Рішення

від 22.09.2021 по справі 910/8889/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2021Справа № 910/8889/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. , при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (бульв. Тараса Шевченка, буд. 30, Київ, 01030, код ЄДРПОУ 32531945)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (вул. Богдана Хмельницького, 33/34, офіс 4, прим. №12, Київ, 01030, код ЄДРПОУ 36197651)

про знесення самочинно здійсненої надбудови,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (далі - відповідач) про знесення самочинно здійсненої надбудови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено реконструкцію нежилого будинку №26/4-б по бульв. Тараса Шевченка у місті Києві з надбудовою з істотним порушенням державних будівельних норм, а саме п. 1.1. розділу III Правил пожежної безпеки, п. 5.2. ДБН В.1.1.-7:2016, що у разі виникнення пожежі створює ризик перекидання вогню на будівлю готелю та, відповідно, несе потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають у будівлі готелю, а також загрозу знищення майна, у зв`язку з чим вказана будівля підлягає знесенню за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

30.06.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.08.2021.

20.07.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що наділення об`єкта статусом самочинного є надуманим, оскільки реконструкцію здійснено на підставі повного переліку дозвільних документів, згідно проектної документації та об`єкт прийнято в експлуатацію; відповідність протипожежної відстані до поруч розташованої будівлі підтверджено висновком судового експерта та судовим рішенням у справі №640/5852/20; законність реконструкції також підтверджено судовими рішеннями по справах №640/3277/19, 910/3209/19, 640/14560/19; позивачем самим порушено та не усуваються протипожежні норми та допустиму висоту будівлі в центральному історичному ареалі, встановленому у Генеральному плані міста Києва.

04.08.2021 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 04.08.2021 судом оголошено перерву до 18.08.2021.

13.08.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві, повинні бути відхилені, оскільки при здійсненні позивачем будівництва готелю відстань між ним та нежитловим будинком відповідала правилам протипожежної безпеки; судом та судовим експертом при розгляді справи №640/5852/20 не було досліджено того факту, що у зв`язку зі здійсненням надбудови третього поверху та технічного поверху протипожежна стіна, споруджена між будівлею готелю та нежитловим будинком, не виконує свою функцію; не існує жодного судового рішення по суті справи, предметом якого є факт недотримання відповідачем при здійсненні реконструкції нежитлового будинку мінімальних протипожежних відстаней.

17.08.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано заперечення проти клопотання про призначення експертизи.

18.08.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано доповнення до клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 18.08.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, з урахуванням додаткових пояснень до нього.

Згідно з ч.1-2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Статтями 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи вирішується судом після вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Із врахування вище наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

У підготовчому засіданні 18.08.2021 судом продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 09.09.2021.

08.09.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" подано заперечення проти відповіді на відзив, у яких відповідач навів пояснення щодо преюдиційних фактів, встановлених судовими рішеннями по справах №640/5852/20; 640/3277/19, 910/3209/19, 640/14560/19, які доводять безпідставність тверджень про самочинність реконструкції, та зазначив, що позивачем не виконано приписи щодо порушення вимог пожежної безпеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8889/21 до розгляду по суті на 22.09.2021.

У судовому засіданні 22.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив просив відмовити.

У судовому засіданні 22.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального Кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (далі - відповідач) здійснено реконструкцію нежитлового будинку за адресою м. Київ, бульв. Тараса Шевченка №26/4-б на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ 112182780906 від 05.10.2018, виданого Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (далі - позивач) є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:211:0012, площею 0,4715 га, розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 28-30, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №050409 від 27.09.2009.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" є власником об`єкту нерухомого майна, а саме, готелю, за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, загальною площею 20 962,5 кв.м.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" за власний рахунок знести надбудову третього та технічного поверхів нежилого будинку за адресою м. Київ, бульв. Тараса Шевченка №26/4-б.

При цьому, позивачем зазначається про те, що таку надбудову здійснено з порушенням державних будівельних норм, а саме п. 1.1. розділу III Правил пожежної безпеки, п. 5.2. будівельними нормами В.1.1.-7:2016 - без дотримання мінімальної протипожежної відстані від будівлі, що реконструюється (Тараса Шевченка №26/4-б) до поруч розташованої будівлі (Тараса Шевченка №30), що у разі виникнення пожежі створює ризик перекидання вогню на будівлю готелю та, відповідно, несе потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають у будівлі готелю, а також загрозу знищення майна (будівлі готелю) позивача.

Так, відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз положень статті 376 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети; 2) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4) об`єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельного та будівельно-технічного дослідження від 13.03.2020 №02-2020/2, в якому зазначено, що порушення будівельних норм, а саме вимог. 5.2 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва Загальні умови" в частині дотримання мінімальних протипожежних відстаней, яке зафіксовано в акті за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №13 від 14.01.2020, складеному Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві, є істотним порушенням державних будівельних норм, оскільки у разі виникнення пожежі існує ризик перекидання вогню на прилеглу будівлю готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами та несе потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебуватимуть у вказаній будівлі, та загрозу знищення майна фізичних та юридичних осіб, зокрема, будівлі готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами.

За змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

В той же час, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону).

Разом з цим, приписами ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Частиною 2 та 3 статті 10 вказаного Закону визначено, що судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Втім, доказів на підтвердження повноважень Шкребтія В.Г., який здійснював дослідження (кваліфікаційне свідоцтво, сертифікат тощо), як судового експерта надано не було.

Крім того, всупереч вимогам ч. 7. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України у вказаному висновку експерта не зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що висновок складений з порушенням вимог ч. 7. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України і без надання, у відповідності до Закону України "Про судову експертизу", доказів на підтвердження повноважень судового експерта у особи, яка проводила дослідження, суд не приймає до уваги, як належний та допустимий доказ, висновок експерта від 13.03.2020 №02-2020/2.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2020 у справі 640/5852/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібо Менеджмент Груп" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису в частині, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини.

Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Кібо Менеджмент Груп") надано до суду копію висновку експерта №1-07/02 від 07.02.2020 за результатом проведення експертного будівельно-технічного дослідження з наступних питань: Чи відповідає протипожежна відстань від нежилої будівлі (медичний центр) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 26/4-Б), до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, 1 бульвар Тараса Шевченко, 30) нормативам (вимогам) Державних будівельних норм ДБН В.1.1-7:2016, ДБН Б.2.2-12:2019; Чи підтверджується наявність порушення п. 5.2 ДБН В.1.1-7:2016 щодо дотримання мінімальних протипожежних відстаней від нежилої будівлі (медичний центр) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 26/4-Б) до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 30), що зазначене в Приписі № 28 від 16.01.2020, складеному Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві.

Відповідно до вказаного висновку у результаті проведеного експертного дослідження судовий експертом встановлено:

1) Протипожежна відстань від нежилої будівлі (медичний центр) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б), до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30) відповідає нормативам (вимогам) Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-7:2016, ДБН Б. 2.2-12:2019.

2) Наявність порушення п. 5.2 ДБН В. 1.1-7:2016 щодо дотримання мінімальних протипожежних відстаней від нежилої будівлі (медичний центр)(м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б), до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30), що зазначене в Приписі № 28 від 16.01.2020 року, складеного Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві, не підтверджується.

Висновки судового експерта ґрунтуються на зіставленні вимог ДБН у сфері пожежної та техногенної безпеки та умов забудови, з урахуванням яких здійснювалося проектування та реконструкція нежилого будинку № 26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві, який має II ступінь вогнестійкості: будівля за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, яка розміщена навпроти нежилого будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б, є вищою та має І ступінь вогнестійкості; стіна будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, яка розміщена навпроти нежилого будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б, є протипожежною; відстань у світлі від зовнішньої стіни нежилого будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-б до зовнішньої стіни будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса і Шевченка, 30, становить 0,13 м.

Відповідно до положень примітки 6 до таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" відстані між будинками І і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше ніж 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

Враховуючи існуючі умови забудови, ступінь вогнестійкості нежилого будинку №26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві та будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса і Шевченка, 30, їх зовнішні геометричні розміри, судовий експерт підтвердив, що протипожежні відстані між ними відповідають нормативам (вимогам) державних і будівельних норм ДБН B.1.1-7:2016, ДБН Б.2.2-12:2019.

Отже, питання про відповідність протипожежної відстані між будівлями № 26/4-б та №30 по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві нормативам (вимогам) державних і будівельних норм досліджувалось під час розгляду адміністративної справи 640/5852/20, судове рішення в якій набрало законної сили, при цьому вищевказаних порушень, в тому числі і тих, на які посилається позивач у даній справі, встановлено не було.

Також, 30.01.2021 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано Сертифікат серії KB № 162200301151 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежилого будинку (медичного центру) № 26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві.

Згідно з положеннями статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктів 25-27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів орган державного архітектурно-будівельного контролю реєструє та видає сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта тільки у випадку відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

Тобто видача Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сертифікта підтверджує відповідність закінченого будівництвом об`єкта - "Реконструкція з надбудовою нежилого будинку №26/Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр" проектній документації та вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

Також, враховуючи що спір у даній справі стосується наявності правових підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" за власний рахунок знести надбудову третього та технічного поверхів нежилого будинку за адресою м. Київ, бульв. Тараса Шевченка №26/4-б, суд зазначає наступне.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, чого у цій справі не встановлено.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, положення ч. 7 ст. 376 ЦК України, визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім цього, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте у цій справі, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Таким чином, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 17.07.2018 у справі №820/3183/16, від 31.07.2018 у справі №813/6426/14, від 07.09.2018 у справі №813/6284/14, від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15, від 15.05.2019 у справі № 813/6423/14.

Тобто, позивачем також не доведено існування безумовних в розумінні положень ст. 376 Цивільного кодексу України підстав для знесення спірного приміщення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи всі наведені обставини в сукупності, суд вважає, що позов про зобов`язання знести надбудову поданий: за відсутності обґрунтованих доказів існування порушень державних будівельних норм під час реконструкції нежилого будинку №26/4-б по бульв. Тараса Шевченка у місті Києві; доказів реальної загрози та небезпеки майну Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" та доказів наявності безумовних підстав для знесення спірної надбудови у розумінні положень ст. 376 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" необхідно відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2021

Суддя НАТАЛІЯ ЯГІЧЕВА