Рішення

від 04.10.2021 по справі 341/337/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/337/21

Номер провадження 2/341/500/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. за участю:

секретаря судового засідання Фрик Т. В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Бандури В. О. ,

розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, придбане під час шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ спільного майна подружжя, в якому просила:

- визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2116 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

22 квітня 2021 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Бандури В. О. надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, в якій відповідач за первісним позовом просить визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 2621210300:01:005:0985, площею 0,0896 га, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні 04 жовтня 2021 року під час розгляду спору по суті позивачка ОСОБА_1 та її представниця підтримали позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2116 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу. Просили суд у цій частині позов задовольнити.

Своєю чергою ОСОБА_1 та її представниця не підтримали позовні вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 у судовому засіданні 04 жовтня 2021 року під час судових дебатів позов про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2116 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнав. Підтвердив, що така набута ним у власність за період перебування у шлюбі з позивачкою на підставі договору купівлі-продажу.

Також ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні підтримали зустрічний позов, просили його задовольнити. Звертали увагу суду на те, що земельну ділянку, кадастровий номер 2621210300:01:005:0985, площею 0,0896 га, відповідачка ОСОБА_1 отримала як матір у багатодітній сім`ї. Свідок у попередньому судовому засіданні підтвердив, що за відсутності факту перебування ОСОБА_1 мамою багатодітної сім`ї вона б не отримала спірну земельну ділянку. Саме перебування відповідачки у шлюбі з ОСОБА_3 та наявність кількох дітей стало визначальною умовою виділення та надання їй спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідачка та її представниця зустрічний позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, оскільки спірна земельна ділянка одержана ОСОБА_1 в межах норм безоплатної приватизації, а тому така є приватною власністю відповідачки і поділу не підлягає згідно з усталеною судовою практикою та законодавством України.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, отримавши показання свідків, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов наступних висновків щодо фактичних обставин у справі.

Сторони з 1998 року до 2019 року перебували у шлюбі, який розірвано судом.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2010 придбав земельну ділянку площею 0,2116 га, кадастровий номер 2621282001:01:001:0215 (а. с. 41, 42). Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру (а. с. 6) вказана земельна ділянка площею 0,2116 га, кадастровий номер 2621282001:01:001:0215 на цей час знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такий є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Квартиру він придбав на підставі договору від 22.09.2017 у ОСОБА_5 та жодних справ з відповідачем у цій справі не мав і не має, а їхні прізвище, ім`я та по батькові є однаковими. На підтвердження своїх показань пред`явив суду оригінали документів, які підтверджують факт придбання квартири та передачу такої в іпотеку.

Таким чином, суд установив, що спірна квартира не належить відповідачу, що визнали у судовому засіданні сторони, зокрема позивачка за первісним позовом.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав (а. с. 61) спірна земельна ділянка, кадастровий номер 2621210300:01:005:0985, площею 0,0896 га, належить відповідачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту копії рішення Бурштинської міської ради від 30 березня 2018 року № 34/49-18 (а. с. 80) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га та передано вказану ділянку у власність, зокрема на підставі положень статей 116, 118 Земельного кодексу України, тобто у порядку безоплатної приватизації. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у період з 2010року по 2020 рік перебував на службових посадах Бурштинської міської ради, повідомив, що ОСОБА_1 звернулась до міської ради із заявою про виділення і передачу земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 була мамою кількох дітей, то її поставили у чергу на отримання земельної ділянки позачергово. Вирішальну роль у прийнятті рішення і виділенні земельної ділянки зіграв фактор багатодітної сім`ї, тобто земельна ділянка виділялась сім`ї, а не конкретно позивачці. Зазначив, що і ОСОБА_3 мав право звернутись із такою ж заявою.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та позовним вимогам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , то суд не вбачає правових підстав для їх задоволення, оскільки такі не підтримані позивачкою під час судового розгляду справи по суті. Крім того, на підставі показань свідка ОСОБА_3 суд установив, що вказана квартира належить на праві власності саме свідкові, а не відповідачу за первісним позовом у цій справі.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2116 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 , то суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до змісту частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Хоч письмову заяву, як передбачено частиною першою статті 206 ЦПК України, ОСОБА_3 про визнання позову у цій частині не подав, проте і жодних аргументів, які б заперечували вказані позовні вимоги, не навів під час судових дебатів.

Водночас у відзиві на позов ОСОБА_3 зазначав, що спірну земельну ділянку площею 0,2116 га придбав за власні кошти, а тому вважав, що така поділу не підлягає.

Положеннями статті 60 Сімейного кодексу (СК) України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з положеннями статей 63, 69, 70 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Приписами статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на те, що право власності на земельну ділянку площею 0,2116 га відповідач ОСОБА_3 набув під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу, то таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу між сторонами на рівні частки.

З огляду на викладене, первісний позов підлягає задоволенню частково, а саме щодо визнання права власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2116 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 .

В іншій частині первісного позову необхідно відмовити з відповідним розподілом судових витрат відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Зокрема позивачка у судовому засіданні просила стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 908,0 грн за позовну вимогу щодо визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2116 га. При цьому зазначила, що розуміє на слідки не підтримання позовних вимог щодо поділу квартири та не наполягала на стягненні з відповідача сплаченої нею суми судового збору у розмірі 2150,0 грн за позовні вимоги про визнання права власності на квартиру.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0896 га (кадастровий номер 2621210300:01:005:0985), то суд виходить з такого.

Згідно з приписами частини шостої статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на час виділення земельної ділянки) було передбачено, зокрема, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Пунктом 5 частини першої статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Суд установив, що відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0896 га за час шлюбу з позивачем. Водночас ОСОБА_1 одержала вказану земельну ділянку із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, на підставі положень статті 118 вказаного Кодексу.

Отже, відповідно до положень ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Тобто спірна земельна ділянка площею 0,0896 га є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та поділу не підлягає.

Суд не бере до уваги доводи сторони позивача за зустрічним позовом про те, що основою підставою для надання відповідачці спірної земельної ділянки було її звернення до органу місцевого самоврядування як матері багатодітної сім`ї, оскільки такі документи про багатодітність сім`ї прямо заборонено вимагати приписами статті 118 ЗК України.

Крім того, не факт перебування ОСОБА_1 у шлюбі з позивачем за зустрічним позовом вплинув на постановку відповідачки в чергу на отримання земельної ділянки позачергово, як стверджує ОСОБА_3 , а фактом багатодітної сім`ї, тобто наявність кількох дітей у заявниці. Іншими словами, за наявності передбачених статтею 118 ЗК України умов, орган місцевого самоврядування не мав права відмовити ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки, не залежно від того, чи перебувала вона у шлюбі з ОСОБА_3 .

Своєю чергою, суд звертає увагу на те, що під час набуття права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0896 га в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України, ОСОБА_1 реалізувала своє право, яке нерозривно пов`язане саме з її особою і жодним чином не стосується її сімейного стану.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0896 га, кадастровий номер 2621210300:01:005:0985, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, придбане під час шлюбу, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,2116 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,0 грн.

У іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0896 га (кадастровий номер 2621210300:01:005:0985) відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2021 року.

Учасники справи:

Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним: ОСОБА_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