цього домоволодіння.

За вказаних обставин, аналізуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що суміжним землекористувачем позивача є ОСОБА_4 і земельну ділянку міг зайняти ОСОБА_4 ..

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України .

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Поряд з цим, позивачем не надано належних і допустимих доказів у підтвердження того, що ОСОБА_3 є суміжним землекористувачем та саме вона зайняла та самочинно збудувала господарську будівлю на земельній ділянці ОСОБА_2 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.5 Закону України Про судовий збір позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, тому, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд компенсує за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 264,265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовити.

Судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не встановлено.

Повне рішення виготовлено та підписано 01.10.2021р.

Суддя А.Ф.Комзюк