Постанова

від 04.10.2021 по справі 200/10069/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року справа №200/10069/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 у справі № 200/10069/20-а (головуючий суддя І інстанції - Кравченко Т.О., складене у повному обсязі 21 квітня 2021 у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Відділу освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Служби у справах дітей Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, про визнання протиправними дій та бездіяльності, встановлення наявності компетенції, про зобов`язання вчинити певні дії та утриматися від певних дій, а також про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Відділу освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання протиправними дій та бездіяльності, встановлення наявності компетенції, про зобов`язання вчинити певні дії та утриматися від певних дій, а також про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апелянти (позивачі, як батьки учнів навчального закладу) бажають щоб їх діти, починаючи з 5 класу і до завершення навчання у школі та здобуття повної загальної середньої освіти, вивчали предмет Російська мова як інваріантну складову Таблиці 12 Типового освітнього плану з вивченням цього предмета по дві години на тиждень.

Навчальний заклад та відділ освіти відмовив позивачам.

Позивачі переконані, що Відділ освіти повинен був забезпечити можливість навчання їх дітей в 5 класі за Таблицею 12 до Типової освітньої програми, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, з вивченням предмета Російська мова як самостійного предмета по дві години на тиждень.

В обґрунтування своїх вимог позивачі покликалися на ст. ст. 3, 8, 9, 19, 21, 22, 23, 24, 53, 55, 58, 56, 60, 64, 68 Конституції України, п. 1 ст. 9 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, ч. 1 ст. 1, ст. 5, ч. 1 ст. 24, ст. ст. 26, 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. ст. 10, 14 Рамкової Конвенції про захист національних меншин, ст. ст. 28, 52, 53 Закону України Про освіту , ст. ст. 11, 19, 27 Закону України Про повну загальну середню освіту , наказ Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 Про затвердження типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня , ст. 23 Цивільного кодексу України, а також на закони України Про засади державної мовної політики , ;Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин , ;Про національні меншини , Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин і п. п. 1.4, 1.5, 1.8, 1.10, 1.11, 1.12, 3.2 Статуту Школи.

Позивачі зазначили, що Відділ освіти порушив права, свободи та законні інтереси позивачів, при цьому вказали, що вивчення такого предмету має бути покладено у навчальний план для національних меншин.

Сторони в судове засідання не з`явились, про лату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20 липня 2020 року батьки учнів 5 класу (позивачі) звернулися до адміністрації Школи з заявою, в якій просили включити до вивчення починаючи з 5 класу 2020/2021 навчального року і до закінчення навчання у школі та здобуття повної середньої освіти їх дітьми, предмет Російська мова .

Батьки не заперечували проти викладання предмета Російська мова як самостійної дисципліни та/або замість другої іноземної мови (французької).

Адміністрація Школи розглянула цю заяву і надала заявникам відповідь, про що свідчить лист від 31 липня 2020 року № 31.

Адміністрація Школи покликалась на ст. 5 Закону України Про повну загальну середню освіту та зазначала, що за даними громади на території селища Клебан-Бик та села Катеринівка не проживають особи, які належать до російськомовної національної меншини.

Вказувала на те, що особи, які належать до національних меншин, мають право здобувати початкову освіту мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою. Починаючи з 5 класу освітній процес переорієнтовується на державну мову.

Адміністрація Школи зазначала, що до набрання чинності Законом України Про повну загальну середню освіту предмет Російська мова вивчався у 5-9 класах як варіативна складова на виконання раніше розпочатих начальних програм.

В 4 класі впродовж 2019/2020 навчального року предмет Російська мова не вивчався у зв`язку з відсутністю представників російськомовної національної меншини.

З урахуванням наведеного Адміністрація Школи запропонувала батькам включити предмет Російська мова як варіативну складову в освітню програму та навчальний план 5 класу 2020-2021 навчального року (по одній годині на тиждень) факультативно або за вибором.

10 серпня 2020 року представники колективу батьків учнів 5 класу вернулися до Відділу освіти з заявою, в якій, покликаючись на ст. ст. 23, 53 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 3, 5, 6, 12, 25, 26, 28, 30, 33, 52, 53, 55, 65, 70 Закону України Про освіту , ст. ст. 10, 11, 14, 19, 20, 22, 25, 27, 30, 36, 53 Закону України Про повну загальну середню освіту , просили Відділ освіти втрутитись в ситуацію, пов`язану із забезпеченням Школою вивчення російської мови учнями 5 класу, та задовольнити їх прохання шляхом включення до вивчення починаючи з 5 класу і до закінчення навчання у школі та отримання повної загальної середньої освіти їх дітьми, предмета Російська мова як самостійного, а не факультативного, з його двогодинним або тригодинним вивченням на тиждень. Предмет Російська мова заявники просили включити до освітньої програми і навчального плану замість предмета Французька мова .

Відділ освіти розглянув цю заяву та надав заявникам відповідь від 17 серпня 2020 № 01-18.

Відділ освіти покликався на ст. 1 Закону України Про освіту , ст. 11, ч. ч. 3, 5 ст. 40 Закону України Про повну загальну середню освіту і зазначав, що навчальні плани основної школи передбачають реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану Державного стандарту через окремі предмети. Вони охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову.

Відділ освіти зазначав, що мовою навчання Школи є українська мова, а тому цей заклад обирає для роботи навчальний план для закладу середньої освіти з українською формою навчання.

Варіативна складова навчального плану закладу освіти визначається ним самостійно, враховуючи особливості організації освітнього процесу та індивідуальних освітніх потреб учнів, особливості регіону, рівень навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу і відображається в навчальному плані закладу освіти.

Враховуючи інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2020-2021 навчальному році, Відділ освіти повідомив заявникам, що використання годин варіативного складника навчальних планів може йти на збільшення годин на вивчення окремих предметів інваріантного складника, упровадження курсів за вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять. Зауважив, що при розподілі варіативного складника навчального плану заклад освіти повинен враховувати гранично допустиме навантаження.

Виходячи з зазначеного вище, Відділ освіти констатував, що саме заклад освіти при складанні освітньої програми визначає навчальний план, за яким він працюватиме; під час використання годин варіативної складової та впровадження курсів за вибором заклад освіти враховує запит батьків, наявність груп дітей з певними пізнавальними інтересами, готовність педагогів до проведення курсів за вибором та гранично допустиме навантаження на здобувачів освіти.

21 серпня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися до адміністрації Школи з заявою, в якій дали згоду на вивчення їх дітьми предмета Російська мова з варіативної складової з двогодинним вивченням на тиждень та 0,5 годинним вивченням на тиждень курсу Французька мова . При цьому заявники вказували, що відведений час на вивчення предметів з інваріантної складової не повинен зменшуватись за рахунок вивчення предметів варіативної складової. Також заявники просили адміністрацію Школи розглянути питання про оцінювання предмета Російська мова з внесенням результатів оцінювання до документів про освіту.

25 серпня 2020 року відбулось засідання педагогічної ради Школи.

На порядку денному засідання педагогічної ради було питання затвердження освітньої програми на 2020-2021 навчальний рік

За наслідками розгляду цього питання педагогічна рада ухвалила рішення: Схвалити освітню програму школи на 2020-2021 навчальний рік .

Також на порядку денному засідання педагогічної ради було затвердження факультативі.

З цього питання педагогічна рада ухвалила рішення: Затвердити факультатив Російська мова у 5-9 класах по 1 годині .

25 серпня 2020 року в. о. директора Школи видала наказ № 143 Про затвердження освітньої програми Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 200/2021 навчальний рік .

Цим наказом затверджена освітня програма Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 200/2021 навчальний рік на підставі рішення засідання педагогічної ради (протокол № 13 від 25 серпня 2020 року).

25 серпня 2020 року затверджений Робочий навчальний план основної школи з навчанням українською мовою Школи на 2020/2021 навчальний рік відповідно до Таблиці № 1, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405.

Навчальний план в освітній галузі Мови і літератури передбачав вивчення предмета:

Українська мова - для 5-6 класів 3,5 години на тиждень, для 7 класу 2,5 години, для 8-9 класів 2 години;

Іноземна мова (англійська) - для 5-9 класів 3 години на тиждень.

У варіативній складовій навчального плану був передбачений додатковий час на:

Факультатив Російська мова - для 5-9 класів 1 година на тиждень;

Факультатив Французька мова - для 5 класу 1 година на тиждень, для 6-7 класів 1,5 години.

04 вересня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися до адміністрації Школи з претензією. Просили надати інформацію про те, на підставі яких нормативно-правових актів адміністрація Школи заборонила їм як учасникам освітнього процесу навчати своїх дітей відповідно до Таблиці 12, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405.

Листом від 11 вересня 2020 року № 40 адміністрація Школи повідомила заявникам, що відповідно до ст. 11 Закону України Про повну загальну середню освіту Школа використовує в освітній діяльності програми, розроблені на основі Типової освітньої програми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2018 року № 405, а саме використовує навчальний план основної школи з навчанням українською мовою (Таблиця № 1), де предмет Російська мова входить у варіативну частину.

Адміністрація Школи зазначала, що до 22 серпня 2020 року у Школі використовувалась програма Російська мова. 5-9 класи. Програма для ЗНЗ з укр. мовою навчання Київ: Освіта , 2013 (зі змінами 2015), розрахована на дві години на тиждень.

У зв`язку зі зміною складу навчальних програм на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України були розміщені три альтернативні програми з предмета Російська мова .

Вчитель російської мови обрала навчальну програму факультативного курсу для закладів загальної середньої освіти з навчанням українською мовою автора, яка розрахована на одну годину на тиждень, про що батьки були повідомлені класним керівником 5 класу.

Адміністрація Школи вказувала на те, що батьки не відреагували на це повідомлення, а тому на підставі вибору вчителя були внесені зміни освітньої програми, а саме в робочих навчальних планах було передбачено по одній годині для вивчення предмета Російська мова у 5-9 класах.

Також адміністрація Школи зазначила, що за вимогою батьків учнів 5 класу, викладеною у претензії від 04 вересня 2020 року, з робочого навчального плану та розкладу для 5 класу був вилучений предмет Французька мова по одній годині на тиждень.

10 вересня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися зі скаргою до Відділу освіти.

Відділ освіти розглянув цю скаргу та надав заявникам відповідь від 18 вересня 2020 року № 01-18/505.

Відділ освіти повідомив, що 16 вересня 2020 року за скаргою здійснив виїзд до Школи, зустрівся з адміністрацією навчального закладу та педагогічним колективом.

За наслідками зустрічі Відділ освіти встановив, що 25 серпня 2020 року на педагогічній раді було прийнято рішення про схвалення освітньої програми Школи на 2020/2021 навчальний рік, того ж дня керівник закладу освіти видала наказ про затвердження освітньої програми, які є обов`язковими до виконання всіма учасниками освітнього процесу.

Оскільки згідно з п. 1.11 Статуту мовою навчання у Школі є українська мова, цей заклад освіти обрав для роботи у базовій школі План для закладу загальної середньої освіти з навчанням українською мовою (Таблиця № 1, додаток 1 до Типової освітньої програми, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405).

Відділ освіти зауважив, що варіативна складова навчального плану закладу освіти визначається ним самостійно, враховуючи особливості регіону, рівень навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу і відображається в навчальному плані закладу освіти.

Відділ освіти зазначив, що при використанні годин варіативної складової Школа врахувала запит батьків на вивчення предмета Російська мова , але згідно з Таблицею 1 до Типової освітньої програми запропоновано вивчати цей предмет як факультатив або курс за вибором з навантаженням одна година на тиждень.

Відділ освіти відзначив, що усі рекомендовані програми, що викладені на сайті Міністерства освіти і науки України, щодо вивчення російської мови в 5-11 класах як факультатив або курс за вибором, розраховані на одну годину.

Покладаючись на академічну свободу, педагог закладу, який викладає предмет Російська мова , здійснив вибір програми і відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України Про освіту зобов`язаний її виконувати для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів.

Відділ освіти відзначив, що здобувачам освіти гарантовано право на індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання, якісні освітні послуги тощо.

Щодо посилання заявників на ст. 19 Закону України Про освіту Відділ освіти акцентував увагу на тому, що учасниками освітнього процесу є не лише учні та їх батьки, але й педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, асистенти дітей.

Не ставлячи під сумнів право учнів та батьків брати участь в організації та забезпеченні освітнього процесу в закладі освіти, Відділ освіти наголосив, що у діяльність будь-якого органу громадського самоврядування у закладі освіти не мають втручатися представники іншого органу громадського самоврядування цього закладу; органи батьківського самоврядування мають враховувати думку органів самоврядування працівників закладу освіти.

Зазначив, що рішення, заходи та форми батьківського самоврядування не повинні призводити до надання іншим учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття рішень, що не відповідають законодавству.

Відділ освіти вказував на те, що ним проведений аналіз навчального плану для 5 класу з навчанням українською мовою, зауважив, що з варіативної складової виключений предмет Французька мова , залишена одна година предмета Російська мова .

На цих підставах Відділ освіти дійшов висновку, що під час вибору навчального плану адміністрація та педагогічний колектив Школи користувалися вимогами законодавства у сфері освіти та враховували запити і побажання заявників.

З приводу вивчення предмета Російська мова по дві години на тиждень батьки учнів 5 класу зверталися до Департаменту освіти і науки.

За наслідками розгляду цього звернення Департамент освіти і науки надав відповідь від 25 вересня 2020 року № 285/0/167-20/01-19, в якій вказував на те, що вирішення порушеного заявниками питання відповідно до ст. 11 Закону України Про повну загальну середню освіту належить до компетенції закладу загальної середньої освіти.

Повідомив, що згідно зі ст. 5 цього Закону мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати вивчення одного чи декількох навчальних предметів із державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.

Російська мова в закладах освіти комунальної форми власності може вивчатися особами, які належать до російської національної меншини, в обсязі не більше 20% річного обсягу навчального часу.

Відділ освіти відповідно до ст. 66 Закону України Про освіту відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти.

Державний контроль за дотриманням законодавства закладами освіти відповідно до ст. 55 Закону України Про освіту здійснює Державна служба якості освіти та її територіальні органи.

Керівники закладів загальної середньої освіти зобов`язані забезпечувати та контролювати виконання вимог законів України Про освіту , ;Про повну загальну середню освіту працівниками закладу освіти, зокрема в частині організації освітнього процесу (ч. 4 ст. 38 Закону України Про освіту ).

Вважаючи дії Відділу освіти і Школи протиправними та такими, що порушують їх права та права їх дітей, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Зміст Переліку навчальних предметів, із яких у 2020/2021 навчальному році проводиться державна підсумкова атестація осіб, які звершують здобуття базової середньої освіти (у 9 класах закладів загальної середньої освіти), Переліку навчальних предметів, з яких у 2020/2021 навчальному році проводиться державна підсумкова атестація осіб, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти (профільної середньої освіти), свідчить, що предмет Російська мова не включений до них.

Під час державної підсумкової атестації 9 клас за рішенням педагогічної ради закладу освіти, затвердженого наказом керівника закладу освіти, для учнів класів з навчанням або вивченням мови національної меншини, на ряду з обов`язковими предметами українською мовою та математикою, може бути обрана мова національної меншини або мова корінного народу.

Для учнів класів з українською мовою навчання, у яких не вивчається мова національної меншини або корінного народу, можливість обрання педагогічною радою такого предмета як мова національної меншини або мова корінного народу не передбачена.

Під час державної підсумкової атестації 11 клас обов`язковими є українська мова, математика та історія України або іноземна мова (англійська, іспанська, німецька або французька відповідно до освітньої програми закладу освіти) за вибором здобувача освіти.

Один з навчальних предметів зі списку: історія України, іноземна мова (англійська, іспанська, німецька або французька відповідно до освітньої програми закладу освіти), біологія, географія, фізика, хімія (за вибором здобувача освіти, який відповідно до освітньої програми закладу освіти вивчав навчальний предмет Природні науки ).

Мова національної меншини чи корінного народу для здобувачів освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти мовами національних меншин чи корінних народів (на підставі заяви одного з батьків або інших законних представників та за рішенням педагогічної ради).

Для зовнішнього незалежного оцінювання 2020-2021 навчального року кожен зареєстрований учасник мав право обрати не більше п`яти предметів з переліку: українська мова, українська мова і література, математика, історія України, біологія, географія, фізика, хімія, англійська мова, іспанська мова, німецька мова, французька мова.

Для державної підсумкової атестації учні закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, які в 2021 році завершують здобуття повної загальної середньої освіти, мали обрати 4 навчальні предмети:

Українська мова або українська мова і література обов`язково;

Математика обов`язково;

Історія України або іноземна мова лише за вибором учасника;

Один з навчальних предметів, зазначених у Переліку, - лише за вибором учасника.

Доводи позивачів про те, що в 3 класі їх діти вивчали предмет Російська мова , спростовуються Робочим навчальним планом початкової школи з українською мовою навчання Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 2019-2020 навчальний рік (за Типовою освітньою програмою, затвердженою наказом МОН від 20 квітня 2018 року № 405, Таблиця № 1).

Згідно з листом Іллінівської сільської ради від 29 грудня 2020 року № вих.437/01-25 національні меншини, національні культурні товариства, національні громадські об`єднання та групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільноти між собою відповідно до ст. 3 Закону України Про національні меншини в Україні на території Іллінівської сільської ради офіційно не зареєстровані.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції вказав, що відповідачі своїми діями не порушили права позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основними законодавчими актами, які регулюють правовідносини, пов`язані із здобуттям особою загальної середньої освіти, є закони України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII Про освіту та від 16 січня 2020 року № 463-ІХ Про повну загальну середню освіту .

Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII Про освіту (далі Закон № 2145) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Спірні правовідносини між позивачами і відповідачем виникли у зв`язку з тим, що, на переконання позивачів, до компетенції (повноважень) Відділу освіти належить затвердження навчальних планів закладів загальної середньої освіти.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, визначальним є з`ясування обсягу повноважень Відділу освіти в процесі впровадження, розробки, затвердження та реалізації навчального плану закладу загальної середньої освіти.

За наслідками дослідження питання про обсяг повноважень відповідача як уповноваженого органу комунального закладу загальної середньої освіти, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 2145 управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, крім інших суб`єктів здійснює засновник (засновники).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 2145 права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

При цьому ч. 3 ст. 25 Закону № 2145 установлено, що засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 463 управління закладом загальної середньої освіти наряду з іншими суб`єктами здійснює і засновник або уповноважений ним орган.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 463 права та обов`язки засновника (засновників) закладу загальної середньої освіти визначаються цим Законом, Законом України Про освіту та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 463 засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа):

затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом;

затверджує положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та склад конкурсної комісії;

приймає рішення про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти;

затверджує за поданням закладу загальної середньої освіти стратегію розвитку такого закладу;

фінансує виконання стратегії розвитку закладу загальної середньої освіти (крім приватних та корпоративних закладів загальної середньої освіти), у тому числі здійснення інноваційної діяльності закладом освіти;

утворює та ліквідує структурні підрозділи у заснованих ним закладах загальної середньої освіти;

здійснює контроль за використанням закладом загальної середньої освіти публічних коштів;

здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров`я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості та іншими ознаками;

затверджує кошторис закладу загальної середньої освіти, у тому числі обсяг коштів, що передбачається на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, та контролює його виконання;

реалізує інші права, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Таким чином, розробка, обрання, погодження, затвердження освітньої програми та робочого плану Школи не належить до повноважень Іллінівської сільської ради як засновника цього комунального закладу загальної середньої освіти або Відділу освіти як уповноваженого органу засновника.

Частиною 3 ст. 25 Закону № 463 містить пряму заборону на втручання засновника або уповноважений ним органу в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону № 463 до органів управління у сфері загальної середньої освіти належать і органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону № 463 Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради здійснюють повноваження у сфері загальної середньої освіти, що визначені цим Законом та Законом України Про освіту , а також інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законів України Про місцеві державні адміністрації , ;Про місцеве самоврядування в Україні та інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 цього Закону сільські, селищні ради:

- відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти;

- засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів;

- оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;

- здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Згідно зі ст. 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів;

3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов`язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням;

4) забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів;

5) вирішення питань про надання професійним творчим працівникам, молодіжним та дитячим громадським об`єднанням на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, молодіжні центри, молодіжні простори, необхідних для творчої діяльності або реалізації завдань молодіжної політики;

6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;

б) делеговані повноваження:

1) забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою;

2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти, розвитку і вдосконалення мережі освітніх закладів усіх форм власності, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів;

4) організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку;

5) надання допомоги випускникам загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності у працевлаштуванні;

6) забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям , які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти;

7) організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;

8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу, закладах професійної (професійно-технічної) освіти та утримання учнів спеціальних закладів освіти, про надання пільг на утримання дітей у пансіонах закладів освіти, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня)

9) вирішення питань про надання неповнолітнім, учням, студентам, пенсіонерам та особам з інвалідністю права на безкоштовне і пільгове користування об`єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах.

Таким чином, розробка, обрання, погодження, затвердження освітньої програми та навчального плану Школи не належить ні до власних самоврядних (повноважень), ні до делегованих повноважень Відділу освіти як виконавчого органу місцевого самоврядування.

Відповідач довів належними та допустимими доказами, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Законами №№ 2145, 463 та 280/97-ВР, прав і охоронюваних законом інтересів позивачів та/або їх дітей не порушував, а діяльність відповідача відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Відтак, вимоги позивачів про визнання протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству та порушують права малолітніх осіб, дій Відділу освіти у частині ненадання та заборони до вивчення учасниками освітнього процесу предмета з дисципліни Російська мова з вивченням такого предмета дві години на тиждень, що віднесений до інваріантної частини освітнього процесу, тобто є одним серед інших предметів, що є основним предметом вивчення, та який оцінюється, а найголовніше пропонований до вивчення наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 у робочому навчальному плані відповідно до Таблиці 12, та про визнання протиправною бездіяльності Відділу освіти не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Доводи позивачів (апелянтів) про те, що Відділ освіти не надав до вивчення або, тим більше, заборонив учням 5 класу вивчати предмет Російська мова по дві години на тиждень відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як встановлено вище, вирішення цих питань перебуває поза межами повноважень (компетенції) Відділу освіти; доказів того, що Відділ освіти вирішував питання, за якою освітньою програмою навчатимуться учні 5 класу Школи в матеріалах справи відсутні; відділ не визначав її інваріантної або варіативної складової та не затверджував навчальні плани.

Зобов`язання Відділу освіти виконати чинне законодавство про освіту шляхом надання до вивчення учасниками освітнього процесу робочого навчального плану відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, є необґрунтованим оскільки покладання на відповідача такого обов`язку прямо суперечитиме положенням Законів №№ 2145, 463 та 280/97-ВР

При цьому ця вимога має похідний характер від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, у задоволенні яких суд вирішив відмовити.

Крім того, встановлення наявності компетенції (повноважень) Відділу освіти у вирішенні питання про надання до вивчення учасниками освітнього процесу робочого навчального плану відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, на підставі Статуту третьої особи 1, яким затверджено передачу на баланс відповідачу закладу загальної середньої освіти в силу положень ч. 1 ст. 11 Закону № 463 віднесено до компетенції педагогічної ради та керівника закладу освіти, а не відділу освіти, відтак, задоволенню не підлягає.

Аргументи позивачів (апелянтів), які стосуються захисту прав національних меншин, та не приймає їх посилання на норми міжнародно-правових актів та законодавства України, яке визначає правовий статус національних меншин, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 25 червня 1992 року № 2494-ХІІ Про національні меншини в Україні (далі Закон № 2494) до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності дитини чи її батьків. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст. 11 Закону № 2494. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стару повністю відповідає ст. 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також ст. 11 Закон № 2494. Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення.

Доказів належності позивачів та їх дітей до іншої національності ніж українців матеріали справи не містять.

В контексті спірних правовідносин про реалізацію та захист прав представників національної меншини взагалі не йдеться.

Щодо можливості використання в освітній діяльності Школи Таблиці 12 до Типового навчального плану суд вважає за необхідне зазначити таке.

Навчальний план дає цілісне уявлення про зміст і структуру другого рівня освіти, встановлює погодинне співвідношення між окремими предметами за роками навчання, визначає гранично допустиме тижневе навантаження учнів. Навчальні плани основної школи передбачають реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану Державного стандарту через окремі предмети. Вони охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову.

Документ містить варіанти навчального плану для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання і з навчанням мовою відповідного корінного народу чи мовою національної меншини.

Заклади загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або мовою національної меншини самостійно здійснюють розподіл навчального навантаження між мовою відповідного корінного народу або мовою національної меншини та іноземною мовою, відображаючи це в навчальному плані закладу освіти. За рішенням педагогічної ради, зокрема коли мова національної меншини є офіційною мовою ЄС, ця мова може вивчатися також як іноземна. Українська мова як державна в таких школах вивчається за освітніми програмами, які враховують мовну підготовку учнів початкової школи та спорідненість між рідною і державною мовами.

Варіативна складова навчального плану закладу освіти визначається закладами загальної середньої освіти самостійно, враховуючи особливості організації освітнього процесу та індивідуальних освітніх потреб учнів, особливості регіону, рівень навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу і відображається в навчальних планах закладів освіти.

Заклади загальної середньої освіти з навчанням мовами відповідних корінних народів та мовами національних меншин для реалізації мовно-літературної освітньої галузі додатково можуть використовувати години варіативного складника.

З метою виконання вимог Державного стандарту навчальні плани закладів освіти повинні містити усі предмети інваріантної складової, передбачені обраним варіантом навчальних планів цієї Типової освітньої програми.

Загальні положення типової освітньої програми закладів загальної середньої совіти ІІ ступеня серед іншого передбачають, що

- освітня програма закладу базової середньої освіти має передбачати досягнення учнями результатів навчання (компетентностей), визначених Державним стандартом;

- освітня програма закладу базової середньої освіти, сформована на основі Типової освітньої програми, не потребує окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти. Її схвалює педагогічна рада закладу освіти та затверджує його директор. Окрім освітніх компонентів для вільного вибору учнями, які є обов`язковими, за рішенням закладу вона може містити інші компоненти, зокрема корекційно-розвитковий складник для осіб з особливими освітніми потребами;

- освітня програма закладу освіти та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою, оприлюднюються на веб-сайті закладу освіти (у разі його відсутності - на веб-сайті його засновника);

- на основі освітньої програми закладу освіти, цей заклад складає та затверджує навчальний план закладу освіти, що конкретизує організацію освітнього процесу.

Таблиця 12 до Типової освітньої програми містить Навчальний план закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання і вивченням мови корінного народу, національної меншини.

При цьому згідно з приміткою **** під мовою корінного народу (національної меншини) маються на увазі болгарська, вірменська, гагаузька, іврит, корейська, кримськотатарська, молдовська, німецька, новогрецька, польська, російська, румунська, словацька, угорська (за необхідності і інші мови).

Навчальний план, наведений в Таблиці 12, в освітній галузі Мови і літератури передбачає вивчення предмета:

Українська мова - для 5-6 класів 3,5 години на тиждень, для 7 класу 2,5 години, для 8-9 класів 2 години;

Іноземна мова - для 5 класу 3 години на тиждень, для 6-9 класів 2 години;

Мова корінного народу, національної меншини - для 5-9 класів - 2 години на тиждень.

Отже, у Школи не було підстав для запровадження Таблиці 12 у зв`язку з відсутністю серед учнів представників корінних народів або національних меншин. Самі ж позивачі ідентифікували себе та своїх дітей як українців за національністю.

Доводи позивачів про те, що російська мова в Донецькій області має статус регіональної, не мають правових підстав.

При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2145 підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 2145 суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Ст. 23 Закону № 2145 передбачає гарантію автономії закладу освіти.

За приписами ч. ч. 1-2 ст. 23 Закону № 2145:

- держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти;

- обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначає Закон України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ Про повну загальну середню освіту (далі Закон № 463), який набрав чинності 18 березня 2020 року.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 463:

4) заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;

6) засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника;

8) навчальна програма - документ, що визначає послідовність досягнення результатів навчання учнів з навчального предмета (інтегрованого курсу), опис його змісту та видів навчальної діяльності учнів із зазначенням орієнтовної кількості годин, необхідних на їх провадження, та затверджується педагогічною радою закладу освіти;

9) освітня програма закладу освіти - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, спланованих та організованих закладом освіти для досягнення учнями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання, який розробляється і затверджується відповідно до цього Закону;

16) типова освітня програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, які забезпечують досягнення учнями результатів навчання, визначених державним стандартом (стандартом спеціалізованої освіти) для відповідного рівня повної загальної середньої освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти).

Законодавство України про загальну середню освіту та його основні завдання визначено ст. 2 Закону № 463, відповідно до якої законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України Про освіту , цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 463 до основних завдань законодавства України про загальну середню освіту серед іншого належить визначення органів управління у сфері загальної середньої освіти та їх повноважень;

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 463 освітній процес у закладах освіти організовується відповідно до Закону України Про освіту , цього Закону, інших актів законодавства, освітньої програми (освітніх програм) закладу освіти та спрямовується на виявлення та розвиток здібностей та обдарувань особистості, її індивідуальних здібностей, досягнення результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 463 заклад освіти розробляє та використовує в освітній діяльності одну освітню програму на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти або наскрізну освітню програму, розроблену для декількох рівнів освіти.

Освітні програми можуть бути розроблені на основі відповідної типової освітньої програми або освітніх програм, розроблених суб`єктами освітньої діяльності, науковими установами, фізичними чи юридичними особами і затверджених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти відповідно до вимог цього Закону.

Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової освітньої програми або іншої освітньої програми, приймається педагогічною радою закладу освіти.

Освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 463 освітні програми, розроблені на основі типових освітніх програм, мають:

відповідати структурі типової освітньої програми та визначеним нею вимогам до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою закладу освіти;

визначати (в обсязі не меншому ніж встановлено відповідною типовою освітньою програмою) загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;

містити навчальний план, що ґрунтується на одному з варіантів типових навчальних планів відповідної типової освітньої програми і може передбачати перерозподіл годин (у визначеному типовим навчальним планом обсязі) між обов`язковими для вивчення навчальними предметами (крім державної мови) певної освітньої галузі, які можуть вивчатися окремо та/або інтегровано з іншими навчальними предметами;

містити перелік модельних навчальних програм, що використовуються закладом освіти в освітньому процесі, та/або навчальних програм, затверджених педагогічною радою, що мають містити опис результатів навчання учнів з навчальних предметів (інтегрованих курсів) в обсязі не меншому ніж встановлено відповідними модельними навчальними програмами;

опис форм організації освітнього процесу та інструментарію оцінювання.

