Рішення від 04.10.2021 по справі 360/4018/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4018/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 17.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганської області, де одержує пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2018. За розрахунком відповідача загальний стаж роботи позивача складає 30 років 08 місяців 24 дні. Стаж роботи за списком № 1-14 років 06 місяців 00 днів.

До пільгового стажу не було зараховано: періоди роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991 котельником ремонтно-механічного цеху, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016 ковалем ручного кування у Лутугинському заводі прокатних валков (Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат).

Неправильне обчислення пільгового стажу призвело до того, що позивач отримує пенсію у меншому розмірі від дати її призначення, адже як передбачено статтею 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці пенсія у розмірі 80% заробітної плати (доходу) призначається чоловікам, які мають більше 15 років пільгового стажу роботи за Списком №1.

Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, поновлено строк звернення до суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позовних вимог не визнало про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 15.09.2021 надало відзив на позовну заяву (а.с. 23-28).

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 17.09.2018 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, до якої були додані, згідно розписки-повідомлення, наступні документи: паспорт НОМЕР_1 від 11.03.1999; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 12.10.1999; трудова книжка серії НОМЕР_2 від 22.08.1983; військовий квиток НОМЕР_3 від 02.11.1984; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000587263 від 30.07.2018.

Відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача, наданих ним документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, рішенням від 25.09.2018 № 909250149594 призначив пенсію позивачу як внутрішньо переміщеній особі відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058), страховий стаж роботи позивача склав 30 років 08 місяців 24 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 склав 14 років 06 місяців 00 днів.

Страховий стаж в Україні обчислюють лише з 1 січня 2004 року. Поняття і визначення страхового стажу запроваджено Законом № 1058-IV та встановлено для періоду роботи чи іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, починаючи з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. В даному випадку йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Відповідач вважає, що трудова книжка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи в шкідливих умовах праці, спеціальний стаж або пільговий. В трудовій книжці відсутні певні дані про фактори, які визначають право на пенсію на пільгових умовах (наприклад, робота з відповідними або шкідливими речовинами відповідних категорій небезпеки, про виконання робіт певним способом або в певних умовах, або повний робочий день, що є виключно необхідною умовою та ін.

Таким чином записи в трудовій книжці лише підтверджують період знаходження працівника в трудових відносинах з підприємством, а не тривалість роботи в шкідливих умовах праці повний робочий день. Тому в Порядку № 637 і передбачено окремий розділ Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників .

При призначенні пенсії позивачу пільговий стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 по 30.06.2014. При первинному призначенні пенсії страховий стаж з урахуванням перетину періодів склав: Всього - 30 років 08 місяців 24 дні. Крім того, додаткові роки за Список 1 - 14 років 00 місяців 00 днів. Всього для розрахунку - 44 роки 08 місяців 24 дні.

До пільгового стажу не зараховані наступні періоди роботи:

1) з 11.12.1986 по 31.12.1999 - на "Лутугинский завод прокатных валков Министерства черной металлургии СССР" (мовою оригіналу), "Лутугинское объединение по производству валков Министерства металлургии СССР" (мовою оригіналу), Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат Міністерства промислової політики України - у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей щодо пільгового характеру роботи - розділу, підрозділу, пункту, найменування списків, їх номеру, до якого включається цей період роботи та інших документів, які є підставою для підтвердження роботи із шкідливими і важкими умовами праці. Підприємство, на якому в спірний період працював позивач, розташоване на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим у відповідача відсутня об`єктивна можливість витребувати будь-які документи для підтвердження пільгового стажу роботи позивача.

2) з 01.07.2014 по 31.03.2016 - на у зв`язку з тим, що згідно відомостей, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підприємством зазначені періоди роботи не визначені як спеціальний стаж. Також вказаний період роботи не зарахований як до страхового так і до пільгового стажу позивача, у зв`язку з тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Державного реєстру застрахованих осіб.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи до стажу, відповідач зазначив, що в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4,5) має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 30.07.2018 № 0000587263 (а.с. 6).

Рішенням Марківського ОУПФУ від 25.09.2018 № 909250149594 позивачу призначено пенсію за віком з 17.09.2018 (а.с. 11). Відповідно до розрахунку стажу, загальний страховий стаж позивача складає 30 років 08 місяців 24 дні, пільговий стаж за списком № 1 - 14 років 00 місяців 00 днів, всього для розрахунку 44 роки, 08 місяців 24 дні (а.с. 10, 37).

