Рішення

від 16.09.2021 по справі 905/1490/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2021 Справа № 905/1490/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Циктич А.Р.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандпроект плюс".

Про розірвання договору та стягнення боргу у розмірі 193157,40 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпроект плюс" (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 193157,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 29.12.2020 №213 АБ/20, в частині здійснення своєчасної поставки товару за договором, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, нараховану пеню, 3% річних, інфляційні втрати та розірвати вказаний договір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відзив на позов не надав.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпроект плюс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (далі - покупець) укладено договір поставки № 213 АБ/20 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується поставити та продати, а покупець прийняти та оплатити сіль кам`яну в кількості згідно з додатком №1 до договору (специфікація), код за ДК 021:2015-14410000-8 "Кам`яна сіль", далі по тексту товар, по номенклатурі в кількості та за ціною, згідно з розрахунками на оплату до даного договору. Поставка товару буде відбуватися партіями. Найменування, кількість і вартість товару узгоджується сторонами по кожній конкретній партії… Підтвердження узгодження предмета поставки є рахунок на оплату партії товару, підписаний постачальником, документи що підтверджують оплату (часткову оплату) партії товару покупцем, документи первинного бухгалтерського обліку (видаткова накладна та/або акт прийому передачі партії товару) (а.с.10-11).

Згідно з п. 2.2 договору, загальна сума договору протягом дії договору не може перевищувати та становить 167050 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки за цим договором проводяться покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника на таких умовах:

- авансовий платіж 30% від вартості товару за конкретним рахунком на оплату впродовж десяти банківських днів;

- покупець здійснює остаточний розрахунок з постачальником після отримання товару та підписання видаткових накладних протягом 20 банківських днів.

Згідно з п.4.3 договору, постачальник повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження по телефону, електронною поштою або іншим способом. Товар поставляється протягом 5-ти робочих днів за умови здійснення авансового платежу покупцем товару в розмірі встановленому у п.3.1 договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 з можливістю пролонгації договору шляхом підписання сторонами додаткової угоди (п.10.1 договору).

До договору поставки від 29.12.2020 сторонами складено специфікацію (додаток №1) на суму 167050 грн. Вказана специфікація скріплена печатками та підписана з обох сторін (а.с.12).

На виконання умов договору, позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти за поставку товару у розмірі 167050 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3566 від 30.12.2020 (а.с.15).

04.02.2021 відповідачем було складено гарантійний лист за змістом якого відповідач гарантує поставити товар 15.02.2021.

17.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав виконати зобов`язання за договором або повернути сплачені за товар кошти (а.с.13-14).

Відповіді на вказану претензію надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з умов п.3.1 та 4.3 договору, відповідач мав би здійснити поставку товару не пізніше 11.01.2021.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив поставку в строк вказаний вище, починаючи з 12.01.2021 у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення сплачених позивачем коштів за товар.

Станом на дату ухвалення рішення у справі, доказів виконання відповідачем зобов`язання з повернення позивачу грошових котів в сумі 167050 грн не надано, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 12723,26 грн за період з 11.01.2021 по 30.07.2021.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони в п.7.2 договору погодили, що за порушення термінів поставки товару, передбачених п.3.4 договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості товару, по якому допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми договору.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 02.04.2020, розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги розрахунок позивача, суд вважає вірним період для нарахування пені з 12.01.2021 по 30.07.2021 (п.4.3 договору, 1,2,3,7,8,9,10 січня 2021 року були вихідними днями).

Здійснивши самостійно розрахунок пені за вказаний період, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 12668,34 грн.

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в розмірі 2759,76 грн за період з 11.01.2021 по 30.07.2021 та інфляційні втрати в сумі 10624,38 грн за період з січня 2021 по червень 2021 року.

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних, суд вважає вірним період нарахування з 12.01.2021 по 30.07.2021, у зв`язку з чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню на суму 2746,03 грн.

Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими на суму 10616,23 грн.

Згідно з ч.2, 3 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2, 3, 5 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Укладаючи договір поставки та здійснюючи в повному обсязі оплату за товар, позивач вочевидь розраховував на отримання від відповідача відповідного товару для використання його в господарській діяльності.

Невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару у строк погоджений сторонами в договорі є істотним порушенням договору, оскільки позивач в повному обсязі позбавлений того, на що він розраховував при укладання цього договору.

Отже, вимога позивача про розірвання договору поставки є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати щодо вимоги про розірвання договору, за приписами ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача, витрати в частині майнових вимог - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпроект плюс" (84190, Донецька область, Слов`янський район, село Дмитрівка, вул.Южна, б.7, ідентифікаційний код юридичної особи - 43895619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (42704, Сумська область, м.Охтирка, вул.Снайпера, б.13, ідентифікаційний код юридичної особи - 40050036) заборгованість у розмірі 167050 (сто шістдесят сім тисяч п`ятдесят) грн, пеню в сумі 12668 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 2746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн 03 коп., інфляційні втрати в сумі 10616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) грн 23 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 5166 (п`ять тисяч сто шістдесят шість) грн 21 коп.

Розірвати договір поставки від 29.12.2020 №213 АБ/20, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпроект плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2021.

Суддя О.В. Говорун