Постанова

від 29.09.2021 по справі 330/1127/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.09.2021 Справа № 330/1127/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/1127/19 Головуючий у 1 інстанції Гусарова В.В.

Провадження № 22-ц/807/2573/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Маловічко С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП АЗОВ-ЛЮКС-ЦЕНТР, треті особи Підприємство з іноземними інвестиціями АМІК УКРАЇНИ , ТОВ АЛЬЯНС-СВ , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алешко Ірина Василівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПП Азов Люкс Центр , треті особи: ПП Амік Україна , ТОВ Альянс СВ , приватний нотаріус Алешко Ірина Василівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про забезпечення позову та зупинення провадження по справі.

Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим вона просить зупинити провадження по справі для визначення кола спадкоємців та залучення їх до участі у справі як правонаступників позивача ОСОБА_2 крім того, просила суд заборонити відчуження майна, що є предметом позову, а також зобов`язати відповідача утримуватись від передачі майна, що є предметом позову в іпотеку, заставу, оренду, користування вказаним майном будь-яким іншим особам .

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Виключено з кола позивачів ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю та зупинено провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати в частині відмови в забезпеченні позову та постановити нову ухвалу в цій частині, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначений спосіб забезпечення позову позивачів не є співмірним з позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

У практиці ЄСПЛ, в тому числі у справах: Стретч проти Сполученого Королівства , Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Ґаші проти Хорватії від 13 грудня 2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати про сумісність заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом у 2019 році позивачі просили суд витребувати майно на свою користь спірне майно із чужого незаконного володіння відповідачів та визнати за ними право власності на це майно.

При цьому, позивачами не ставилися вимоги про визнання незаконним чи скасування рішення загальних зборів ТОВ Альянс-СВ 03.05.2012 року щодо прийняття до складу учасників ТОВ Альянс -СВ ОСОБА_2 та передачі (прийняття) цього майна у статутний капітал товариства (які є корпоративними відносинами за своїм змістом та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства) чи визнання недійсним (скасування) свідоцтва про права власності ТОВ Альянс-СВ на це майно НОМЕР_1 , зареєстрованого в КП Якимівське бюро технічної інвентаризації 14.06.2012 року за № 18316759, запис № 18 в книзі№1, виданого 14.06.2012 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області на підставі рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради № 441 від 07.06.2012, яке в подальшому було скасовано лише 25.07.2013.року і лише рішенням органу, який його прийняв, на підставі подання прокурора.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що якщо не брати до уваги подальші правочини, а саме договір іпотеки між ТОВ Альнс -СВ та Підприємством з іноземними інвестиціями ЛУКОЙЛ - Україна та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2013 року у справі ЄУН 908/870/13 про звернення стягнення на це майно ТОВ Альнс - СВ на користь Підприємством з іноземними інвестиціями ЛУКОЙЛ - Україна , протокол про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 ЗУ Про іпотеку Підприємством з іноземними інвестиціями ЛУКОЙЛ - Україна , акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.04.2015 року, свідоцтво нотаріуса від 07.05.2015 року на це майно на ім`я Підприємства з іноземними інвестиціями ЛУКОЙЛ - Україна , договори купівлі-продажу цього майна між іншими відповідачами у цій справі тощо.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в заяві про забезпечення позову нею ставилося питання про заборону відчуження виключно того майна, яке є предметом розгляду даної справи і не позбавляє ПП АЗОВ-ЛЮКС-СЕРВІС права власності.

Вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просить витребувати майно з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, в той час, як в заяві про забезпечення позову, позивач просить заборонити відповідачу відчужувати нерухоме майно, що є предметом позову та зобов`язати відповідача не передавати його в користування, заставу, іпотеку іншим особам.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 05 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді: