Постанова

від 04.10.2021 по справі 200/739/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року справа №200/739/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 р. (повний текст рішення складено 6 липня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/739/21-а (головуючий І інстанції суддя Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.01.2021 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати рішення відповідача № 779 про відмову в перерахунку пенсії по заробітній платі від 30 жовтня 2020; скасувати рішення відповідача від 26.10.2020 № 051330001885 про перерахунок пенсії; зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок його пенсії за віком по заробітній платі на підставі довідки № 6/1800 виданої 28.11.2014 Першим воєнізованим гірничорятувальним загоном з моменту звернення останнього (а.с. 1-3).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року у справі № 200/739/21-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м.Торецьк, вул. Маяковського, буд. 2а) від 30 жовтня 2020 року № 779 про відмову в перерахунку пенсії по заробітній платі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Маяковського, буд. 2а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 27.10.2020 про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду та довідок про заробітну плату від 28.11.2014 № 6/1800.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 95-99)

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині викладених висновків щодо передчасності вимог про зобов`язання провести перерахунок пенсії за віком по заробітній платі на підставі довідки № 6/1800 від 28.11.2014 та відсутності підстав для скасування рішення відповідача у формі протоколу № 051330001885 від 24.10.2020. В зазначеній частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що у рішеннях № 051330001885 від 03.09.2020 та від 24.10.2020 окрім розміру страхового стажу, визначено також і розмір пільгового стажу, який у обох рішеннях є незмінним - 25 років 00 місяців 28 днів; посилається на п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ; зазначає, що трудовий стаж у період з листопада 1994 по квітень 2002 він набув, працюючи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загону ; тобто, у період коли м. Горлівка знаходилась під контролем української влади, всі первинні документи були сформовані до проведення АТО і не можуть піддаватись сумніву.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_2 , наявна в матеріалах справи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/1292/20 позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільговим умовах.

Визнано протиправним та скасовано рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 8 від 10 січня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 9 від 02 січня 2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із врахуванням періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 03 листопада 1994 року по 31 березня 2002 року, з урахуванням висновків суду (а.с. 9-13).

Рішенням 051330001885 від 03.09.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію у розмірі 15625,90 грн., виходячи з тривалості страхового стажу 55 років 4 місяці 6 днів (а.с. 14).

Рішенням 051330001885 від 26.10.2020 ОСОБА_1 перераховано пенсію у розмірі 15067,94 грн., виходячи з тривалості страхового стажу 57 років 1 місяць 6 днів (а.с. 19).

За змістом довідок № 6/1800 від 28.11.2014 Першого воєнізованого гірничорятувального загону про розмір заробітної плати, позивач отримував заробітну плату з січня 1995 року по серпень 1996 року, з вересня 1996 року по грудень 1999 року та з липня 2000 року по березень 2002 року (а.с. 16-17).

27.10.2020 позивач звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3521 про перерахунок пенсії.

Рішенням відповідача № 779 від 30.10.2020 йому відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки довідки про заробітну плату № 6/1800 від 28.11.2014 не відповідають вимогам абзацу 1 ст. 40 Закону України № 1058, а саме: не підтверджені первинними документами. Крім того, довідка № 6/1800 від 28.11.2014 про розмір заробітної плати з січня 1995 року по грудень 1999 року не відповідає Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та довідка № 6/1800 від 28.11.2014 про розмір заробітної плати з липня 2000 року по березень 2002 року не відповідає Додатку 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (а.с. 18).

Позивач оскаржує дії відповідача як такі, що порушують норми чинного законодавства та його конституційні права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України Права, свободи та обов`язки людини і громадянина . Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

За змістом частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

В статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення зазначено: органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Однак законодавство не встановлює, що неможливість здійснити перерахунок пенсії пенсіонеру є наслідком не надання підприємством документів для перевірки або неможливості їх перевірки.

Питання щодо подання та оформлення документів для перерахунку пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Правилами пункту 1 Порядку № 22-1 встановлено: заява про призначення та перерахунок пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 2 Порядку № 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 22-1 занотовано, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт 4.3 пункту 4 Порядку № 22-1).

Право особи на одержання та перерахунок пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку №22-1).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді заяви позивача від 12.06.2020 відповідач порушив вищезазначені приписи Порядку № 22-1.

Судами встановлено, що позивачем дотримано вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та додано до заяви про перерахунок пенсії довідки про заробітну плату, в яких зазначено назви первинних документів, на підставі яких їх видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Однак відповідач відмовив у врахуванні цих довідок як підстав для перерахунку пенсії позивача

Суд вважає відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача протиправною і такою, що суперечить вищевказаним положенням чинного законодавства, зважаючи на таке.

Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туречини (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), Кіпр проти Туреччини (рішення від 10 травня 2001 року) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

Тобто, суд першої інстанції правомірно застосував названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав враховувати інформацію у наданих позивачем довідках від 28.11.2014 № 6/1800, виданих Першим воєнізованим гірничорятувальним загоном.

Крім того, при отриманні заяви від позивача та у спірному рішенні відповідач не зазначив, які саме первинні документи необхідно надати позивачу.

Також, суд зазначає, що місцезнаходженням Першого воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00159456, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Кірова, буд. 25а) є контрольована українською владою територія та у разі існування будь-яких сумнівів відповідач, використовуючи надані Порядком № 22-1 та Законом № 1058-IV повноваження, може звернутися до Першого воєнізованого гірничорятувального загону за отриманням відомостей або документів, виданих цим підприємством позивачу.

Таким чином пенсійним органом грубо порушені вимоги підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 22-1 та неправомірно перекладений обов`язок доведення достовірності даних довідок на позивача.

Вищевказане свідчить про недотримання відповідачем вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, відповідно, й про невідповідність рішення відповідача принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для скасування такого рішення.

Відповідно, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30.10.2020 № 779 про відмову в перерахунку пенсії є обґрунтованою та підлягає задоволенню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто, дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що під час судового розгляду встановлено, що спірне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, прийняте відповідачем передчасно, без врахування вимог Порядку № 22-1, не на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку буде саме покладання на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2020 року про перерахунок пенсії.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 28.11.2014 № 6/1800 з моменту звернення є передчасними та не підлягають задоволенню про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення відповідача у формі протоколу № 051330001885 від 26 жовтня 2020 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем помилково зазначена дата спірного рішення 26 жовтня 2020 року, замість вірного 24 жовтня 2020 року.

Пенсію ОСОБА_1 було призначено на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 200/1292/20-а, відповідно до якого Торецьке ОУПФУ зобов`язано повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням періоду роботи у Першому ВГРЗ з 03.11.1994 по 31.03.2002 з урахуванням висновків суду.

Зі змісту протоколу призначення пенсії та копії ІКІС ПФУ:ППВП Форма РС - право від 03.09.2020 відповідачем при призначенні пенсії помилково не було зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.07.2000 по 31.03.2002. Страховий стаж (повний) склав 55 років 4 місяці 6 днів (а.с. 67-68 зворотний бік).

Рішенням від 24.10.2020 № 051330001885 пенсійну справу було приведено у відповідність до вимог, які зазначені у рішенні суду, до страхового та пільгового стажу зараховано період роботи з 01.07.2000 по 31.03.2002. Страховий стаж (повний) склав 57 років 1 місяць 6 днів (а.с. 72-73).

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, як вірно зазначено судом першої інстанції.

За унормуванням ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 р. у справі № 200/739/21-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 4 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді А.А. Блохін

І.В.Геращенко