Рішення

від 22.09.2021 по справі 607/9463/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2021 Справа №607/9463/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Безручко Т.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеним між ними 06 грудня 2020 року, згідно якого відповідач взяла у позику в ОСОБА_1 2 000,00 доларів США, що становило за офіційним курсом НБУ, на дату укладення договору, 56 600,00 грн. (за курсом 1 долар США - 28,30 гривень), які зобов`язувалася повернути в строк до 01 березня 2021 року. Однак, ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики не виконала, на прохання позивача про повернення позичених коштів не реагує. Просить стягнути з відповідача в його користь суму неповернутого боргу в розмірі 55 560,00 грн., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 269,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити. Заперечив щодо повернення боргу відповідачем у сумі 200 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги визнала частково, зазначила, що 31.03.2021 року передала позивачу 200 доларів США в рахунок погашення боргу. Всю суму боргу вчасно не повернула у зв`язку із тим, що понесла значні витрати на лікування чоловіка.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

Як вбачається із письмової розписки, оглянутої у судовому засіданні, 06 грудня 2020 року ОСОБА_2 , взяла у позику в ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) доларів США, які зобов`язується повернути в строк до 01.03.2021 року.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні по суті висновки містяться і у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 р. у справі № 6-1967цс15 від 08.06.2016 р. у справі № 6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц, які відповідно до ст.417 ЦПК України є обов`язковими для застосування іншими судами загальної юрисдикції таких норм права.

Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

У судовому засіданні, із наявних при матеріалах справи, письмових доказів встановлено, що на момент звернення позивача до суду та до ухвалення рішення судом, відповідач не виконала зобов`язання за договором позики, оскільки не повернула отримані від нього кошти в сумі 2000 доларів США, що еквівалентно, згідно офіційного курсу НБУ на день ухвалення рішення судом (1дол. США:26,7081 грн.) 53 416,20 грн. Таким чином вимоги позивача у цій частині підлягають до задоволення. При цьому, суд відкидає твердження відповідача про те, що вона повернула позивачу 200 доларів США у рахунок даного боргу, оскільки доказів щодо цього нею не надано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц вказала, що оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У ч.2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Таким чином, 3% річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 2000 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 02.03.2021 р.

Згідно наданого позивачем розрахунку, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, за період із 02.03.2021 року по 29.04.2021 року, складає 269,00 грн. Однак, згідно проведено розрахунку на момент ухвалення судового рішення три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, за період із 02.03.2021 року по 29.04.2021 року буде складати 259,07 грн., із розрахунку (1 долар США - 26,708 грн.)

Таким чином, судом встановлено, що мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача в користь позивача суми неповернутого боргу в розмірі 2 000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБ України на момент ухвалення рішення 53 416 (п`ятдесят три тисячі чотириста шістнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, а також 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 07 коп. - три проценти річних.

Судові витрати у вигляді судового збору, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 в користь позивача, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 908,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму неповернутого боргу в розмірі 2 000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБ України на момент ухвалення рішення 53 416 (п`ятдесят три тисячі чотириста шістнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, а також 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 07 коп. три проценти річних, 908 (дев`ятсот вісім) грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 27 вересня 2021 року.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан