Рішення

від 12.04.2021 по справі 200/10069/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 р. Справа№200/10069/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Купріян В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відділу освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Служби у справах дітей Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання протиправними дій та бездіяльності, встановлення наявності компетенції, про зобов`язання вчинити певні дії та утриматися від певних дій, а також про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

30 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_6 (далі - позивач 3), ОСОБА_3 (далі - позивач 4), ОСОБА_7 (далі - позивач 5), ОСОБА_4 (далі - позивач 6), ОСОБА_5 (далі - позивач 7) до Відділу освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - відповідач, Відділ освіти), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - третя особа 1, Школа), Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (далі - третя особа 2, Департамент освіти і науки), Служби у справах дітей Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - тертя особа 3, Служба у справах дітей), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 лютого 2021 року, позивачі просили:

1. визнати протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству та порушують права малолітніх осіб, дії Відділу освіти у частині ненадання та заборони до вивчення учасниками освітнього процесу предмета з дисципліни Російська мова з вивченням такого предмета дві години на тиждень, що віднесений до інваріантної частини освітнього процесу, тобто є одним серед інших предметів, що є основним предметом вивчення, та який оцінюється, а найголовніше - пропонований до вивчення наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 у робочому навчальному плані відповідно до Таблиці 12;

2. визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти;

3. зобов`язати Відділ освіти виконати чинне законодавство про освіту шляхом надання до вивчення учасниками освітнього процесу робочого навчального плану відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 20218 року № 405;

4. встановити наявність компетенції (повноважень) Відділу освіти у вирішенні питання про надання до вивчення учасниками освітнього процесу робочого навчального плану відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 на підставі Статуту третьої особи 1, яким затверджено передачу на баланс відповідачу закладу загальної середньої освіти;

5. зобов`язати Відділ освіти в подальшому утримуватися від дій, які є протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, в частині порушення прав учасників освітнього процесу;

6. стягнути з Відділу освіти кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної рішеннями, які є протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, у розмірі 35 000,00 грн або по 5 000,00 грн для кожного з позивачів.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

03 листопада 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/10069/20-а; вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження; призначив підготовче засідання; встановив строк для подання заяв по суті справи.

01 грудня 2020 року суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

02 лютого 2021 року від Відділу освіти надійшов відзив на позовну заяву.

08 лютого 2021 року від Школи надійшов відзив на позовну заяву.

09 лютого 2021 року від позивача ОСОБА_7 надійшла заява про залишення її позовної заяви без розгляду.

10 лютого 2021 року від позивача ОСОБА_6 надійшла заява про залишення її позовної заяви без розгляду.

11 лютого 2021 року від позивачів надійшла відповідь на відзив.

15 лютого 2021 року суд постановив ухвалу, якою залишив позов без розгляду в частині позовних вимог позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6

23 лютого 2021 року надійшла заява позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про уточнення позовних вимог, датована 18 лютого 2021 року.

01 березня 2021 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

01 березня 2021 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

17 березня 2021 року надійшли пояснення третьої особи - Департаменту освіти і науки.

17 березня 2021 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву з урахуванням уточнених позовних вимог.

17 березня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Школи.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені в порядку, визначеному КАС.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач і треті особи 1, 2, 3 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Третя особа 1 надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 КАС участь в судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком, а також відсутність передбачених ст. 205 цього Кодексу підстав для відкладення судового засідання, розгляд справи завершено за відсутності позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представників відповідача і третіх осіб.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що вони є батьками учнів 5 класу 2020-2021 навчального року Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Позивачі бажають, щоб їх діти, починаючи з 5 класу і до завершення навчання у школі та здобуття повної загальної середньої освіти, вивчали предмет Російська мова як інваріантну складову Таблиці 12 Типового освітнього плану з вивченням цього предмета по дві години на тиждень.

Зазначають, що Школа в цьому їм відмовила.

Не погодившись з такими діями навчального закладу, позивачі звернулися до Відділу освіти, де також отримали відмову.

Позивачі переконані, що Відділ освіти повинен був забезпечити можливість навчання їх дітей в 5 класі за Таблицею 12 до Типової освітньої програми, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, з вивченням предмета ІНФОРМАЦІЯ_1 як самостійного предмета по дві години на тиждень.

В обґрунтування своїх вимог позивачі покликалися на ст. ст. 3, 8, 9, 19, 21, 22, 23, 24, 53, 55, 58, 56, 60, 64, 68 Конституції України, п. 1 ст. 9 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, ч. 1 ст. 1, ст. 5, ч. 1 ст. 24, ст. ст. 26, 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. ст. 10, 14 Рамкової Конвенції про захист національних меншин, ст. ст. 28, 52, 53 Закону України Про освіту , ст. ст. 11, 19, 27 Закону України Про повну загальну середню освіту , наказ Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 Про затвердження типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня , ст. 23 Цивільного кодексу України, а також на закони України Про засади державної мовної політики , Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин , Про національні меншини , Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин і п. п. 1.4, 1.5, 1.8, 1.10, 1.11, 1.12, 3.2 Статуту Школи.

Уточнюючі свої вимоги, позивачі зазначили, що Відділ освіти своїми рішеннями, діями та бездіяльністю, які викладені у листах від 17 серпня 2020 року № 01-18/436 та від 18 вересня 2020 року № 01-18/505, відмовив їм у вирішенні питання про надання до вивчення учасникам освітнього процесу - дітям позивачів предмета Російська мова з вивченням такого предмета дві години на тиждень, що віднесений до інваріантної частини освітнього процесу, тобто є одним основних предметів вивчення, який оцінюється та пропонований до вивчення наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, чим порушив права, свободи та законні інтереси позивачів.

Відповідач - Відділ освіти позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені законом.

Відповідач зауважував, що відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392, визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей.

Відповідач покликався на Закон України Про забезпечення функціонування української мови та зазначав, що українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Зауважував, що школа має готувати своїх учнів до успішного навчання і життя, здобуття кар`єри та подальшої професійної діяльності в україномовному просторі. Для отримання вищої освіти та побудови успішної кар`єри також виростає питома вага англійської мови. Школа, як і будь-який інший комунальний заклад освіти, реалізує політику держави у сфері освіти. Виходячи з цих міркувань, педагогічна рада обрала для організації освітнього процесу у 5-9 класах навчання план з українською мовою навчання. Такий вибір дає закладу освіти можливість здійснювати успішну підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (школа входить у Топ-200 кращих навчальних закладів за результатами ЗНО в Донецькій області).

Педагогічна рада розглянула, обрала і затвердила одноголосно освітню програму Школи на 2020-2021 навчальний рік, врахувавши в рамках законодавства і клопотання батьків щодо вивчення російської мови.

Відповідач покликався на ст. 1 Закону України Про освіту та ст. ст. 11, 40 Закону України Про повну загальну середню освіту і наголошував на академічній свободі і автономії, яка гарантується кожному навчальному закладу, та полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадяться в порядку та межах визначених законом. Зауважував, що навчальні плани закладу освіти складає його педагогічна рада, а затверджує - його керівник.

Відділ освіти наголошував, що за скаргою позивачів здійснював не перевірку, а виїзд до Школи, спілкувався за адміністрацією та педагогічним колективом цього закладу освіти.

Відділ освіти вказував, що Школа розуміє вимогу батьків надати дві години для вивчення російської мови, а не організувати увесь освітній процес у 5 класі російською мовою, а також те, що з цією метою позивачі вимагають перевести освітній процес з Таблиці 1 на Таблицю 12. Однак такий підхід призведе до зменшення годин на вивчення англійської мови у 6-9 класах на одну годину.

Відповідач звертав увагу суду на те, що вага цих двох предметів ( Англійська мова та Російська мова ) не є рівнозначною, оскільки англійська мова є обов`язковим предметом державної підсумкової атестації в 9 класі за курс базової освіти, одним з обов`язкових предметів державної підсумкової атестації за курс повної загальної середньої освіти в 11 класі та зовнішнього незалежного оцінювання для вступу на бакалаврат. Англійська мова є обов`язковим предметом для вступу до магістратури. Таким чином, вимога частини батьків перевести 5 клас на навчальний план з навчанням українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин (Таблиця 12) дійсно призведе до порушення прав усіх учнів цього класу на опанування базовим предметом - англійською мовою, в рамках програми на три години на тиждень, як того вимагає Державний стандарт базової загальної середньої освіти. При зменшенні кількості годин на вивчення предмета кількість годин на контрольні моменти залишається незмінною, зменшується кількість годин на вивчення тем, пояснення граматики тощо.

Відділ освіти зазначав, що позивачі не обґрунтували, яким чином саме відповідач порушив їх права та охоронювані законом інтереси та яким чином спричинив їм моральну шкоду і в чому вона полягала.

Відповідач зауважував, що на батьківських зборах, які відбулися в серпні 2020 року, адміністрація Школи доводила до відома батьків, що:

- відповідно до ст. 6 Закону України Про освіту , яка визначає такі принципи освітньої діяльності як цілісність і наступність , у 5 класі здобувачі освіти продовжують навчальний план з українською мовою навчання;

- російська мова не входить до обов`язкових (базових) предметів інваріантної складової навчального плану класів з українською мовою навчання (Таблиця 1). Особам, які належать до корінних народів та національних меншин, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних і державних навчальних закладах або через навчальні культурі товариства;

- російська мова не водить до переліку предметів ДПА та ЗНО за даним навчальним планом (Таблиця 1). Навчання у вищих навчальних закладах проводиться виключно українською мовою;

- освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток українського суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави;

- школа в Україні не є єдино можливим надавачем освітніх послуг;

- батьки не обирають навчальний план та не затверджують освітню програму, ці питання в силу положень ст. 11 Закону України Про повну загальну середню освіту належать до повноважень педагогічної ради;

- варіативна складова застосується на посилення базових предметів, проте, йдучи назустріч батькам, адміністрація Школи виділила одну годину з варіативного компонента не на підсилення державної мови, хоча потреба у цьому існувала, а задовольнила бажання батьків щодо вивчення російської мови.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити в позові.

Третя особа 1 - Школа вважала необґрунтованими позовні вимоги з підстав, аналогічних тим, що наведені відповідачем.

Третя особа 2 - Департамент освіти і науки вважав безпідставними позовні вимоги, оскільки Відділ освіти не є належним відповідачем, а відповідними повноваженнями наділені педагогічна рада та керівник закладу освіти.

Третя особа 3 - Служба у справах дітей свого ставлення до позовних вимог не висловила.

В судовому засіданні позивачі та представники відповідача, третіх осіб 1 і 2 надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в їх заявах по суті справи.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 .

ОСОБА_11 є матір`ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 .

Позивач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_9 .

ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 .

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_11 .

ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_12 .

Позивач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_13 .

ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_14 .

Відповідач - Відділ освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (ідентифікаційний код: 41562701, місцезнаходження: 85143, Донецька обл., Костянтинівський р-н, село Іллінівка, вул. Адміністративна, буд. 42/3) зареєстрований як юридична особа 04 вересня 2017 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

Відповідач діє на підставі Положення про відділ освіти Іллінівської сільської ради, яке затверджено рішенням Іллінівської сільської ради від 14 липня 2017 року № 1/10-14 і діє в редакції рішення Іллінівської сільської ради від 28 вересня 2018 року № 1/29-4 (далі - Положення).

Згідно з п. 1.1 Положення Відділ освіти є структурним підрозділом Іллінівської сільської ради, який утворюється сільською радою і підпорядковується сільській раді та Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

Основні завдання Відділу освіти визначені розділом 2 Положення. До таких завдань належить:

- реалізація державної політики в галузі освіти з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища громади;

- створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання повної загальної середньої освіти;

- здійснення управління навчальними закладами, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління Іллінівської сільської ради, та координація цих навчальних закладів;

- зміцнення матеріальної бази навчальних закладів;

- аналіз стану освіти в громаді, прогнозування та розроблення програми розвитку освіти в громаді, організація виконання зазначеної програми;

- організація навчально-методичного і кадрового забезпечення навчальних закладів, підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

- контроль за дотриманням законодавства з питань освіти, державного стандарту загальної середньої освіти всіма загальноосвітніми навчальними закладами, розташованими на території громади;

- участь в розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти;

- проведення ліцензування та атестації загальноосвітні навчальних закладів, розташованих на території громади, оприлюднення результатів ліцензування та атестації;

- забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров`я та захисту прав учасників навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах.

Функції Відділу освіти визначені розділом 3 Положення.

Відділ освіти в межах наданих повноважень виконує такі функції:

3.1. здійснює керівництво роботою навчальних закладів, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

3.16 впроваджує навчальні плани і програми, рекомендовані Міносвіти України, затверджує навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів, вносить пропозиції щодо застосування експериментальних навчальних планів;

3.34 контролює дотримання навчальними закладами державних вимог щодо замісту, рівня і обсягу освітніх послуг відповідно до рівня і профілю навчання.

П. 4.1. Положення передбачено, що начальник відділу освіти забезпечує впровадження навчальних планів і програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, затверджує навчальні плани загальноосвітніх шкіл, вносить пропозиції щодо застосування експериментальних навчальних планів і програм.

Третя особа 2 - Департамент освіти і науки Донецької обласної держаної адміністрації (ідентифікаційний код: 33913374, місцезнаходження: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд. 47) зареєстрований як юридична особа 24 листопада 2005 року, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

Третя особа 3 - Служба у справах дітей Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (ідентифікаційний код: 43506675, місцезнаходження: 85143, Донецька обл., Костянтинівський р-н, село Іллінівка, вул. Адміністративна, буд. 42/3) зареєстрована як юридична особа 12 лютого 2020 року, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

Третя особа 1 - Катеринівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (ідентифікаційний код: 25708160, місцезнаходження: 85150, Донецька обл., Костянтинівський р-н, селище Клебан-Бик, вул. Шкільна, буд. 21) зареєстрована як юридична особа 22 березня 1999 року, про що 06 грудня 2004 року до ЄДР внесений відповідний запис.

Школа діє на підставі Статуту.

Чинний на час виникнення спірних правовідносин Статут був прийнятий загальними зборами трудового колективу Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (протокол № 1 від 02 січня 2018 року), погоджений Відділом освіти 05 січня 2018 року і затверджений рішенням Іллінівської сільської ради від 22 січня 2018 року № Т/17-22.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 1.7 Статуту Школа - це комунальна організація (установа, заклад).

Школа перебуває у комунальній власності Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, знаходиться на балансі Відділу освіти.

Засновником Школи є Іллінівська сільська рада Костянтинівського району Донецької області.

У своїй діяльності Школа керується Конституцією України, законами України Про освіту , Про загальну середню освіту , Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, наказами Департаменту освіти і науки, іншими нормативно-правовими актами та Статутом.

Головною метою Школи є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти, на допрофільну та профільну підготовку на ІІ та ІІІ ступенях навчання.

Організація освітнього процесу в Школі регламентована розділом ІІІ Статуту.

Згідно з п. 3.2 Статуту основним документом, що регулює освітній процес, є робочий навчальний план, що складається на основі типових навчальних планів, розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України, із конкретизацією варіативної частини і визначенням профілю освіти.

Робочий навчальний план закладу загальної середньої освіти погоджується педагогічною радою закладу загальної середньої освіти і затверджується відділом освіти Іллінівської сільської ради.

Позивачі є батьками учнів Школи.

На час виникнення спірних правовідносин діти позивачів були учнями 5 класу 2020/2021 навчального року, що визнається сторонами.

В судовому засіданні позивачі пояснили, що не заперечують проти того, що освітній процес в Школі здійснюється державною мовою, однак бажають, щоб починаючи з 5 класу і до закінчення навчання в школі та здобуття повної загальної середньої освіти їх діти вивчали предмет Російська мова по дві години на тиждень.

Так, 20 липня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися до адміністрації Школи з заявою, в якій просили включити до вивчення починаючи з 5 класу 2020/2021 навчального року і до закінчення навчання у школі та здобуття повної середньої освіти їх дітьми, предмет Російська мова .

Батьки не заперечували проти викладання предмета Російська мова як самостійної дисципліни та/або замість другої іноземної мови (французької).

Заяву від 20 липня 2020 року підписали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Адміністрація Школи розглянула цю заяву і надала заявникам відповідь, про що свідчить лист від 31 липня 2020 року № 31.

Адміністрація Школи покликалась на ст. 5 Закону України Про повну загальну середню освіту та зазначала, що за даними громади на території селища Клебан-Бик та села Катеринівка не проживають особи, які належать до російськомовної національної меншини.

Вказувала на те, що особи, які належать до національних меншин, мають право здобувати початкову освіту мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою. Починаючи з 5 класу освітній процес переорієнтовується на державну мову.

Адміністрація Школи зазначала, що до набрання чинності Законом України Про повну загальну середню освіту предмет Російська мова вивчався у 5-9 класах як варіативна складова на виконання раніше розпочатих начальних програм.

В 4 класі впродовж 2019/2020 навчального року предмет Російська мова не вивчався у зв`язку з відсутністю представників російськомовної національної меншини.

З урахуванням наведеного Адміністрація Школи запропонувала батькам включити предмет Російська мова як варіативну складову в освітню програму та навчальний план 5 класу 2020-2021 навчального року (по одній годині на тиждень) факультативно або за вибором.

10 серпня 2020 року представники колективу батьків учнів 5 класу вернулися до Відділу освіти з заявою, в якій, покликаючись на ст. ст. 23, 53 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 3, 5, 6, 12, 25, 26, 28, 30, 33, 52, 53, 55, 65, 70 Закону України Про освіту , ст. ст. 10, 11, 14, 19, 20, 22, 25, 27, 30, 36, 53 Закону України Про повну загальну середню освіту , просили Відділ освіти втрутитись в ситуацію, пов`язану із забезпеченням Школою вивчення російської мови учнями 5 класу, та задовольнити їх прохання шляхом включення до вивчення починаючи з 5 класу і до закінчення навчання у школі та отримання повної загальної середньої освіти їх дітьми, предмета Російська мова як самостійного, а не факультативного, з його двогодинним або тригодинним вивченням на тиждень. Предмет ІНФОРМАЦІЯ_1 заявники просили включити до освітньої програми і навчального плану замість предмета Французька мова .

Заяву від 10 серпня 2020 року, адресовану Відділу освіти, підписали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Відділ освіти розглянув цю заяву та надав заявникам відповідь від 17 серпня 2020 № 01-18.

Відділ освіти покликався на ст. 1 Закону України Про освіту , ст. 11, ч. ч. 3, 5 ст. 40 Закону України Про повну загальну середню освіту і зазначав, що навчальні плани основної школи передбачають реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану Державного стандарту через окремі предмети. Вони охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову.

Відділ освіти зазначав, що мовою навчання Школи є українська мова, а тому цей заклад обирає для роботи навчальний план для закладу середньої освіти з українською формою навчання.

Варіативна складова навчального плану закладу освіти визначається ним самостійно, враховуючи особливості організації освітнього процесу та індивідуальних освітніх потреб учнів, особливості регіону, рівень навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу і відображається в навчальному плані закладу освіти.

Враховуючи інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2020-2021 навчальному році, Відділ освіти повідомив заявникам, що використання годин варіативного складника навчальних планів може йти на збільшення годин на вивчення окремих предметів інваріантного складника, упровадження курсів за вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять. Зауважив, що при розподілі варіативного складника навчального плану заклад освіти повинен враховувати гранично допустиме навантаження.

Виходячи з зазначеного вище, Відділ освіти констатував, що саме заклад освіти при складанні освітньої програми визначає навчальний план, за яким він працюватиме; під час використання годин варіативної складової та впровадження курсів за вибором заклад освіти враховує запит батьків, наявність груп дітей з певними пізнавальними інтересами, готовність педагогів до проведення курсів за вибором та гранично допустиме навантаження на здобувачів освіти.

21 серпня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися до адміністрації Школи з заявою, в якій дали згоду на вивчення їх дітьми предмета Російська мова з варіативної складової з двогодинним вивченням на тиждень та 0,5 годинним вивченням на тиждень курсу Французька мова . При цьому заявники вказували, що відведений час на вивчення предметів з інваріантної складової не повинен зменшуватись за рахунок вивчення предметів варіативної складової. Також заявники просили адміністрацію Школи розглянути питання про оцінювання предмета Російська мова з внесенням результатів оцінювання до документів про освіту.

25 серпня 2020 року відбулось засідання педагогічної ради Школи.

На порядку денному засідання педагогічної ради було питання затвердження освітньої програми на 2020-2021 навчальний рік.

За наслідками розгляду цього питання педагогічна рада ухвалила рішення: Схвалити освітню програму школи на 2020-2021 навчальний рік .

Також на порядку денному засідання педагогічної ради було затвердження факультативі.

З цього питання педагогічна рада ухвалила рішення: Затвердити факультатив Російська мова у 5-9 класах - по 1 годині .

25 серпня 2020 року в. о. директора Школи ОСОБА_19 видала наказ № 143 Про затвердження освітньої програми Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 200/2021 навчальний рік .

Цим наказом затверджена освітня програма Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 200/2021 навчальний рік на підставі рішення засідання педагогічної ради (протокол № 13 від 25 серпня 2020 року).

25 серпня 2020 року затверджений Робочий навчальний план основної школи з навчанням українською мовою Школи на 2020/2021 навчальний рік відповідно до Таблиці № 1, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405.

Навчальний план в освітній галузі Мови і літератури передбачав вивчення предмета:

Українська мова - для 5-6 класів - 3,5 години на тиждень, для 7 класу - 2,5 години, для 8-9 класів - 2 години;

Іноземна мова (англійська) - для 5-9 класів - 3 години на тиждень.

У варіативній складовій навчального плану був передбачений додатковий час на:

Факультатив Російська мова - для 5-9 класів - 1 година на тиждень;

Факультатив Французька мова - для 5 класу - 1 година на тиждень, для 6-7 класів - 1,5 години.

04 вересня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися до адміністрації Школи з претензією. Просили надати інформацію про те, на підставі яких нормативно-правових актів адміністрація Школи заборонила їм як учасникам освітнього процесу навчати своїх дітей відповідно до Таблиці 12, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405.

Листом від 11 вересня 2020 року № 40 адміністрація Школи повідомила заявникам, що відповідно до ст. 11 Закону України Про повну загальну середню освіту Школа використовує в освітній діяльності програми, розроблені на основі Типової освітньої програми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2018 року № 405, а саме використовує навчальний план основної школи з навчанням українською мовою (Таблиця № 1), де предмет ІНФОРМАЦІЯ_1 входить у варіативну частину.

Адміністрація Школи зазначала, що до 22 серпня 2020 року у Школі використовувалась програма Російська мова. 5-9 класи. Програма для ЗНЗ з укр. мовою навчання - Київ: Освіта , 2013 (зі змінами 2015), автори ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , розрахована на дві години на тиждень.

У зв`язку зі зміною складу навчальних програм на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України були розміщені три альтернативні програми з предмета ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вчитель російської мови ОСОБА_24 обрала навчальну програму факультативного курсу для закладів загальної середньої освіти з навчанням українською мовою автора ОСОБА_25 , яка розрахована на одну годину на тиждень, про що батьки були повідомлені класним керівником 5 класу ОСОБА_26 .

Адміністрація Школи вказувала на те, що батьки не відреагували на це повідомлення, а тому на підставі вибору вчителя були внесені зміни освітньої програми, а саме в робочих навчальних планах було передбачено по одній годині для вивчення предмета ІНФОРМАЦІЯ_1 у 5-9 класах.

Також адміністрація Школи зазначила, що за вимогою батьків учнів 5 класу, викладеною у претензії від 04 вересня 2020 року, з робочого навчального плану та розкладу для 5 класу був вилучений предмет Французька мова по одній годині на тиждень.

10 вересня 2020 року батьки учнів 5 класу звернулися зі скаргою до Відділу освіти.

Відділ освіти розглянув цю скаргу та надав заявникам відповідь від 18 вересня 2020 року № 01-18/505.

Відділ освіти повідомив, що 16 вересня 2020 року за скаргою здійснив виїзд до Школи, зустрівся з адміністрацією навчального закладу та педагогічним колективом.

За наслідками зустрічі Відділ освіти встановив, що 25 серпня 2020 року на педагогічній раді було прийнято рішення про схвалення освітньої програми Школи на 2020/2021 навчальний рік, того ж дня керівник закладу освіти видала наказ про затвердження освітньої програми, які є обов`язковими до виконання всіма учасниками освітнього процесу.

Оскільки згідно з п. 1.11 Статуту мовою навчання у Школі є українська мова, цей заклад освіти обрав для роботи у базовій школі План для закладу загальної середньої освіти з навчанням українською мовою (Таблиця № 1, додаток 1 до Типової освітньої програми, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405).

Відділ освіти зауважив, що варіативна складова навчального плану закладу освіти визначається ним самостійно, враховуючи особливості регіону, рівень навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу і відображається в навчальному плані закладу освіти.

Відділ освіти зазначив, що при використанні годин варіативної складової Школа врахувала запит батьків на вивчення предмета ІНФОРМАЦІЯ_1 , але згідно з Таблицею 1 до Типової освітньої програми запропоновано вивчати цей предмет як факультатив або курс за вибором з навантаженням одна година на тиждень.

Відділ освіти відзначив, що усі рекомендовані програми, що викладені на сайті Міністерства освіти і науки України, щодо вивчення російської мови в 5-11 класах як факультатив або курс за вибором, розраховані на одну годину.

Покладаючись на академічну свободу, педагог закладу, який викладає предмет Російська мова , здійснив вибір програми і відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України Про освіту зобов`язаний її виконувати для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів.

З приводу посилання заявників на ст. 53 Закону України Про освіту Відділ освіти відзначив, що здобувачам освіти гарантовано право на індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання, якісні освітні послуги тощо.

Щодо посилання заявників на ст. 19 Закону України Про освіту Відділ освіти акцентував увагу на тому, що учасниками освітнього процесу є не лише учні та їх батьки, але й педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, асистенти дітей.

Не ставлячи під сумнів право учнів та батьків брати участь в організації та забезпеченні освітнього процесу в закладі освіти, Відділ освіти наголосив, що у діяльність будь-якого органу громадського самоврядування у закладі освіти не мають втручатися представники іншого органу громадського самоврядування цього закладу; органи батьківського самоврядування мають враховувати думку органів самоврядування працівників закладу освіти.

Зазначив, що рішення, заходи та форми батьківського самоврядування не повинні призводити до надання іншим учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття рішень, що не відповідають законодавству.

Відділ освіти вказував на те, що ним проведений аналіз навчального плану для 5 класу з навчанням українською мовою, зауважив, що з варіативної складової виключений предмет ІНФОРМАЦІЯ_15 , залишена одна година предмета Російська мова .

На цих підставах Відділ освіти дійшов висновку, що під час вибору навчального плану адміністрація та педагогічний колектив Школи користувалися вимогами законодавства у сфері освіти та враховували запити і побажання заявників.

З приводу вивчення предмета Російська мова по дві години на тиждень батьки учнів 5 класу зверталися до Департаменту освіти і науки.

За наслідками розгляду цього звернення Департамент освіти і науки надав відповідь від 25 вересня 2020 року № 285/0/167-20/01-19, в якій вказував на те, що вирішення порушеного заявниками питання відповідно до ст. 11 Закону України Про повну загальну середню освіту належить до компетенції закладу загальної середньої освіти.

Повідомив, що згідно зі ст. 5 цього Закону мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати вивчення одного чи декількох навчальних предметів із державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.

Російська мова в закладах освіти комунальної форми власності може вивчатися особами, які належать до російської національної меншини, в обсязі не більше 20% річного обсягу навчального часу.

Відділ освіти відповідно до ст. 66 Закону України Про освіту відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти.

Державний контроль за дотриманням законодавства закладами освіти відповідно до ст. 55 Закону України Про освіту здійснює Державна служба якості освіти та її територіальні органи.

Керівники закладів загальної середньої освіти зобов`язані забезпечувати та контролювати виконання вимог законів України Про освіту , Про повну загальну середню освіту працівниками закладу освіти, зокрема в частині організації освітнього процесу (ч. 4 ст. 38 Закону України Про освіту ).

Вважаючи дії Відділу освіти і Школи протиправними та такими, що порушують їх права та права їх дітей, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Зміст Переліку навчальних предметів, із яких у 2020/2021 навчальному році проводиться державна підсумкова атестація осіб, які звершують здобуття базової середньої освіти (у 9 класах закладів загальної середньої освіти), Переліку навчальних предметів, з яких у 2020/2021 навчальному році проводиться державна підсумкова атестація осіб, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти (профільної середньої освіти), свідчить, що предмет Російська мова не включений до них.

Під час державної підсумкової атестації 9 клас за рішенням педагогічної ради закладу освіти, затвердженого наказом керівника закладу освіти, для учнів класів з навчанням або вивченням мови національної меншини, на ряду з обов`язковими предметами - українською мовою та математикою, може бути обрана мова національної меншини або мова корінного народу.

Для учнів класів з українською мовою навчання, у яких не вивчається мова національної меншини або корінного народу, можливість обрання педагогічною радою такого предмета як мова національної меншини або мова корінного народу не передбачена.

Під час державної підсумкової атестації 11 клас обов`язковими є українська мова, математика та історія України або іноземна мова (англійська, іспанська, німецька або французька відподвіно до освітньої програми закладу освіти) за вибором здобувача освіти.

Один з навчальних предметів зі списку: історія України, іноземна мова (англійська, іспанська, німецька або французька відподвіно до освітньої програми закладу освіти), біологія, географія, фізика, хімія (за вибором здобувача освіти, який відповідно до освітньої програми закладу освіти вивчав навчальний предмет ІНФОРМАЦІЯ_16 ).

Мова національної меншини чи корінного народу - для здобувачів освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти мовами національних меншин чи корінних народів (на підставі заяви одного з батьків або інших законних представників та за рішенням педагогічної ради).

Для зовнішнього незалежного оцінювання 2020-2021 навчального року кожен зареєстрований учасник мав право обрати не більше п`яти предметів з переліку: українська мова, українська мова і література, математика, історія України, біологія, географія, фізика, хімія, англійська мова, іспанська мова, німецька мова, французька мова.

Для державної підсумкової атестації учні закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, які в 2021 році завершують здобуття повної загальної середньої освіти, мали обрати 4 навчальні предмети:

Українська мова або українська мова і література - обов`язково;

Математика - обов`язково;

Історія України або іноземна мова - лише за вибором учасника;

Один з навчальних предметів, зазначених у Переліку, - лише за вибором учасника.

Доводи позивачів про те, що в 3 класі їх діти вивчали предмет ІНФОРМАЦІЯ_1 , спростовуються Робочим навчальним планом початкової школи з українською мовою навчання Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 2019-2020 навчальний рік (за Типовою освітньою програмою, затвердженою наказом МОН від 20 квітня 2018 року № 405, Таблиця № 1).

Як свідчить довідка закладу дошкільної освіти № 7 Колосок с. Катеринівка Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 22 грудня 2020 року № 28, у цьому дошкільному навчальному закладі визначена українська мова навчання та виховання дітей. Діти ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 проходили навчання українською мовою.

Надані позивачами розклади занять та освітні програми інших навчальних закладів суд не бере до розгляду на підставі ч. 4 ст. 73 КАС як такі, що не стосуються предмета доказування у справі.

Надані позивачами копії заяви вчителя географії ОСОБА_31 від 09 лютого 2020 року та вчителя початкових класів ОСОБА_32 від 09 лютого 2020 року суд не бере до уваги на підставі ч. 1 ст. 74 КАС, як такі, що не відають вимогам до письмових доказів, визначеним ч. 2 ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з листом Іллінівської сільської ради від 29 грудня 2020 року № вих.437/01-25 національні меншини, національні культурні товариства, національні громадські об`єднання та групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільноти між собою відповідно до ст. 3 Закону України Про національні меншини в Україні на території Іллінівської сільської ради офіційно не зареєстровані.

Надані відповідачем копії формулярів читача дитячої бібліотеки суд не бере до уваги на підставі ч. 1 ст. 74 КАС, як такі, що не відають вимогам до письмових доказів, визначеним ч. 2 ст. 94 цього Кодексу.

Надані відповідачем копії заяв батьків учнів 03 класу ОСОБА_18 від 28 серпня 2018 року, ОСОБА_5 від 28 серпня 2018 року, ОСОБА_33 від 22 серпня 2018 року, ОСОБА_3 від 28 серпня 2018 року, ОСОБА_16 від 28 серпня 2018 року про надання згоди на те, щоб замість предмета Російська мова у 3 класі викладався курс Християнська етика в Українській культурі суд не бере до уваги на підставі ч. 1 ст. 74 КАС, як такі, що не відають вимогам до письмових доказів, визначеним ч. 2 ст. 94 цього Кодексу.

Разом з цим суд зазначає, що в судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 пояснили, що в 2018 році заяви про надання згоди на вивчення курсу Християнська етика в українській культурі замість предмета Російська мова надали усі батьки учнів 3 класу, включаючи позивачів, крім позивача ОСОБА_1

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до адміністрації Школи з заявою, в якій заперечувала проти того, щоб замість предмета російська мова у 3 класі викладався курс Християнська етика в українській культурі ; давала згоду на викладення разом з іншими предметами курсу Християнська етика в українській культурі ; та вважала, що Російська мова має викладатися як і раніше.

Суд також встановив, що в провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа № 233/4969/20 (провадження № 2/233/57/2021) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, треті особи - Відділ освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Служба у справах дітей Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, про захист прав малолітніх дітей та визнання дій протиправними, необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству, зобов`язання вчинити певні дії.

30 березня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення у справі № 233/4969/20, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю (станом на 12 квітня 2021 року це судове рішення не набрало законної сили).

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основними законодавчими актами, які регулюють правовідносини, пов`язані із здобуттям особою загальної середньої освіти, є закони України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII Про освіту та від 16 січня 2020 року № 463-ІХ Про повну загальну середню освіту .

Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII Про освіту (далі - Закон № 2145) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

За визначенням, наведеним у п. п. 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2145:

автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом;

академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2145 законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2145 підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 2145 суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Ст. 23 Закону № 2145 передбачає гарантію автономії закладу освіти.

За приписами ч. ч. 1-2 ст. 23 Закону № 2145:

- держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти;

- обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначає Закон України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ Про повну загальну середню освіту (далі - Закон № 463), який набрав чинності 18 березня 2020 року.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 463:

4) заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;

6) засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника;

8) навчальна програма - документ, що визначає послідовність досягнення результатів навчання учнів з навчального предмета (інтегрованого курсу), опис його змісту та видів навчальної діяльності учнів із зазначенням орієнтовної кількості годин, необхідних на їх провадження, та затверджується педагогічною радою закладу освіти;

9) освітня програма закладу освіти - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, спланованих та організованих закладом освіти для досягнення учнями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання, який розробляється і затверджується відповідно до цього Закону;

16) типова освітня програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, які забезпечують досягнення учнями результатів навчання, визначених державним стандартом (стандартом спеціалізованої освіти) для відповідного рівня повної загальної середньої освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти).

Законодавство України про загальну середню освіту та його основні завдання визначено ст. 2 Закону № 463, відповідно до якої законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України Про освіту , цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 463 до основних завдань законодавства України про загальну середню освіту серед іншого належить визначення органів управління у сфері загальної середньої освіти та їх повноважень;

Організацію освітнього процесу регламентує ст. 10 Закону № 463.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 463 освітній процес у закладах освіти організовується відповідно до Закону України Про освіту , цього Закону, інших актів законодавства, освітньої програми (освітніх програм) закладу освіти та спрямовується на виявлення та розвиток здібностей та обдарувань особистості, її індивідуальних здібностей, досягнення результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами.

Питання, пов`язані з розробкою та використанням освітніх програм в освітній діяльності регулює ст. 11 Закону № 463.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 463 заклад освіти розробляє та використовує в освітній діяльності одну освітню програму на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти або наскрізну освітню програму, розроблену для декількох рівнів освіти.

Освітні програми можуть бути розроблені на основі відповідної типової освітньої програми або освітніх програм, розроблених суб`єктами освітньої діяльності, науковими установами, фізичними чи юридичними особами і затверджених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти відповідно до вимог цього Закону.

Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової освітньої програми або іншої освітньої програми, приймається педагогічною радою закладу освіти.

Освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 463 освітні програми, розроблені на основі типових освітніх програм, мають:

відповідати структурі типової освітньої програми та визначеним нею вимогам до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою закладу освіти;

визначати (в обсязі не меншому ніж встановлено відповідною типовою освітньою програмою) загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;

містити навчальний план, що ґрунтується на одному з варіантів типових навчальних планів відповідної типової освітньої програми і може передбачати перерозподіл годин (у визначеному типовим навчальним планом обсязі) між обов`язковими для вивчення навчальними предметами (крім державної мови) певної освітньої галузі, які можуть вивчатися окремо та/або інтегровано з іншими навчальними предметами;

містити перелік модельних навчальних програм, що використовуються закладом освіти в освітньому процесі, та/або навчальних програм, затверджених педагогічною радою, що мають містити опис результатів навчання учнів з навчальних предметів (інтегрованих курсів) в обсязі не меншому ніж встановлено відповідними модельними навчальними програмами;

опис форм організації освітнього процесу та інструментарію оцінювання.

Освітня програма закладу освіти може містити інші складники, що враховують специфіку та особливості освітньої діяльності закладу освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 463 юридична особа має статус закладу загальної середньої освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, що здійснюється на одному чи декількох рівнях повної загальної середньої освіти.

Заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.

Ч. 2 ст. 31 Закону № 463 передбачено, що залежно від засновника заклад освіти може бети зокрема комунальним, тобто заснованим розпорядчим актом сільської, селищної, міської, районної, обласної ради.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону № 463 заклади загальної середньої освіти незалежно від форми власності мають рівні права і обов`язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.

Права і обов`язки закладів загальної середньої освіти реалізуються через їх органи управління відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 463 установчими документами закладу загальної середньої освіти є рішення засновника (засновників) про його утворення та статут, а також у випадках, визначених цим Законом, засновницький договір, укладений між засновниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 463 статут закладу загальної середньої освіти затверджується засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом та має містити інформацію про:

повне та скорочене найменування;

статус, форму власності, організаційно-правову форму та тип закладу;

місцезнаходження;

структурні підрозділи закладу;

систему управління закладом, права та обов`язки органів управління, порядок прийняття ними рішень;

мету, завдання, принципи діяльності;

джерела надходження і порядок використання коштів і майна;

інші положення, що визначають функції закладу загальної середньої освіти відповідно до законодавства.

Статут може містити інші положення з питань, передбачених цим Законом та/або з питань, що не врегульовані законодавством, у тому числі щодо особливостей утворення і діяльності закладу загальної середньої освіти.

Положення статуту не повинні суперечити законодавству.

Правовий статус керівника закладу загальної середньої освіти визначає ст. 38 Закону № 463.

Абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону № 463 передбачено, що повноваження керівника закладу загальної середньої освіти визначаються законодавством та установчими документами закладу освіти.

Як свідчить зміст ч. 4 ст. 38 Закону № 463, до обов`язків керівника закладу загальної середньої освіти належить:

організація освітнього процесу;

затвердження освітньої (освітніх) програми (програм) закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону;

створення умов для реалізації прав та обов`язків усіх учасників освітнього процесу, в тому числі реалізації академічних свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану;

забезпечення розроблення, затвердження, виконання та моніторинг виконання індивідуальної програми розвитку учня;

контроль виконання педагогічними працівниками та учнями (учнем) освітньої програми, індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану;

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону № 463 керівник закладу загальної середньої освіти несе відповідальність за виконання обов`язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором.

Проаналізувавши норми законів № 2145 та № 463 в контексті спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків:

- держава гарантує закладам освіти автономію;

- автономія являє собою право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування;

- право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень в тому числі щодо академічних (освітніх) питань діяльності, яка проводиться в порядку та межах, визначених законом;

- гарантована державою автономія поширюється на всі заклади освіти, в тому числі комунальні;

- обсяг автономії закладу освіти визначається законами № 2145 і № 463 та установчими документами закладу;

- одним із проявів автономії навчального закладу у вирішенні академічних питань його діяльності є те, що рішення про використання закладом освіти освітньої програми приймається педагогічною радою закладу освіти; освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником (ст. 11 Закону № 463).

Таким чином, прийняття рішення про використання освітньої програми на 2020-2021 навчальний рік, включаючи її інваріантну та варіативну складові належало до виключної компетенції педагогічної ради Школи, а затвердження освітньої програми - до компетенції директора Школи.

Суд відхиляє аргументи позивачів, які ґрунтується на тому, що відповідно до Статуту Школи робочий навчальний план погоджується педагогічною радою і затверджується Відділом освіти, з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до п. 3.2 Статуту Школи основним документом, що регулює освітній процес, є робочий навчальний план, що складається на основі типових навчальних планів, розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України, із конкретизацією варіативної частини і визначенням профілю освіти.

Робочий навчальний план закладу загальної середньої освіти погоджується педагогічною радою, радою закладу загальної середньої освіти і затверджується відділом освіти Іллінівської сільської ради.

Ці норми Статуту кореспондуються з п. 3.16 та п. 4.1 Положення про Відділ освіти, відповідно до якого начальник відділу освіти затверджує навчальні плани загальноосвітніх шкіл.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зауважити, що Статут Школи був прийнятий загальними зборами трудового колективу Школи 02 січня 2018 року, погоджений Відділом освіти 05 січня 2018 року і затверджений рішенням Іллінівської сільської ради 22 січня 2018 року.

Положення про відділ освіти Іллінівської сільської ради затверджене рішенням Іллінівської сільської ради від 14 липня 2017 року № 1/10-14 та діє в редакції рішення від 28 вересня 2018 року № 1/29-4.

Суд констатує, що норми п. 3.2 Статуту та п. 3.16 і п. 4.1 Положення про Відділ освіти прямо суперечать ч. 1 ст. 11 та ч. 4 ст. 38 Закону № 463.

Статут і Положення, затверджені рішеннями Іллінівської сільської ради, є підзаконними актами, а тому, діючи у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС, до спірних правовідносин суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, а саме Закон № 463.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи 1 пояснили, що на час виникнення спірних правовідносин не встигли привести Статут і Положення у відповідність до Закону № 463 внаслідок змін в адміністративно-територіальному устрої, формування об`єднаної територіальної громади, проведення місцевих виборів, формування нового складу сільської ради тощо.

З цього приводу суд зауважує, що невиконання Іллінівською сільською радою свого обов`язку по приведенню власних рішень у відповідність до Законів України внаслідок змін в законодавстві не може слугувати підставою для застосування підзаконних актів в частині, що прямо суперечить Закону.

Спірні правовідносини між позивачами і відповідачем виникли у зв`язку з тим, що, на переконання позивачів, до компетенції (повноважень) Відділу освіти належить затвердження навчальних планів закладів загальної середньої освіти.

Таким чином, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, визначальним є з`ясування обсягу повноважень Відділу освіти в процесі впровадження, розробки, затвердження та реалізації навчального плану закладу загальної середньої освіти.

Виходячи з цих міркувань, суд вважає за необхідне дослідити обсяг повноважень Відділу освіти:

1. як уповноваженого органу засновника комунального закладу загальної середньої освіти;

2. як виконавчого органу місцевого самоврядування.

За наслідками дослідження питання про обсяг повноважень відповідача як уповноваженого органу комунального закладу загальної середньої освіти, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 2145 управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, крім інших суб`єктів здійснює засновник (засновники).

Права і обов`язки засновника закладу освіти регламентує ст. 25 Закону № 2145.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 2145 права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

При цьому ч. 3 ст. 25 Закону № 2145 установлено, що засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Систему управління закладом загальної середньої освіти визначає ст. 36 Закону № 463.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 463 управління закладом загальної середньої освіти наряду з іншими суб`єктами здійснює і засновник або уповноважений ним орган.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 463 права та обов`язки засновника (засновників) закладу загальної середньої освіти визначаються цим Законом, Законом України Про освіту та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 463 засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа):

затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом;

затверджує положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та склад конкурсної комісії;

приймає рішення про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти;

затверджує за поданням закладу загальної середньої освіти стратегію розвитку такого закладу;

фінансує виконання стратегії розвитку закладу загальної середньої освіти (крім приватних та корпоративних закладів загальної середньої освіти), у тому числі здійснення інноваційної діяльності закладом освіти;

утворює та ліквідує структурні підрозділи у заснованих ним закладах загальної середньої освіти;

здійснює контроль за використанням закладом загальної середньої освіти публічних коштів;

здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров`я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості та іншими ознаками;

затверджує кошторис закладу загальної середньої освіти, у тому числі обсяг коштів, що передбачається на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, та контролює його виконання;

реалізує інші права, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Таким чином, розробка, обрання, погодження, затвердження освітньої програми та робочого плану Школи не належить до повноважень Іллінівської сільської ради як засновника цього комунального закладу загальної середньої освіти або Відділу освіти як уповноваженого органу засновника.

Натомість ч. 3 ст. 25 Закону № 463 містить пряму заборону на втручання засновника або уповноважений ним органу в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

За наслідками дослідження питання про обсяг повноважень відповідача як виконавчого орану місцевого самоврядування, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону № 463 до органів управління у сфері загальної середньої освіти належать і органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону № 463 Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради здійснюють повноваження у сфері загальної середньої освіти, що визначені цим Законом та Законом України Про освіту , а також інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законів України Про місцеві державні адміністрації , Про місцеве самоврядування в Україні та інших законодавчих актів.

Повноваження органів місцевого самоврядування по управлінню та контролю у сфері освіти визначає ст. 66 Закону № 2145.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 цього Закону сільські, селищні ради:

- відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти;

- засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів;

- оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;

- здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Повноваження у сфері освіти виконавчих органів місцевих рад визначає ст. 32 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно зі ст. 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів;

3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов`язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням;

4) забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів;

5) вирішення питань про надання професійним творчим працівникам, молодіжним та дитячим громадським об`єднанням на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, молодіжні центри, молодіжні простори, необхідних для творчої діяльності або реалізації завдань молодіжної політики;

6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;

б) делеговані повноваження:

1) забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою;

2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти, розвитку і вдосконалення мережі освітніх закладів усіх форм власності, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів;

4) організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку;

5) надання допомоги випускникам загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності у працевлаштуванні;

6) забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям , які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти;

7) організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;

8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу, закладах професійної (професійно-технічної) освіти та утримання учнів спеціальних закладів освіти, про надання пільг на утримання дітей у пансіонах закладів освіти, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня);

9) вирішення питань про надання неповнолітнім, учням, студентам, пенсіонерам та особам з інвалідністю права на безкоштовне і пільгове користування об`єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах.

Таким чином, розробка, обрання, погодження, затвердження освітньої програми та навчального плану Школи не належить ні до власних самоврядних (повноважень), ні до делегованих повноважень Відділу освіти як виконавчого органу місцевого самоврядування.

Застосувавши до спірних правовідносин наведені вище правові норми, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про визнання протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству та порушують права малолітніх осіб, дій Відділу освіти у частині ненадання та заборони до вивчення учасниками освітнього процесу предмета з дисципліни Російська мова з вивченням такого предмета дві години на тиждень, що віднесений до інваріантної частини освітнього процесу, тобто є одним серед інших предметів, що є основним предметом вивчення, та який оцінюється, а найголовніше - пропонований до вивчення наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 у робочому навчальному плані відповідно до Таблиці 12, та про визнання протиправною бездіяльності Відділу освіти не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Відповідач довів належними та допустимими доказами, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Законами №№ 2145, 463 та 280/97-ВР, прав і охоронюваних законом інтересів позивачів та/або їх дітей не порушував, а а діяльність відповідача відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Доводи позивачів про те, що Відділ освіти не надав до вивчення або, тим більше, заборонив учням 5 класу вивчати предмет Російська мова по дві години на тиждень відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, суд відхиляє, оскільки:

- вирішення цих питань перебуває поза межами повноважень (компетенції) Відділу освіти;

- під час судового розгляду ці доводи позивачів не знайшли підтвердження - Відділ освіти не вирішував питання, за якою освітньою програмою навчатимуться учні 5 класу Школи; не визначав її інваріантної або варіативної складової; не затверджував навчальні плани.

Вимога позивачів про зобов`язання Відділу освіти виконати чинне законодавство про освіту шляхом надання до вивчення учасниками освітнього процесу робочого навчального плану відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, не підлягає задоволенню, оскільки:

- покладання на відповідача такого обов`язку прямо суперечитиме положенням Законів №№ 2145, 463 та 280/97-ВР;

- ця вимога має похідний характер від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, у задоволенні яких суд вирішив відмовити.

Вимога позивачів про встановлення наявності компетенції (повноважень) Відділу освіти у вирішенні питання про надання до вивчення учасниками освітнього процесу робочого навчального плану відповідно до Таблиці 12 до Типової освітньої програми, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405, на підставі Статуту третьої особи 1, яким затверджено передачу на баланс відповідачу закладу загальної середньої освіти, також задоволенню не підлягає, оскільки:

- в силу положень ч. 1 ст. 11 Закону № 463 вирішення цих питань віднесено до компетенції педагогічної ради та керівника закладу освіти;

- п. 3.2 Статуту Школи суперечить нормам ч. 1 ст. 11 Закону № 463.

Вимоги позивачів про зобов`язання Відділу освіти в подальшому утримуватися від дій, які є протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, в частині порушення прав учасників освітнього процесу, також задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягає право, свобода або інтерес особи, яке зазнало порушення, обмеження чи звуження внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В даному ж випадку позивачі просять застосувати судовий захист на майбутнє. При цьому обраний позивачами спосіб захисту стосується значно ширшого кола осіб, ніж позивачі у справі (йдеться про інших учасників освітнього процесу, до яких також належать інші учні, їх батьки, педагогічний колектив).

Обов`язковою передумовою для відшкодування моральної шкоди суб`єктом владних повноважень є прийняття ним протиправних рішень, вчинення протиправних дій або допущення протиправної бездіяльності, тобто вимога позивачів про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Відділу освіти, а тому також не підлягає задоволенню.

Суд відхиляє аргументи позивачів, які стосуються захисту прав національних меншин, та не приймає їх посилання на норми міжнародно-правових актів та законодавства України, яке визначає правовий статус національних меншин, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 25 червня 1992 року № 2494-ХІІ Про національні меншини в Україні (далі - Закон № 2494) до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності дитини чи її батьків. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст. 11 Закону № 2494. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі ст. 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Ст. 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стару повністю відповідає ст. 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також ст. 11 Закон № 2494. Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення.

В судовому засіданні позивачі не змогли назвати національність, відмінну від українців, до якої вони виявляють почуття приналежності. Зазначили, що себе і своїх дітей вони вважають українцями.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин про реалізацію та захист прав представників національної меншини взагалі не йдеться.

Суд відхиляє аргументи позивачів, які стосуються того, що в Донецькій області російська мова має статус регіональної, виходячи з таких міркувань.

В ч. 1 ст. 1 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI Про засади державної мовної політики (далі - Закон № 5029) було наведено таке визначення терміну регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону № 5029, територія, на якій поширена регіональна мова, - територія однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць України (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села), де регіональна мова є засобом комунікації певної кількості осіб, що виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цьому Законі.

Ч. 2 ст. 7 Закону № 5029 було передбачено, що у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, […].

Ч. 3 ст. 7 Закону № 5029 передбачала, що до кожної мови, визначеної у ч. 2 цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, […].

Ч. 6 ст. 7 Закону № 5029 було установлено, що регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам ч. 3 цієї статті, використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом.

А ч. 7 ст. 7 Закону № 5029 було передбачено, що у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам ч. 3 цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов`язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян - суб`єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.

16 серпня 2012 року Донецька обласна рада прийняла рішення № 6/14-346 Про реалізацію вимог Закону України Про засади державної мовної політики в Донецькій області .

Цим рішенням Донецька обласна рада інформувала жителів Донецької області про те, що відповідно до ст. 7 Закону України Про засади державної мовної політики , на підставі даних Всеукраїнського перепису населення 2001 року про мовний склад населення російська мова в Донецькій області є регіональною мовою та на неї розповсюджуються передбачені Законом заходи по її розвитку, використанню та захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 у справі № 1-1/2018 Закон № 5029 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Закон № 5029 втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 0540/9047/18-а, яке набрало законної сили 27 листопада 2018 року, рішення Донецької обласної ради від 16 серпня 2012 року № 6/14-346 Про реалізацію Закону України Про засади державної мовної політики у Донецькій області визнано протиправними та нечинним з 28 лютого 2018 року.

Отже, доводи позивачів про те, що російська мова в Донецькій області має статус регіональної, не мають правових підстав.

В ході судового розгляду представники Відділу освіти та Школи переконливо обґрунтували, що застосування в освітній діяльності Таблиці 1 до Типового навчального плану узгоджується з чинним законодавством, відповідає інтересам учнів та не порушує права та/або інтереси учасників освітнього процесу, включаючи позивачів та їх дітей.

Доводи позивачів про те, що предмет Російська мова включений до переліків обов`язкових дисциплін під час державної підсумкової атестації в 9 і 11 класах та зовнішнього незалежного оцінювання, спростовуються відповідними переліками, які такого обов`язкового предмета не місять.

Щодо можливості використання в освітній діяльності Школи Таблиці 12 до Типового навчального плану суд вважає за необхідне зазначити таке.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2018 року № 405 Про затвердження типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня затверджена типова освітня програма закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня, яка введена в дію з 2018-2019 навчального року.

Типова освітня програма закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня (базова середня освіта) розроблена на виконання Закону України Про освіту та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392 Про затвердження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти .

Типова освітня програма базової середньої освіти (далі - Типова освітня програма) окреслює рекомендовані підходи до планування й організації закладом освіти єдиного комплексу освітніх компонентів для досягнення учнями обов`язкових результатів навчання, визначених Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти (далі - Державний стандарт).

Типова освітня програма визначає:

- загальний обсяг навчального навантаження, орієнтовну тривалість і можливі взаємозв`язки окремих предметів, факультативів, курсів за вибором тощо, зокрема їх інтеграції, а також логічної послідовності їх вивчення які натепер подані в рамках навчальних планів (таблиці 1-17);

- очікувані результати навчання учнів подані в рамках навчальних програм, перелік яких наведено в таблиці 18; пропонований зміст навчальних програм, які мають гриф Затверджено Міністерством освіти і науки України і розміщені на офіційному веб-сайті МОН);

- рекомендовані форми організації освітнього процесу та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;

- вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за цією Типовою освітньою програмою.

Навчальний план дає цілісне уявлення про зміст і структуру другого рівня освіти, встановлює погодинне співвідношення між окремими предметами за роками навчання, визначає гранично допустиме тижневе навантаження учнів. Навчальні плани основної школи передбачають реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану Державного стандарту через окремі предмети. Вони охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову.

Документ містить варіанти навчального плану для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання і з навчанням мовою відповідного корінного народу чи мовою національної меншини.

Заклади загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або мовою національної меншини самостійно здійснюють розподіл навчального навантаження між мовою відповідного корінного народу або мовою національної меншини та іноземною мовою, відображаючи це в навчальному плані закладу освіти. За рішенням педагогічної ради, зокрема коли мова національної меншини є офіційною мовою ЄС, ця мова може вивчатися також як іноземна. Українська мова як державна в таких школах вивчається за освітніми програмами, які враховують мовну підготовку учнів початкової школи та спорідненість між рідною і державною мовами.

Варіативна складова навчального плану закладу освіти визначається закладами загальної середньої освіти самостійно, враховуючи особливості організації освітнього процесу та індивідуальних освітніх потреб учнів, особливості регіону, рівень навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу і відображається в навчальних планах закладів освіти.

Варіативна складова навчальних планів використовується на:

- підсилення предметів інваріантної складової. У такому разі розподіл годин на вивчення тієї чи іншої теми навчальної програми здійснюється вчителем самостійно. Розподіл годин фіксується у календарному плані, який погоджується директором закладу освіти чи його заступником. Вчитель зазначає проведені уроки у частині класного журналу, відведеного для предмета, на підсилення якого використано зазначені години;

- запровадження факультативів, курсів за вибором, що розширюють обрану закладом освіти спеціалізацію, чи світоглядного спрямування (етика, історія релігій та культур, риторика, логіка, рідний край, хореографія, креслення, основи споживчих знань, світ професій тощо);

- індивідуальні заняття та консультації.

Варіативність змісту базової середньої освіти реалізується також через запровадження в навчальних програмах резервного часу, що створює простір для задоволення освітніх потреб учнів, вирівнювання їх досягнень, розвитку наскрізних умінь тощо.

Заклади загальної середньої освіти з навчанням мовами відповідних корінних народів та мовами національних меншин для реалізації мовно-літературної освітньої галузі додатково можуть використовувати години варіативного складника.

Повноцінність базової середньої освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної складових, які в обов`язковому порядку фінансуються з бюджету.

Відповідно до основних типів закладів загальної середньої освіти та особливостей навчально-виховного процесу передбачено окремі варіанти навчальних планів.

З метою виконання вимог Державного стандарту навчальні плани закладів освіти повинні містити усі предмети інваріантної складової, передбачені обраним варіантом навчальних планів цієї Типової освітньої програми.

У класах з поглибленим вивченням окремих предметів мовою навчання може бути мова корінного народу, національної меншини, чи така мова може вивчатися як окремий предмет. У такому випадку, при розробленні робочих навчальних планів потрібно використовувати два варіанти навчальних планів.

У класах з поглибленим вивченням окремих предметів дозволяється навчальне навантаження учнів збільшувати до норм, що не перевищують санітарно-гігієнічних.

Відповідно до мети та загальних цілей, окреслених у Державному стандарті, визначено завдання, які має реалізувати вчитель/вчителька у рамках кожної освітньої галузі. Результати навчання повинні робити внесок у формування ключових компетентностей учнів.

Зокрема, для компетентності Спілкування державною (і рідною - у разі відмінності) мовами передбачені такі компоненти:

- уміння: ставити запитання і розпізнавати проблему; міркувати, робити висновки на основі інформації, поданої в різних формах (у текстовій формі, таблицях, діаграмах, на графіках); розуміти, пояснювати і перетворювати тексти задач (усно і письмово), грамотно висловлюватися рідною мовою; доречно та коректно вживати в мовленні термінологію з окремих предметів, чітко, лаконічно та зрозуміло формулювати думку, аргументувати, доводити правильність тверджень; уникнення невнормованих іншомовних запозичень у спілкуванні на тематику окремого предмета; поповнювати свій словниковий запас.

- ставлення: розуміння важливості чітких та лаконічних формулювань.

- навчальні ресурси: означення понять, формулювання властивостей, доведення правил, теорем

Для компетентності Спілкування іноземними мовами передбачені такі компоненти:

- уміння: здійснювати спілкування в межах сфер, тем і ситуацій, визначених чинною навчальною програмою; розуміти на слух зміст автентичних текстів; читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту; здійснювати спілкування у письмовій формі відповідно до поставлених завдань; використовувати у разі потреби невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів; ефективно взаємодіяти з іншими усно, письмово та за допомогою засобів електронного спілкування.

- ставлення: критично оцінювати інформацію та використовувати її для різних потреб; висловлювати свої думки, почуття та ставлення; адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови та інших навчальних предметів, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння іноземною мовою; обирати й застосовувати доцільні комунікативні стратегії відповідно до різних потреб; ефективно користуватися навчальними стратегіями для самостійного вивчення іноземних мов.

- навчальні ресурси: підручники, словники, довідкова література, мультимедійні засоби, адаптовані іншомовні тексти.

Загальні положення типової освітньої програми закладів загальної середньої совіти ІІ ступеня серед іншого передбачають, що

- освітня програма закладу базової середньої освіти має передбачати досягнення учнями результатів навчання (компетентностей), визначених Державним стандартом;

- освітня програма закладу базової середньої освіти, сформована на основі Типової освітньої програми, не потребує окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти. Її схвалює педагогічна рада закладу освіти та затверджує його директор. Окрім освітніх компонентів для вільного вибору учнями, які є обов`язковими, за рішенням закладу вона може містити інші компоненти, зокрема корекційно-розвитковий складник для осіб з особливими освітніми потребами;

- освітня програма закладу освіти та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою, оприлюднюються на веб-сайті закладу освіти (у разі його відсутності - на веб-сайті його засновника);

- на основі освітньої програми закладу освіти, цей заклад складає та затверджує навчальний план закладу освіти, що конкретизує організацію освітнього процесу.

Таблиця 12 до Типової освітньої програми містить Навчальний план закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання і вивченням мови корінного народу, національної меншини.

При цьому згідно з приміткою **** під мовою корінного народу (національної меншини) маються на увазі болгарська, вірменська, гагаузька, іврит, корейська, кримськотатарська, молдовська, німецька, новогрецька, польська, російська, румунська, словацька, угорська (за необхідності - і інші мови).

Навчальний план, наведений в Таблиці 12, в освітній галузі Мови і літератури передбачає вивчення предмета:

Українська мова - для 5-6 класів - 3,5 години на тиждень, для 7 класу - 2,5 години, для 8-9 класів - 2 години;

Іноземна мова - для 5 класу - 3 години на тиждень, для 6-9 класів - 2 години;

Мова корінного народу, національної меншини - для 5-9 класів - 2 години на тиждень.

Отже, у Школи не було підстав для запровадження Таблиці 12 у зв`язку з відсутністю серед учнів представників корінних народів або національних меншин. Самі ж позивачі ідентифікували себе та своїх дітей як українців за національністю.

Доводи позивачів про те, що Відділ освіти своїми діями чи бездіяльність порушив їх конституційні права або конституційні права їх дітей, включаючи право на освіту, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, в позові слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Докази здійснення учасниками справи судових витрат суду не надані.

Таким чином, відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відділу освіти Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - Катеринівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Служби у справах дітей Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання протиправними дій та бездіяльності, встановлення наявності компетенції, про зобов`язання вчинити певні дії та утриматися від певних дій, а також про відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 21 квітня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко