Постанова

від 06.06.2022 по справі 360/4018/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року справа №360/4018/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (повне судове рішення складено 04 жовтня 2021 року в м. Слов`янську) у справі № 360/4018/21 (суддя в І інстанції Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Управління, ГУПФУ в Луганській області), в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016;

- зобов`язати Управління зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 17.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганської області, де одержує пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2018. За розрахунком відповідача загальний стаж роботи позивача складає 30 років 08 місяців 24 дні. Стаж роботи за списком № 1-14 років 06 місяців 00 днів.

До пільгового стажу не було зараховано: періоди роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991 котельником ремонтно-механічного цеху, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016 ковалем ручного кування у Лутугинському заводі прокатних валків (Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат).

Неправильне обчислення пільгового стажу призвело до того, що позивач отримує пенсію у меншому розмірі від дати її призначення, адже як передбачено статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» пенсія у розмірі 80% заробітної плати (доходу) призначається чоловікам, які мають більше 15 років пільгового стажу роботи за Списком №1.

Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо незарахування позивачу до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016 та провести перерахунок та виплату пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 17.09.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 17.09.2018 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідач, за результатами розгляду заяви позивача, наданих ним документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, рішенням від 25.09.2018 № 909250149594 призначив пенсію позивачу як внутрішньо переміщеній особі відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж роботи позивача склав 30 років 08 місяців 24 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 склав 14 років 06 місяців 00 днів.

Страховий стаж в Україні обчислюють лише з 1 січня 2004 року. Поняття і визначення страхового стажу запроваджено Законом № 1058-IV та встановлено для періоду роботи чи іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, починаючи з 1 січня 2004 року.

Відповідач вважає, що трудова книжка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи в шкідливих умовах праці, спеціальний стаж або пільговий. В трудовій книжці відсутні певні дані про фактори, які визначають право на пенсію на пільгових умовах (наприклад, робота з відповідними або шкідливими речовинами відповідних категорій небезпеки, про виконання робіт певним способом або в певних умовах, або повний робочий день, що є виключно необхідною умовою та ін.

Таким чином, записи в трудовій книжці лише підтверджують період знаходження працівника в трудових відносинах з підприємством, а не тривалість роботи в шкідливих умовах праці повний робочий день. Тому в Порядку № 637 і передбачено окремий розділ «Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників».

При призначенні пенсії позивачу пільговий стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 по 30.06.2014. При первинному призначенні пенсії страховий стаж з урахуванням перетину періодів склав: Всього - 30 років 08 місяців 24 дні. Крім того, додаткові роки за Список 1 - 14 років 00 місяців 00 днів. Всього для розрахунку - 44 роки 08 місяців 24 дні.

До пільгового стажу не зараховані наступні періоди роботи:

1) з 11.12.1986 по 31.12.1999 - на "Лутугинский завод прокатных валков Министерства черной металлургии СССР" (мовою оригіналу), "Лутугинское объединение по производству валков Министерства металлургии СССР" (мовою оригіналу), Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат Міністерства промислової політики України - у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей щодо пільгового характеру роботи - розділу, підрозділу, пункту, найменування списків, їх номеру, до якого включається цей період роботи та інших документів, які є підставою для підтвердження роботи із шкідливими і важкими умовами праці. Підприємство, на якому в спірний період працював позивач, розташоване на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим у відповідача відсутня об`єктивна можливість витребувати будь-які документи для підтвердження пільгового стажу роботи позивача.

2) з 01.07.2014 по 31.03.2016 - у зв`язку з тим, що згідно відомостей, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підприємством зазначені періоди роботи не визначені як спеціальний стаж. Також вказаний період роботи не зарахований як до страхового так і до пільгового стажу позивача, у зв`язку з тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Державного реєстру застрахованих осіб.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи до стажу, відповідач зазначив, що в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1).

Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, зазначена постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів справи.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 30.07.2018 № 0000587263 (а.с. 6).

Рішенням Марківського ОУПФУ від 25.09.2018 № 909250149594 позивачу призначено пенсію за віком з 17.09.2018 (а.с. 11). Відповідно до розрахунку стажу, загальний страховий стаж позивача складає 30 років 08 місяців 24 дні, пільговий стаж за списком № 1 - 14 років 00 місяців 00 днів, всього для розрахунку 44 роки, 08 місяців 24 дні (а.с. 10, 37).