В межах спірних правовідносин до пільгового стажу позивача не зараховано період з 11.12.1986 по 31.12.1999 у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей щодо пільгового характеру роботи - розділу, підрозділу, пункту, найменування списків, їх номеру, до якого включається цей період роботи та інших документів, які є підставою для підтвердження роботи із шкідливими і важкими умовами праці та з 01.07.2014 по 31.03.2016 у зв`язку з тим, що згідно відомостей, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підприємством зазначені періоди роботи не визначені як спеціальний стаж, та в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Державного реєстру застрахованих осіб, що не заперечується сторонами.

Трудова книжка НОМЕР_5 (а.с. 7-8) на ім`я ОСОБА_1 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Лутугинський завод прокатних валков Міністерства чорної металургії СРСР

Запис № 6 від 11.12.1986 - прийняти в механичний цех котельщиком 4 розряду, наказ № 446 від 11.12.1986;

Запис № 7 відповідно до наказу № 141 від 02.02.1988 цех перейменований в ремонтно-механичний цех;

Запис № 8 від 01.03.1991 - коваль ручного кування 2 розряду ремонтно-механічного цеху, розпорядження № 10 від 26.02.1991;

Запис № 9 завод перейменовано в Лутугинське об`єднання з виробництва валков Міністерства металургії СРСР, наказ концерна Металургмаш № 13 від 20.03.1991;

Запис № 10 від 28.12.1992 - коваль ручного кування 3 розряду, розпорядження;

Запис № 11 від 19.09.1994 - за результатами атестації підтверджено право на вихід на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, наказ № 857 від 19.09.1994;

Запис № 12 від 12.05.1997 - коваль ручного кування 4 розряду ремонтно-механічного цеху, розпорядження № 25 від 12.05.1997;

Запис № 13 ЛОПВ перетворений на Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат Міністерства промислової політики України, наказ № 185 від 18.04.2002;

Запис № 14 за результатами проведеної атестації підтверджено право на вихід на пенсію на пільгових умовах, наказ № 927 від 12.07.2002;

Запис № 15- переведений ковалем ручного кування 5 розряду ремонтно-механічного цеху, розпорядження № 14 від 04.04.2006;

Запис № 16 - проведено атестацію, коваль ручного кування - вихід на пенсію за списком № , наказ № 1583 від 12.07.2007;

Запис № 17 - ЛГНПВК перейменовано в Державне підприємство Лутугиснький науково-виробничий валковий комбінат Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, наказ від 27.04.2012 № 630;

Запис № 18 - проведено атестацію - коваль ручного кування - право на пенсію за списком № 1, наказ № 943 від 06.07.2012;

Запис № 19 від 31.03.2016 звільнений за переводом на ДП ЛНПВК за п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ № 994 від 31.03.2016.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення..

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку 22-1).

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до пункту 2.10 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

З зазначених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Що стосується тверджень відповідача щодо неможливості зарахування до загального та пільгового стажу роботи позивача періодів його роботи з 11.12.1986 по 31.12.1999 - у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей щодо пільгового характеру роботи - розділу, підрозділу, пункту, найменування списків, їх номеру, до якого включається цей період роботи та інших документів, які є підставою для підтвердження роботи із шкідливими і важкими умовами праці.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача з огляду на те, що по-перше, трудова книжка містить записи щодо проведення атестації у спірний період.

По-друге, щодо документів про проведення атестації робочого місця, Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19 чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім того, як вже вказано вище, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

За таких обставин період роботи позивача з 11.12.1986 по 31.12.1999 підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо доводів відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 01.07.2014 по 31.03.2016 у зв`язку з тим, що згідно відомостей, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підприємством зазначені періоди роботи не визначені як спеціальний стаж, та те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Державного реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати суб`єктів господарювання із зони АТО/ООС в інші регіони України.

Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа - підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО/ООС, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.

Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов`язання платників на контрольованих територіях України.

Зазначений механізм нормативно врегульований:

статтею 4 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції";

наказом Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 "Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1453/26230, який набрав чинності 19.11.2014.

Згідно статтею 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання підприємством обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Також суд зазначає, що наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави ЗП3013А1 - це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 про ОСОБА_1 в графі Відомості по спеціальному стажу вбачається, що у період з 1999 року по 2015 рік позивачу враховано спецстаж за кодом ЗП3013А1 (а.с. 38-40).

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що пенсійним органом при призначенні пенсії позивачу протиправно не враховано до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016.

У зв`язку з тим, що питання про призначення пенсії позивачу вирішувалось Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, суд вважає за потрібне визнати протиправними дії Марківського ОУПФУ Луганської області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016, а не Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як того просив позивач.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016 та провести перерахунок та виплату пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 17.09.2018 з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір 908 грн, відповідно до квитанції від 26.07.2021 № 21242 (арк. спр. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи, що позов підлягає задоволенню, а також зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій пенсійного органу при призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, б. 9) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016 та провести перерахунок та виплату пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 17.09.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов