Справа № 523/11532/19
Номер провадження 2/504/961/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2021смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Жовтан П.В.,
за участю секретаря судових засідань - Сокурцової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АТ Ідея Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави, -
ВСТАНОВИВ:
23.07.2019р. АТ Ідея Банк звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави.
Позов обґрунтовано тим, що з 18.12.2012 р. між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.19979, згідно якого Відповідач отримав кредит в розмірі 185907,4 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу TOYOTA Avensis, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 (надалі - Транспортний засіб чи Предмет застави). Строк користування кредитними коштами за Кредитним договором - до 18.12.2019 року. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю транспортного засобу, а решта перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат, пов`язаних із купівлею автомобіля. Додатком №1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів, зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 19.99% та сплатою інших обов`язкових платежів по договору. Доказом того що, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, є те, що Позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з його умовами, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору. Таким чином, сторони Кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло. ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором у встановленні строки, оскільки останній платіж здійснено ще 31.07.2013р. Загальна заборгованість за кредитним договором складає 422263.79 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 . Окрім того, у забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір застави вищевказаного транспортного засобу, який належав ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На підставі договору застави, укладеного з ОСОБА_1 , обтяження на транспортний засіб, що є предметом спору, зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. За умовами вказаного договору застави, відчуження предмету застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. Проте, банку стало відомо, що всупереч договору та без письмової згоди, ОСОБА_1 відчужено предмет застави актуальним власником, якого є ОСОБА_2 . За таких обставин реалізація (продаж) ОСОБА_1 майна, що є предметом застави, та на сьогоднішній момент належить ОСОБА_2 , без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігла чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на нього може бути звернено стягнення з підстав передбачених ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . На час реалізації заставленого майна, проведення з ним реєстраційних дій в органах МВС обтяження припинено не було. Таким чином, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 прав та інтересів позивача протягом тривалого часу, на підставі невиконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором, та порушенням умов договору застави, у позивача є стійкі побоювання щодо не повернення грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором. Тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бабакова В.П. від 29.07.2019р. провадження у вказаній справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2020р. ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29.07.2019 року скасовано, та направлено справу для розгляду до Комінтернівського районного суду Одеської області.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. від 14.07.2020р. вказану цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16.09.2020 р. представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кравченко Я.І. надала відзив на позов. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що ОСОБА_2 є власником спірного автомобіля з 2012р. на підставі договору купівлі-продажу, реєстрація відбулася за ним у ВРЕР №2 міста Запоріжжя. Як вбачається з відповіді головного сервісного центру МВС від 14.07.2020 р. №31/8-2342-1009-20 на адвокатський запит адвоката Кравченко Я.І., спірний автомобіль був знятий з реєстрації 28.12.2012 р. для реалізації, а 29.12.2012 р. відбувалася реєстрація автомобіля за ОСОБА_2 .. Отже, відчуження було дозволено, тобто на момент зняття з обліку транспортного засобу заборона відчуження не була зареєстрована. Крім того, в момент реєстрації за ОСОБА_2 заборона на транспортний засіб також була відсутня, оскільки зазначена інформація перевірена органами МВС. При цьому представник відповідача посилалася на постанову КМУ, прийняту 07.09.1998 р., якою затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , за змістом якого у разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу, його реєстрація не проводиться, чи проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача. Таким чином, представник відповідача вважає, що на вказаний автомобіль не може бути звернуто стягнення у вигляді застави, так як на момент переходу права власності на автомобіль жодних обтяжень на ньому не було, а тому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх порушених прав. Також представник відповідача зазначила, що Банк пропустив строк позовної давності оскільки ще 31.07.2013р. дізнався про порушення ОСОБА_1 строків погашення кредиту. З огляду на викладене, просила відмовити у задоволенні позову.
30.09.2020 р. до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла відповідь на відзив від АТ Ідея Банк , в якій представник позивача зазначив, що транспортний засіб Toyota Avensis н/з НОМЕР_2 відповідно до п.1.1 Договору застави є предметом застави, який заставодавець передав у заставу заставодержателю. Також 26.12.2012 р. відповідні відомості були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з терміном дії до 26.12.2017 р., а 13.12.2017 р. термін дії такої застави було продовжено строком до 13.12.2022 року. ОСОБА_1 без згоди Банку відчужив заставлений транспортний засіб, тобто вже під час перебування транспортного засобу у заставі банку і щодо якого в Державному реєстрі, починаючи ще з 26.12.2012 р. було зареєстровано відповідне обтяження, яке залишається чинним по сьогоднішній час. Зареєстроване обтяження зберігає силу і для нового власника. Посилання представника відповідача на положення Постанови КМУ №1388 від 07.09.1998р., вважали недоречними, оскільки вони набрали чинності тільки у 2016 році. На час придбання 29.12.2012р. ОСОБА_2 предмету застави, автомобіль перебував в заставі банку та щодо нього було зареєстроване відповідне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, перевірка наявності яких в ході відчуження транспортних засобів на той момент не було обов`язком працівників МВС. Щодо строків позовної давності відповідач зазначив, що відповідно до п.9 параграфу 10 Кредитного договору №910.19979, строк позовної давності для стягнення боргу за Договором, встановлюється тривалістю в 5 років. Відповідно до Додатку 1 до Кредитного договору останній платіж з повернення кредиту та процентів повинен був здійснений ОСОБА_1 18.12.2019р., тобто строк позовної давності пропущено не було.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.11.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судові засідання представник позивача АТ Ідея Банк , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 , не з`явився, про дату, час та місце проведення якого був сповіщений за адресою, зареєстрованою в установленому законом порядку, суду повернулися повідомлення про отримання судових повісток та в подальшому конверти з відмітками Укрпошти про повернення поштових відправлень.
Відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 не надходив.
Згідно ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник-адвокат Кравченко Я.І., будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з`явилися, однак представник відповідача надала заяву про розгляд справи без їх участі, відзив на позовну заяву підтримують, інших доказів не мають.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.
У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного.
18.12.2012 року між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.19979 (а.с.12-13), згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 185907,4 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу TOYOTA Avensis, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , видане РЕВ-1 при УДАі ГУМВС України в Одеській області (а.с.28).
Строк користування кредитними коштами за Кредитним договором - до 18.12.2019 року (84 місяців), що визначено п.1 параграфу 1 Кредитного договору.
Додатком №1 до Кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 Кредитного договору, було надано Відповідачу ОСОБА_1 в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 19,99%, та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору. (а.с.14-17).
Згідно довідки-повідомлення, підписаної між Банком та ОСОБА_1 , позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з його умовами, підтвердив свої права та обов`язки за ним і погодився з ними, заявив, що наведена інформація є доступною та зрозумілою. (а.с.19).
Частина грошових коштів, надана позивачем, була перерахована на купівлю (фінансування купівлі) вище зазначеного транспортного засобу, решта - перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат пов`язаних із купівлею авто, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами (а.с.23-24).
ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, внаслідок чого, в останнього виникла заборгованість на загальну суму 422263,79 грн., яка складається з 24363,12 грн. - основний борг; 159582,07 грн. - прострочений борг; 230133,34 - прострочені проценти; 2002,68 - страхові проценти; 1534,89 - дебіторська заборгованість; 4647,69 - інші штрафні санкції, що підтверджено випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_4 , а також довідкою-розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 08.07.2019 року (а.с.38-39).
Також, 04.12.2012р. у забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір застави вищевказаного Транспортного засобу, який належав ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.25-26).
Відповідно до п. 1.1. Договору застави для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 910.19979 від 18.12.2012, заставодавець передав у заставу Заставодержателю наступне майно: транспортний засіб марки TOYOTA, моделі Avensis, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 .
26.12.2012р. відповідні відомості були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з терміном дії до 26.12.2017р., а 13.12.2017 термін дії такої застави було продовжено строком до 13.12.2022 року (а.с.29-35).
З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 39617230 вбачається, що об`єктом обтяження є автомобіль легковий, TOYOTA AVENSIS, номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, колір сірий, НОМЕР_3 , 2012 року (а.с.29)
Відповідно до п. 1 параграфу 2 Договору застави у разі невиконання Заставодавцем зобов`язань за кредитним договором Заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).
Відповідно до п. 2 параграфу 2 Договору застави наступні застави, відчуження, заміна, обтяження Предмету застави будь-яким зобов`язаннями (оренда, лізинг, найм, безоплатне користування, спільна діяльність тощо), передача права керування ТЗ третім особам, переміщення ТЗ за межі території України здійснюється Заставодавцем тільки за письмовою згодою Заставодержателя.
Разом із тим, ОСОБА_1 було відчужено предмет застави, актуальним власником якого є ОСОБА_2 , із актуальним номерним знаком НОМЕР_5 .
З відповіді ТСЦ МВС №2342 від 14.07.2020р. вих.№31/8-2342-1009-20 вбачається, що 29.12.2012р. у ВРЕР №2 м.Запоріжжя відбулася реєстрація автомобіля Toyota AVENSIS, держномер НОМЕР_5 , сірого кольору за ОСОБА_2 , надати матеріали щодо реєстрації вищевказаного транспортного засобу неможливо, у зв`язку із тим, що вони знищені за закінченням терміну їх зберігання. Даний автомобіль був знятий з реєстраційного обліку для реалізації 28.12.2012р.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Позивачем перед подачею цього позову повідомлено Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (а.с.36).
Суд, задовольняючи вимоги позивача, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача ОСОБА_1 , приходить до наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За приписами ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд зважає, що під час судового розгляду відповідачем ОСОБА_1 розрахунок заборгованості за кредитним договором не спростовувався, оскільки відповідач будь-яких заперечень щодо його змісту до суду не надав.
За таких обставин, оскільки позичальник ОСОБА_1 допускав порушення зобов`язань, встановлених договором, доказів своєчасного та належного виконання кредитного договору до суду не надано, що свідчить про наявність у останнього перед позивачем заборгованості на загальну суму 422263,79 грн.
Стосовно вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави, суд зазначає наступне.
Згідно ст.1 ЗУ Про заставу , застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 ЗУ Про заставу визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Відповідно до ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо іншого не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.
Відповідно до ст. 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо іншого не встановлено законом.
В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі -
Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
В силу вимог ч. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , згідно якої, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Банк не надавав згоди на відчуження предмету застави,.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 по справі № 555/661/16 вказав, що в разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Особа може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
ОСОБА_2 придбав заставний транспортний засіб 29 грудня 2012 року, тобто уже під час перебування такого автомобіля у заставі Банку, і щодо якого в Державному реєстрі починаючи ще з 26.12.2012 року було зареєстроване відповідне обтяження, яке залишається чинним по сьогоднішній час.
Таким чином, на момент відчуження рухомого майна боржником ОСОБА_1 , відомості про обтяження цього рухомого майна були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відтак, в силу вимог ст.9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника.
Стосовно посилання представника відповідача на п.15 Порядку реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, затверджений Постановою КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , суд зазначає, що положення Постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року, набрали чинності тільки 20 жовтня 2016 року, після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін до вищевказаного Порядку зокрема його пункт 15, згідно Постанови від 05.10.2016 №687, який набрав чинності відповідно 20.10.2016р. З огляну на викладене, на час придбання ОСОБА_2 автомобілю, а саме 29.12.2012р., останній перебував в заставі Банку та щодо нього було зареєстровано відповідне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, перевірка наявності яких в ході відчуження транспортних засобів на той момент не було обов`язком працівників МВС.
Таким чином, зареєстроване обтяження Банку на Предмет застави зберегло свою силу для ОСОБА_2 , як його нового власника, а відтак до останнього перейшли всі права та обов`язки за Договором застави. За таких обставин реалізація (продаж) ОСОБА_1 майна, яке є предметом застави, та на сьогоднішній момент належить ОСОБА_2 , без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберегла чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на нього може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .
З огляду на наведене, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 прав та інтересів позивача протягом тривалого часу, на підставі невиконання ним грошових зобов`язань за Кредитним договором, та порушенням умов Договору застави, позивач обрав вірний спосіб захисту, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором із ОСОБА_1 , та звернення стягнення на Предмет застави, який належить ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за цим Кредитним договором.
Вищевикладене відповідає п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.3012 № 5, відповідно до якого, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, вирішуючи справу №2-1513/10, зазначивши у власній постанові від 31 жовтня 2018 року наступне: звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. Отже, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання .
Даючи оцінку твердженням представника відповідача ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Однак, відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 9 параграфу 10 Кредитного договору № 910.19979 від строк позовної давності для стягнення боргу за Договором встановлюється тривалістю в 5 (п`ять) років.
Крім того, з моменту укладення Кредитного договору ОСОБА_1 декілька разів здійснював платежі на погашення заборгованості за ним, що свідчить про переривання перебігу строку позовною давності відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
У пункті 92 Постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 Верховний Суд навів висновок, згідно якого: якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу .
Відповідно до Додатку 1 (Графік щомісячних платежів) до Кредитного договору №910.19979 від 18.12.2012р. останній платіж з повернення кредиту та процентів повинен був бути здійснений ОСОБА_1 18.12.2019р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до п. 3 ч. 2, ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень в рішенні суду зазначаються: заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні. Вказане узгоджується зі наступною правовою позицією Верховного Суду України, викдаденою 06 вересня 2017 року у його постанові по справі №6-1136цс17: незважаючи на те, що в договорі застави передбачені повноваження заставодержателя щодо вилучення у відповідача предмета застави та передачі його в управління банку, однак, щоб державний виконавець при виконанні рішення суду (відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження ) вилучив у боржника транспортний засіб та передав його на зберігання стягувачу, це повинно бути зазначено в рішенні суду .
Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши з наданих сторонами та досліджених і оцінених в порядку ст.89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до уваги наведені норми права, враховуючи принцип змагальності сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором, та звернення стягнення на Предмет застави є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути із відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 5, 11, 12, 76-81, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву АТ Ідея Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 на користь Акціонерного товариства Ідея Банк (іденифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором № 910.19979 від 18.12.2012р. у сумі 422263 (чотириста двадцять дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 79 коп.
Вилучити у ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортний засіб, який є предметом застави, саме автомобіль TOYOTA Avensis, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_5 та передати Акціонерному товариству Ідея Банк (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819), адреса реєстрації: м. Львів, вул. Валова, буд. 11, на період до його реалізації.
В рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь Акціонерного товариства Ідея Банк (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором №910.19979, укладеним між АТ ІДЕЯ БАНК та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_6 ) в сумі 422263,79 грн., звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме автомобіль TOYOTA Avensis, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_5 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ ІДЕЯ БАНК будь-якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати АТ ІДЕЯ БАНК усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 та ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 6333 (шість тисяч триста тридцять три) гривень 96 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя Жовтан П. В.
Суд | Комінтернівський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2021 |
Оприлюднено | 04.10.2021 |
Номер документу | 100061153 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Комінтернівський районний суд Одеської області
Жовтан П. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні