Постанова

від 21.09.2021 по справі 820/324/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.

21 вересня 2021 р.Справа № 820/324/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Закомельське науково-виробниче об`єднання Сільгосптехніка до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, -

В с т а н о в и в:

20.01.2017 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Закомельське науково-виробниче об`єднання Сільгосптехніка (далі - ТОВ Закомельське Н-ВО Сільгосптехніка ) звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) № 35-68 від 06.10.2016 року про застосування до ТОВ Закомельське Н-ВО Сільгосптехніка штрафних санкцій у сумі 614,98 грн. та пені на суму 19.968,24 грн., а усього на суму 20.583,22 грн.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що штрафи накладені і пеня нарахована без урахування положень Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII).

Крім того, позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у порушення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року у справі № 820/66/14, якою скасовано вимогу пенсійного органу № 1288/03-14 від 06.12.2010 року про сплату недоїмки зі стартових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10.091,90 грн., в т.ч. недоїмки - 103.565,10 грн., фінансової санкції - 306,8 грн., пеня - 220 грн.

Заперечуючи проти вимог адміністративного позову ТОВ Закомельське Н-ВО Сільгосптехніка ГУ ПФУ в Харківській області вказує, що 26.05.2014 року Харківським апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі № 820/66/14 за апеляційною скаргою підприємства, якою скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року та вимогу Управління № ю-29 від 06.12.2010 року в сумі 104.091,90 грн. (в т.ч. недоїмка - 103.565,10 грн, фінансова санкція - 306,8 грн., пеня - 220 грн.). Управлінням 13.06.2014 року подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року по справі № 820/66/14. Станом на 23.06.2016 року за підприємством, згідно особових рахунків, обліковувалась заборгованість по страхових внесках в сумі 139.897,23 грн., в т.ч. заборгованість по розділу І - 43.420,65 грн, по розділу ІІ - 96.476,58 грн. 23.06.2016 року в рахунок погашення заборгованості органами ВДВС з рахунків підприємства були стягнуті та перераховані кошти в сумі 6.908,97 грн.

Також, відповідач зазначив, що згідно Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) із змінами та доповненнями та постанови ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України до підприємства були застосовані фінансові санкції № 36-68 від 06.10.2016 року на загальну суму 20.576,43 грн. (в т.ч. штрафні санкції - 638,19 грн., пеня - 19.938,24 грн.)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року задоволений адміністративний позов ТОВ Закомельське Н-ВО Сільгосптехніка .

Так, судовим рішенням визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 06.10.2016 року: №№ 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 про застосування до ТОВ Закомельське Н-ВО Сільгосптехніка штрафних санкцій у сумі 614,98 гри., пені на суму 19.968,24 грн. усього на загальну суму 20.583,22 грн.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ "Закомельське" Н-ВО "Сільгосптехніка" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 1.600 грн.

Судове рішення вмотивоване тим, що на час прийняття органом Пенсійного фонду України спірних рішень від 06.10.2016 року норма закону, яка передбачала відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків втратила чинність у зв`язку з набранням з 01.01.2011 року чинності Законом України від 08.07.2010 року

№ 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

Не погоджуючись із судовим рішенням, ГУ ПФУ в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.10.2016 року відповідачем на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV винесені рішення №№ 35 - 68, якими застосовано фінансові санкції на сумі 614,98 грн. та нараховано пеню в сумі 19.968,24 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з квітня 2006 року по жовтень 2008 року (а.с 12-45).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Статтею 18 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов`язковим платежем, який справляється на всій території України, вони не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування (статтю 18 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частину другу статті 106 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010 року).

Згідно із п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10% своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів (частину дев`яту статті 106 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010 року).

Водночас за приписами абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно з п. 9.3.2 Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до п. 9.5 Інструкції рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру страхувальника, банку чи фізичній особі - суб`єкту підприємницької діяльності або надсилається листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 9.6 Інструкції визначено, що суми штрафів, передбачених пунктами 9.3 та 9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення, або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Відповідно до п. 10.1 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

При цьому, судом встановлено, що при винесенні спірних рішень суб`єкт владних повноважень не керувався приписами п.7 Розділу VIII Закону № 2464-VI, а відтак, діяв не відповідно до закону.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи позивача про поширення на спірні правовідносини приписів Закону № 1669-VII, оскільки територіальні органи ПФУ здійснюють не державний нагляд у порядку Закону України 05.04.2007 року

№ 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V), а контроль за виконанням платниками внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обов`язків страхувальників.

Крім того, законом не визначено терміну перевірки, а реалізація територіальними ПФУ повноважень контролю шляхом накладення штрафів і нарахування пені у порядку Закону № 1058-IV, а також Закону № 2464-VI здійснюється без застосування процедур, котрі в приписах Закону № 877-V та Податкового кодексу України іменуються законодавцем перевірками, заходами контролю, заходами нагляду тощо.

При цьому, і Закон № 1058-IV і Закон № 2464-VI є спеціальними актами законодавства у питаннях оплати відповідно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналогічне правило запроваджено і приписами ч.1 ст.2 Закону № 2464-VI, де указано, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Між тим, і положення Закону № 1058-IV, і положення Закону № 2464-VI не містять жодних застережень стосовно неможливості чи зміни порядку реалізації управлінських функцій контролю територіальних органів ПФУ.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року по справі № 820/66/14, зазначене судове рішення ґрунтується лише на єдиному мотиві про неможливість подвійного стягнення територіальним органом ПФУ одного і того ж боргу і в судовому порядку, і в позасудовому порядку за рахунок одночасного застосування механізмів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті внесків та винесення вимоги про стягнення недоїмки у цілях її направлення до органів державної виконавчої служби для примусового виконання як окремого і самостійного виконавчого документа.

З огляду на вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 06.10.2016 року: №№ 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 про застосування до ТОВ Закомельське Н-ВО Сільгосптехніка штрафних санкцій у сумі 614,98 гри., пені на суму 19.968,24 грн. усього на загальну суму 20.583,22 грн.

Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 01 жовтня 2021 року.