Ухвала

від 29.09.2021 по справі 214/4645/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4645/21

1-кп/214/709/21

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2021 рокуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді- ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

провівши відкрите судовезасідання, в м. Кривому Розі, по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041750000327 від 07.05.2021 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185, ч. КК України, -

встановив:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження № 12021041750000327 ( справа № 214/4645/21, провадження 1-кп/214/709/21), відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 строком на 60 днів.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_5 відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція частини ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Такий факт вказує на певну схильність у підозрюваного вчиняти кримінальні правопорушення, також на не можливість і не бажання жити відповідно до норм, які існують в суспільстві та в державі, не вчиняючи інші злочини.

Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що останній не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем реєстрації не мешкає та не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України; відносно ОСОБА_5 до Саксаганського районного суду розглядаються обвинувальні акти за ч.2 ст. 185 КК України, які на даний момент не розглянуті, що свідчить про те, що ОСОБА_5 продовжує вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказані обставини свідчать про високу ймовірність настання таких ризиків, як переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція частини ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Такий факт вказує на певну схильність у підозрюваного вчиняти кримінальні правопорушення, також на не можливість і не бажання жити відповідно до норм, які існують в суспільстві та в державі, не вчиняючи інші злочини.

Вивченням особистості підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що останній не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем реєстрації не мешкає та не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України; відносно ОСОБА_6 до Саксаганського районного суду направлені обвинувальні акти за ч.2 ст. 185 КК України, які на даний момент не розглянуті, що свідчить про те, що ОСОБА_6 продовжує вчиняти інші кримінальні правопорушення;може незаконно впливати на свідків та потерпілого ОСОБА_7 , оскільки з ним знайомий. Вказані обставини свідчать про високу ймовірність настання таких ризиків, як переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив обрати запобіжний захід цілодобовий домашній арешт, зазначив, що він має міцні соціальні зв`язки з дружиною та дитиною 2017 р.н., є учасником бойових дій.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні просив обрати запобіжний захід цілодобовий домашній арешт, зазначив, що він є учасником бойових дій та буде з`являтись за кожним викликом до суду.

Захисник обвинувачених ОСОБА_4 просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зазначив, що обвинувачені вину визнають та на досудовому розслідуванні всі свідки вже були допитані, тому відсутні підстави вважати що вони будуть впливати на свідків по справі.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з таких підстав.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 , ч.2 ст.186 КК України.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений на момент затримання не працював, не має джерел забезпечення себе та родини. Крім того, судом було об`єднано в одне провадження три обвинувальних акти щодо останнього, що свідчить про певну схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 , ч.2 ст.186 КК України.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений на момент затримання не працював, не має джерел забезпечення себе та родини. Крім того, судом було об`єднано в одне провадження три обвинувальних акти щодо останнього, що свідчить про певну схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що маються підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання наведеним вище ризикам.

Щодо клопотанняобвинувачених та захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу то воно не підлягає задоволенню, оскільки більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення оскільки обвинувачений не мають джерел для утримання себе.

Таким чином, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 110,315-317, 369, 371 КПК України, суд, -

Постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 ( шістдесят ) днів, тобто до 27.11.2021 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 ( шістдесят ) днів, тобто до 27.11.2021 року.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст судового рішення складено о 10-00 год. 01.10.2021 року.

Суддя ОСОБА_1