Постанова

від 21.09.2021 по справі 921/474/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2021 р. Справа №921/474/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Р.І Марка

Б.Д. Плотніцького

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк б/н і дати (вх. № 01-05/1719/21 від 17.05.2021)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2020 (повний текст рішення складено 21.12.2020, м. Тернопіль, суддя Н.О. Андрусик)

у справі № 921/474/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Ферма Органік Плюс , м.Тернопіль

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Тернопіль

про солідарне стягнення 218 628,42 грн. заборгованості,

за участю представників:

позивача: Деркач О.Р.

відповідача-1: не з`явився

відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ТзОВ Біо Ферма Органік Плюс та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів 178 282,30 грн неповернутого кредиту, 22143,84грн несплачених відсотків за користування кредитними коштами, 1782,82грн комісії за користування кредитом та 16419,46грн пені.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням позичальником (відповідачем 1) своїх договірних зобов`язань за договором від 18.04.2017 в частині повернення суми використаних кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2020 позов Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Ферма Органік Плюс та з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 178 282,30 грн. заборгованості за кредитом. В решті позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач 1 не виконав своїх зобов`язань в частині повернення коштів отриманих згідно договору від 18.04.2017, а тому позовні вимоги про стягнення 178 282,30 грн неповернутого кредиту є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та пені, суд першої інстанції зазначив, що Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані позичальником.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк подало апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-05/1719/21 від 17.05.2021), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2020 в частині відмови у позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що згідно заяви приєднання до умов та Правил надання банківських послуг відповідач 1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг (надалі Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Апелянт зазначає, що оскільки під час розгляду справи судом не здійснювалось дослідження електронного доказу - Умови в мережі Інтернет (на день ознайомлення відповідача з Умовами), а відповідач не надав доказів невідповідності останніх, відтак рішення підлягає скасування в частині відмови у позові.

Також апелянт зазначає про неприпустимість застосування до спірних правовідносин висновків зазначених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Відповідачами відзивів на апеляційну скаргу не подано, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали про відкриття апеляційного провадження від 20.05.2021, про призначення розгляду справи від 09.06.2021, від 24.06.2021 та про відкладення розгляд справи від 04.08.2021, від 08.09.2021 направлялись на адреси: ТзОВ Біо ферма Органік Плюс - вул. 8 Березня, 34 А, м. Миколаїв, 54029 (яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (яка зазначена у довідці відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 1407/28-03 від 29.07.2020).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Мирутенка О.Л. відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021, для апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді Плотніцький Б.Д., Марко Р.І.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи , 18.04.2017 між ТзОВ Біо Ферма Органік Плюс (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (правонаступник Акціонерне товариство Комерційни банк Приватбанк ) було підписано Заяву про відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов в Правил надання банківських послуг. В даній заяві зазначено, що підписавши зазначену заяву та анкету товариство приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтерне і на сайті http://privatbank.ua, які разом із Анкетою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

В довідці ТА КБ ПриватБанк №70419VIV2S0T0 від 18.06.2020 зазначено, що Банком відкрито Клієнту гривневий поточний рахунок № НОМЕР_1 , а також встановлено кредитний ліміт в розмірі 0,00грн станом на 19.04.2017, 10 000грн станом на 07.08.2018, 45 000грн станом на 11.08.2018, 0,00грн станом на 14.11.2018, 200 000грн станом на 16.11.2018, 10000грн станом на 19.03.2019, 0,00грн станом на 04.04.2019 (довідка №70419VIV2S0T0 від 18.06.2020).

Позивач стверджує, що ТзОВ Біо Ферма Органік Плюс користувалося кредитними коштами, допустивши прострочення виконання свого зобов`язання з повернення кредиту, що підтверджується випискою Банку за період з 19.04.2017 по 12.06.2020.

Крім того позивач стверджує, що неоплаченими залишилися нараховані 22143,84грн відсотки за користування кредитом; 1782,82грн комісії за користування кредитом.

У зв`язку з порушенням строків внесення платежів за користування кредитними коштами позивачем нараховано відповідачу 1 пеню в розмірі 16 419,46грн за період з 09.08.2019 по 12.06.2020.

Водночас судом встановлено, що 14.11.2018 між AT КБ Приватбанк (як кредитором) та ОСОБА_1 (як поручителем) укладено договір поруки №Р1542207151254127968 (далі - договір поруки). Згідно умов якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - ТзОВ Біо Ферма Органік Плюс зобов`язань за угодами приєднання до:

І. Розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (далі-Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.2 Угоди 1 - 21 % річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою; - за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2.3 Угоди 1 - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою, 68 % річних для договорів незабезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.11 Угоди 1 першого числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 200 000грн;

ІІ. Розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг» (Угода 2) по сплаті:

а) процентної ставки за період користування кредитом згідно п.3.2.2.2 Угоди 2 - 24% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді 2;

в) кредиту в розмірі 340000грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя чи додаткові окремі угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту договору поруки Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 договору поруки, Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншим способом. поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 і/або Угодою 2, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (пп.2.1.2 договору поруки).

Згідно з п.2.4 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання Боржника, зазначені в направленій Кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через п`ятнадцять років після укладення договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 договір поруки припиняє свою дію.

Оскільки відповідачем 1 не виконано зобов`язання з повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії, Банк звернувся з даним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів (Позичальника та Поручителя) заборгованості.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Враховуючи вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо несплачених відсотків за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та пені.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Як вбачається із матеріалів справи, Заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить даних про процентну ставку, пеню та комісію.

Також, судова колегія зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень (належних та допустимих доказів), що саме цим витягом з Умов та правилами надання банківських послуг (який наданий позивачем суду) ТзОВ Біо Ферма Органік Плюс ознайомлювалось і погоджувалось, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки.

Окрім того, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору. Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача - АТ КБ ПриватБанк ( www.privatbank.ua ), не можуть бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить зміни в умови та правила кредитування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2019 у справі №704/1023/16-ц, від 13.08.2020 у справі №876/68/19).

При цьому Суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії.

Щодо посилання скаржника на безпідставне застосування судом першої інстанцій під час розгляду справи вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки у цьому випадку необхідно виходити з наданого судом тлумачення норми права. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18.

За таких обставин, з огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк б/н і дати (вх. № 01-05/1719/21 від 17.05.2021) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2020 у справі № 921/474/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя Р.І. Марко