Постанова

від 28.09.2021 по справі 500/84/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №500/84/18

Апеляційне провадження № 22-ц/813/7241/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів :

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року, постановлене під головуванням судді Пащенко Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та відзиву на позов

У січні 2018 року Міністерство інфраструктури України звернулось до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ізмаїльського міського голови Абрамченка А.В., треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державне підприємство Адміністрація морських портів України (далі - ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ , виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск (далі - ОСББ Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт (далі - ДП ІМТП ), приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 (далі - ПП БМУ №20 ), про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно, в якому просили:

- скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10 серпня 1999 року, видане Ізмаїльською міською радою на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та розпорядження Ізмаїльського міського голови №580 р від 07 липня 1999 року;

- визнати за державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства інфраструктури України, право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка закріплена за ДП АМПУ на праві господарського відання.

Позов обґрунтовано тим, що ДП ІМТП , згідно акту приймання-передачі від 06 квітня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28 жовтня 1997 року між БМУ №20 АООТ Одесоблстрой таДП ІМТП отримало п`ять квартир, в тому числі й двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог Закону України Про морські порти України , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 №133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19 березня 2013 року №163 Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства Адміністрація морських портів України 13 червня 2013 року було утворене ДП АМПУ на базі майна реорганізованих підприємств галузі, в тому числі на базі майна ДП ІМТП , зокрема в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.

Розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13 червня 2013 ріку та затверджені Міністерством інфраструктури України.

Згідно наведених документів в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано і спірне майно - двокімнатна житлова квартира за АДРЕСА_1 .

При оформленні передачі вказаної квартири, його попередній користувач та балансоутримувач не передав ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії жодних правовстановлюючих, технічних, проектно-кошторисних документів щодо нього, тощо, що б дозволило зареєструвати права ДП АМПУ .

З метою вирішення ситуації, Ізмаїльська філія ДП АМПУ звернулась до ДП ІЗМ МТП з вимогою надати відповідні правовстановлюючі та/або будь які інші документи, що дозволяють визначити правовий статус цієї квартири. На що ДП ІЗМ МТП було надано копії документів щодо квартири, серед яких, втім, не було правовстановлюючих та технічних документів.

З метою вирішення питання щодо подальшого обліку квартир на балансі Ізмаїльської філії ДП АМПУ , на адресу Дунайської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері було направлено звернення з проханням вжити заходів відповідно до діючого законодавства України.

05 травня 2015 року слідчим відділенням ЛВ на станції Ізмаїл УМВС України на Одеській залізниці за результатами досудового розслідування кримінального правопорушення кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ДП ІЗМ МТП ознак злочину про що була винесена постанова про закриття кримінального провадження.

Із зазначеної постанови стало відомо, що спірна квартира в результаті приватизації згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 10 серпня 1999 року виданого на підставі розпорядження Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 27 листопада 2000 року за №1092 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

З моменту здійснення операції з придбання зазначеного об`єкту нерухомості та до 12 червня 2013 року включно воно обліковувалося на балансі державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт .

ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії з метою з`ясування обставин та підстав переходу права власності з державної до комунальної власності листами від 08 серпня 2017 року за вих. № 1272/11/10-17 та 01 вересня 2017 року за вих. 1401/1(1/10-17 зверталось до Ізмаїльської міської ради Одеської області з проханням надання підтверджуючих документів на підставі яких саме відбувся перехід права власності. Але зрозумілої відповіді та відповідних документів підтверджуючих факт передачі нерухомого майно у комунальну власність Ізмаїльською міською радою Одеської області надано не було, однак зазначено, що власниками квартири є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10 серпня 1999 року, виданого на підставі розпорядження Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 27 листопада 2000 року за №1092.

В зв`язку з чим перехід права власності об`єкта нерухомості з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність відповідачів шляхом приватизації відбувся з порушенням норм чинного законодавства України (т.1.а.с.1-6,а.с. 152-153)

У відзиві на позов адвокат Яжук Т.Є в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просила відмовити в його задоволенні. Зазначила, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та на підтвердження реєстрації права власності на нього, а тому відсутні підстави для задоволення позову (т.1а.с.180-183).

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01лютого 2021 року в позові Міністерства інфраструктури України відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, якими він обґрунтував свої вимоги (т.2 а.с.235-239).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі представник ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, крім доводів, які викладені в позові зазначив, що факт передачі державного житлового фонду, який перебував у повному господарському віданні ДП АМПУ та ДП ІЗМ МТП до комунальної власності документально не підтверджено, так само як і факт перебування спірної квартири у комунальній власності м.Ізмаїл; спірна квартира не передавалась до комунальної власності, у зв`язку із чим виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради не мав повноважень проведення її приватизації; перехід права власності об`єкта нерухомого майна з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність у відповідачів шляхом приватизації здійснений з порушенням норм законодавства (т.3 а.с.1-9).

Учасники судового процесу в судове засідання, призначене на 28 вересня 2021 року, не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та бажанням прийняти участь у її розгляді особисто не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, згідно акту приймання - передачі від 06 квітня 1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28 жовтня 1997 року між Будівельно-монтажним управлінням №20 АООТ Одесоблстрой та ДП ІМТП , останнє отримало п`ять квартир, з них двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.38).

Крім того, згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року, в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано, зокрема, трикімнатних квартир 4 штуки АДРЕСА_2 , двокімнатні квартири АДРЕСА_3 та трикімнатні квартири АДРЕСА_4 (т.1а.с.28-31).

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови №580р від 07 липня 1999 року Про передачу квартири у власність вирішено на підставі розпорядження №317р від 01 грудня 1992 року оформити документи на приватизацію квартири наймачу та спільно проживаючим з ним членам родини: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (т.1а.с.184).

10 серпня 1999 року видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на підставі розпорядження Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07 липня 1999 року за №580р ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на вищевказану квартиру. Зазначена квартира зареєстрована в бюро технічної інвентаризації за № 66в-99 (т.1а.с. 41).

Згідно відповіді ПП БМУ №20 від 02 червня 2018 року, договір купівлі-продажу квартир, укладеного 28 жовтня 1997 року між Будівельно-монтажним управлінням-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом відсутній. Також відсутній акт прийому - передачі квартир. Всі 72 квартири житлового будинку по по АДРЕСА_1 знаходяться на балансі ПП БМУ №20 (т.1а.с.163).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у позові Міністерству інфраструктури України про скасування свідоцтва про право власності та розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із недоведеності належними доказами позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Так, за ч.3 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ч.10 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для скасування розпорядження Ізмаїльського міського голови №580р від 07 липня 1999 року Про передачу квартири у власність , а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10 серпня 1999 року на квартиру АДРЕСА_1 , виданого комунальним підприємством Ізмаїльське МБТІ на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (т.1а.с.41,184).

Висновки суду про відсутність підстав для скасування розпорядження Ізмаїльського міського голови №580р від 07 липня 1999 року, а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10 серпня 1999 року, на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 відповідають вимогам закону.

При цьому встановлено, що розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13 червня 2013 року та,згідно наведених документів, серед іншого майна було передано і спірне майно. Проте, на той час вказана квартира вже перебувало у власність відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які стали її власниками 10 серпня 1999 року.

Відповідно до ч.1ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 № 56, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за № 31/1056 і який є частиною національного законодавства, затверджено Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (далі - Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна).

Згідно п.п.5 п.1.5. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться квартири багатоквартирних будинків.

Відповідно до п.п а,д,з п.2.2. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, реєстрація проводиться в такому порядку: заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); при реєстрації об`єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення (додаток №7), до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище або найменування власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію. При цьому, згідно п.п. а п.4.1. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку №12 місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна.

Аналогічні приписи містить Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. № 7/5, де в пунктах 1.4, 1.5 Положення зазначається, що реєстрація права власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, у зв`язку із виникненням, існуванням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

В ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 р. № 1952-ІV вказується, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є визнанням і підтвердженням факту переходу, виникнення прав на нерухоме майно.

При цьому ст.9 цього Закону закріплені повноваження Державного реєстратора, де зокрема, вказується, що Державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а ст. 18 Закону передбачає, що свідоцтво про право власності підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

З 01 січня 2004 року введено в дію ЦК України, в ч. 2 ст. 331 якого вказується на те, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому в обґрунтування позовних вимог Міністерством інфраструктури не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та підтвердження реєстрації права власності на нього, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилання позивача на те, що Міністерство інфраструктури України є власником вищевказаної спірної квартири.

Таким чином, спірним свідоцтвом про право власності від 10 серпня 1999 року, розпорядженням Ізмаїльського міського голови відносно квартири АДРЕСА_1 , права позивача не були порушені, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутні підстави для задоволення позову, оскільки факт порушення прав позивача видачею свідоцтва про право власності 10 серпня 1999 року останнім не доведений.

В обґрунтування позову позивач також зазначав, що ДП Ізмаїльський морський торговельний порт , згідно акту приймання-передачі від 06 квітня 1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир, отримало п`ять квартир, в тому числі квартиру АДРЕСА_1

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що наданий позивачем акт-приймання передачі від 06 квітня 1998 року ніяким чином не підтверджує факт набуття ДП Ізмаїльський морський торговельний порт права власності на зазначену квартиру, а лише підтверджує факт приймання-передачі майна. Більш того, у зазначеному акті прийманні-передачі взагалі не зазначено адреси переданих квартир, тобто, вказаним актом не підтверджується факт передачі саме квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, позивачем не було надано судам першої та апеляційної інстанцій копії договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28 жовтня 1997 року між Будівельно-монтажним управлінням-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом.

Доводи позивача про те, що відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі майна, в господарське відання ДП АМПУ було передано квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними, оскільки в акті приймання передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року зазначено, що роком введення квартири АДРЕСА_1 в експлуатацію є 2001 рік, в той час як, в акті приймання-передачі квартир від 06 квітня 1998 року зазначається, що передається п`ять квартир, однак, до введення майна в експлуатацію воно є об`єктом незавершеного будівництва, тобто іншим об`єктом права власності.

Тобто, як вірно вказано у рішенні суду, існує невідповідність зазначеного майна у акті приймання-передачі від 06 квітня 1998 року та акту приймання передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року.

Таким чином, перебування майна на балансі попередника в особі ДП Ізмаїльський морський торговельний порт не є підтвердженням набуття ДП Адміністрація морських портів України права власності (права повного господарського відання) на це майно.

Зазначення квартири АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна не підтверджує права власності позивача на цю квартиру, оскільки згідно листа Фонду державного майна України від 26 березня 2019 року № 10-25-5917 підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління (т.1 а.с.218, т.2 а.с.8-11).

18 грудня 2017 року ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії було направлено листа до Фонду державного майна України про включення квартири АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (т.1, а.с.35-36).

Крім того, безпідставними є доводи позивача про визнання права власності на вищевказану квартиру з наступних підстав.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на повагу своєї власності, безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приймаючи до уваги, що в зв`язку з тим, що відповідачами отримано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10 серпня 1999 року, виданого на підставі розпорядження Ізмаїльського міського голови №580р від 07 липня 1999 року, у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість позбавити відповідачів права вільно володіти своїм майном, як отримано 10 серпня 1999 року та в якому вони мешкають до теперішнього часу.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі Кривіцька та Кривіцький проти України , яке набуло статусу остаточного 02 березня 2011 року, визнано, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі МакКенн проти Сполученого Королівства ).

Втручання держави є порушенням ст.8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України ).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві . Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності , зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення у справі Зехентнер проти Австрії ). Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення від 27 травня 2004 року у справі Коннорс проти Сполученого Королівства ).

Виходячи викладене, Міністерство інфраструктури України не надало доказів того, що здійснює втручання у конституційне право на житло відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які мешкають у спірній квартири та є її власниками з 10 серпня 1999 року, згідно із законом та у відповідності до нагальної суспільної необхідності, зокрема таке втручання не є співрозмірним із переслідуваною Міністерством інфраструктури України метою отримання спірного житла, яке на балансі було як об`єкт незавершеного будівництва.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника Міністерства інфраструктури України про те, що перехід права власності об`єкта нерухомого майна з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність у відповідачів здійснений з порушенням норм законодавства, тощо.

Враховуючи, що позивачу було відмовлено в позові з мотивів не доведення його права на вищевказану квартиру, суд першої інстанції вірно не вирішував питання про застосування строків позовної давності.

З огляду на викладене, позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Разом з тим, представник Міністерства інфраструктури України не надав жодного доказу на підтвердження доводів того, що апелянт утримував свою, як він вважає, власність, не надано належних доказів того, що спірна квартира знаходилась на балансі позивача, та є правовстановлюючі документи на вказану квартиру.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді: