Рішення

від 03.09.2021 по справі 755/19382/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19382/20

Провадження № 2/755/2416/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю: представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача - Петренка Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ДП Цептер Інтернаціональ Україна про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просять суд:

1. Визнати несправедливими та недійсними:

- умови пунктів 7.1., 7.3., 10.1. Договору купівлі-продажу № 7112300 від 02.11.2016 між ДП Цептер Інтернаціональ Україна та ОСОБА_3 ;

- умови пунктів 7.1., 7.3., 10.1. Договору купівлі-продажу № 7112342 від 22.10.2017 між ДП Цептер Інтернаціональ Україна та ОСОБА_4 ;

2. Стягнути з ДП Цептер Інтернаціональ Україна на користь ОСОБА_3 суму 25 906,09 євро, а також судові витрати, понесені нею по справі;

3. Стягнути з ДП Цептер Інтернаціональ Україна на користь ОСОБА_4 суму 8 579,83 євро, а також судові витрати, понесені нею по справі.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 02.11.2016 між ДП Цептер Інтернаціональ Україна , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу № 7112300 на суму 7 660,00 євро. Також, 22.10.2017 між ДП Цептер Інтернаціональ Україна , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу № 7112342 на суму 3 391,50 євро. Предметом вказаних договорів було придбання товару, зазначеного в п. 1.1. вказаних договорів, за умови його оплати покупцями на умовах цих договорів. ОСОБА_3 у період з 08.11.2016 по 05.05.2018 було сплачено на рахунок відповідача суму 83 039,60 грн, а ОСОБА_4 у період з 22.10.2017 по 28.11.2017 було сплачено на рахунок відповідача суму 83 039,60 грн.

Пунктом 1.2. Договору № 7112300 від 02.11.2016 передбачено, що сума в 7 660,00 євро має бути сплачена протягом 24 місяців з моменту укладення цього договору, при цьому перший платіж має складати суму 638,33 євро, а останні - по 305,29 євро щомісячно, не пізніше 09 числа відповідного місяця. Відповідно до умов п. 7.4. вказаного Договору, через невиконання його умов по оплаті в строки зазначені в п. 1.2. договору, він є розірваний ОСОБА_3 в односторонньому порядку з 09.06.2018, оскільки останній платіж за договором був здійснений нею 05.05.2018 на суму 10 000,00 грн, а наступний платіж, який мав бути сплачений 09.06.2018, вона не сплатила.

Пунктом 1.2. Договору № 7112342 від 22.10.2017 передбачено, що сума в 3 391,50 євро має бути сплачена нею одним платежем, протягом 15 днів з моменту укладення цього договору, тобто - до 08.11.2017. Відповідно до умов п. 7.4. вказаного Договору, через невиконання його умов по оплаті в строки зазначені в п. 1.2. договору, він є розірваний ОСОБА_4 в односторонньому порядку з 29.11.2017, оскільки останній платіж за договором був здійснений нею 28.11.2017 на суму 3 200,00 грн, а в подальшому ОСОБА_5 не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її бажання продовжувати виконання своїх обов`язків за договором.

11.02.2020 ОСОБА_3 , а 13.02.2020 ОСОБА_4 звернулися до ДП Цептер Інтернаціональ Україна із заявами про повернення сплачених ними коштів по вказаних договорах, однак, станом на день звернення до суду з цим позовом, вони не отримали ані коштів, ані жодної відповіді на свої заяви.

Таким чином, позивачі вважають, що відповідачем було порушено їх права як споживачів, передбачені Законом України Про захист прав споживачів . Так, умови п. 7.3. вказаних договорів, за якими повернення грошових коштів здійснюється за мінусом 25% від суми договору в рахунок покриття витрат та затрат продавця, є несправедливими, оскільки жодних витрат та затрат, пов`язаних з поверненням коштів покупцям, продавець не несе, що є порушенням п. 2 ст. 18 вказаного Закону, та відповідно до п. 5 ст. 18 Закону тягне за собою визнання такого положення недійсним. У порушення п. 4 ст. 12 Закону ДП Цептер Інтернаціональ Україна , не зважаючи на подані позивачами у лютому 2020 року заяви про повернення сплачених ними коштів, сплачені кошти не повернув. Згідно з п. 9 ст. 12 Закону споживачеві виплачується неустойка у розмірі 1% вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей, що також передбачено Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями.

Позивачі вважають, що датою розірвання Договору № 7112300 від 02.11.2016 є 09.06.2018, а отже відповідачем допущено прострочення повернення грошових коштів за період з 09.07.2018 по 17.12.2020, що становить 892 дні. Крім того, датою розірвання Договору № 7112342 від 22.10.2017 є 29.11.2017, а отже відповідачем допущено прострочення повернення грошових коштів за період з 29.12.2017 по 17.12.2020, що становить 1084 дні.

Відповідач, визнавши обґрунтованість позовних вимог, сплатив в рахунок повернення коштів: ОСОБА_3 за Договором № 7112300 від 02.11.2016 - 65 114,39 грн, що за курсом НБУ на 04.03.2021 складає 1 940,44 євро; та ОСОБА_4 за Договором № 7112342 від 22.10.2017 - 21 400,00 грн, що за курсом НБУ на 04.03.2021 складає 637,73 євро.

Оскільки відповідно до п. 3.1. вказаних Договорів, ціна товару є розрахунковою та 1 у.о. дорівнює 1 євро, а оплата здійснюється у національній валюті України, по курсу євро до української гривні, встановленому НБУ на день здійснення платежу, і в строки, встановлені договорами, то зобов`язання покупця щодо оплати за товар, розраховувалися та виконувалися відповідно до курсу євро до гривні на день оплати, а тому і стягнення коштів з відповідача має відбуватися в євро.

Щодо сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів, останні виходили з наступних розрахунків. За Договором № 7112300 від 02.11.2016 з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума коштів у розмірі 25 906,029 євро (2 807,11+25 039,42-1 940,44). За Договором № 7112342 від 22.10.2017 з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сума коштів у розмірі 8 579,83 євро (778,51+8 439,04-637,73).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2020 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено їх процесуальне право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

18.01.2021 до суду від представника відповідача, ДП Цептер Інтернаціональ Україна , - Ліпіної М.В. надійшов відзив на позовну заяву про захист прав споживачів, у якому просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи його необґрунтованим, оскільки договори були укладені у добровільному порядку, з належним оформленням та з погодженням усіх істотних умов щодо прав, обов`язків та відповідальності сторін договору, що відповідає приписам ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, зокрема свободи сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір № 711232 відповідач вважає розірваним з моменту повідомленням ОСОБА_4 про таке розірвання договору шляхом направлення відповідної заяви про розірвання договору та повернення коштів від 13.02.2020. З положень п. 3.7., 7.1. Договорів відповідач вважає очевидним, що порушення строків оплати не спричиняє автоматичного припинення договору. Станом на 29.11.2017 ДП Цептер Інтернаціональ Україна не мало підстав вважати, що договір з ОСОБА_4 є розірваним, оскільки здійснення нею оплати 28.11.2017 вказує на намір продовжувати відносини за договором. Щодо Договору № 7112300 від 02.11.2016, то датою його розірвання також слід було б вважати дату складання заяви від 11.02.2020 про розірвання договору, однак позивач не надала доказів направлення такої заяви відповідачу.

Щодо вимог позову про визнання положень договорів несправедливими, то під час укладення договорів позивачі не звертались з жодними заявами про порушення їх прав, запитаннями щодо умов договорів, вимогами про роз`яснення змісту договорів, отже відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було реальної можливості належним чином ознайомитись з умовами договорів, адже договори вони підписали особисто та таким чином підтвердили, що умови їм повністю зрозумілі, перед підписанням договорів вони отримали повну, необхідну та достовірну інформацію про умови договору. Посилання на те, що відповідач не несе витрат у зв`язку з продажом товару, не відповідає дійсності, оскільки він несе витрати на винагороду консультантів та менеджерів, забезпечує консультантів демонстраційними зразками для проведення презентацій, несе витрати на адміністрування, зокрема, відповідачем було виплачено комісійну винагороду презентантам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за посередництвом яких було укладено вказані договори. Щодо положень п. 10.1. договорів, то вони жодним чином не можуть порушити права покупців, які не виявили бажання виконати умови договорів купівлі-продажу та придбати товари. Вказані положення не завдають шкоди позивачам, оскільки за умовами договорів предметом купівлі-продажу не є товари, вироблені на замовлення покупця товари з індивідуальним дизайном, а товари масового виробництва, дизайн яких не є їх основною характеристикою.

Щодо вимог про повернення коштів, то за п. 7.3. договорів, повернення сплачених сум здійснюється за мінусом 25%, а отже, з урахуванням ст. 629 ЦК України, відсутні правові підстави для повернення коштів, оплачених за договорами. Сума Договору № 7112300 від 02.11.2016 з ОСОБА_3 становить 7 660 євро, з яким за мінусом 25%, підлягає поверненню 1 915 євро, що на день підготовки відзиву становить 65 703,65 грн. При цьому, 17 698 грн за договором були сплачені ОСОБА_6 , та належність вказаних коштів саме ОСОБА_3 нічим не підтверджується, а тому вказана сума підлягає вирахуванню із загальної суми, сплачено нею за договором, тобто: 83 039,60-17 698,00=65 341,60 грн. Така сума становить менше ніж 25% від суми договору, отже підлягає утриманню як договірна неустойка на підставі п. 7.3 Договору. Сума Договору № 7112342 від 22.10.2017 з ОСОБА_4 становить 3 391,50 євро, отже 25% від суми договору, за мінусом яких здійснюється повернення коштів, становить 847,87 євро, що на день підготовки відзиву становить 29 090,41 грн. Оскільки ОСОБА_4 за договором сплачено 24 600,00 грн, що не перевищує 25% суми договору, то така сума утримується як неустойка. Крім того, 3 200,00 грн зі сплаченої за Договором № 7112342 від 22.10.2017 суми коштів, було сплачено ОСОБА_6 , та належність вказаних коштів саме ОСОБА_4 нічим не підтверджується. Перераховані ОСОБА_4 кошти у сумі 21 400,00 грн утримуються як договірна неустойка на підставі п. 7.3 Договору.

Оскільки відповідач не визнає п. 7.3. договорів таким, що є несправедливим, та вважає їх дійсними, то і нарахування пені, у зв`язку з неповерненням зазначених коштів, вважає таким, що не є обґрунтованим. Крім того, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність один рік, а тому нарахування пені за 892 та 1084 дні є помилковим. Заява ОСОБА_3 про розірвання договору датована 11.02.2020, отже відсутні правові підстави для нарахування пені до спливу 30 днів з моменту отримання ДП Цептер Інтернаціональ Україна такої заяви. Заява про розірвання договору від ОСОБА_4 датована 13.02.2020, а надіслана на адресу відповідача 14.02.2020, отже обрахунок пені з 29.11.2017 є незаконним та необґрунтованим. Позивачами нарахована пеня з урахуванням сум, що були сплачені ОСОБА_6 . Сума пені, яку просять стягнути позивачі, перевищує суму коштів, яку вони сплатили відповідачу приблизно у 12 разів.

Від представника позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 12.02.2021 надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на задоволенні позову. Обґрунтування відповідача щодо моменту розірвання договорів не заслуговує на увагу, оскільки суперечить положенням п. 7.4 договорів, що передбачає автоматичне розірвання договорів у випадку несплати чергового платежу за договором, що, крім того, не залежить та не пов`язано з умовами про втрати покупцем переваг щодо цін на товар, передбачених п. 3.7. договорів, у разі порушення покупцями строків оплати за договором. Також відсутня взаємна згода обох сторін на повне виконання Договорів, адже покупці не здійснили повної оплати товару, а продавець не вчинив жодних дій щодо передачі товару чи дій, спрямованих на з`ясування взаємовідносин з покупцями щодо припинення оплат. Отже представник позивачів наполягає на розірванні договорів: ОСОБА_3 в односторонньому порядку з 09.06.2018, оскільки останні платіж за договором був здійснений 05.05.2018; ОСОБА_4 в односторонньому порядку з 29.11.2017, оскільки останні платіж за договором був здійснений 28.11.2017. посилання відповідача на п. 7.1. договорів жодним чином не спростовує положенням п. 7.4. цих договорів, які, крім того, регулюють різні правовідносини. Договорами не передбачено, що вони вважаються розірваними з дня, коли було отримано якесь повідомлення від іншої сторони, а міститься конкретна норма про розірвання договорів, коли кінцева оплати не була здійснена. У лютому 2020 року позивачами було направлено відповідачу листи саме з вимогами про повернення сплачених коштів за товар, який не був переданий, а не вимоги про розірвання договорів. Вказані заяви були подані за формою, встановленою самим відповідачем, та формулювання у них про необхідність розірвання договору не свідчить, що такий договір не є розірваним. До подання вказаних заяв позивачки неодноразово у телефонному режимі та електронною поштою зверталися до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак вказані вимоги були проігноровані відповідачем. Умови п.п. 7.1., 7.3., 10.1. договорів свідчать про те, що вони є несправедливими для споживачів, оскільки відповідач самостійно та в односторонньому порядку має можливість вирішувати повертати кошти покупцям чи ні, змінювати в односторонньому порядку вартість товару або розривати договір, змінювати дизайн товару. Посилання відповідача на справедливість умов п. 7.3. договору щодо утримання 25% від суми договору в рахунок покриття витрат та затрат продавця, не заслуговує на увагу, оскільки такі витрати є витратами відповідача на збут його ж товару і вони закладені у ціні на товар та відповідній рентабельності від його продажу і не можуть бути покладені на покупців через розірвання договору. Щодо сплати частини коштів за договорами від імені позивачів та за їх усним дорученням ОСОБА_6 , то це жодним чином не позбавляє права позивачів вимагати від ДП Цептер Інтернаціональ Україна повних сум, сплачених ними за договорами як особисто, так і через свого представника. Доводи відповідача про те, що його обов`язок по поверненню коштів виникає лише з моменту отримання заяви позивачів про розірвання договору, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки розірвання договорів за умовами п. 7.4. виникає без жодних заяв з боку покупців товару, а по факту невиконання ними свого зобов`язання по оплаті чергового платежу по договору. Вказане свідчить про відсутність у позивачів будь-яких зобов`язань перед відповідачем щодо подання повідомлень про розірвання договору. З боку відповідача також не було жодних пропозицій щодо продовження строку дії договорів або поновлення їх дії, відтак йому було відомо про розірвання договорів з моменту прострочення позивачами оплати чергових платежів.

18.02.2021 представником відповідача, ДП Цептер Інтернаціональ Україна , - Ліпіною М.В. до суду подано заперечення відповідача щодо відповіді на відзив, у якому проти позову заперечує з аналогічних підстав та доводів, що були раніше викладені у відзиві на позовну заяву.

08.04.2021 від представника позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 до суду надійшли заява про долучення доказів до матеріалів справи та заява про зміну предмету позову, що датовані 02.04.2021.

16.04.2021 до суду від представника відповідача, ДП Цептер Інтернаціональ Україна , - Петренка Є.І. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Цього ж дня до суду від представника відповідача, ДП Цептер Інтернаціональ Україна , - Петренка Є.І. надійшов відзив на позовну заяву про захист прав споживачів (з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 02.04.2021), у якому вимоги позивачів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За договорами купівлі-продажу № 7112300 від 02.11.2016 та № 7112342 від 22.10.2017 грошове зобов`язання визначено у гривні та розрахунки відбувалися виключно у гривні, тому, в силу вимог ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України правильним буде визначити ціну договору у грошовій одиниці України - гривні, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на відповідну дату. Вважає, що відповідно до положень п.п. 3.7., 7.1. договорів порушення строків оплати не спричиняє автоматичного припинення договору, а п. 3.7. Договору визначає наслідком порушення строків втрату права на знижки, бонуси та виникнення обов`язку оплатити товар за повною ціною. У відповідних заявах позивачі просили розірвати договори, а отже вважали їх діючими на той момент. Отже договір з ОСОБА_4 може вважатись розірваним з дати отримання відповідачем відповідної заяви. Позивач ОСОБА_3 не надала доказів направлення відповідачу відповідної заяви. Щодо визнання положень договорів несправедливими, то вказані договори, що були добровільно укладені сторонами, оформлено у належній формі, належним чином та з погодженням усіх їх істотних умов, у тому числі - умов щодо прав та відповідальності сторін договору. Відповідач у зв`язку з укладенням договорів несе ряд витрат, зокрема: витрати на винагороду консультантів та менеджерів, забезпечення їх демонстраційними зразками для проведення презентацій, витрати на адміністрування. За договором № 7112300 від 02.11.2016 ОСОБА_3 були сплачені кошти у розмірі 65 341,60 грн, що не включає суму 17 698,00 грн сплачену ОСОБА_6 , оскільки відсутні будь-які докази того, що ці кошти дійсно належали ОСОБА_3 . Однак, ДП Цептер Інтернаціональ Україна 04.03.2021 повернув грошові кошти у розмірі 65 441,60 грн, оплачені ОСОБА_3 за договором. За договором № 7112342 від 22.10.2017 ОСОБА_4 були сплачені кошти у розмірі 21 400,00 грн, що не включає суму 3 200,00 грн сплачену ОСОБА_6 , оскільки відсутні будь-які докази того, що ці кошти дійсно належали ОСОБА_4 . Однак, ДП Цептер Інтернаціональ Україна 04.03.2021 повернув грошові кошти у розмірі 21 400,00 грн, оплачені ОСОБА_4 за договором. Щодо розрахунку пені, то відповідач, посилаючись на приписи ст. 258 ЦК України, заперечує щодо обрахованого позивачами періоду. За умови визнання положень договорів несправедливими, вважає можливим здійснювати нарахування пені від дати отримання заяв позивачів про розірвання договорів, та не враховуючи сум коштів, що були сплачені не позивачами особисто.

У підготовчому засіданні 19.04.2021 ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято заяву сторони позивачів про зміну предмету позову.

29.04.2021 від представника позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву від 15.04.2021, у якій доводи відповідача відкидає та наполягає на задоволенні позову, з урахуванням зміни предмету позову.

Ухвалою суд від 18.05.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті, у судове засідання викликано сторони.

09.06.2021 до суду від представника позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 надійшли заяви про долучення доказів до матеріалів справи щодо понесених витрат на правничу допомогу.

09.07.2021 від представника відповідача, ДП Цептер Інтернаціональ Україна , - Петренка Є.І. надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують витрати на надану правову допомогу.

У судовому засіданні представник позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 підтримав заявлений позов, з підстав викладених у ньому та заявах по суті справи, і просив повністю його задовольнити, з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Положення п. 7.4. оспорюваних договорів передбачають автоматичне їх розірвання, у разі несплати вартості товару, у визначені договором строки. У свою чергу Закон України Про захист прав споживачів передбачає обов`язок продавця повернути грошові кошти за договором протягом 30 днів, що не було виконано відповідачем з посиланням на п. 7.3. договорів. Позивачі вважають такі положення договору несправедливими та такими, що ведуть до істотного дисбалансу інтересів сторін. Також представник позивачів заявив про свій намір протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати відповідно заяву про розмір понесених стороною судових витрат.

Представник відповідача, ДП Цептер Інтернаціональ Україна , - Петренко Є.І. у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи, що були викладені у заявах по суті справи. Зазначив, що відповідач 04.03.2021 повернув суми коштів, сплачені позивачами, з вирахуванням сум, що були сплачені ОСОБА_6 . До вимог про неустойку слід застосовувати положення про позовну давність. Щодо визнання недійсними п. 7.1., 7.3. договорів, то умовою визнання дій відповідача недобросовісними, є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Щодо п. 10.1. договору, то він жодним чином не міг порушувати прав позивачів, оскільки вони товару не отримали та не використовували його.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що 02.11.2016 між ДП Цептер Інтернаціональ Україна , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу № 7112300 (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується передати товар покупцю, а покупець зобов`язується, сплативши вартість товару, прийняти його у порядку та на умовах, що визначені договором та у відповідності до наведеного переліку. Загальна вартість товару визначена сторонами у розмірі 7 660,00 у.о.

Пунктом 1.2. Договору № 7112300 від 02.11.2016 передбачено, що сума у розмірі 7 660,00 у.о. має бути сплачена протягом 24 місяців з моменту укладення цього договору, при цьому перший платіж має складати суму 638,33 євро, а останні - по 305,29 євро щомісячно, не пізніше 09 числа відповідного місяця.

У період з 08.11.2016 по 05.05.2018 в рахунок оплати за Договором № 7112300 від 02.11.2016 ОСОБА_3 було сплачено на рахунок ДП Цептер Інтернаціональ Україна суму у загальному розмірі 83 039,60 грн (а.с. 8-9).

Остання оплата за Договором у розмірі 10 000,00 грн була здійснена ОСОБА_3 05.05.2018, що підтверджується квитанцією.

У своїй заяві, що датована 11.02.2020, ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю виконання договору № 7112300 від 02.11.2016, просить ДП Цептер Інтернаціональ Україна вказаний договір розірвати та внесену раніше суму передоплати у розмірі 83 039,60 грн невідкладно перерахувати на її банківський рахунок (а.с.12).

Також, 22.10.2017 між ДП Цептер Інтернаціональ Україна , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу № 7112342 на суму 3 391,50 євро (а.с.7).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується передати товар покупцю, а покупець зобов`язується, сплативши вартість товару, прийняти його у порядку та на умовах, що визначені договором та у відповідності до наведеного переліку. Загальна вартість товару визначена сторонами у розмірі 3 391,50 у.о.

Пунктом 1.2. Договору № 7112342 від 22.10.2017 передбачено, що сума у розмірі 3 391,50 у.о. має бути сплачена одним платежем на розрахунковий рахунок продавця, протягом 15 днів з моменту укладення договору, тобто - до 08.11.2017.

У період з 22.10.2017 по 28.11.2017 в рахунок оплати за Договором № 7112342 від 22.10.2017 ОСОБА_4 було сплачено на рахунок ДП Цептер Інтернаціональ Україна суму у загальному розмірі 24 600,00 грн (а.с. 10-11).

У своїй заяві, що датована 13.02.2020, ОСОБА_4 , у зв`язку з неможливістю виконання договору № 7112342 від 22.10.2017, просить ДП Цептер Інтернаціональ Україна вказаний договір розірвати та внесену раніше суму передоплати у розмірі 24 600,00 грн невідкладно перерахувати на її банківський рахунок (а.с. 13, 14).

За приписами ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відтак, оскільки відносини між сторонами пов`язані із реалізацію товарів продавцем та їх купівлею покупцями, до даних правовідносин застосовуються норми Закону України Про захист прав споживачів .

За нормою п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визначено перелік несправедливих умов у договорах із споживачами та який, в силу ч. 4 ст. 18 Закону, не є вичерпним.

Відповідно до позовних вимог позивачі просять суд визнати несправедливими та недійсними умови пунктів 7.1., 7.3., 10.1. Договорів купівлі-продажу, укладених з відповідачем.

Із оспорюваних Договорів № 7112300 від 02.11.2016 та № 7112342 від 22.10.2017 убачається, що п. 7. визначено умови розірвання договорів, які є ідентичними за змістом.

Відповідно до п. 7.1. Договорів у випадку недотримання покупцем строків оплати, встановлених цим договором, продавець має право на свій вибір: або відмовитися від передачі товару за зазначеною у договору ціною та вимагати оплати товару за ціною, встановленою продавцем в Основному прайс-листі, що діє на дату переукладення договору, або ж відмовитися від передачі товару та вважати договір розірваним за ініціативою покупця.

При цьому положення п. 7.1. Договорів взаємоузгоджується з п. 3.7. Договорів, відповідно до якого при порушенні умов та строків оплати, узгоджених сторонами у п. 1.2. договору, покупець втрачає право на отримання акційних пропозицій продавця по цьому договору, таких як: знижки, спеціальні ціни, бонуси та ін., що були визначені умовами продажу, та зобов`язується сплатити товар за ціною, встановленою продавцем у діючому основному прайс-листі.

Убачається, що положення п. 7.1. Договорів надає право продавцю, у випадку недотримання покупцем строків оплати за договором, на власний розсуд застосувати до нього один із видів відповідальності за порушення таких умов договору, зокрема: або ж відмовитися від передачі товару за зазначеною у договорі ціною та вимагати оплати товару за ціною, встановленою продавцем в Основному прайс-листі, що діє на дату переукладення договору, або ж відмовитися від передачі товару та вважати договір розірваним за ініціативою покупця.

Таким чином, оскільки праву продавця відмовитись від передачі товару та вважати договір розірваним з ініціативи покупця обов`язково має передувати порушення покупцем термінів оплати, встановлених договором, то таку умову договору слід вважати справедливою, оскільки покладення на продавця обов`язку усупереч порушенням збоку покупця свідчило б про порушення прав продавця.

Щодо несправедливості та недійсності положень п. 7.3. Договорів, суд доходить наступного висновку.

За п. 7.3. Договорів при розірванні покупцем договору в односторонньому порядку, повернення грошових коштів здійснюється за вирахуванням мінус 25% від суми договору у рахунок покриття витрат продавця. Неустойка утримується продавцем з суми сплачених покупцем внесків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів , крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Умови п. 7.3. Договорів свідчать про наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду покупців, оскільки порушує їх право на повернення коштів у повному обсязі, у випадку розірвання договору з їх ініціативи, чим порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про включення до вказаних 25% від суми договору витрат продавця на оплату посередницьких послуг та винагороди послуг презентантів, а також вартості демонстраційних зразків, оскільки такі витрати продавця мають бути закладені у вартості товару, а не покладатися на покупців шляхом обмеження їх права на повернення всієї суми договору, у передбачених випадках.

Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів ).

За нормою ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

За нормою ч.ч. 5, 7 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, суд доходить переконання, що умови п. 7.3. Договорів купівлі-продажу № 7112300 від 02.11.2016 та № 7112342 від 22.10.2017 щодо повернення грошових коштів, при розірванні покупцем договору в односторонньому порядку, за вирахуванням мінус 25% від суми договору у рахунок покриття витрат продавця та утримання продавцем неустойки з суми сплачених покупцем внесків суперечить вимогам ч. 4 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , у зв`язку з чим такий пункт Договорів слід визнати недійсним з моменту їх укладення.

Відповідно до положень п. 10.1. Договорів товари, що можуть бути продемонстровані покупцю у момент укладення цього договору, є зразками та призначені для презентації якості та функціональних можливостей товару. Продавець залишає за собою право, при збереженні функціональних якостей, на зміну дизайну товару.

При цьому судом враховується, що позивачі у решті-решт не виявили бажання виконати умови договорів купівлі-продажу та придбати товари від продавця ДП Цептер Інтернаціональ Україна , припинили оплати товарів за договорами, після чого звернулися до продавця з заявами про повернення сплачених коштів, а отже теоретична можливість зміни продавцем дизайну товару продавцем не може порушувати прав та законних інтересів покупців.

За вказаних обставин підстави для визнання несправедливими та недійсними умов п.10.1. Договорів відсутні, оскільки позивачами фактично не були отримані товари відмінного дизайну від продемонстрованих товарів при укладенні договорів.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача користь позивачів сплачених коштів та пені суд виходить з такого.

У пункті 3 Договорів визначено ціну, порядок оплати та строк дії договорів.

Відповідно до п. 3.1. Договорів ціна товару, що вказана у п. 1 договору, визначається сторонами на основі прайс-листа, діючого на момент укладення договору та затвердженого продавцем. Ціна товару є розрахунковою, при цьому 1 у.о. прирівнюється до 1 євро. Оплата здійснюється у національній валюті України за курсом євро до української гривні, що встановлений Національним Банком України на день платежу та у строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 7.4. Договорів якщо покупець не виконав остаточної оплати у строк, встановлений п. 1.2. Договору, та сторони своїми діями не висловили обопільного бажання виконати договір у повному обсязі, договір вважається розірваним покупцем в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України Про захист прав споживачів у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Як вже зазначалося, Договором купівлі-продажу № 7112300 від 02.11.2016 на ОСОБА_3 був покладений обов`язок оплати суми за товар у розмірі 7 660,00 євро, шляхом 24 щомісячних платежів у розмірі 305,29 євро, окрім першого платежу у розмірі 638,33 євро, кожного 09-го числа місяця, починаючи з 09.11.2016.

Відповідно до наданих квитанцій на виконання умов Договору ОСОБА_3 оплатила відповідачу кошти у розмірі 83 039,60 грн, що є еквівалентом 2 807,11 євро.

З огляду на те, що останній платіж за Договором № 7112300 від 02.11.2016 мав бути здійснений ОСОБА_3 09.11.2018, однак покупець не виконала остаточної оплати товару у загальному розмірі 7 660,00 євро у строк, встановлений п. 1.2. Договору, то вказаний договір є розірваним покупцем в односторонньому порядку з 10.11.2018.

При цьому, 04.03.2021 ДП Цептер Інтернаціональ Україна було сплачено ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 65 441,60 грн в рахунок повернення коштів за договором, що станом на день сплати, за офіційним курсом євро до української гривні, встановленим НБУ (1 євро = 33,56 грн), складає 1 940,44 євро.

За таких обставин, сума коштів, що не були повернуті відповідачем позивачу ОСОБА_3 за Договором № 7112300 від 02.11.2016 становить 866,67 євро (2 807,11 євро - 1 940,44 євро), що станом на день винесення рішення за офіційним курсом євро до української гривні, встановленим НБУ (1 євро = 32,01 грн), становить 27 739,25 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 .

У свою чергу, за Договором купівлі-продажу № 7112342 від 22.10.2017 на покупця ОСОБА_4 був покладений обов`язок оплатити товар шляхом одноразового платежу у розмірі 3 391,50 євро протягом 15 днів від дати підписання договору, а отже останньою датою оплати товару за договором було 06.11.2017.

Оскільки станом на 06.11.2017 ОСОБА_4 сплатила вартість товару на суму 24 600,00 грн, що є еквівалентом 778,51 євро, що свідчить про невиконання нею умов п. 1.2. Договору, то вказаний договір слід було б вважати розірваним покупцем в односторонньому порядку з 07.11.2017.

Однак, остання оплата за Договором на суму 3 200,00 грн, що була прийнята ДП Цептер Інтернаціональ Україна , була здійснена ОСОБА_4 28.11.2017, а тому вказаний Договір слід вважати припиненим з моменту повідомлення споживачем продавцю про розірвання договору, що були здійснено шляхом направлення відповідної заяви від 13.02.2020.

При цьому, 04.03.2021 ДП Цептер Інтернаціональ Україна було сплачено ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 21 400,00 грн в рахунок повернення коштів за договором, що станом на день сплати, за офіційним курсом євро до української гривні, встановленим НБУ (1 євро = 33,56 грн), складає 637,73 євро.

Таким чином, сума коштів, що не були повернуті відповідачем позивачу ОСОБА_4 за Договором № 7112342 від 22.10.2017 становить 140,78 євро (778,51 євро - 637,73 євро), що станом на день винесення рішення за офіційним курсом євро до української гривні, встановленим НБУ (1 євро = 32,01 грн), становить 4 505,90 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 .

Суд відкидає твердження відповідача, про те, що суми коштів, сплачені ОСОБА_6 не підлягають поверненню позивачам, оскільки не вони є платниками вказаних коштів, оскільки із наданих квитанцій чітко убачається, що кошти у сумі 17 698,00 грн були сплачені саме за Договором № 7112300 від 02.11.2016, а кошти у сумі 3 200,00 грн були сплачені за Договором № 7112342 від 22.10.2017. Будь-які обмеження щодо особи платника за договором не передбачені.

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені у ст. 611 ЦК України. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За нормою ч. 9 ст. 12 Закону України Про захист прав споживачів , якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Суд не погоджується з позицією позивача ОСОБА_3 про нарахування неустойки з моменту розірвання договору, оскільки в силу вимог ч. 4 ст. 12 Закону України Про захист прав споживачів у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.

У свою чергу, ОСОБА_3 повідомила ДП Цептер Інтернаціональ Україна про розірвання Договору № 7112300 від 02.11.2016 листом від 11.02.2020, відповідно продавець мав повернути кошти за договором до 12.03.2020.

Крім того, в силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, при розрахунку суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів за невиконання протягом одного місяця обов`язку по поверненню сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, суд виходить з наступного розрахунку.

Оскільки кошти за Договором № 7112300 від 02.11.2016 у розмірі 65 441,60 грн, що еквівалентно 1 940,44 євро, були повернуті ОСОБА_3 лише 04.03.2021, то за період з 13.03.2020 по 04.03.2021 споживачу підлягає виплаті неустойка в розмірі одного 1% вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей на суму 2 807,11 євро (2 807,11 євро х 1% х 357 днів), що становить 10 021,38 євро та еквівалентно 320 751,39 грн.

Крім того, з 04.03.2021, у межах строку позовної давності для такої вимоги, підлягає нарахуванню неустойка на суму 866,67 євро (866,67 євро х 1% х 9 днів), що становить 78 євро та еквівалентно 2 496,53 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 , становить 10 099,38 євро та еквівалентно 323 247,82 грн (320 751,39 грн+2 496,53 грн).

Щодо позивача ОСОБА_4 , то з заявою повідомленням про розірвання Договору № 7112342 від 22.10.2017 остання звернулася до ДП Цептер Інтернаціональ Україна листом від 13.02.2020, відповідно продавець мав повернути кошти за договором до 14.03.2020.

Оскільки кошти за Договором № 7112342 від 22.10.2017 у розмірі 21 400,00 грн, що еквівалентно 637,73 євро, були повернуті ОСОБА_4 лише 04.03.2021, то за період з 15.03.2020 по 04.03.2021 споживачу підлягає виплаті неустойка в розмірі одного 1% вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей на суму 778,51 євро (778,51 євро х 1% х 354 дні), що становить 2 755,92 євро та еквівалентно 88 208,07 грн.

Крім того, з 04.03.2021, у межах строку позовної давності для такої вимоги, підлягає нарахуванню неустойка на суму 140,77 євро (140,77 євро х 1% х 12 днів), що становить 16,89 євро та еквівалентно 540,70 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 , становить 2 772,81 євро та еквівалентно 88 748,50 грн (88 208,07 грн+540,70 грн).

За умовами Договорів судом встановлено, що зобов`язання покупців щодо оплати за товар розраховувалися та виконувалися відповідно до курсу євро до української гривні на день оплати, відтак зобов`язання відповідача щодо повернення коштів, у тому числі у судовому порядку, а також стягнення неустойки на суму коштів, що не були повернуті, має відбуватися у євро.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення коштів в іноземній валюті викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-й, зокрема.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.ч.1, 5, 6 до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ДП Цептер Інтернаціональ Україна про захист прав споживачів у частині визнання несправедливими та недійсними умов п. 7.3. Договорів купівлі-продажу; стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 коштів сплачених за договором у сумі 866,67 євро та пені в сумі 10 0999,38 євро, а всього 10 966,05 євро, що згідно курсу НБУ станом на 03.09.2021р. становить 350 987,07 грн, та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 коштів сплачених за договором у сумі 140,78 євро та пені в сумі 2 772,81 євро, а всього 2 913,59 євро, що згідно курсу НБУ станом на 03.09.2021р. становить 93 254,40 грн. Врешті позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позивачі при зверненні до суду з позовом про захист прав споживачів були звільнені від сплати судового збору в силу положень ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік , з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 6 124,01 грн, виходячи з наступного розрахунку: 1681,60 грн (840,80 грн х 2) за дві позовні вимоги немайнового характеру та 4 442,41 грн (444 241,47 х 1%) за позовні вимоги майнового характеру.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За вимог п.5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про: призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати понесені позивачами та встановити представнику позивачів строк на подання доказів щодо їх розміру.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 202, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, Законом України Про захист прав споживачів, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 280, 354 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до ДП Цептер Інтернаціональ Україна (код ЄДРПОУ: 20056698, м. Київ вул. Старонаводницька, 13-Б, оф. 24, 25) про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати несправедливими та недійсними умови пункту 7.3. договору купівлі-продажу №7112300 від 02 листопада 2016 року укладеного між ДП Цептер Інтернаціональ Україна та ОСОБА_3 .

Визнати несправедливими та недійсними умови пункту 7.3. договору купівлі-продажу №7112342 від 22 жовтня 2017 року укладеного між ДП Цептер Інтернаціональ Україна та ОСОБА_4 .

Стягнути з ДП Цептер Інтернаціональ Україна на користь ОСОБА_3 кошти сплачені за довогором №7112300 від 02 листопада 2016 року в сумі 866,67 євро та пеню в сумі 10 099,38 евро, а всього 10 966,05 євро, що згідно курсу НБУ станом на 03.09.2021р. становить 350 987 (триста п`ятдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 07 (сім) копійок.

Стягнути з ДП Цептер Інтернаціональ Україна на користь ОСОБА_4 кошти сплачені за довогором №7112342 від 22 жовтня 2017 року в сумі 140,78 євро та пеню в сумі 2 772,81 евро, а всього 2 913,59 євро, що згідно курсу НБУ станом на 03.09.2021р. становить 93 254 (дев`яносто три тисячі двісті п`ятдесят чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ДП Цептер Інтернаціональ Україна на користь деражви судовий збір в сумі 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 01 (одну) копійку.

В решті позовних вимог - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 09 веренся 2021 року на 13 годину 45 хвилин, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва (м. Київ вул. І.Сергієнка, 3 кб. 39).

Встановити позивачам строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат - до 10 години 00 хвилин 08 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст судового рішення складений 15.09.2021.

Суддя: