Постанова

від 04.07.2017 по справі 820/324/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 820/324/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2017р. по справі № 820/324/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче об'єднання "Сільгосптехніка"

до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Закомельське Науково-виробничого об'єднання Сільгосптехніка звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень відповідача від 06.10.2016р. за №№ 35-68.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче об'єднання "Сільгосптехніка" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.10.2016 р.: №№ 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Закомельське науково-виробниче об'єднання Сільгосптехніка штрафних санкцій у сумі 614,98 гри., пені на суму 19 968,24 грн. усього на загальну суму 20 583,22 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.10.2016р. відповідачем як суб'єктом владних повноважень при реалізації функції контролю за своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відносно платника внесків (позивача по справі) були винесені рішення за порядковими номерами з 35 по 68 включно.

Спірні рішення прийнято відповідачем на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , внаслідок несвоєчасного виконання позивачем обов'язку по сплаті самостійно задекларованих зобов'язань по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття органом Пенсійного фонду України спірних рішень від 06.10.2016 норма закону, яка передбачала відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків втратила чинність у зв'язку з набранням з 01.01.2011р. чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Переглянувши рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "Закомельське" науково-виробниче об'єднання "Сільгосптехніка" допустило несвоєчасну оплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.04.2006 по 20.10.2008, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою особового рахунку платника, розрахунком фінансових санкцій та пені Ізюмського об'єднанного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та не заперечувалось позивачем по справі.

Доводи позивача про поширення на спірні правовідносини приписів Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято, оскільки територіальні органи ПФУ здійснюють не державний нагляд у порядку Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а контроль за виконанням платниками внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обов'язків страхувальників. Крім того, законом не визначено терміну перевірки, а реалізація терорганами ПФУ повноважень контролю шляхом накладення штрафів і нарахування пені у порядку Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , а також Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється без застосування процедур, котрі в приписах Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Податкового кодексу України іменуються законодавцем перевірками, заходами контролю, заходами нагляду тощо. При цьому, і Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , і Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є спеціальними актами законодавства у питаннях оплати відповідно внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, ч.1 ст.5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Аналогічне правило запроваджено і приписами ч.1 ст.2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , де указано, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Між тим, і положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , і положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не містять жодних застережень стосовно неможливості чи зміни порядку реалізації управлінських функцій контролю терорганів ПФУ.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі №820/66/14, зазначене судове рішення ґрунтується лише на єдиному мотиві про неможливість подвійного стягнення терорганом ПФУ одного і того ж боргу і в судовому порядку, і в позасудовому порядку за рахунок одночасного застосування механізмів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті внесків та винесення вимоги про стягнення недоїмки у цілях її направлення до органів державної виконавчої служби для примусового виконання як окремого і самостійного виконавчого документа.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені позивачем доводи не можуть слугувати підставою для скасування спірних рішень суб'єкта владних повноважень.

З приводу висновків суду першої інстанції про те, що станом на дату винесення спірних рішень на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вказана норма втратила чинність, а міра юридичної відповідальності за скоєне позивачем порушення була встановлена п.7 Розділу VIII Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно з п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до п. 9.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру страхувальника, банку чи фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності або надсилається листом з повідомленням про вручення.

Пункт 9.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено, що суми штрафів, передбачених пунктами 9.3 та 9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення, або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Відповідно до п. 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наведена вище норма скасована.

Водночас абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що управління ПФУ при прийнятті після 1 січня 2011 року оспорюваних рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з квітня 2006 року по жовтень 2008 року діяло правомірно, оскільки порушення щодо сплати страхових внесків виникли у період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року, 15 жовтня 2013 року, 19 листопада 2013 року, 11 березня 2014 року (№№ 21-432а12, 21-71а13, 21-332а13, 21-327а13 відповідно).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Закомельське" науково-виробниче об'єднання "Сільгосптехніка" та скасування рішень Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.10.2016 року №№ 35-36 з підстав прийняття їх на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2017р. по справі № 820/324/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче об'єднання "Сільгосптехніка" до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 07.07.2017 р.