Постанова

від 30.09.2021 по справі 826/14012/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/14012/13-а

адміністративне провадження № К/9901/5423/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року (суддя Данилишин В.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Федотов І.В.) у справі №826/14012/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іглмосс Едішенз до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Приватне товариство Пріма Едіторе , Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Іглмосс Едішенз (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), треті особи: Приватне товариство Пріма Едіторе , Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №0005702220 та №0005712220.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №0005702220. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року касаційні скарги сторін задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для направлення справи на новий розгляд суд касаційної інстанцій визначив, що судам необхідно встановити факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також, правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2015 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 квітня 2013 року №0005702220 та №0005712220.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що збитковість господарської діяльності також не може бути підставою для визначення такої діяльності як не господарської. Неотримання суб`єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю. Судами встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлено та підтверджено факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також встановлено правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Зазначає про те, що позивачем до складу собівартості виготовленої та реалізованої продукції включено витрати на суму 1 457 889 грн, які не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 5 квітня 2013 року №922/2220/30383741 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №0005702220, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 10915615 грн та №0005712220, яким визначено суму зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 866511 грн без застосування штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 10 915 615 грн та заниження зобов`язання з податку на прибуток підприємств у 4-му кварталі 2011 року на суму 866 511 грн.

Підставою для донарахування позивачу зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 866511 грн слугувало встановлення віднесення позивачем до валових витрат коштів, сплачених по взаємовідносинах з Приватним підприємством Пріма Едіторе та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна за правочинами, укладеними без мети настання реальних наслідків та не підтверджених відповідними первинними документами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в межах здійснення господарської діяльності з роздрібної та оптової торгівлі книгами, газетами, журналами, видання книг, видання журналів та періодичних публікацій, видання друкованих засобів масової інформації, а саме: Магия красоты , Веселый художник , Колекція собак , The DOG Collection , Льодовиковий період , Колекція тварин , Мадагаскар , Подорожі з тваринами , Ранетки , Дівчата-зірки , Черепашки ніндзя , Бойова четвірка , Твої веселі друзі звірята , Людина павук , Герої та лиходії , Чарівний клуб , Наполеонівські війни , Кавалерія , Колекція котів , The CAT Collection , що рекламуються за замовленням позивача, останнім було укладено договір від 1 липня 2009 року №01/06-09 з Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна про надання рекламних послуг, зокрема, розміщення реклами на телебаченні: продукції позивача - дитячих журналів та іграшок.

На підтвердження наданих послуг за укладеним договором позивачем надано акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, ефірні довідки, видані телеканалами Інтер , ТРК Україна , 11 канал , СТБ , Симон , ICTV , ОРТ , Новий канал , Малятко , QTV (в яких міститься детальна інформація щодо дати, часу та інших умов виходу на цих телеканалах кожного відеоролика з рекламою продукції позивача), диски з рекламними матеріалами перерахованих вище колекційних видань - журналів та іграшок - які розміщувались на телеканалах України та договори укладені з власниками телевізійних каналів для розміщення реклами, акти приймання-передачі послуг та податкові накладні.

На підтвердження факту повної оплати позивачем надані виписки по рахункам, дебетові повідомлення банку, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Суди дійшли висновку про реальність господарських операцій, підтвердження економічного змісту наданих за цим договором послуг, їх економічної вигоди і ділової мети.

Судами враховано, що правовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламна Агенція за договором від 1 липня 2009 року № 01/06-09 про надання рекламних послуг (надання рекламних послуг у вересні та жовтні 2011 року) були предметом дослідження в адміністративній справі № 826/13894/13-а за результатами розгляду якої у рішенні від 05 листопада 2013 року (яке набрало законної сили) судом було встановлено реальність відповідних господарських операцій.

Між позивачем та Приватним підприємством Пріма Едіторе укладено договір від 3 січня 2011 року про надання послуг з продажів колекційних видань, а саме: Магия красоты , Веселый художник , Колекція собак , The DOG Collection , Льодовиковий період , Колекція тварин , Мадагаскар , Подорожі з тваринами , Ранетки , Дівчата-зірки , Черепашки ніндзя , Бойова четвірка , Твої веселі друзі звірята , Людина павук , Герої та лиходії , Чарівний клуб .

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт з додатками, податкові накладні, виписки по рахункам, дебетові повідомлення банку, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 "Замовлення".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, виписками по рахунках, податковими накладними, податковими деклараціями, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі та іншими документами), встановлено відповідний рух активів, Верховний Суд не може погодитись з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами руху активів та підтвердження надання послуг, колегія суддів не приймає посилання скаржника на неправомірність формування витрат за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, судами встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме господарські операції відбувались, які послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами.

Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, своїми наслідками спричинили зміни у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та цими контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Судами також встановлено, що за результатами господарської діяльності у 2 кварталі 2011 року позивач задекларував в рядку 05.1 СВ Витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів податкової декларації з податку на прибуток підприємств у сумі 49858521 грн. В рядку 06.5.25 Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів Додатку ІВ позивачем задекларовано коригування собівартості товарів в сумі 13073869 грн. Операція повернення як в бухгалтерському так і в податковому обліку супроводжується коригуванням доходів та відповідно витрат, що формують собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Судами встановлено, що при заповненні податкової декларації позивач відобразив (1) показник 49858521 грн (у рядку 05.1 СВ ) та (2) показник - 13073869 грн (в рядку 06.5.25 Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів у зв`язку з коригуванням собівартості, що було наслідком обліку повернення частини раніше проданих журналів.

На підтвердження повернення непроданої частини видань у 2 кварталі 2011 року позивачем надано накладні на повернення товарно-матеріальних цінностей.

Карткою рахунку ВР Валові доходи/витрати: Перерахунок витрат у разі зміни компенсації вартості товарів за 2 квартал 2011 року , (показник в якій - 13073868,99 грн відповідає показнику задекларованому в рядку 06.5.25 Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг податкової декларації), картками рахунку 791 Результат операційної діяльності (дані в яких відповідають коригуванню собівартості товарно-матеріальних цінностей при проведенні в бухгалтерському обліку); аналізом рахунку бухгалтерського обліку та оборотно-сальдової відомості по рахунку 84; реєстром накладних на повернення товарно-матеріальних цінностей за 2 квартал 2011 року (в якому міститься узагальнена інформація щодо операцій з повернення) та реєстром накладних за 2 квартал 2011 року (в якому включено розрахунок коригування, які відповідають операціям повернення товару) підтверджується відображення позивачем в бухгалтерському обліку операцій з повернення товарно-матеріальних цінностей.

Собівартість реалізованих позивачем товарів в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року відображена в двох рядках та відповідно становить не 49858521 грн, а 36784652 грн: 49858521 грн (Рядок 05.1 СВ податкової декларації витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів) - 13073869 грн (рядок 06.5.25 податкової декларації додатку ІВ перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів) = 36784652 грн.

Фактична розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку позивача у вартості витрат, що формують собівартість товарів у 2 кварталі 2011 становить: 36784652 грн (за даними податкового обліку) - 37302476,19 грн (за даними бухгалтерського обліку) = 517824,19 грн (розбіжність).

Собівартість в податковому обліку є меншою на 517824,19 грн ніж собівартість в бухгалтерському обліку. До складу валових витрат позивачем віднесено меншу суму ніж зафіксована в бухгалтерському обліку.

Згідно з підпунктом 14.1.188 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов`язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставність висновків податкового органу про необхідність зменшення валових витрат.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №0005702220, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 10915615 грн колегія суддів зазначає про наступне.

Підставою для зменшення позивачу розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, слугувало встановлення, понесення позивачем в результаті господарської діяльності значних невмотивованих витрат, що не пов`язані з господарською діяльністю та призвели до збитковості підприємства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач за результатами господарської діяльності у 2012 році задекларував збитковий фінансовий результат та в рядку 07 Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік задекларував показник - 10915615 грн . Висновок обґрунтований тим, що від`ємне значення об`єкту оподаткування може виникнути виключно у випадку понесення витрат, не пов`язаних із здійсненням власної господарської діяльності.

Водночас, судами встановлено, що в акті перевірки відсутні зауваження до формування витрат позивача у 2012 році, зокрема, зауваження до змісту господарських операцій 2012 року, первинних документів, оформлених позивачем в ході здійснення у 2012 році таких господарських операцій.

Положеннями наказу Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №1213 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств в рядку в рядку "07" такої декларації зазначається "Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+, -)".

Судами встановлено, що значення рядка 07 було визначено шляхом віднімання від значення рядка 01 значення рядка 04 : 129120869 грн (рядок податкової декларації за 2012 рік Доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування (рядок 02+рядок03) - 140036484 грн (рядок 04 податкової декларації за 2012 рік Витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування (рядок 05+ рядок 06) = 10915615 грн (рядок 07 податкової декларації за 2012 рік Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04 (+, -) .

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як не господарської. Неотримання суб`єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю.

Враховуючи, що судами встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлено та підтверджено факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також встановлено правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат, колегія суддів погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог.

Податковий орган доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення витрат за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Відповідачем не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі №826/14012/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк