Рішення

від 15.09.2021 по справі 582/752/20

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/6/21

Справа № 582/752/20

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2021 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Жмурченка В. Д. за участю секретаря Коваль В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова , про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсною додаткову угоду від 02.01.2015 до договору оренди землі від 01.11.2010, сторонами якої визначені ОСОБА_1 та СТОВ Дружба-Нова та скасувати її державну реєстрацію.

На обґрунтування позову посилається на те, що він є власником земельних ділянок кадастровий номер 5923555600:04:001:0123, кадастровий номер 5923555600:04:001:0618, та кадастровий номер 5923555600:04:001:0413, які 01.11.2010 ним були передані в оренду СТОВ Дружба-Нова . У 2020 році ОСОБА_1 стало відомо про наявність додаткової угоди від 02.01.2015 до договору оренди землі, яку він не підписував та не мав наміру в подальшому надавати в оренду свої земельні ділянки відповідачу. Вважаючи порушеними свої законні права та інтереси як орендодавця та власника землі, позивач і звернувся з цим позовом до суду.

У відзиві на позов представник відповідача СТОВ Дружба-Нова - адвокат Литвиненко Д. Г. заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що 02 січня 2015 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та СТОВ Дружба-Нова як орендарем була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 01.11.2010, якою вищевказаний договір було викладено у новій редакції. У відповідності з умовами додаткової угоди, відповідачу було передано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,9457 га, строком до 10.03.2028. Право оренди за даною додатковою угодою було зареєстроване 06.06.2016 приватним нотаріусом Реус Р. В. Представник відповідача також зазначає, що строк дії договору оренди землі від 01.11.2010 закінчився 11.03.2018, однак після цього позивач продовжував отримувати орендну плату (03.04.2018 за 2018 рік - 8663, 95 грн., 19.12.2019 за 2019 рік - 7797,55 грн.), що свідчить про дійсні наміри та волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди. Крім того, на думку представника відповідача, враховуючи дату укладення оспорюваної угоди та наявність у позивача її примірника, позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду. На підставі викладеного, представник відповідача Литвиненко Д. Г. у позові просила відмовити і застосувати строк позовної давності. У зв`язку з вищевикладеним просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Литвиненко Д. Г. у судове засідання не прибула, надала клопотання про проведення судового засідання без її участі, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує.

Справу розглянуто у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 2,9457 га, які розташовані на території Тернівської селищної ради, на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії Р2 № 648611 та серії Р3 № 713384 (а. с. 16-17).

01.11.2010 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ Дружба-Нова , як орендарем, було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 , як власник земельних ділянок, передав, а СТОВ Дружба-Нова прийняло у строкове платне користування земельні ділянки кадастровий номер 5923555600:04:001:0123, кадастровий номер 5923555600:04:001:0618, та кадастровий номер 5923555600:04:001:0413, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,9457 га, що розташовані на території Тернівської селищної ради.

Додатковою угодою від 02.01.2015, сторонами якої зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Дружба-Нова , умови договору оренди землі від 01.11.2010 були викладені в новій редакції. Зокрема, у п.п. 3.1 передбачено, що договір оренди землі діє до 10.03.2028, починаючи із дня набрання чинності цим договором з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою (а. с. 7).

Додаткову угоду від 02.01.2015 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи № 14917677, № 14917939, та № 14918290 від 06.06.2016), що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдтного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 18-23).

Висновками судової почеркознавчої експертизи № 19/119/6/7/1-68е від 12.01.2021 та № 1113/1114 від 14.07.2021 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі орендодавець у додатковій угоді від 02.01.2015 до договору оренди землі від 01.11.2010, сторонами якої визначені ОСОБА_1 та СТОВ Дружба-Нова , виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого працівника СТОВ АФ Дружба-Нова з проханням повернути належні йому земельні ділянки, оскільки він не бажає надалі передавати свою землю в оренду відповідачу, однак йому було відмовлено та надано оригінал додаткової угоди від 02.01.2015 до договору оренди землі від 01.11.2010, акти приймання-передачі земельних ділянок, акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), встановивши, що спірна додаткова угода позивачем не підписувалась, вона не є укладеною, тобто такою, що не відбулася, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини, беручи до уваги, що правочин, який не вчинено не може бути визнаний недійсним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у частині щодо визнання додаткової угоди недійсною саме з цієї підстави.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи оспорювана додаткова угода не є укладеною, а дія договору оренди землі від 01.11.2010 припинилась у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому, відповідно до вимог ст. 34 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин) наявні підстави для повернення позивачу належних йому земельних ділянок.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суд вважає позов у цій частині обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (стаття 6 Закону України Про оренду землі ).

За умовами додаткової угоди визначено, що ця угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації.

Судом установлено, що додаткова угода зареєстрована 10 червня 2016 року приватним нотаріусом Реус Романом Володимировичем, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.06.2016 № 61173200, 61174379, 61176073 (а.с. 18-23).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині першій статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами додаткової угоди до договору оренди землі порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю, а саме земельними ділянками: кадастровий номер 5923555600:04:001:0123, кадастровий номер 5923555600:04:001:0618, та кадастровий номер 5923555600:04:001:0413, що розташовані на території Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди СТОВ Дружба-Нова на підставі неукладеної угоди до договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію).

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Представник відповідача у своєму відзиві у частині застосування строку позовної давності зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову. Враховуючи дату укладення оспорюваної угоди та наявність у позивача її примірника, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з указаним позовом.

На думку суду, твердження представника відповідача щодо обізнаності позивача про наявність додаткової угоди не є підтвердженими, а є лише припущенням, оскільки отримуючи орендну плату до 2018 року, позивач правомірно вважав, що отримує її за договором оренди від 01.11.2010. Бажаючи повернути свої земельні ділянки після закінчення дії договору оренди від 01.11.2010, у 2020 році позивач звернувся до відповідача і дізнався про наявність додаткової угоди. Також не заслуговує на увагу зазначення представником відповідача про самостійне звернення позивача до нотаріуса за реєстрацією та про його обізнаність у зв`язку з цим з наявністю додаткової угоди, оскільки з наявної в матеріалах справи довідки з Державного реєстру речових прав цього не слідує та доказами не підтверджено. Крім того, суд звертає увагу, що реєстрація додаткової угоди була проведена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області, у той час як місце проживання позивача зареєстроване у Роменському (Недригайлівському) районі, а юридична адреса відповідача визначена саме у Чернігівській області.

У зв`язку з викладеним вище клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба-Нова , про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме записи про інше речове право за № 14917677, № 14917939, № 14918290 від 06.06.2016, державного реєстратора Реуса Романа Володимировича.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 27.09.2021 (25.09.2021, 26.09.2021 - вихідні дні).

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : В. Д. Жмурченко