Освітня програма закладу освіти може містити інші складники, що враховують специфіку та особливості освітньої діяльності закладу освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 463 юридична особа має статус закладу загальної середньої освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, що здійснюється на одному чи декількох рівнях повної загальної середньої освіти.

Заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.

Частиною 2 ст. 31 Закону № 463 передбачено, що залежно від засновника заклад освіти може бети зокрема комунальним, тобто заснованим розпорядчим актом сільської, селищної, міської, районної, обласної ради.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону № 463 заклади загальної середньої освіти незалежно від форми власності мають рівні права і обов`язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.

Права і обов`язки закладів загальної середньої освіти реалізуються через їх органи управління відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 463 установчими документами закладу загальної середньої освіти є рішення засновника (засновників) про його утворення та статут, а також у випадках, визначених цим Законом, засновницький договір, укладений між засновниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 463 статут закладу загальної середньої освіти затверджується засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом та має містити інформацію про: повне та скорочене найменування; статус, форму власності, організаційно-правову форму та тип закладу; місцезнаходження; структурні підрозділи закладу; систему управління закладом, права та обов`язки органів управління, порядок прийняття ними рішень; мету, завдання, принципи діяльності; джерела надходження і порядок використання коштів і майна; інші положення, що визначають функції закладу загальної середньої освіти відповідно до законодавства.

Статут може містити інші положення з питань, передбачених цим Законом та/або з питань, що не врегульовані законодавством, у тому числі щодо особливостей утворення і діяльності закладу загальної середньої освіти.

Положення статуту не повинні суперечити законодавству.

Правовий статус керівника закладу загальної середньої освіти визначає ст. 38 Закону № 463.

Абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону № 463 передбачено, що повноваження керівника закладу загальної середньої освіти визначаються законодавством та установчими документами закладу освіти.

Як свідчить зміст ч. 4 ст. 38 Закону № 463, до обов`язків керівника закладу загальної середньої освіти належить:організація освітнього процесу; затвердження освітньої (освітніх) програми (програм) закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону; створення умов для реалізації прав та обов`язків усіх учасників освітнього процесу, в тому числі реалізації академічних свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану; забезпечення розроблення, затвердження, виконання та моніторинг виконання індивідуальної програми розвитку учня; контроль виконання педагогічними працівниками та учнями (учнем) освітньої програми, індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону № 463 керівник закладу загальної середньої освіти несе відповідальність за виконання обов`язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором.

Проаналізувавши норми законів № 2145 та № 463 в контексті спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків:

-держава гарантує закладам освіти автономію;

-автономія являє собою право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування;

-право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень в тому числі щодо академічних (освітніх) питань діяльності, яка проводиться в порядку та межах, визначених законом;

-гарантована державою автономія поширюється на всі заклади освіти, в тому числі комунальні;

-обсяг автономії закладу освіти визначається законами № 2145 і № 463 та установчими документами закладу;

-одним із проявів автономії навчального закладу у вирішенні академічних питань його діяльності є те, що рішення про використання закладом освіти освітньої програми приймається педагогічною радою закладу освіти; освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником (ст. 11 Закону № 463).

Таким чином, прийняття рішення про використання освітньої програми на 2020-2021 навчальний рік, включаючи її інваріантну та варіативну складові належало до виключної компетенції педагогічної ради Школи, а затвердження освітньої програми до компетенції директора Школи.

Суд відхиляє аргументи позивачів (апелянтів), які ґрунтується на тому, що відповідно до Статуту Школи робочий навчальний план погоджується педагогічною радою і затверджується Відділом освіти, з огляду на те, що Статут і Положення, затверджені рішеннями Іллінівської сільської ради, є підзаконними актами, а тому, діючи у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС, до спірних правовідносин суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, а саме Закон № 463.

Доводи позивачів про те, що предмет Російська мова включений до переліків обов`язкових дисциплін під час державної підсумкової атестації в 9 і 11 класах та зовнішнього незалежного оцінювання, спростовуються відповідними переліками, які такого обов`язкового предмета не місять.

Доводи позивачів (апелянтів), що Відділ освіти своїми діями чи бездіяльність порушив їх конституційні права або конституційні права їх дітей, включаючи право на освіту, не знайшли свого підтвердження як в суді першої так і апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав позивачів та їх дітей, відтак позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апелянтом не доведено суду правомірність прийняття спірної вимоги, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 200/10069/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 200/10069/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2021 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

І.Д. Компанієць