В межах спірних правовідносин до пільгового стажу позивача не зараховано період з 11.12.1986 по 31.12.1999 у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей щодо пільгового характеру роботи - розділу, підрозділу, пункту, найменування списків, їх номеру, до якого включається цей період роботи та інших документів, які є підставою для підтвердження роботи із шкідливими і важкими умовами праці та з 01.07.2014 по 31.03.2016 у зв`язку з тим, що згідно відомостей, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підприємством зазначені періоди роботи не визначені як спеціальний стаж, та в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Державного реєстру застрахованих осіб, що не заперечується сторонами.

Трудова книжка на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 7-8) містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Лутугинський завод прокатних валків Міністерства чорної металургії СРСР

Запис № 6 від 11.12.1986 - прийняти в механічний цех котельником 4 розряду, наказ № 446 від 11.12.1986;

Запис № 7 - відповідно до наказу № 141 від 02.02.1988 цех перейменований в ремонтно-механічний цех;

Запис № 8 від 01.03.1991 - коваль ручного кування 2 розряду ремонтно-механічного цеху, розпорядження № 10 від 26.02.1991;

Запис № 9 - завод перейменовано в Лутугинське об`єднання з виробництва валків Міністерства металургії СРСР, наказ концерну «Металургмаш» № 13 від 20.03.1991;

Запис № 10 від 28.12.1992 - коваль ручного кування 3 розряду, розпорядження;

Запис № 11 від 19.09.1994 - за результатами атестації підтверджено право на вихід на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, наказ № 857 від 19.09.1994;

Запис № 12 від 12.05.1997 - коваль ручного кування 4 розряду ремонтно-механічного цеху, розпорядження № 25 від 12.05.1997;

Запис № 13 - ЛОПВ перетворений на Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат Міністерства промислової політики України, наказ № 185 від 18.04.2002;

Запис № 14 - за результатами проведеної атестації підтверджено право на вихід на пенсію на пільгових умовах, наказ № 927 від 12.07.2002;

Запис № 15 - переведений ковалем ручного кування 5 розряду ремонтно-механічного цеху, розпорядження № 14 від 04.04.2006;

Запис № 16 - проведено атестацію, коваль ручного кування - вихід на пенсію за списком № 1, наказ № 1583 від 12.07.2007;

Запис № 17 - ЛГНПВК перейменовано в Державне підприємство «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, наказ від 27.04.2012 № 630;

Запис № 18 - проведено атестацію - коваль ручного кування - право на пенсію за списком № 1, наказ № 943 від 06.07.2012;

Запис № 19 від 31.03.2016 звільнений за переводом на ДП «ЛНПВК» за п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ № 994 від 31.03.2016.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення..

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку 22-1).

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до пункту 2.10 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

З зазначених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Що стосується тверджень відповідача щодо неможливості зарахування до загального та пільгового стажу роботи позивача періодів його роботи з 11.12.1986 по 31.12.1999 - у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей щодо пільгового характеру роботи - розділу, підрозділу, пункту, найменування списків, їх номеру, до якого включається цей період роботи та інших документів, які є підставою для підтвердження роботи із шкідливими і важкими умовами праці.

Суд першої інстанції не погодився з даними твердженнями відповідача з огляду на те, що по-перше, трудова книжка містить записи щодо проведення атестації у спірний період.

По-друге, щодо документів про проведення атестації робочого місця, Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19 чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім того, як вже вказано вище, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

За таких обставин, за висновками місцевого суду, період роботи позивача з 11.12.1986 по 31.12.1999 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише щодо періоду роботи в Лутугинському заводі прокатних валків Міністерства чорної металургії СРСР з 01.03.1991 по 31.12.1999 ковалем ручного кування.

Дана професія передбачена:

- Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах зі шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року N 10 (11100000 XI. Металообробка, 1102000 2. Ковале-пресове виробництво, 1110200а-13227 Ковалі ручного кування), який був чинним до 11.03.1994;

- Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року N 162, який був чинним до 16.01.2003.

В той же час, професія котельника механічного (ремонтно-механічного) цеху, за якою працював ОСОБА_1 в період з 11.12.1986 по 28.02.1991 в Лутугинському заводі прокатних валків Міністерства чорної металургії СРСР, не була передбачена Списками №1, -як затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року N 1173, який був чинним до 26.01.1991, так і затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року N 10, який був чинним до 11.03.1994.

Котельники, зайняті на ремонті металургійного обладнання (код професії 2040100а-13144, підрозд. 20401000 1. Доменне виробництво, розд. 20400000 III. Металургійне виробництво (чорні метали), були передбачені в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року N 10, а не Списку № 1.

Отже, в цій частині позовні вимоги задоволені судом помилково, без належного з`ясування відповідних норм матеріального права, що обумовлює скасування судового рішення в цій частині.

Щодо доводів відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 01.07.2014 по 31.03.2016 у зв`язку з тим, що згідно відомостей, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підприємством зазначені періоди роботи не визначені як спеціальний стаж, та те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Державного реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати суб`єктів господарювання із зони АТО/ООС в інші регіони України.

Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа - підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО/ООС, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.

Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов`язання платників на контрольованих територіях України.

Зазначений механізм нормативно врегульований:

статтею 4 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції";

наказом Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 "Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1453/26230, який набрав чинності 19.11.2014.

Згідно статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції висновувався на тому, що аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання підприємством обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Проте, колегія суддів зазначає, що обставини в цій справі відмінні від обставин, наведених у вказаних рішеннях Верховного Суду, тому їх неможливо застосувати до спірних правовідносин.

Так, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Місто Лутугине розташоване в межах Луганського району Луганської області.

Населені пункти Луганського району Луганської області Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року включені до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно загальнодоступного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство, на якому працював позивач в період з 01.07.2014 по 31.03.2016, - Державне підприємство «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00187369) після втрати контролю уряду України над м. Лутугине не перереєструвався на підконтрольну територію.

Отже, у суду відсутні відомості про здійснення цим підприємством господарської діяльності в межах українського законодавства, в тому числі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

В свою чергу, відповідні органи державного управління України не в змозі здійснювати контроль, застосовувати заходи впливу і т.і. до такого підприємства з метою примусу його до виконання обов`язків страхувальника.

Про такий правовий стан не міг не знати й позивач.

При цьому згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу сплата страхових внесків за ОСОБА_1 відсутня.

Отже, зарахування періоду роботи на зазначеному підприємстві за вказаний період до страхового (в т.ч. пільгового) стажу неможливо, тому позовні вимоги щодо періоду з 01.07.2014 по 31.03.2016 задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що пенсійним органом при призначенні пенсії позивачу протиправно не враховано до пільгового стажу за списком № 1 лише період роботи з 01.03.1991 по 31.12.1999.

Відтак, рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню.

Щодо твердження апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Звертаючись до суду з цим позовом 27.07.2021 (згідно штемпелю на поштовому конверті - а.с.15), та вимагаючи проведення перерахунку пенсії з 17.09.2018, представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтувала тим, що не проведення належного розрахунку стажу є триваючим у часі правопорушенням.

В свою чергу, місцевий суд в ухвалі про відкриття провадження від 03 серпня 2021 року (а.с.17-19) визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновивши його.

При цьому в мотивувальній частині цієї ухвали суд першої інстанції зазначив, що оскільки на стадії відкриття провадження у даній справі не має об`єктивної можливості встановити, чи є вина відповідача у не зарахуванні до пільгового стажу позивача певних періодів роботи та як наслідок призначення пенсії у меншому розмірі, і чи є такі дії територіального органу Пенсійного фонду України та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1058 проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, суд не має правових підстав для відмови у судовому захисті пенсійних прав позивача та вважає за необхідне визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.

На подальших стадіях розгляду справи окружний суд до питання дотримання строку звернення до суду не повертався.

Колегія суддів апеляційного суду вбачає в цьому порушення норм процесуального права.

Стосовно цих правовідносин права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Висновок про це міститься в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, посилання на рішення Верховного Суду в справах, ухвалених до 31 березня 2021 року, не заслуговують на увагу.

При цьому доводи позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався з відповіді відповідача від 07.07.2021 відхиляються, з огляду на таке.

На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду).

Натомість, як зазначалось вище, позивач лише 27 липня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся із даним позовом про зобов`язання провести перерахунок пенсії з дати її призначення, тобто, з 17 вересня 2018 року, що в порушення процесуального законодавства було задоволено місцевим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - частковому скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню із визначенням дати зобов`язання провести перерахунок з 27 січня 2021 року - в межах шестимісячного строку звернення до суду, яке мало місце 27 липня 2021 року.

Керуючись статями 139, 250, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 360/4018/21 - скасувати частково.

В абзаці другому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 360/4018/21 слова і цифри «періодів роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016» замінити словами і цифрами ««періоду роботи з 01.03.1991 по 31.12.1999».

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 360/4018/21 слова і цифри «періоди роботи з 11.12.1986 по 28.02.1991, з 01.03.1991 по 31.12.1999, з 01.07.2014 по 31.03.2016 та провести перерахунок та виплату пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 17.09.2018» замінити словами і цифрами ««період роботи з 01.03.1991 по 31.12.1999 та провести перерахунок та виплату пенсії з 27 січня 2021 року».

Позовні вимоги за період з 17.09.2018 по 26.01.2021 - залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 360/4018/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 07 червня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук