Ухвала

від 11.11.2021 по справі 500/84/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11листопада 2021 року

м. Київ

справа № 500/84/18

провадження № 61- 17641ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А.,Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ізмаїльського міського голови Абрамченка Андрія Вячеславовича, треті особи: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , Державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління № 20 , про скасування свідоцтва про право власності та розпорядження Ізмаїльського міського голови, визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Міністерство інфраструктури України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ізмаїльського міського голови

Абрамченка А.В., треті особи: Державне підприємство Адміністрація морських портів України (далі - ДП Адміністрація морських портів України ), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , Державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління № 20 , про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно, в якому просило: скасувати свідоцтво про право власності від 10 серпня 1999 року № 360, видане Ізмаїльською міською радою на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та розпорядження Ізмаїльського міського голови від 07 липня 1999 року

№580 р; визнати за державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства інфраструктури України, право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка закріплена за

ДП Адміністрація морських портів України на праві господарського відання.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 28 вересня 2021 року, у задоволенні позову Міністерства інфраструктури України відмовлено.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду ДП Адміністрація морських портів України подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову Міністерства інфраструктури України.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимоги немайнового характеру про скасування свідоцтва про право власності та розпорядження Ізмаїльського міського голови та майнового - про визнання права власності на житлову квартиру, вартість якої, відповідно до наданої заявником довідки, становить 301 509 грн 57 коп.

Ціна позову у цій справі не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, ДП Адміністрація морських портів України подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ізмаїльського міського голови Абрамченка Андрія Вячеславовича, треті особи: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , Державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління № 20 , про скасування свідоцтва про право власності та розпорядження Ізмаїльського міського голови, визнання права власності на нерухоме майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров