Рішення

від 06.07.2021 по справі 405/2710/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/2710/20

Провадження №2/405/372/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Л.А.

при секретарі - Гершкул М.В., Мачулці П.Л., Нетесі С.М., Гаврилюк Ю.В.,

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Йовенка О.В.,

та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Яушева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу №405/2710/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Юлія Сергіївна про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Йовенко О.В. (діє на підставі ордеру серії СВ №1003491 від 28 квітня 2020 року) в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 235 000, 00 грн. основного боргу за договором позики грошей від 21.02.2017 року, 9 888, 00 грн. втрат від інфляції та 6 902, 47 грн. процентів від простроченої суми, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що 21 лютого 2017 року між позивачем ОСОБА_1 , як Позикодавцем, та ОСОБА_2 , як Позичальником, було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за № 145, за умовами якого (договору) Позичальник отримав від Позикодавця грошові кошти в сумі 1 235 000, 00 грн., які зобов`язався повернути у строк до 21.02.2020 року (пункт 7 Договору позики), разом з тим, станом на дату подання позову Позичальник грошових коштів не повернув.Крім того, відповідно до умов договору, у разі, коли Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю позику згідно визначеного у пункті 7 цього договору строку, в тому числі при порушенні умов повернення позики частинами згідно цього ж пункту договору, Позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і строки, передбачені чинним законодавством; якщо Позичальник своєчасно не поверне Позичкодавцю грошові кошти у сумі вказаній у п. 1 цього договору, тобто суму позики, втому числі, при порушенні умов повернення позики частинами, він зобов`язується сплатити грошову суму відповідно до положеньст. 625 Цивільного кодексу України, тобто сплатити несплачену у строк суму основного боргу, та 3% річних від простроченої суми . Сума процентів за період з 21.02.2020 року по 28.04.2020 року, які Позичальник зобов`язується сплатити Позикодавцю за прострочення виконання грошового зобов`язання складає 6902,47 грн. Крім цього, сума інфляційних нарахувань за період з 21.02.2020 по 28.04.2020 року, на які має право Позикодавець у зв`язку з простроченням Позичальникомвиконання грошового зобов`язання, складає 9 880,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Позичальника складає 1 251 782, 47 грн.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням по справі підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого провадження у справі:

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №405/2710/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна: квартиру, загальною площею 46,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774908735101; житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 287,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 418831235101, що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми позову, яка становить 1 251 782,47 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 в порядку ст.193 ЦПК України подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Ю.С.(Справа № 405/6297/20) про визнання недійсним договору позики грошей, який (зустрічний позов)ухвалою суду від 16 жовтня 2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 . Цивільній справі присвоєно номер 405/2710/20, провадження 2/405/372/20. Крім того, поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк, встановлений в ухвалі Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 травня 2020 року для подачі зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 на обґрунтування вимог зустрічного позову про визнання недійсним договір позики грошей, укладений 21 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, зазначив, що 21 лютого 2017 року було укладено договір позики грошей, в якому ОСОБА_1 виступила як зазначено в договорі - Позикодавець, з однієї сторони, та ОСОБА_2 виступив як зазначено в договорі - Позичальник, з другої сторони. В п.1 Договору зазначено, що Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 1 235 000,00 гривень, Позичальник зобов`язується повернути Позичкодавцю таку ж суму грошових коштів, на умовах, визначених цим договором.В п.3 договору зазначено: Я, Користувач, своїм підписом підтверджую, що позичені грошові кошти в сумі 1 235 000,00 гривень, отримав повністю. В п.4 Договору зазначено: Ми, сторони цього договору дійшли згоди про те, що грошові кошти передаються у користування безоплатно та без сплати процентів, за весь час фактичного користування ними. В п.7 Договору зазначено: Користувач зобов`язується повернути Позикодавцеві предмет позички (грошові кошти, у такій самій сумі, що були передані йому Позикодавцем). Згідно умов цього договору у строк до 21.02.2020 року. При цьому, повернення позички може бути здійснено частинами або одноразово, однією сумою у повному обсязі у будь-який час, у строк до 21.02.2020 року.В п.9 та п.10 Договору зазначено термін - Повернення позички та Позичка .В п.3 договору, третя особа - приватний нотаріус вводить термін - Користувач, але з тексту договору, визначити хто є Користувачем визначити не відомо. В п.7 Договору, Користувач зобов`язується повернути Позикодавцю предмет позички. Стаття 1046 ЦК України та преамбула Договору позики грошей не містить таких термінів, як Користувач, Позичка, Позичкодавеь, Предмет позички. З пунктів 3 та 7 договору позики грошей, невідомо який саме Користувач отримав грошові кошти і який саме Користувач повинен був повернути предмет Позички до 21.02.2020 року. вказав, що терміни Користувач, Позичка, Позичкодавець, Предмет позички суперечить нормам матеріального права, які регламентують дані правовідносини, та не передбачені ст.1046 ЦК України. З тексту договору не зрозуміло, хто отримав грошові кошти, хто повинен повернути предмет позички до 21.02.2020 р. і що саме становить предмет позички. Зміст договору порушує ч.1 ст.628 ЦК України в частині умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства та приватним нотаріусом було складено та посвідчено договір, який не відповідає нормам матеріального права.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Йовенком О.В. подано відзив на зустрічний позов, який зареєстрований судом 16 листопада 2020 року за вх. № 26254, згідно якого позивач ОСОБА_1 вважає поданий відповідачем ОСОБА_2 зустрічний позовбезпідставним, з тих підстав, що за приписами ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. У ч.1 ст.203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Поняття позикових відносин і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК.Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими' ознаками.

Отже, Закон визначає, що за договором позики істотною є умова щодо предмета договору. Цивільний кодекс не відносить строк виконання договору позики та ціну до істотних умов договору. Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов`язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб`єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. З преамбули Договору позики від 21.02.2017 року вбачається, що цей договір укладено між ОСОБА_1 , яка є Позикодавцем, та ОСОБА_2 , який є Позичальником.Відповідно до п. 1 Договору позики від 21.02.2017 Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 1 235 000 (один мільйон двісті тридцять п`ять тисяч) гривень, Позичальник зобов`язується Позичкодавцю таку ж суму грошових коштів, на умовах, визначених цим Договором. У пункті 2 договору позики від 21.02.2017 року зазначено, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передано Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору, тим самим зазначені пункти Договору позики спростовують як твердження відповідача ОСОБА_2 за зустрічним позовом про те, що цей договір не відповідає нормам матеріального права, так і про те, що з тексту договору не зрозуміло хто отримав грошові кошти, хто повинен повернути предмет позики до 21.02.2020 року і що саме становить предмет позики.

У наведених вище пунктах Договору однозначно вказані сторони цього правочину, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предмет правочину, а саме: грошові кошти в сумі 1 235 000 (один мільйон двісті тридцять п`ять тисяч) гривень, а також взаємні права та обов`язки сторін цього Договору щодо передачі та повернення предмету позики, які повністю відповідають вимогам статті 1046 ЦК України.Додатковим підтвердженням відповідності цього Договору Цивільному кодексу України та актам цивільного законодавства є сам факт нотаріального посвідчення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України Про нотаріат нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.На жаль, у оспорюваному договорі дійсно присутні деякі технічні описки, так, наприклад, у пункті 3 зазначено Я, Користувач, своїм підписом, підтверджую, що позичені грошові кошти в сумі в сумі 1 235 000 (один мільйон двісті тридцять п 'ять тисяч) гривень, отримав повністю . Така ж описка присутня і у пункті 7 договору, де зазначено, що Користувач зобов`язується повернути Позикодавцеві предмет позички (грошові кошти, у такій сумі, що були передані йому Позикодавцем), згідно умов цього договору у строк до 21.02.2020 року , очевидно, що у цих пунктах замість слова Користувач мало бути слово Позичальник , однак ця описка не впливає на розуміння умов правочину, оскільки наявність лише двох сторін правочину дає можливість достеменно встановити, що ці пункти стосуються саме ОСОБА_2 .Те ж стосується і терміну позичка , на який звернута увага в зустрічному позові. Поряд з цим, ця описка не змінює суті правочину, не впливає на розуміння умов цього правочину сторонами, і не може бути підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки сам договір за своєю суттю та змістом є позикою та повністю відповідає нормам чинного законодавства, які регламентують позикові відносини.Також показовим є той факт, що у ОСОБА_2 не виникало питань щодо змісту договору під час його підписання, при тому, що останній розумів значення своїх дій та їх правові наслідки, що прямо зазначено у преамбулі цього договору. Однак, тепер, коли до нього заявлено позов про повернення позичених коштів, ОСОБА_2 намагається використати наявні у Договорі технічні описки з метою уникнення від відповідальності. З огляду на викладене, твердження відповідача ОСОБА_2 за зустрічним позовом про невідповідність договору позики грошей від 21.02.2017 року нормам чинного законодавства є безпідставними.

Крім того, 14 грудня 2020 року за вх.№28718 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Йовенком О.В. в порядку ст.49 ЦПК України подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій (заяві) просив: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 235 000, 00 грн. основного боргу за договором позики грошей від 21.02.2017 року, 34 827, 00 грн.втрат від інфляції та 29 862,70 грн. процентів від простроченої суми, які розраховані станом на 11.12.2020 року.Ціна позову з урахуванням збільшення суми втрат від інфляції та процентів складає 1 299 689, 70 грн.

Окрім того, 05 грудня 2021 року за вх.№8559 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Йовенком О.В. подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій (заяві) просив: стягнути з ОСОБА_2 1 235 000, 00 грн. основного боргу за договором позики грошей від 21.02.2017 року, 92 995, 50 грн. втрат від інфляції та 41 225,93 процентів від простроченої суми, які розраховані станом на 02.04.2021 року. Ціна позову з урахуванням збільшення суми втрат від інфляції та процентів складає 1 369 221, 43 грн.

Ухвалою суду від 28 травня 2021 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Йовенка О.В. витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Потапенко Ю.С. копію згоди ОСОБА_4 на укладення договору позики, посвідченої 21 лютого 2017 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С. за реєстром №144.

Окрім того, ухвалою суду від 28 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом в судове засідання учасників справи та їх представників.

Під час розгляду справи по суті:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Йовенко О.В.(діє на підставі ордеру серії СВ №1003491 від 28 квітня 2020 року) в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав, з урахуванням поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позові. Позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 за зустрічним позовом не визнав, вважаючи їх безпідставними, просив відмовити в задоволенні позову, підтримавши при цьому доводи, викладені у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідачаОСОБА_2. - адвокат Яушев В.В.(діє на підставі ордеру серії КР 76798 від 28 вересня 2020 року) в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову. Підтримав зустрічний позов ОСОБА_2 з підстав, зазначених у ньому, та просив його задовольнити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Юлія Сергіївна повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, подала заяву, зареєстровану судом 01 липня 2021 року за вх.№16199, про розгляд справи без її участі в судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін (позивача ОСОБА_1 - адвоката Йовенка О.В. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Яушева В.В.), зваживши доводи, викладені як в первісному, так і в зустрічному позовах на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет як первісного, так і зустрічного позовів, характерспірних правовідносин, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 за первісним позовом обґрунтовані, не суперечать законодавству, яке регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, в свою чергу, вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 лютого 2017 року між ОСОБА_1 , як Позикодавцем, та ОСОБА_2 , як Позичальником, які діяли добровільно, та розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 235 000, 00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути Позичкодавцю таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором. Грошові кошти, які є предметом цього договору, передано Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору (п.п.1, 2 Договору).

Пунктом 3 Договору визначено, що Користувач своїм підписом підтвердив, що позичені грошові кошти в сумі 1 235 000, 00 грн. отримав повністю.

Відповідно до п.7 Договору Користувач зобов`язується повернути Позикодавцеві предмет позички (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому Позикодавцем) згідно умов цього договору у строк до 21.02.2020 року. При цьому, повернення позички може бути здійснено частинами або одноразово, однією сумою у повному обсязі у будь-який час, у строк до 21.02.2020 року, та підтверджується відповідними розписками Позикодавця про одержання грошей, які останній видаватиме Позичальнику щоразу після відповідних платежів.

Повернення позички повинно бути здійснено в місті Кропивницький, шляхом передачі грошових коштів особисто Позичальником Позикодавцю (п.9 Договору).

Крім того, відповідно до п.10 Договору позичка вважається повернутою з моменту проставляння відмітки про це на цьому Договорі. В разі, коли Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю позику згідно визначеного у пункті 7 цього договору строку, в т.ч., при порушенні умов повернення позики частинами згідно цього ж пункту договору, Позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України.

Зазначений договір позики грошей від 21 лютого 2017 року підписано сторонами: Позикодавцем ОСОБА_1 , Позичальником ОСОБА_2 , та посвідчено приватним нотаріусом Потапенко Ю.С.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Верховний Суд України у постанові 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що зміст договору позики грошей від 21 лютого 2017 року про те, що відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 1 235 000, 00 грн., є підтвердженням як укладення між ними договору позики, прийняттям сторонами умов та зобов`язань за договором позики, так і засвідченням отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 зазначеної грошової суми.

Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у випадку належного виконання грошового зобов`язання розписка повертається боржникові з відповідною відміткою про виконання.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги, що строк повернення відповідачем ОСОБА_2 боргу за договором позики грошей від21 лютого 2017 року визначений в договорі та який (строк) становить 21 лютого 2020 року, минув, поряд з цим відповідачем кошти за договором позики не повернуті, чим порушив право позивача як позикодавця за договором позики на його повернення, при цьому, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з положень ст.ст. 1046-1049 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та розглядаючи зазначену цивільну справу на підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК України в межах заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 як Позичальник, не виконав зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 , як Позикодавцем, щодо повернення суми позики за зазначеним договором, на підставі чого позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором позики грошей від 21 лютого 2017 року в розмірі 1 235 000, 00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Виходячи з положень частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до п.12 Договору якщо Позичальник своєчасно не поверне Позичкодавцю грошові кошти у сумі вказаній у п.1 цього Договору, тобто суму позики, в тому числі при порушенні умов повернення позики частинами, він зобов`язується сплатити грошову суму відповідно до положень ст.625 ЦК України, тобто сплатити несплачену у строк суму основного боргу, та 3% процента річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, тобто вихідним моментом для розрахунку є наступний день після закінчення встановленого договором чи законом строку сплати.

Позивачем ОСОБА_1 проведено розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, за яким сума заборгованості за договором позики становить 1 235 000, 00 грн., дата початку розрахунку 21 лютого 2020 року, дата закінчення розрахунку 02 квітня 2020 року, кількість днів прострочення становить 407 днів, та розраховано за формулою: сума відсотків = (кількість прострочених днів/365) х (3/100) х суму платежу = (407/365) х (3/100) х 1 235 000 грн. = 41 225, 93 грн.

Суд погоджується з зазначеним розрахунком, вважає його обгрунтованим, однак датою початку розрахунку слід вважати 22 лютого 2020 року, відповідно кількість днів прострочення становитиме 406 днів, тим самим, 3% річних від простроченої суми становить (406/365) х (3/100) х 1 235 000 грн. = 41 211, 78 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Крім того, позивачем ОСОБА_1 в порядку ч.2 ст.625 ЦК України проведено також розрахунок втрат від інфляції, за яким втрати від інфляції складають 92 995, 50 грн., які розраховані позивачем за формулою (збитки від інфляції = сума боргу х індекс інфляції (добуток щомісячних індексів за відповідний період) /100% - сума боргу= 1 235 000, 00 грн. х 107, 53 (100, 8 х 100, 8 х 100, 3 х 100, 2 х 99, 4 х 99, 8 х 100, 5 х 101 х 101, 3 х 10, 9 х 101, 3 х 101) за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року, та які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, які подані учасниками справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову ОСОБА_1 та його (позову) часткове задоволення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики грошей від 21 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, в розмірі 1 235 000 грн. 00 коп., втрати від інфляції за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 92 995 грн. 50 коп. та 3% річних від простроченої суми за період з 22 лютого 2020 року по 02 квітня 2021 року в розмірі 41 211 грн. 78 коп., а всього 1 369 207 грн. 28 коп.

При цьому, розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошей від 21 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, з підстав його (договору) невідповідності нормам матеріального права слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення зазначених вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Поняття позикових відносин та договору позики визначені положеннями Глави 71 ЦК України, зокрема, відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, тим самим, за договором позики істотною умовою є умова щодо предмета договору.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

З огляду на зазначене, аналізуючи зміст договору позики грошей від 21 лютого 2017 року, з преамбули зазначеного договору вбачається, що останній укладений між ОСОБА_1 , як Позикодавцем, та ОСОБА_2 , як Позичальником, та відповідно до п.п.1, 2 Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 235 000, 00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути Позичкодавцю таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором. Грошові кошти, які є предметом цього договору, передано Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору.

Тим самим, у наведених вище пунктах Договору вказані сторони правочину: Позикодавець ОСОБА_1 та Позичальник ОСОБА_2 , вказано предмет Договору, яким є грошові кошти в розмірі 1 235 000 грн. 00 коп., а також визначені права та обов`язки сторін Договору щодо передачі та повернення позики, які (умови Договору) відповідають вимогам ст.1046 ЦК України, чим спростовуються твердження відповідача ОСОБА_2 за зустрічним позовом про те, що договір позики грошей від 21 лютого 2017 року не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, підтвердженням відповідності зазначеного Договору вимогам ЦК України та актам цивільного законодавства є також факт нотаріального посвідчення Договору, оскільки, відповідно до ч.2 ст.54 Закону України Про нотаріат нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.

При цьому, суд зауважує, що в оспорюваному договорі позики грошей від 21 лютого 2017 року дійсно присутні описки, зокрема, у п.3 Договору зазначено: Я, Користувач, своїм підписом підтверджую, що позичені грошові кошти в сумі 1 235 000, 00 грн. отримав повністю . Така ж описка наявна і у п.7 Договору, де зазначено, що Користувач зобов`язується повернути Позикодавцеві предмет позики (грошові кошти, у такій сумі, що були передані йому Позикодавцем), згідно умов цього договору у строк до 21.02.2020 року , які слід віднести до технічних помилок, якими можуть бути описки, помилки в написанні прізвищ та імен, назвах, ідентифікаційних кодах, адресах, банківських реквізитах, місцях укладення правочину, площах, об`ємах, обсягах величин тощо, та, зазвичай, допущення технічної помилки, описки у договорі або в будь-яких додаткових угодах, додатках до нього не є підставою для невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором, та, крім того, зазначені у договорі технічні описки не впливають на розуміння умов правочину, не змінюють суті правочину, який укладено між ОСОБА_1 , як Позикодавцем, та ОСОБА_2 , як Позичальником, та підписано останніми. Підписи третіх осіб, які б були стороною Договору в оспорюваному договорі позики грошей від 21 лютого 2017 року, - відсутні.

З огляду на зазначене, наявність в оспорюваному договорі позики грошей від 21 лютого 2017 року технічних помилок у тексті оспорюваного договору, не свідчить про наявність підстав, передбачених ст.215 ЦК України для визнання зазначеного договору недійсним.

Крім того, за змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмету договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Пунктами 2, 3 Договору визначено, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передано Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору, та, крім того, останній своїм підписом в договорі підтвердив, що позичені грошові кошти в сумі 1 235 000, 00 грн. отримав повністю.

Окрім того, про намір ОСОБА_2 укласти договір позики грошей від 21 лютого 2017 року свідчить також згода його дружини ОСОБА_4 , яка викладена окремим документом та посвідчена того ж дня 21 лютого 2017 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстровано в реєстрі за №144, про що зазначено у п.14 оспорюваного Договору, за змістом якої ОСОБА_4 дає згоду на укладання її чоловіком ОСОБА_2 , з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2004 року, договору позички грошових коштів у сумі 1 235 000, 00 грн.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що визначені Цивільним Законом підстави для визнання договору позики грошей від 21 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, недійсним, - відсутні, на підставі чого зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Юлія Сергіївна про визнання недійсним договору позики, - слід залишити без задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом відзначається, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, та, враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений позивачем при пред`явленні позову до суду судовий збір в розмірі 10 510 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1690866442.1 від 28.04.2020 року. Крім того, враховуючи, що в задоволенні зустрічного позову відповідачу ОСОБА_2 відмовлено, понесені останнім судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., - залишити по фактично понесеним.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відтак, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 22 квітня 2020 року, укладений між Йовенком О.В. , як Адвокатом, та ОСОБА_1 , як Клієнтом, предметом якого є надання Адвокатом професійної правничої допомоги Клієнту в порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до п.2 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів у судах загальної юрисдикції усіх інстанцій, а також у відносинах з органами та особами, що забезпечують примусове виконання судових рішень, у справі за позовом Клієнта до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики грошей від 21.02.2017 року.

Відповідно до п.9 Договору Клієнт як особа, права і свободи якої захищає Адвокат, зобов`язується, зокрема. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар Адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом Договору.

24 листопада 2020 року між Адвокатом та Клієнтом укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 22 квітня 2020 року, за якою сторони внесли зміни до попереднього розрахунку вартості послуг за Договором про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2020 року, виклавши його у новій редакції, за якою, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції становлять 16 600 грн. та до категорії послуг належать: складання позовної заяви - 1 600 грн., складання заяви про забезпечення позову - 1 000 грн., складання відзиву на зустрічний позов - 1 600 грн., участь у судовому розгляді справи - 6000 грн., участь у 2-му та наступних судових засіданнях - 1 600 грн. (вартість участі в одному засіданні) х 4 (орієнтовна кількість засідань) - 6 400 грн.

Відповідно до детального опису послуг №1 від 05 квітня 2021 року, наданих Адвокатом за Договором про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2020 року, з 22.04.2020 року по 05.04.2021 року в межах Договору про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2020 року при підготовці та розгляду справи №405/2710/20, адвокатом Йовенком О.В. виконано наступні дії: складання позовної заяви, вартість 1 600 грн., складання заяви про забезпечення позову, вартість 1 000 грн., складання відзиву на зустрічний позов, вартість 1 600 грн., участь в судовому розгляді справи, в т.ч.: участь у першому судовому засіданні в режимі відео конференції; складання заяв, клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції; про збільшення позовних вимог; про витребування доказів; про виклик свідків, вартість становить 6 000 грн., участь у всіх судових засіданнях, починаючи з другого засідання: 2/ 16 жовтня 2020 року, 3) 09 листопада 2020 року, 4) 05 квітня 2021 року, вартість 1 600грн./ за одне засідання = 4 800 грн., загальна вартість наданих послуг становить 15 000 грн.

Відповідно до Акту про послуги, надані адвокатом по справі №405/2710/20 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 22 квітня 2020 року, складеного 05 квітня 2021 року, підписаного Адвокатом Йовенком О.В. та Клієнтом ОСОБА_1 , за яким Адвокатом надано наступні послуги перелік яких є ідентичним виконаним Адвокатом діям, про що зазначено в детальному описі послуг №1 від 05.04.2021 року, наданих Адвокатом за Договором про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2020 року.

Підписанням цього Акту Сторони засвідчили, що Адвокатом станом на 05.04.2021 року здійснено належним чином представництво інтересів Клієнта по справі 3405/2710/20 і загальна вартість послуг, наданих за період з 22.04.2020 року по 05.04.2021 року в сумі 15 000 грн. підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 3-х робочих днів з моменту надання Адвокатом відповідного рахунку-фактури.

При цьому, судом відзначається, що до зазначених вище документів адвокатом не долучено належних доказів щодо перерахування Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвоката коштів в сумі 15 000 грн. та не надано оформленого у встановленому законом порядку розрахункового документа на підтвердження оплати Клієнтом послуг за надану правничу допомогу.

З огляду на викладене вище та враховуючи відсутність належних доказів, зокрема, платіжних документів про оплату позивачем ОСОБА_1 послуг за надання професійної правничої допомоги адвокатом Йовенком О.В., суд приходить до висновку, про відсутність при винесенні судом рішення підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Окрім того, відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, у зв`язку з чим вжиті по даній справі на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2020 року заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна: квартиру, загальною площею 46,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774908735101; житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 287,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 418831235101, що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми позову, яка становить 1 251 782,47 грн., продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у справі законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики грошей від 21 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, в розмірі 1 235 000 (один мільйон двісті тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., втрати від інфляції за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 92 995 (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. та 3% річних від простроченої суми за період з 22 лютого 2020 року по 02 квітня 2021 року в розмірі 41 211 (сорок одна тисяча двісті одинадцять) грн. 78 коп., а всього 1 369 207 (один мільйон триста шістдесят дев`ять тисяч двісті сім) грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 10 510 грн. 00 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Потапенко Юлія Сергіївна про визнання недійсним договору позики грошей від 21 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Потапенко Ю.С., зареєстрований в реєстрі за №145, - залишити без задоволення.

Понесені відповідачем ОСОБА_2 за зустрічним позовом судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., - залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова