Постанова

від 15.12.2021 по справі 330/1127/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 330/1127/19

провадження № 61-9491св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватне підприємство Азов-Люкс-Центр

треті особи: Приватне підприємство з іноземними інвестиціями Амік Україна , Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-СВ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алешко Ірина Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-СВ на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року у складі судді Гусарової В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями Амік Україна (далі ПП з іноземними інвестиціями Амік Україна ) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року на підставі заяви ПП з іноземними інвестиціями Амік Україна відповідно до статті 51 ЦПК України замінено відповідача ПП з іноземними інвестиціями Амік Україна на правонаступника - Приватне підприємство Азов-Люкс-Центр (далі ПП Азов-Люкс-Центр ).

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП Азов-Люкс-Центр, треті особи: ПП з іноземними інвестиціями Амік Україна , ТОВ Альянс-СВ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алешко І. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлені позивачі повторно не з`явилися у судове засідання без поважної причини, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що неявка позивачів мала місце з поважної причини, а саме у зв`язку з перебуванням представника позивачів на самоізоляції та запровадженням карантину на всій території України , причини неявки належним чином повідомлені суду , а тому не урахування судом першої інстанції зазначених обставин та залишення позову без розгляду є порушенням права позивачів на справедливий розгляд справи судом.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Альянс-СВ на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2020 року, у якій заявник просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року змінити в частині мотивів залишення позову без розгляду.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-СВ на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга мотивована наступним:

- суд апеляційної інстанції не урахував, що відповідно до статей 44, 131 ЦПК України позивач як ініціатор судового процесу, насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, при цьому процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи. В контексті зазначеного, суд апеляційної інстанції не врахував практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішеннях від 28 жовтня 1998 року у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про те, що держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки;

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження;

- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки вдалися до дослідження поважності причин повторної неявки позивачів у судове засідання. Поза увагою судів залишилося те, що норми процесуального права диференціюють необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, перше це судове засідання чи повторне. При повторній неявці позивача до суду ЦПК України не передбачає необхідність урахування судом поважності причини повторної неявки позивача, оскільки відповідно до принципу диспозитивності сторона самостійно розпоряджається наданими їй процесуальними правами, в такому випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі №569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі №752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі №760/3301/13-ц, від 26 вересня 2019 року у справі №295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі №612/403/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі №522/7428/15, від 27 березня 2020 року у справі №522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18, які суди попередніх інстанцій не врахували;

З огляду на наведене вважав, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду підлягає зміни її мотивувальної частини, зокрема виключення з неї оцінки поважності причин повторної неявки позивачів у судове засідання, а в іншій частині залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ Альянс-СВ підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18, від 27 березня 2020 року у справі №522/22303/14-ц, від 20 червня 2019 року у справі №522/7428/1, від 07 жовтня 2019 року у справі №612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі №295/19734/13-ц, від 06 червня 2019 року у справі №760/3301/13-ц, на які посилається ТОВ Альянс-СВ в касаційній скарзі Верховний Суд виклав наступні висновки: Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України , заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 травня 2020 року підготовче провадження у справі закінчено та для розгляду справи по суті призначено судове засідання на 18 червня 2020 року.

У зв`язку з неявкою у судове засідання 18 червня 2020 року учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладено на 16 липня 2020 року.

16 липня 2020 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кущ О. М. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю у іншому судовому процесі.

У судове засідання, призначене на 16 липня 2020 року, позивачі повторно не з`явилися, розгляд справи відкладено на 14 вересня 2020 року. Про призначення судового засідання на вказану дату, позивачі та їх представник повідомлені належним чином.

14 вересня 2020 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кущ О. М. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому процесі.

У судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, позивачі не з`явилися, розгляд справи відкладено на 02 жовтня 2020 року. Про призначення судового засідання на вказану дату, позивачі та їх представник повідомлені належним чином.

02 жовтня 2020 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кущ О. М. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебування на самоізоляції через контактування з хворими на COVID-19.

Судове засідання призначене на 02 жовтня 2020 року відкладено на 13 листопада 2020 року. Про призначення судового засідання на вказану дату представник позивачів була належним чином повідомлена, відомості щодо повідомлення позивачів матеріали справи не містять.

У судове засідання 13 листопада 2020 року позивачі не з`явилися, розгляд справи відкладено на 16 листопада 2020 року. Про призначення судового засідання на вказану дату, позивачі належним чином повідомлені.

16 листопада 2020 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кущ О. М. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину та знаходження Запорізької області у помаранчевій епідемічній зоні.

Встановивши, що позивачі, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в чергове судове засідання, призначене на 16 листопада 2020 року, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Суд вказав на необґрунтованість клопотань представника позивачів про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у інших судових засіданнях, оскільки такі не підтверджені документами, а причини неявки у судове засідання 16 листопада 2020 року, зокрема перебування Запорізької області в помаранчевій епідемічній зоні, суд визнав неповажними, оскільки Якимівський район та смт. Якимівка знаходилися у жовтій епідемічній зоні, в якій не заборонено перебування в громадських місяцях, а позивач окрім того не позбавлений права відповідно до ЦПК України заявити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення суду або іншого приміщення, в якому він перебуває.

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для надання позивачу достатнього часу для забезпечення представництва своїх інтересів у суді, викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання вимоги змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання та дотримання строків розгляду справи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до місцевого суду для продовження розгляду, апеляційний суд визнав поважними причини неявки у судове засідання представника позивачів, а саме перебування на самоізоляції та введення карантину на всій території України, не урахував, що судове засідання, призначене на 16 листопада 2020 року було шостим по рахунку судовим засіданням, на які представники позивачів не з`явилися, а тому причини неявки не мали правового значення, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд може залишити заяву без розгляду в разі повторної (другої підряд) неявки в судове засідання представника позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, незважаючи на причини неявки в судове засідання.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі №569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі №752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі №760/3301/13-ц, від 26 вересня 2019 року у справі №295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі №612/403/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі №522/7428/15, від 27 березня 2020 року у справі №522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18 є обґрунтованими , що є підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи ТОВ Альянс-СВ про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали місцевого суду, оскільки відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України судове рішення підлягає зміні, якщо порушення норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного рішення, однак місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, а тому відсутні підстави для зміни ухвали суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбаченихстаттею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції скасувавухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року , яка відповідає закону, постанова Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року підлягає скасуванню, із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409 , 413 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-СВ задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року скасувати, залишити в силі ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко