Ухвала

від 04.10.2021 по справі 949/1255/21

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1255/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року

Слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання виконувача обов`язків начальника Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021182220000058 від 22 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1КК України про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До Дубровицького районного суду Рівненської області від виконувача обов`язків прокурора Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про накладення арешту на сільськогосподарську культуру - сою, загальною площею 27 га, яка незаконно засіяна на земельній ділянці з кадастровим номером 5621881300:05:013:0002 (площа 38,2056 га) та перебуває у комунальній власності Дубровицької територіальної громади в особі Дубровицької міської ради, код ЄДРПОУ 05390997 на підставі акту приймання передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 07 грудня 2020 року, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області.

Клопотання обгрунтовує тим, що в грудні 2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 5621881300:05:013:0002 (площа 38,2056 га), було передано із державної власності у комунальну власність Дубровицькій територіальній громаді в особі Дубровицької міської ради. Зазначені земельні ділянки є землями запасу. Разом з тим, невстановлені особи самовільно зайняли зазначену земельну ділянку, провели її обробіток та засіяли сільськогосподарською культурою - соєю. Будь - які договори оренди чи дозвільні документи на здійснення такої діяльності відсутні, а також у зв`язку з відсутністю контролю такої діяльності наноситься шкода родючому шару грунту, що в подальшому може вивести земельні ділянки із сільськогосподарського обороту. При цьому, у зв`язку з відсутністю укладених договорів оренди, бюджету Дубровицької міської ради завдаються значні збитки.

До початку розгляду справи від прокурора ОСОБА_3 до суду надійшла заява, у якій просить розглянути клопотання без його участі.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення серед іншого, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції №1 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження №42021182220000058 від 22 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР став рапорт прокурора щодо виявлення факту самовільного заняття невстановленими особами земельної ділянки із земель запасу загальною площею 129 га, які використовуються без жодних правовстановлюючих документів невідомими особами (а.п.6).

29.09.2021 року під час проведення огляду місця події, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5621881300:05:013:0002, площею 38,2056 га, яка має цільове призначення "Землі запасу" було виявлено посіви сої, орієнтовною площею 27 га (а.п.7, 8).

Постанови про визнання речовими доказами посівів сої в даному кримінальному провадженні не виносилось.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя в першу чергу враховує обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України.

Частина 1 ст. 173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що закріплені у частині третій статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, для можливості застосування у кримінальному провадженні будь-якого заходу забезпечення обов`язковому доведенню підлягають одночасно всі наведені обставини. При цьому не доведення попередньої обставини виключає необхідність встановлення усіх наступних обставин.

Так, відповідно до ч.1 ст.197-1 КК України злочином визнається самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Тобто предметом злочину є земельна ділянка, як об`єкт права власності.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.197-1 ч.1 КК України, полягає у самовільному зайнятті ділянки.

Аналізований злочин є злочином з матеріальним складом: для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки. А й настання суспільно небезпечних наслідків спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

В клопотанні прокурора відсутні відомості про те, що невідомими особами завдано Дубровицькій територіальній громаді в особі Дубровицької міської ради, як власнику земельної ділянки з кадастровим номером 5621881300:05:013:0002 значної шкоди, тобто шкоди, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Крім того, згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обгрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

В ході розгляду клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 170 КПК України вартість майна повинна бути співрозмірною розміру шкоди кримінальним правопорушенням. Однак в клопотанні прокурора не зазначено розмір завданої шкоди та чи взагалі підпадає її розмір під дію кримінального правопорушення.

В рамках даного кримінального провадження жодній особі, про підозру не повідомлено, конфіскація або спеціальна конфіскація санкцією ч.1 ст.197-1 КК України не передбачена, цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не заявлявся.

Отже дане клопотання не містить відомостей щодо врожаю насіння сої, його вартості, не визначена сума збитків, завданих кримінальним правопорушенням, що унеможливлює визначити співмірним накладення арешту на майно із завданими збитками. Крім того, відсутні доводи стосовно можливого настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вищезазначене майно зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю. Враховуючи це, доказове значення врожаю сої для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. При цьому прокурором належним чином не мотивовано мету їх зберігання. Більше того, матеріали клопотання не містять інформацію про те, яким саме чином буде збережено сільгосподарську продукцію, яка є такою, що псується.

Прокурор, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послається у клопотанні.

Таким чином, приходжу до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, вказане у клопотанні прокурора, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст.131,132,170 - 173,175,234 - 236,309 КПК УкраїниКПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання виконувача обов`язків начальника Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021182220000058 від 22 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1КК України про арешт майна - відмовити

Ухвала може бути оскаржена Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області ОСОБА_1 .