Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/14012/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14012/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Данилишин В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.

Федотова І.В.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Галака О.В.,

від відповідача - Марцин І.В., Кравченко О.О.,

від третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іглмосс Едішенз" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, треті особи: приватне товариство "Пріма Едіторе", товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Інтер Медіа Сервіс Україна" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 та прийнято нову постанову, якою позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.04.2013 № 0005702220 та № 0005712220 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 № 0005702220. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 квітня 2013 року № 0005702220 та № 0005712220.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Іглмосс Едішенз" відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на переконання апелянта, є підставою для скасування судового рішення.

Порушення судом норм матеріального права відповідач обґрунтовує обставинами викладеними в Акті перевірки від 05.04.2013 № 922/2220/30383741.

Щодо тверджень про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт посилається на те, що судом не було повно та всебічно з'ясовано обставини у даній справ. Зокрема, не досліджено докази надані податковим органом, а саме: акт від 07.06.2012 № 313/22-5/36414062 та від 05.07.2012 № 380/22-5/36414062 Про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна .

З огляду на зазначене, апелянт стверджує, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, що у свою чергу спричинило помилковість висновку першої інстанції щодо прав і обов'язків сторін та призвело до винесення незаконного рішення.

Представником позивача подано до суду заперечення на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 вересня 2015 року залишити без змін.

У вказаних запереченнях представник позивача вказує про те, під час розгляду цієї справи та прийняття оскаржуваної постанови Окружний адміністративний суд міста Києва вчинив всі передбачені процесуальним законом дії, спрямовані на повне і належне встановлення обставин цієї справи, зокрема: залучив до розгляду цієї справи в якості третіх осіб контрагентів позивача, які надавали позивачу послуги з розміщення реклами на телебаченні і послуги з організації продажів - ТОВ "Рекламна Агенція" та ПП "Пріма Едіторе"; допитав посадових осіб і представників цих підприємств щодо обставин співпраці з позивачем; на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України витребував і дослідив всі необхідні докази, якими підтверджуються фактичні обставини цієї справи (в тому числі, дослідив всі первинні документи, якими підтверджується реальність і пов'язаність з господарською діяльністю оспорюваних відповідачем господарських операцій, а також диск з рекламними матеріалами, що розміщувались на телеканалах).

За наведених обставин, позивач вважає, що суд першої інстанції надав вірну оцінку обставинами цієї справи та не допустив жодних порушень норм матеріального і процесуального права.

У той же час, позивач звертає увагу суду, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач наголошує, господарські операції ТОВ Іглмосс Едішенз , як і їх відображення в податковому та бухгалтерському обліку, були здійснені у цілковитій відповідності до норм права та їх фактичного змісту, зокрема, ці операції були оформлені всіма первинними документами, які вимагаються законом, а також документами, складення яких зазвичай здійснюється в ході виконання таких операцій. Фактичне здійснення спірних господарських операцій було підтверджено поясненнями директора та бухгалтера ТОВ "Рекламна Агенція" та представника ПП "Пріма Едіторе", які були опитані в судових засіданнях у цій справі. Разом з цим, за результатом розгляду справи № 826/13894/13-а (рішення у якій набрало законної сили) суди дійшли висновку про реальність господарських операцій за Договором від 1 липня 2009 року № 01/06-09 про надання рекламних послуг, укладеним між позивачем та ТОВ "Рекламна Агенція".

З огляду на зазначене позивач вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Треті особи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даною явкою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судами попепердніх інстаній та вбачається з матеріалів справи податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Іглмосс Едішенз з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

В результатом проведеної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.36. п.14.1 ст.14, п.п. 138.10.5. п.138.10, п.44.1., п.44.2. ст.44, п.138.2., п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 10 915 615,00 грн. та заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 4-му кв. 2011 року на суму 866 511,00 грн.

Результи перевірки оформлено Актом від 05.04.2013 року за № 922/2220/30383741 (далі - Акт перевірки).

На підставі вказаних у Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0005702220 від 25.04.2013 року яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 10915615,00грн.

№ 0005712220 від 25.04.2013 року яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 866511,00 грн. без застосування штрафних санкцій.

Позивач не погоджуючись з даними рішеннями контролюючого органу звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення №0005702220. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, скасовуючи вказані рішення першої та апеляційної інстанції, судом касаційної інстанції було зазначено, що судами попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій та доказів, які б це підтверджували. Отже, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій позивачем (результати яких в подальшому відображалися в податковому та бухгалтерських обліках позивача), формування ним витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, судам належить з'ясовувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Разом з цим, суд касаційної інстанції також вказав про необхідність врахувати та встановити факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог з урахуванням вказаних висновків Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог чинного законодавства, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентами носили реальний характер, а отримані послуги (товар) використані у господарської діяльності, що не спростовано відповідачем.

Разом з цим, Окружним адміністративним судом м.Києва під час нового судового розгляду даної справи було також встановлено, що висновки відповідача про зменшення витрат операційної діяльності позивача у зв'язку з встановленням розбіжностей між даними наведеними в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року та даними бухгалтерського обліку є хибними та жодним чином необґрунтовані відповідачем.

Судом було також перевірено та встановлено правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 866511,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0005712220 від 25.04.2013 слугувало встановлення віднесення позивачем до валових витрат коштів, сплачених по взаємовідносинах з ПП Пріма Едіторе та ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна за правочинами, укладеними без мети настання реальних наслідків та не підтверджених відповідними первинними документами.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України , будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, в межах здійснення господарської діяльності з роздрібної та оптової торгівлі книгами, газетами, журналами, видання книг, видання журналів та періодичних публікацій, видання друкованих засобів масової інформації, а саме: Магия красоты , Веселый художник , Колекція собак. The DOG Collection , Льодовиковий період. Колекція тварин , Мадагаскар. Подорожі з тваринами , Ранетки. Дівчата-зірки , Черепашки ніндзя. Бойова четвірка , Твої веселі друзі звірята , Людина павук. Герої та лиходії , Чарівний клуб , Наполеонівські війни. Кавалерія , Колекція котів. The CAT Collection , що рекламуються за замовленням позивача, останнім було укладено договір від 01.07.2009 року № 01/06-09 з ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого останній надає послуги ТОВ Іглмосс Едішенз з розміщення реклами на телебаченні: продукції позивача - дитячих журналів та іграшок. В подальшому до вказаного договору сторони уклали додатки, які містяться в матеріалах справи.

З додатків до цього договору вбачається, що ТОВ "Рекламна Агенція" були надані позивачу наступні послуги з розміщення рекламних матеріалів:

- колекційне видання журнал "Мадагаскар. Путешествие с животньїми" на телеканалах "Інтер", "Новий канал", "ІСТУ", "СТБ", "ОРТ", "Малятко", "С)ТУ" (всеукраїнське мовлення на всіх каналах) протягом періоду з 8 червня 2011 року по 10 липня 2011 року, вартість яких склала 1 962 163,97 гривень;

- колекційне видання журнал 'Тhe Cats Collections" на телеканалах "Інтер", "ТРК Україна", "Симон", "СТБ" (регіональне розміщення на Харківському телебаченні) протягом періоду з 31 серпня 2011 року по 2 жовтня 2011 року, вартість яких склала 235 709,44 гривень;

- колекційне видання журнал "Наполеоновские войны" на телеканалах "Інтер", "ТРК Україна", "11 канал", "СТБ" (регіональне розміщення на Дніпропетровському телебаченні) протягом періоду з 31 серпня 2011 року по 2 жовтня 2011 року, вартість яких склала 255 882,13 гривень;

- колекційне видання журнал "Супергонки" на телеканалах "Інтер", "Новий канал", "ІСТУ", "СТБ", "ОРТ", "Малятко", "ОТУ" (всеукраїнське мовлення на всіх каналах) протягом періоду з 31 серпня 2011 року по 2 жовтня 2011 року, вартість яких склала 2 214 890,55 гривень;

- колекційне видання журнал "Анімейтс. Топ догз" на телеканалах "Інтер", "Новий канал", "Малятко", "ОТУ" (всеукраїнське мовлення на всіх каналах) протягом періоду з 19 вересня 2011 року по 16 жовтня 2011 року, вартість яких склала 672 645,42 гривень.

Судом встановлено, що за результатом виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано первинні бухгалтерські документи, а саме акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, факт реальності наданих за цим договорм послуг підтверджується наявними у справі ефірними довідками виданими телеканалами Інтер , ТРК Україна , 11 канал , СТБ , Симон , ICTV , ОРТ , Новий канал , Малятко , QTV (в яких міститься детальна інформація щодо дати, часу та інших умов виходу на цих телеканалах кожного відеоролика з рекламою продукції позивача), а також диском з рекламними матеріалами перерахованих вище колекційних видань - журналів та іграшок - які розміщувались на телеканалах України за замовленням позивача.

Разом з цим, на підтвердження виконання умов цього договору ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна позивачем було надано суду договори укладені з власниками телевізійних каналів для розміщення реклами, акти приймання-передачі послуг та податкові накладні.

Факт повної оплати позивачем наданих послуг підтверджується наявними у справі виписками з рахункам, дебетовими повідомлення банку, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 Замовлення по контрагенту ТОВ Рекламна компанія за 2 півріччя 2011 року, в якій міститься інформація про суми коштів сплачених позивачем на користь ТОВ Рекламна агенція та якою підтверджується відображення результатів господарських операцій в бухгалтерському обліку.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується економічний зміст наданих за цим договором послуг, їх економічна вигода та ділова мета та відповідно реальність здійснених господарських операцій по взаємовідносинах позивача ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна .

Суд апеляційної інстанції також враховує, що правовідносини між позивачем та ТОВ "Рекламна Агенція" за Договором від 1 липня 2009 року № 01/06-09 про надання рекламних послуг (надання рекламних послуг у вересні та жовтні 2011 року) були предметом дослідження в адміністративній справі № 826/13894/13-а за результатами розгляду якої у рішенні від 05 листопада 2013 року (яке набрало законної сили) судом було встановлено реальність відповідних господарських операцій.

Щодо господарських операцій по взаємовідносинах з ПП Пріма Едіторе колегія суддів зазначає наступне.

03.01.2011 позивачем було укладено договір № ОП 06/11 з ПП Пріма Едіторепро про надання послуг з продажів колекційних видань, а саме: Магия красоты , Веселый художник , Колекція собак. The DOG Collection , Льодовиковий період. Колекція тварин , Мадагаскар. Подорожі з тваринами , Ранетки. Дівчата-зірки , Черепашки ніндзя. Бойова четвірка , Твої веселі друзі звірята , Людина павук. Герої та лиходії , Чарівний клуб .

Факт надання послуг за цим договором підтверджується наявними у справі актами здачі-прийняття робіт з додатками, податковими накладними.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ПП "Пріма Едіторе" були надані позивачу послуги з організації продажу товару останнього на загальну суму 909541,21 грн.

Оплата вартості цих послуг підтверджується виписками з рахунків, дебетовим повідомленням банку, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Замовлення" по контрагенту ПП "Пріма Едіторе" за період з 1 липня про 31 жовтня 2011 року, в якій міститься систематизована інформація про суми коштів, сплачених позивачем на користь ПП "Пріма Едіторе", та якою підтверджується належне відображення результатів господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивач правомірно відобразив результати зазначених господарських операцій в податковому і бухгалтерському обліку, зокрема, збільшив витрати на суму, сплачену ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна та ПП "Пріма Едіторе" в якості оплати наданих зазначеними підприємствами послуг.

У свою чергу суд критично оцінює доводи апелянта про те, що Окружним адміністративним судом під час розгляду даної справи не було повно та всебічно з'ясовано обставини у даній справі, зокрема, не досліджено акт від 07.06.2012 № 313/22-5/36414062 та від 05.07.2012 № 380/22-5/36414062 Про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна , з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції в оскаржуваному відповідачем рішенні було зазначено, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства.

Разом з цим, суд звертав увагу відповідача на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений ст. 61 Конституції України, а також правило індивідуальної відповідальності платника податків закріплене Європейським судом з прав людини, відповідно до змісту якого добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У свою чергу, колегія суддів також зазначає, що відповідно положень пункту 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також враховуючи відповідну на той час практику Вищого адміністративного суду України акти податкових перевірок третіх осіб не можуть братися до уваги в ході перевірки платника податків (за винятком актів зустрічних звірок (які складаються за результатами звірок даних платника податків та його контрагентів), що проводяться виключно в межах перевірки такого платника податків).

Враховуючи викладене судом першої інстанції було правильно встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентами носили реальний характер, а отримані послуги (товар) використані у господарської діяльності, що не спростовано відповідачем.

З урахуванням викладених обстави надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0005712220, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується даними наявних у справі доказів, за результатами господарської діяльності у 2 кварталі 2011 року позивач задекларував в рядку 05.1 СВ Витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів податкової декларації з податку на прибуток підприємств у сумі 49858521,00 грн.

Разом з цим, в рядку 06.5.25 Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів Додатку ІВ позивачем задекларовано коригування собівартості товарів в сумі 13073869,00 грн.

Операція повернення як в бухгалтерському так і в податковому обліку супроводжується коригуванням доходів та відповідно витрат, що формують собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до ч. 140.2 ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Таким чином, з наведеного вбачається, що заповненні податкової декларації позивач відобразив (1) показник 49858521,00 грн. (у рядку 05.1 СВ ) та (2) показник - 13073869,00 грн. (в рядку 06.5.25 Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів у зв'язку з коригуванням собівартості, що було наслідком обліку повернення частини раніше проданих журналів.

На підтвердження повернення непроданої частини видань у 2 кварталі 2011 року позивачем надано до матеріалів справи накладні на повернення товарно-матеріальних цінностей, підписані між позивачем та ДП з 100% іноземною інвестицією Бурда-Україна .

Разом з цим, наявними у справі карткою рахунку ВР Валові доходи/витрати: Перерахунок витрат у разі зміни компенсації вартості товарів за 2 квартал 2011 року , (показник в якій - 13073868,99 грн. відповідає показнику задекларованому в рядку 06.5.25 Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг податкової декларації), картками рахунку 791 Результат операційної діяльності (дані в яких відповідають коригуванню собівартості товарно-матеріальних цінностей при проведенні в бухгалтерському обліку); аналізом рахунку бухгалтерського обліку та оборотно-сальдової відомості по рахунку 84; реєстром накладних на повернення товарно-матеріальних цінностей за 2 квартал 2011 року (в якому міститься узагальнена інформація щодо операцій з повернення) та реєстром накладних за 2 квартал 2011 року (в якому включено розрахунок коригування, які відповідають операціям повернення товару) підтверджується відображення позивачем в бухгалтерському обліку операцій з повернення товарно-матеріальних цінностей.

Отже, собівартість реалізованих позивачем товарів в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року відображена в двох рядках та відповідно становить не 49858521,00 грн. як визначено відповідачем, а 36784652,00 грн.: 49858521,00 грн. (Рядок 05.1 СВ податкової декларації витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів) - 13073869,00 грн. (рядок 06.5.25 податкової декларації додатку ІВ перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів) = 36784652,00 грн.

Таким чином, фактична розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку позивача у вартості витрат, що формують собівартість товарів у 2 кварталі 2011 становить: 36784652,00 грн. (за даними податкового обліку) - 37302476,19 (за даними бухгалтерського обліку) = 517824,19 грн. (розбіжність).

Тобто, собівартість в податковому обліку є меншою на 517824,19 грн. ніж собівартість в бухгалтерському обліку. Таким чином до складу валових витрат позивачем віднесено меншу суму ніж зафіксована в бухгалтерському обліку.

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що існування розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку є визнаним законодавство об'єктивним чинником спричиненим різними факторами, проте в результаті об'єкт оподаткування платника податку визначається саме на підставі податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.188 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, з наведеного вбачається, що факт наявності податкової різниці не свідчить про будь-які порушення платником податку, у зв'язку з чим висновок відповідача про зменшення валових витрат позивачем є безпідставним та незаконним.

З огляду на зазначене, Окружним адміністративним судом м. Києва було правильно встановлено, що, висновки податкового органу про зменшення витрат операційної діяльності позивача у зв'язку з встановленням розбіжностей між даними наведеними в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року та даними бухгалтерського обліку є хибними та жодним чином необґрунтовані відповідачем.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0005702220 колегія суддів зазначає про таке.

Як встановлено судом, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, слугувало встановлення, понесення позивачем в результаті господарської діяльності значних невмотивованих витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю та призвели до збитковості підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач, за результатами господарської діяльності у 2012 році, задекларував збитковий фінансовий результат, а саме, в рядку 07 Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік позивачем задекларовано показник - 10915615,00 гривень .

Зазначений висновок відповідач обґрунтував тим, що від'ємне значення об'єкту оподаткування може виникнути виключно у випадку понесення витрат, не пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності.

Водночас, в акті перевірки відсутні зауваження до формування витрат позивача у 2012 році, зокрема, зауваження до змісту господарських операцій 2012 року, первинних документів, оформлених позивачем в ході здійснення у 2012 році таких господарських операцій . Так, в акті зазначено, що підприємством завищено витрати за 2012 року на суму 10915615,00 грн., у зв'язку з тим, що вони не призвели до отримання доходу.

Суд зазначає, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року № 1213 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств в рядку в рядку "07" такої декларації зазначається "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+, -)".

Так, значення рядка 07 було визначено позивачем шляхом віднімання від значення рядка 01 значення рядка 04 : 129120869,00 грн. (рядок податкової декларації за 2012 рік Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок03) - 140036484,00 грн. (рядок 04 податкової декларації за 2012 рік Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05+ рядок 06) = 10915615,00 грн. (рядок 07 податкової декларації за 2012 рік Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок04 (+, -) .

Згідно з пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, нормами права не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання вести виключно прибуткову діяльність, а збиткова діяльність не свідчить про порушення платником податків вимог законодавства.

Збитковість господарської діяльності також не може бути підставою для визначення такої діяльності як не господарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Аналогічну правову позицію підтримує і Верховний Суд України в своїй постанові від 28 лютого 2011 року у справі №2 1-13а11, зазначивши, що підприємство при укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, що спростовує висновки інспекції про здійснення підприємством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Отже, судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлено та підтверджено факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також встановлено правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин колегія суддів дійшла висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Іглмосс Едішенз до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, треті особи: приватне підприємство Пріма Едіторе та товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція Інтер Медіа Сервіс Україна , про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними скасування оскаржуваних позивачем рішеннь.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2019 року