Рішення

від 28.09.2021 по справі 920/681/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.2021 Справа № 920/681/21

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/681/21

за позовом: Фермерського господарства «Стогнієнко Б П» (42545, Сумська

область, Липоводолинський район, с. Русанівка, вул.Русанівська, 12,

ідентифікаційний код 22979852)

до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000,

м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25,

ідентифікаційний код 39765885)

2. Липоводолинської селищної ради (42500, Сумська область,

смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, ідентифікаційний

код 04390972)

про визнання права постійного користування землею

за участю представників сторін:

від позивача : Воронець Н.Б.,

від відповідачів: 1. Сєдєлєва Т.А,

2. не прибув,

За участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.

Суть спору: 23.06.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд визнати за Фермерським господарством «Стогнієнко Б П» , ідентифікаційний код 22979852, місцезнаходження: 42545, вул. Русанівська, 12, с. Русанівка, Липоводолинський район, Сумська область, право постійного користування на земельну ділянку площею 43,1357 га, кадастровий номер: 5923285200:02:002:0574, розташовану на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 (який, як засновник, створив Фермерське господарство «Стогнієнко Б П» ) на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 06.04.1994 року; а також просить судові витрати залишити за позивачем.

Ухвалою суду від 25.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.07.2021, 11:40.

21.07.2021 представником першого відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 12.07.2021 (вх.№6726/21 від 21.07.2021), відповідно до якого зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є неналежним відповідачем, та просить виключити його з числа відповідачів.

Протокольною ухвалою від 22.07.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.08.2021, 12:00.

27.07.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач зазначив про відмову від позовних вимог в частині Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

27.07.2021 другим відповідачем подано до суду листа від 16.07.2021 № 02-25/1750, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що не заперечує проти позовних вимог та просить суд провести засідання без участі представника відповідача.

03.08.2021 розгляд справи № 920/681/21 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 24.07.2021 по 04.08.2021.

Ухвалою суду від 05.08.продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з 23.08.2021 по 22.09.2021, відкладено підготовче засідання на 09.09.2021, 11:40.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2021 надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та зазначив, що вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представники відповідачів в судовому засіданні 09.09.2021 не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/681/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 28.09.2021, 11:00.

27.09.2021 другим відповідачем подано до суду листа від 27.09.2021 № 02-25/2275, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що не заперечує проти позовних вимог та просить суд провести засідання без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 28.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в судовому засіданні зазначив свою позицію, викладено у відзиві.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Як підтверджується матеріалами справи, 2 квітня 1993 року рішенням Русанівської сільської Ради народних депутатів Липоводолинського району Сумської області гр. ОСОБА_1 , жителю села Русанівка Липоводолинського району Сумської області, для створення селянського (фермерського) господарства, із земель запасу Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, що знаходяться у тимчасовому користуванні колгоспу Мир , було виділено земельну ділянку загальною площею 49 гектари.

На підставі вищевказаного рішення Русанівської сільської ради гр. ОСОБА_1 виготовив проект відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, технічний звіт про встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, відведеної для ведення селянського (фермерського) господарства та отримав державний акт серії А № 002803 на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 3.

19 серпня 1993 року розпорядженням представника Президента України Липоводолинського району Сумської області № 191 Про реєстрацію статутів селянських ( фермерських) господарств було зареєстровано статут із наданням статусу юридичної особи Фермерського господарства Стогнієнко Б П .

6 вересня 1993 року було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства Стогнієнко Б П .

6 квітня 1994 року ОСОБА_1 було видано державний акт серії СМ на право постійного користування землею (нового зразка), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 06.04.1994 року.

9 грудня 2004 року рішенням засновника Фермерського господарства Стогнієнко Б П до складу членів фермерського господарства було прийнято громадянина ОСОБА_2 , як сина засновника господарства.

22 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Липоводолинської районної державної адміністрації із заявами про надання їм у приватну власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель постійного користування Фермерського господарства Стогнієнко Б П .

1 жовтня 2008 року розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області № 512 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на земельні ділянки членам фермерського господарства Стогнієнко Б П на території Русанівської сільської ради було надано членам Фермерського господарства Стогнієнко Б П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на складення технічної документації по виділенню земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) у приватну власність за рахунок земель постійного користування зазначеного господарства по Русанівській сільській раді для ведення селянських (фермерських) господарств.

На підставі даного розпорядження члени ФГ Стогнієнко Б П , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , замовили виготовлення технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

11 травня 2010 року розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області № 191 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки членам Фермерського господарства Стогнієнко Б П на території Русанівської сільської ради було:

1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (в розмірі земельної частки (паю) голові та членам фермерського господарства Стогнієнко Б П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території Русанівської сільської ради для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні фермерського господарства, складену ДП Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ;

2) передано у власність голові та членам фермерського господарства Стогнієнко Б П земельні ділянки (в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства загальною площею 5,8643 га, з них ріллі - 4,1249 га, сіножатей - 1,7394 га в розмірах: ОСОБА_1 - 2,9109 га (рілля - 2,0412 га, сіножаті - 0,8697 га), ОСОБА_2 - 2,9534 га (рілля - 2,0837 га, сіножаті - 0,8697 га);

3) вирішено видати гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки.

3 вересня 2010 року членам ФГ Стогнієнко Б.П. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки.

Як зазначає позивач, в результаті виділення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) членам Фермерського господарства Стогнієнко Б П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , площа земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства на території Русанівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, зменшилася до 43,1357 га.

У 2019 році, під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, на замовлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було виготовлено та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Позивач зазначає, що в ході виготовлення цієї технічної документації було встановлено точну площу, межі, місце розташування землі, а також присвоєно кадастровий номер земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ Стогнієнко Б П

В результаті цього було сформовано земельну ділянку площею 43,1357 га, кадастровий номер 5923285200:02:002:0574, розташовану на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення фермерського господарства.

Оновлені відомості про дану земельну ділянку та відомості про право ОСОБА_1 на постійне користування вказаною землею були внесені до Державного земельного кадастру.

21 січня 2020 року засновник ФГ Стогнієнко Б П ОСОБА_1 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право постійного користування на земельну ділянку площею 43,1357 га, кадастровий номер 5923285200:02:002:0574, розташовану на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення фермерського господарства.

Як підтверджують матеріали справи, 19 травня 2021 року позивач, Фермерське господарство Стогнієнко Б П , звернувся до державного реєстратора речових прав із заявою про реєстрацію права постійного користування вказаною земельною ділянкою за юридичною особою та подав комплект відповідних підтверджуючих документів.

24 травня 2021 року державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Липоводолинської селищної ради Сумської області відмовила у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою з реєстраційним номером 2013858959232, кадастровий номер земельної ділянки 5923285200:02:002:0574 за суб`єктом: Фермерське господарство Стогнієнко Б П , код ЄДРПОУ 22979852, оскільки заявлене право зареєстроване за іншим суб`єктом (номер іншого речового права: 35157979 від 21 січня 2020 року)

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Згідно ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ Стогнієнко Б П ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ Стогнієнко Б П ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ Стогнієнко Б П ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського і фермерського) господарства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ Про селянське (фермерське) господарство (у редакції, чинній на момент створення ФГ Стогнієнко Б П ; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

З наведеного вбачається, що законодавством, чинним на момент створення ФГ Стогнієнко Б П , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерського господарства як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-ІV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ Стогнієнко Б П ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент створення ФГ Стогнієнко Б П право громадян та приватних фізичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Згідно п. 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України , який діяв з -01 січня 2002 року до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 вказує, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої його державної реєстрації як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі №922/989/18 зробила висновок про те, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Зазначена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18.

Крім того, згідно п.п. 5.1 - 5.2 Статуту Фермерського господарства Стогнієнко Б П , землі Господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать на праві власності Господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що надані в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства; земельних ділянок, що належать членам Господарства на праві приватної власності; земель, що використовуються Господарством на умовах оренди. Права володіння та користування землею, яка знаходиться у власності чи у постійному користуванні членів Господарства, здійснює Господарство.

Станом на день розгляду справи, згідно п. 5.3 Статуту ФГ Стогнієнко Б П , фермерське господарство у своїй статутній діяльності використовує на праві постійного користування земельну ділянку площею 43,1357 га. кадастровий номер: 5923285200:02:002:0574, розташовану на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, надану ОСОБА_1 (який, як засновник, створив Фермерське господарство Стогнієнко Б П ) для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею серії А № 002803, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 1993 року. Пізніше ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії СМ (нового зразка) зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 06.04.1994 року.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі позивачем у відповіді на відзив від 23.07.2021 заявлено відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, у зв`язку з передачею спірної земельної ділянки з державної власності у комунальну вламснісить територіальної громади та відсутністю порушення, оспорювання та невизнання прав позивача зі сторони цього відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України).

Частиною 3 ст. 191 ГПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Розглянувши подану позивачем заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відмова позивача від позову належним чином оформлена, підписана уповноваженою особою позивача, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд приймає таку відмову та закриває провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог до відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

В свою чергу, відповідачем 1 - Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області у відзиві на позовну заяву зазначено, що він не є належним відповідачем (оскільки спірне майно належить до комунальної власності), в зв`язку з чим просить виключити його з відповідачів.

Розглянувши дане клопотання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у суду для виключення неналежного відповідача із складу відповідачів, в зв`язку з чим відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині вимог до Липоводолинської селищної ради є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, суд вважає порушеним право позивача, тому позовні вимоги про визнання за Фермерським господарством Стогнієнко Б П , ідентифікаційний код 22979852, місцезнаходження: 42545, вул. Русанівська, 12, с. Русанівка, Липоводолинський район, Сумська область, права постійного користування на земельну ділянку площею 43,1357 га, кадастровий номер: 5923285200:02:002:0574, розташовану на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 (який, як засновник, створив Фермерське господарство «Стогнієнко Б П» ) на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 06.04.1994 року, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відмовою позивача.

3. Визнати за Фермерським господарством Стогнієнко Б П , ідентифікаційний код 22979852, місцезнаходження: 42545, вул. Русанівська, 12, с. Русанівка, Липоводолинський район, Сумська область, право постійного користування на земельну ділянку площею 43,1357 га, кадастровий номер: 5923285200:02:002:0574, розташовану на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 (який, як засновник, створив Фермерське господарство «Стогнієнко Б П» ) на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 06.04.1994 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення складено та підписано суддею 01.10.2021.

Суддя С.В. Заєць