Постанова

від 29.11.2021 по справі 910/8889/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2021 р. Справа№ 910/8889/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 (повне рішення складено 04.10.2021)

у справі №910/8889/21 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП"

про знесення самочинно здійсненої надбудови

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (далі - відповідач) про знесення самочинно здійсненої надбудови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено реконструкцію нежилого будинку №26/4-б по бульв. Тараса Шевченка у місті Києві з надбудовою з істотним порушенням державних будівельних норм, а саме п. 1.1. розділу III Правил пожежної безпеки, п. 5.2. ДБН В.1.1.-7:2016, що у разі виникнення пожежі створює ризик перекидання вогню на будівлю готелю та, відповідно, несе потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають у будівлі готелю, а також загрозу знищення майна, у зв`язку з чим вказана будівля підлягає знесенню за рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні обґрунтовані докази доказів існування порушень державних будівельних норм під час реконструкції нежилого будинку №26/4-б по бульв. Тараса Шевченка у місті Києві, також відсутні докази реальної загрози та небезпеки майну Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" 08.11.2021 подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду. Прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" про призначення судової експертизи. Призначити у справі комплексну будівельно-технічну та пожежно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертам поставити наступні питання: - чи відповідає розроблена проектно-технічна документація на об`єкт будівництва "Реконструкція з надбудовою нежилого будинку №26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр" вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні умови"? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності? - Чи відповідає будівля, розташована по бульвару Тараса Шевченка, 26/4-Б у місті Києві, проектно-технічній документації на її будівництво (реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності? - Чи відповідають виконані будівельні роботи з реконструкції з надбудовою нежилого будинку №26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, щодо дотримання мінімальної протипожежної відстані до будівлі, розташованою по бульвару Тараса Шевченка, 30 у місті Києві? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? - Чи є недотримання мінімальної протипожежної відстані між конструкціями будівлі, розташованої по бульвару Тараса Шевченка, 26/4-Б у місті Києві, та будівлею розташованою по бульвару Тараса Шевченка, 30 у місті Києві, істотним порушенням державних будівельних норм, та/чи створює воно загрозу життю та здоров`ю людини? Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" знести самочинно здійснену надбудову третього та технічного поверхів нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва за власний рахунок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" понесені останнім судові витрати.

В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та не доведення обставин, що мають значення для справи. Крім того позивач зазначав, що те що об`єкт реконструкції прийнято в експлуатацію, не є беззаперечним фактом того, що об`єкт збудований та відповідає усім вимогам будівельних норм, стандартів і правил, зокрема, у випадку, якщо інша особа заперечує ту обставину, що об`єкт збудований (реконструйований) у відповідності до усіх будівельних норм, стандартів і правил, та наявні інші докази, які указують на можливо допущені порушення будівельних норм, стандартів і правил, а тому факт прийняття об`єкта реконструкції в експлуатацію не має правового значення для вирішення цієї справи. При здійсненні позивачем будівництва готелю відстань між ним та нежитловим будинком відповідала правилам протипожежної безпеки; судом та судовим експертом при розгляді справи №640/5852/20 не було досліджено того факту, що у зв`язку зі здійсненням надбудови третього поверху та технічного поверху протипожежна стіна, споруджена між будівлею готелю та нежитловим будинком, не виконує свою функцію; не існує жодного судового рішення по суті справи, предметом якого є факт недотримання відповідачем при здійсненні реконструкції нежитлового будинку мінімальних протипожежних відстаней.

В обґрунтування клопотання про призначення у справі комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічну експертизи позивач зазначав, що для з`ясування обставини, що має значення для справи, а саме чи здійснена реконструкція нежилого будинку №26/4-6 по бульв. Тараса Шевченка з дотриманням будівельних норм і протипожежних правил, необхідні спеціальні знання, без яких установити відповідну обставину неможливо.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" у справі №910/8889/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/8889/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр". Розгляд справи призначено на 24.11.2021. Ухвалено учасникам справи не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали подати суду та направити іншим учасникам справи пояснення/заперечення щодо клопотання позивача про призначення судової експертизи у справі, відповідно до вимог ч. 4 ст. 262 ГПК України.

22.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому останній просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначав, що судом першої інстанції правильно установлено неспроможність підстави заявленого позову щодо порушення відповідачем вимог протипожежної безпеки при здійсненні реконструкції. Крім того відповідач зазначав, що реконструкцію здійснено на підставі повного переліку дозвільних документів, згідно проектної документації та об`єкт прийнято в експлуатацію; відповідність протипожежної відстані до поруч розташованої будівлі підтверджено висновком судового експерта та судовим рішенням у справі №640/5852/20; законність реконструкції також підтверджено судовими рішеннями по справах №640/3277/19, 910/3209/19, 640/14560/19; позивачем самим порушено та не усуваються протипожежні норми та допустиму висоту будівлі в центральному історичному ареалі, установленому у Генеральному плані міста Києва.

Крім того, 22.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення проти клопотання призначення експертизи у справі, оскільки на думку відповідача позивачем було порушено вимоги ст. 99 ГПК України.

24.11.2021 у розгляді справи оголошено перерву до 29.11.2021.

29.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення вимог де останній зазначив, що реконструкція належної відповідачеві будівлі була здійснена відповідачем з порушенням умов таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій , при дотриманні яких дозволяється передбачати відстань між будинками І і II ступенів менше ніж 6 м, оскільки унаслідок проведеної реконструкції відстань між стіною будівлі позивача та стіною будівлі відповідача залишилася меншою ні 6 м, однак вищою стіною - на 3,8 м стала стіна будівлі відповідача; матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що стіна будівлі відповідача, яка є вищою розташованої поруч стіни будівлі позивача, є притипожежною. Крім того, позивач у котре зазначав, що для з`ясування обставини, що має значення для справи, а саме чи здійснена реконструкція нежилого будинку №26/4-6 по бул. Тараса Шевченка з дотриманням будівельних норм і протипожежних правил, необхідні спеціальні знання, без яких установити відповідну обставину неможливо.

29.11.2021 у судове засідання з`явились представники позивач та відповідача, які надали суду пояснення стосовно доводів наведених у апеляційній скарзі та заявленого позивачем клопотання про призначення експертизи у даній справі. Заслухавши пояснення присутніх представників колегія суддів вирішила відхилити клопотання позивача про призначення у справі комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи, при цьому суд керувався наступним.

Відповідно до норм ст. 99 ГПК України, Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи вирішується судом після вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України установлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь установленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Із урахування вище наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки не убачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для установлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

З матеріалів господарської справи убачається наступне, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (далі - відповідач) здійснено реконструкцію нежитлового будинку за адресою м. Київ, бульв. Тараса Шевченка №26/4-б на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ 112182780906 від 05.10.2018, виданого Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (далі - позивач) є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:211:0012, площею 0,4715 га, розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 28-30, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №050409 від 27.09.2009.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" є власником об`єкту нерухомого майна, а саме, готелю, за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, загальною площею 20 962,5 кв.м.

Отже, як убачається із змісту позовної заяви, що спір у справі стосується наявності правових підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" за власний рахунок знести надбудову третього та технічного поверхів нежилого будинку за адресою м. Київ, бульв. Тараса Шевченка №26/4-б.

При цьому, позивачем указувалось на те, що таку надбудову здійснено з порушенням державних будівельних норм, а саме п. 1.1. розділу III Правил пожежної безпеки, п. 5.2. будівельними нормами В.1.1.-7:2016 - без дотримання мінімальної протипожежної відстані від будівлі, що реконструюється (Тараса Шевченка №26/4-б) до поруч розташованої будівлі (Тараса Шевченка №30), що у разі виникнення пожежі створює ризик перекидання вогню на будівлю готелю та, відповідно, несе потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають у будівлі готелю, а також загрозу знищення майна (будівлі готелю) позивача.

Так, відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз положень статті 376 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети; 2) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4) об`єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Як зазначав позивач звертаючись із позовом, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельного та будівельно-технічного дослідження від 13.03.2020 №02-2020/2, у якому зазначено, що порушення будівельних норм, а саме вимог. 5.2 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва Загальні умови" у частині дотримання мінімальних протипожежних відстаней, яке зафіксовано у акті за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №13 від 14.01.2020, складеному Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві, є істотним порушенням державних будівельних норм, оскільки у разі виникнення пожежі існує ризик перекидання вогню на прилеглу будівлю готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами та несе потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебуватимуть у вказаній будівлі, та загрозу знищення майна фізичних та юридичних осіб, зокрема, будівлі готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами.

Суд зазначає, що за змістом статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У той же час, висновок експерта для суду не має заздалегідь установленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, установленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону).

Разом з цим, приписами ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Частиною 2 та 3 статті 10 указаного Закону визначено, що судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Утім суд звертає увагу, що доказів на підтвердження повноважень Шкребтія В.Г., який здійснював дослідження (кваліфікаційне свідоцтво, сертифікат тощо), як судового експерта надано не було.

Також суд зазначає, що усупереч вимогам ч. 7. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України в указаному висновку експерта не зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, ураховуючи вищенаведене та те, що висновок складений з порушенням вимог ч. 7. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України і без надання, у відповідності до Закону України "Про судову експертизу", доказів на підтвердження повноважень судового експерта у особи, яка проводила дослідження, суд не приймає до уваги, як належний та допустимий доказ, висновок експерта від 13.03.2020 №02-2020/2.

Судом першої інстанції було установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2020 у справі 640/5852/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібо Менеджмент Груп" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису у частині, яке набрало законної сили, установлено наступні обставини.

Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Кібо Менеджмент Груп") надано до суду копію висновку експерта №1-07/02 від 07.02.2020 за результатом проведення експертного будівельно-технічного дослідження з наступних питань: Чи відповідає протипожежна відстань від нежилої будівлі (медичний центр) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 26/4-Б), до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, 1 бульвар Тараса Шевченко, 30) нормативам (вимогам) Державних будівельних норм ДБН В.1.1-7:2016, ДБН Б.2.2-12:2019; Чи підтверджується наявність порушення п. 5.2 ДБН В.1.1-7:2016 щодо дотримання мінімальних протипожежних відстаней від нежилої будівлі (медичний центр) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 26/4-Б) до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 30), що зазначене в Приписі № 28 від 16.01.2020, складеному Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві.

Відповідно до указаного висновку у результаті проведеного експертного дослідження судовий експертом установлено:

1) Протипожежна відстань від нежилої будівлі (медичний центр) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б), до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30) відповідає нормативам (вимогам) Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-7:2016, ДБН Б. 2.2-12:2019.

2) Наявність порушення п. 5.2 ДБН В. 1.1-7:2016 щодо дотримання мінімальних протипожежних відстаней від нежилої будівлі (медичний центр)(м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б), до поруч розташованої будівлі (готель) (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30), що зазначене в Приписі № 28 від 16.01.2020 року, складеного Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві, не підтверджується.

Висновки судового експерта ґрунтуються на зіставленні вимог ДБН у сфері пожежної та техногенної безпеки та умов забудови, з урахуванням яких здійснювалося проектування та реконструкція нежилого будинку № 26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві, який має II ступінь вогнестійкості: будівля за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, яка розміщена навпроти нежилого будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б, є вищою та має І ступінь вогнестійкості; стіна будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, яка розміщена навпроти нежилого будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-Б, є протипожежною; відстань у світлі від зовнішньої стіни нежилого будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4-б до зовнішньої стіни будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса і Шевченка, 30, становить 0,13 м.

Відповідно до положень примітки 6 до таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" відстані між будинками І і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше ніж 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

Ураховуючи існуючі умови забудови, ступінь вогнестійкості нежилого будинку №26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві та будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса і Шевченка, 30, їх зовнішні геометричні розміри, судовий експерт підтвердив, що протипожежні відстані між ними відповідають нормативам (вимогам) державних і будівельних норм ДБН B.1.1-7:2016, ДБН Б.2.2-12:2019.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до норм статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, установлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, питання про відповідність протипожежної відстані між будівлями № 26/4-б та №30 по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві нормативам (вимогам) державних і будівельних норм досліджувалось під час розгляду адміністративної справи 640/5852/20, судове рішення в якій набрало законної сили, при цьому вищевказаних порушень, в тому числі і тих, на які посилається позивач у даній справі, установлено не було.

Також, 30.01.2021 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано Сертифікат серії KB № 162200301151 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежилого будинку (медичного центру) № 26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві.

Згідно з положеннями статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктів 25-27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів орган державного архітектурно-будівельного контролю реєструє та видає сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта тільки у випадку відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

З урахуванням вищенаведеного можна дійти висновку, що видача Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сертифікта підтверджує відповідність закінченого будівництвом об`єкта - "Реконструкція з надбудовою нежилого будинку №26/Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр" проектній документації та вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

Колегія суддів зазначає, що спір у даній справі стосується наявності правових підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" за власний рахунок знести надбудову третього та технічного поверхів нежилого будинку за адресою м. Київ, бульв. Тараса Шевченка №26/4-б, суд.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, чого у цій справі не установлено.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, де визначено, що необхідність установлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте у цій справі, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Беручи до уваги вищенаведене можна дійти висновку, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №820/3183/16, від 31.07.2018 у справі №813/6426/14, від 07.09.2018 у справі №813/6284/14, від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15, від 15.05.2019 у справі № 813/6423/14.

Підсумовуючи вищеуказане суд дійшов висновку, позивачем також не доведено існування безумовних у розумінні положень ст. 376 Цивільного кодексу України підстав для знесення спірного приміщення.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр".

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/8889/21.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов