Постанова

від 22.09.2021 по справі 5015/45/11 (914/1919/20)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р. Справа №5015/45/11 (914/1919/20)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мєгал (вх.ЗАГС. №01-05/2582/21 від 29.07.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 (повний текст складено 29.06.2021, суддя Чорній Л.З.)

у справі №5015/45/11 (914/1919/20)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мєгал , м.Дніпро

до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства Львівскладмаш , м.Львів

до відповідача-2: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м.Львів

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ Центр муніципального розвитку , м.Львів

про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю

в межах провадження у справі № 5015/45/11

за заявою: ТзОВ Центр муніципального розвитку , м. Львів

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Львівскладмаш , м.Львів

за участю представників:

від позивача: Воробець С.І. - адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Паращич В.П. - представник

від третьої особи: Гарбузюк Р.О. - представник

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Мєгал .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТзОВ Мєгал задоволити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 справу №5015/45/11 (914/1919/20) розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мєгал на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20), встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 17.08.2021, призначено розгляд справи на 18.08.2021.

09.08.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання ліквідатора ВАТ Львівскладмаш арбітражного керуючого Липського С.І. про проведення судового засідання без його участі.

11.08.2021 на адресу суду надійшов відзив Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 просить залишити оскаржене рішення без змін.

12.08.2021 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ Центр муніципального розвитку на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить залишити оскаржене рішення без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського від 18.08.2021 розгляд справи відкладено на 22.09.2021.

14.09.2021 на адресу суду надійшла відповідь апелянта на відзив ТзОВ Центр муніципального розвитку .

20.09.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення ТзОВ Центр муніципального розвитку .

В судовому засіданні 22.09.2021 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Відповідач-1 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Мєгал звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Львівскладмаш та до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про припинення права власності ВАТ Львівскладмаш на об`єкт нерухомого майна внаслідок знищення та закриття архівного розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження справи №5015/45/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Львівскладмаш .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 залучено ТзОВ Центр муніципального розвитку до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2020 заяву ТзОВ Мєгал від 20.10.2020 за вх.№2686/20 про зміну предмету позову прийнято до розгляду та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданої заяви.

У заяві про зміну предмету позову позивач просив викласти другу позовну вимогу в наступній редакції: скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за літ. П-1 - склад, загальною площею 513,6 кв.м. за адресою м. Львів, вулиця Городоцька, 355-з (маленька літера з ) реєстраційний номер майна 12902490, запис про яке внесений до Відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно 01.08.2012 за Відкритим акціонерним товариством Львівскладмаш .

Із врахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, позовні вимоги обґрунтовано наступним.

23 серпня 2019 року позивач набув право власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355-3, земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, знаходиться в комунальній власності Львівської міської ради. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за параметром запиту місцезнаходження нерухомого майна за адресою: м. Львів, вулиця Городоцька, буд. 355-3, позивач дізнався, що за вказаною адресою знаходиться нежитлова будівля під літ. П-1 - склад загальною площею 513,6 кв.м. за реєстраційним номером майна 12902490, власником якої є ВАТ Львівскладмаш .

Позивач стверджує, що на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355-3, відсутній об`єкт нерухомості - нежитлова будівля під літ. П-1 - склад загальною площею 513,6 кв.м. і будь-які складові будівлі (фундамент, підлога і таке інше) та просить припинити право власності Відкритого акціонерного товариства Львівскладмаш на об`єкт нерухомого майна за літ. П-1 - склад загальною площею 513,6 кв.м. розташований за адресою: місто Львів, вул. Городоцька, будинок 355-з, внаслідок знищення майна.

У заяві про зміну предмету позову позивач зазначав, що з метою укладення договору оренди землі 02.10.2019 ТзОВ Мєгал звернулось до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на вулиці Городоцькій, 355-3, однак, Львівська міська рада листом від 22.10.2019 за № 2406-4485 повідомила про наявність обтяження земельної ділянки правом власності ВАТ Львівскладмаш на нежитлову споруду за літ. «П-1» .

Позивач стверджує, що наявність вказаного обтяження перешкоджає позивачу в реалізації його права користування як орендаря земельною ділянкою комунальної власності, у зв`язку з чим бюджет м. Львова не отримує суму орендної плати за земельну ділянку площею 0,8518 га.

Відповідач-1 (ВАТ Львівскладмаш в особі ліквідатора арбітражного керуючого Липського С.І.), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що вимоги ТзОВ Мегал є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 349 ЦК України, право власності на знищене майно може бути припинено за наявності відповідної заяви власника майна. Припинення права власності у зв`язку зі знищенням (частковим або повним руйнуванням) нерухоме майно без відповідної заяви власника майна, тобто проти його волі, законом не передбачене.

Відповідач-2 (Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що у позовній заяві відсутні посилання на будь-які докази, які б свідчили про наявність порушень прав позивача з боку Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, тому в позові до Управління слід відмовити. Окрім того, вимога про припинення права власності може розглядатись виключно як похідна вимога від вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державної реєстрації прав. Також відповідач-2 зазначав, що законодавством передбачено вичерпний перелік заявників у сфері державної реєстрації прав, а припинення права власності відбувається лише за заявою власника такого майна, оскільки відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (ТзОВ Центр муніципального розвитку ), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначала, що є законним володільцем спірного об`єкта нерухомого майна та приналежних до нього споруд на підставі акта №1 від 14.10.2019 приймання-передачі майнових активів на виконання мирової угоди у справі №5015/45/11 про банкрутство ВАТ Львівскладмаш . Разом з об`єктом нерухомого майна та приналежними до нього спорудами попереднім володільцем передано ряд документів, що підтверджують часткове, а не повне, руйнування об`єкта нерухомого майна (наявні бетонна підлога та бетонний фундамент), тому позов є безпідставним.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкту нерухомості, а позивач не довів наявності порушеного права чи інтересу.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповнотою та невідповідністю встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінкою доказів.

Так, апелянт вказує, що суд першої інстанції допустив помилку щодо моменту виникнення правовідносин та права звернення позивача за судовим захистом - суд застосував до спірних правовідносин ст.349 ЦК України в редакції, яка діяла до моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тобто до 20.10.2019 включно, - одночасно з набранням чинності цим Кодексом була виключена частина друга ст.349 ЦК України, яка не дозволяла іншим особам, крім власника, звертатись до суду з вимогою про припинення права власності на майно внаслідок його знищення. Проте, позивач звернувся до господарського суду з позовом 31.07.2020, та мав право домагатися припинення права власності відповідача на зруйноване майно за власною ініціативою і скористався ним у законний спосіб.

Апелянт наголошує на хибності висновку суду про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного майна, здійсненні оцінки доказів неповно, однобічно та не об`єктивно, адже факт повного знищення майна встановлений висновком установи, яка відповідно до законодавства України уповноважена засвідчувати факт знищення майна.

Також апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо добровільності та бажання власника визначити фактичну та юридичну долю майна. Зокрема, апелянт вважає, що до спірних відносин не застосовується пункт 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

На переконання апелянта, місцевий господарський суд не надав належної оцінки висновку експерта №27 від 17.09.2020 ТзОВ Судово-експертне бюро України , складеним за результатами проведеної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, яким позивач підтверджує факт повного знищення майна, взявши до уваги лише правову позицію третьої особи у справі. Зокрема, апелянт вказує, що суд відхилив висновок експерта з огляду на те, що експерт не володів схемою-планом розташування будівель ВАТ Львівскладмаш технічної документації із землеустрою, долучена до висновку фототаблиця підтверджує лише наявність будівель та споруд, які належать ТзОВ Мєгал , до висновку не долучено доказів проведення досліджень фундаменту та фотофіксації місця розташування саме спірної будівлі. Проте, при складанні висновку експерт користувався копією інвентаризаційної справи на будівлю літ П-1 , що була розташована за адресою м.Львів, вул.Городоцька, буд.355-3, в матеріалах якої був наявний поверховий план будівлі складу під літ. П-1 загальною площею 513,6 кв.м., складений в натурі 29.03.2005, а також схема-план розташування будівель ВАТ Львівскладмаш на земельній ділянці, складена з натури 15.07.2005. Апелянт звертає увагу на неможливість фотофіксації відсутнього об`єкта, а питання щодо дослідження фундаменту не ставилося на розгляд експерта, у справі відсутні докази наявності фундаменту знищеної будівлі.

Апелянт вказує, що наявність фундаменту мала б підтверджуватись матеріалами технічної інвентаризації, єдину технічну інвентаризацію об`єкту під літ П-1 було проведено 08.04.2005, технічний паспорт у власника відсутній, у 2006 році спірний об`єкт було повністю зруйновано самим власником. Суд не надав жодної оцінки фотознімкам позивача 2021 року, на яких видно, що площа бетонної підлоги, яку третя особа намагається видати за підлогу складу, є більшою, ніж площа складу, крізь підлогу складу проходить ливнівка, доцільність якої у критому приміщенні є непереконливою.

Із врахуванням доказів, взятих судом до уваги - допоміжної таблиці №1 від 08.04.2005, довідки ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 16.06.2017, а також відсутності бетонної підлоги апелянт робить висновок, що навіть за умови наявності залишків фундаменту руйнація спірної будівлі становить не нижче 96%, захисні властивості остаточно втрачені, несучі конструкції знищені, а будівля не підлягає відновленню згідно з ДСТУ-Н БВ1.2.-18:2006 Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення оцінки їх технічного стану

Апелянт вважає рішення суду невмотивованим, таким, що не містить правового обґрунтування зроблених судом висновків. Апелянт вказує, що суд не навів причин, з яких надає перевагу одним доказам над іншими, зокрема, доказам, що підтверджують стан спірної будівлі на 2005 рік, надана перевага над іншими - доводами та доказами, що базуються на обстеженні місця розташування спірної будівлі в натурі, хоча спір в основі ґрунтується на факті відсутності будівлі зараз. Те, що спірна будівля не існує, підтверджується також документами, наданими Львівською міською радою та колишнім ліквідатором відповідача Сольським В.С. Львівська міська рада не була залучена до участі у справі, хоча матеріалами справи підтверджується наявність зацікавленості цієї юридичної особи у вирішенні спору, а також факт вчинення Львівською міською радою дій щодо встановлення відсутності спірного майна в натурі, з приводу чого могли бути надані пояснення.

До апеляційної скарги додано копію довідки БТІ від 16.06.2007 №Юр2/634, копія допоміжної таблиці №1 для визначення зносу будівель по технічному стану, виготовлена 08.04.2005. Вказані докази наявні в матеріалах справи та були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідач-1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, ліквідатор ВАТ Львівскладмаш арбітражний керуючий Липський С.І. зазначив, що позиція відповідача-2 викладена у відзивах та заявах, наявних в матеріалах справи. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 у відзиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про відсутність спірного об`єкта в натурі, відповідач-2 зазначає, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №813/322/18 за участю ВАТ Львівськладмаш встановлено, що ВАТ Львівскладмаш на праві приватної власності належить нежитлова будівля під літерою П-1 загальною площею 513,6 кв.м., руйнування будівлі становить 78%, тобто ділянка не є вільною та не підлягає продажу на земельних торгах. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №857/1253/19 визнано протиправною відмову Львівської міської ради у наданні дозволу на поділ земельної ділянки на звернення ВАТ Львівскладмаш від 1310.2017 №5015/45-6, вирішено зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Городоцькій, 355-3 у м.Львові з врахуванням висновків суду. Наявність будівлі підтверджується також висновком експерта №18-20 від 25.09.2020, який узгоджується з проведеною БТІ у 2017 році технічною інвентаризацією.

Відповідач-2 не вбачає порушення прав позивача наявністю реєстрації права власності на спірний об`єкт за відповідачем-1, оскільки позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі під об`єктами нерухомого майна у зв`язку з неподанням при зверненні пакету необхідних документів і подана позивачем заява не могла розглядатись міською радою у встановленому законом порядку. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.06.2020 у справі №680/241/16-ц, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради зазначає, що не є належним позивачем у справі.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає залишенню без змін. Просить застосувати до спірних правовідносин у справі рішення Європейського суду з прав людини у справі №37766/05 Дімопулос проти Туреччини , а саме правий висновок, що застосування змін до законодавства до правовідносин, що виникли до внесення таких змін, є наданням закону зворотної сили і порушенням права особи на справедливий судовий розгляд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також третя особа посилається на правовий висновок Верховного Суду у справі №758/1485/15-ц віл 06.11.2019, відповідно до якого згідно зі статтею 349 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності припиняється в разі його знищення; у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту винесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Третя особа вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.349 ЦК України, яка діяла на час їх виникнення, адже позивач набув права власності на належні йому об`єкти нерухомого майна 19.08.2019 і спірні відносини, незалежно від волі сторін і дня звернення до суду з позовом, виникли до виключення з Цивільного кодексу України ч.2 ст.349 ЦК України, яка передбачала спеціальний порядок припинення права власності внаслідок знищення майна, права на яке підлягали державній реєстрації. З урахуванням ст.58 Конституції України, третя особа вважає, що нова редакція ст.349 ЦК України може застосовуватися виключно у разі самостійного знищення свого майна після 21.10.2019, оскільки знищення майна внаслідок неправомірних дій інших осіб, стихійного лиха або випадку, позбавляє власника права відновити річ.

Третя особа наводить пояснення, що у 2005 році ВАТ Львівскладмаш зареєструвало право власності на 4 об`єкти нерухомого майна у складі майнового комплексу у порядку, передбаченому законодавством, у грудні 2006-січні 2007 року за договорами купівлі-продажу відчужило виробничо-складський корпус заводу та розміщені на його території будівлі магазину і прохідної, проте будівля складу під літерою П-1 і належні до неї споруди не були предметом договорів купівлі-продажу і залишились у власності ВАТ Львівскладмаш . Після продажу будівель контроль над територією заводу перейшов до покупця. Доказів самостійного повного знищення ВАТ Львівскладмаш належної йому будівлі складу з власної волі до грудня 2006 року відсутні.

Щодо доводів скаржника про оцінку судом поданого позивачем висновку експерта, третя особа зазначає, що такий висновок зроблено без з`ясування предметів договорів купівлі-продажу нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, які експерту не надавались, на фотографіях до висновку частково зображено фрагменти належних до будівлі складу споруд (тверде покриття, огорожа, ворота), що спростовує висновок експерта.

Також третя особа вважає, що жодним з відповідачів у справі не порушено інтересів позивача.

У запереченнях до відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач-2 посилається на недопустимий доказ - висновок експерта Мельника О.П. №318-20 від 25.09.2020, за неякісність якого експерта було притягнуто до дисциплінарної відповідальності рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 22.03.2021 №3. Апелянт вважає недоречними посилання відповідача-2 на судові рішення у справах, яких ТзОВ Мєгал не брало участі та які не мають відношення до справи №914/1919/20. Щодо рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №813/322/18 скаржник не заперечує факту наявності в архівному розділі відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно, записи до якого проводяться з 01.01.2013, відомості щодо спірного об`єкту відсутні, на підтвердження чого апелянт надав суду копію інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №227903094 від 13.10.2020 щодо відсутності запису стосовно об`єкту за реєстраційним номером 12902490. Щодо постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №857/1253/19, скаржник зазначає, що на виконання рішення суду Львівська міська рада повторно розглянула клопотання про надання дозволу ВАТ Львівскладмаш на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Городоцькій, 355-3 та ухвалою №6802 від 07.09.2020 відмовила у наданні дозволу, враховуючи відсутність у межах земельної ділянки об`єкта нерухомого майна. Апелянт надав суду копію ухвали Львівської міської ради №6802 від 07.09.2020. Окрім того, апелянт наголошує, що позовна заява не містить жодних вимог стосовно захисту прав землекористувача земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості позивача.

У відповіді на відзив третьої особи апелянт зазначає. що станом на 19.08.2019 між учасниками справи №914/1919/20 були відсутні спірні правовідносини щодо предмета спору - припинення власності внаслідок знищення майна та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю. Також скаржник, спростовуючи позицію третьої особи щодо знищення майна внаслідок неправомірних дій інших осіб, стихійного лиха або випадку, вказує, що ВАТ Львівскладмаш відмовився по власній волі від права користування земельною ділянкою, а звинувачення позивача та попереднього власника об`єктів нерухомості - ТзОІ\В Геолсервіс з іноземною інвестицією, у навмисному знищенні майна є безпідставними. Апелянт зазначає, що ВАТ Львівскладмаш ніколи не набував права власності на цілісний майновий комплекс, з 1996 по 2005 рік не звертався до компетентних органів з питанням оформлення права власності на нежитлові будівлі на вулиці Городоцькій, 355-3, а розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №1140 від 07.11.2005 прийнято рішення про оформлення права власності на нежитлові будівлі від літерами Н-2 , Н' -1 , П-1 , Р-1, С-1 з окремими технічними паспортами на кожен об`єкт окремо. Цілісний майновий комплекс не згадувався за зазначеною адресою та не реєструвався в державному реєстрі. Скаржник стверджує, що будівлю складу розібрав сам власник у 2006 році.

До відповіді на відзив апелянт надав копію акту перевірки знаходження (відсутності) ВАТ Львівскладамаш активів та документації за місцем юридичної адреси від 02.11.2012, складений арбітражним керуючим Сольським В.С. та помічником арбітражного керуючого Ю.О. Яковлєвим, акт перевірки знаходження ВАТ Львівскладмаш за юридичною адресою від 03.12.2012, складений представниками ПАТ Львівгаз І.М. Бойком, І.М. Боровим, арбітражним керуючим Сольським В.С., лист арбітражного керуючого Липського С.І. від 17.04.2015, адресований ПАТ Львівгаз , лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області №8/11-406 від 18.01.2007, адресований голові спостережної ради ВАТ Львівскладмаш , ухвала Львівської міської ради №1651 від 20.03.2008, які містяться в матеріалах справи (том матеріали оскарження ухвали від 11.11.2020).

Третя особа у справі подала суду переклад з французької мови на українську рішення Європейського суду з прав людини у справі Дімопулос проти Туречини , виконаний на замовлення ТзОВ Центр муніципального розвитку перекладачем Центру іноземних мов Ксенії Карбовнік Мовний дім Павлом Суружіу та засвідчений директором центру Петраш О.І. 17.09.2021.

Колегія суддів звертає увагу апелянта та інших учасників справи на те, що подання такої процесуальної заяви по суті спору як відповідь на відзив, передбачено у ст.166 ГПК України лише на стадії підготовчого провадження під час розгляду справи в суді першої інстанції. Натомість під час апеляційного провадження у справі апелянт має обов`язок викласти усі аргументи на підтвердження своїх вимог у скарзі, подати разом із скаргою усі необхідні на його думку докази із обґрунтуванням у відповідності до ч.3 ст.269 ГПК України, доповнення до апеляційної скарги подаються в порядку ст.266 ГПК України.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до змісту ч.1, ч.2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, відповідно до якого під охоронюваним законом інтересом, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У цьому ж рішенні Конституційний суд України визначив наступні ознаки поняття охоронюваний законом інтерес : а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Позивач вважає свої права порушеними, тому що об`єкти нерухомості, що належать позивачу, знаходяться на земельній ділянці яка перебуває у власності територіальної громади м.Львова. З метою укладення договору оренди землі 02.10.2019 ТзОВ Мєгал звернулось до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на вулиці Городоцькій, 355-3. Відповіддю від 22.10.2019 за 32406-4485 Львівська міська рада повідомила про наявність обтяження земельної ділянки правом власності ВАТ Львівскладмаш на нежитлову споруду під літерою П-1 , що свідчить про те, що наявність обтяження перешкоджає позивачу в реалізації його права користування як орендаря земельною ділянкою комунальної власності, у зв`язку з чим бюджет міста Львова не отримує суму орендної плати за земельну ділянку площею 0,8518 га. (а/с 167, том 1).

Позивач стверджує, що нежитлова споруда під літерою П-1 є повністю знищеною та звернувся з позовом про припинення права власності ВАТ Львівскладмаш на вказану спірну будівлю і скасування державної реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю.

Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої право власності припиняється у разі знищення майна.

Вказана редакція статті 349 Цивільного кодексу України набула чинності одночасно із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого виключено частину другу статті 349 ЦК України, згідно з якою у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Статтею 349 ЦК України визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок:

Положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з даною статтею, є наявність встановленого факту знищення майна.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 25.09.2019 у справі № 272/62/15-ц.

Отже, у спорі про припинення права власності внаслідок знищення майна слід надати оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують або спростовують факт знищення майна.

Апелянт стверджує, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту повного знищення спірного нерухомого майна, а саме - висновок експерта №27 від 17.09.2020, фотознімки території, на якій знаходилось майно, виготовлені у 2021 році, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, надавши перевагу аргументам та доказам третьої особи у справі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано заяву ТзОВ Мєгал №8 від 25.09.2019 Львівському міському голові Садовому А.І. про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 в натурі (на місцевості) на вул.Городоцька, 353-3 у м.Львові для землекористування під об`єктами нерухомості (а/с 5, том 1), лист Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2406-4485 від 22.10.2019 на лист №2-302241АП від 02.10.2019, адресований директору ТзОВ Мєгал О.Йотці, відповідно до якого підприємству було наведено перелік документів, необхідних для розгляду заяви про отримання відповідного дозволу, та зазначено, що оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,8518 га на вул.Городоцькій, 355-3 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) може розглядатись лише після закінчення провадження у справі №857/1253/19 у Восьмому апеляційному господарському суді та у справі №914/285/19 в Господарському суді Львівської області (а/с 6, том 1).

Також до позовної заяви додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №184866673 від 16.10.2019, відповідно до якої у державному реєстрі за параметрами пошуку права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 355-3, 19.08.2019 зареєстровано право власності ТзОВ Мєгал на нежитлові будівлі під літ. С-1 (прохідна) загальною площею 15,9 кв.м., під літ Р-1 (магазин) загальною площею 50,3 кв.м., під літ Н-2 Н' -1 (виробничий корпус) загальною площею 5014,7 кв.м.; 11.08.2017 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:010:0029 площею 0,8518 га (для розміщення будівель та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) та земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:010:0030 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); 23.07.2007 зареєстровано право власності Геолсервіс ТзОВ Спільне підприємство з іноземною інвестицією на нежитлові приміщення під літ. Р-1 , Н-2 , Н1-1 , С-1 ; 01.08.2012 зареєстровано право власності ВАТ Львівскладмаш на нежитлову будівлю під літ П-1 (склад) загальною площею 513,6 кв.м. (а/с 7-10, том 1).

Право власності ВАТ Львівскладмаш на нежитлову будівлю під літ П-1 відповідно до вказаної довідки зареєстровано на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 05.06.2012, виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням №1140 від 07.11.2005, свідоцтва про право власності від 07.11.2005, виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №1140.

Також позивач надав суду витяг щодо поіменного голосування 07.09.2021 на пленарному засіданні 28-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання від 04.09.2020, на якому прийнято рішення про відмову у наданні управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Городоцькій, 355-3, та пояснювальну записку до проекту ухвали, у якій зазначено, що в ході розгляду звернення ВАТ Львівскладмаш №2-26789/АП-2403 від 13.10.2017 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці знаходяться лише споруди, що перебувають у власності ТзОВ Спільне підприємство Геолсервіс , інші капітальні чи напівзруйновані споруди на земельній ділянці відсутні. Також у вказаній пояснювальній записці містяться посилання на судові рішення у справах №914/285/19, №813/322/18, №857/1253/19, зокрема, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №857/1253/19, розглянувши звернення ВАТ Львівскладмаш від 22.04.2019 за №1.9.-14429-2403 повторно підготовлено проект ухвали, яким пропонується надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на поділ земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,8518 га на вул. Городоцькій, 355-3 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) на земельні ділянки площами 0,0039 га, 0,1678 га та 0,6801 га, при цьому визначити ВАТ Львівскладмаш замовником технічної документації (а/с 71-73, том 1).

25.09.2020 позивач надав суду першої інстанції висновок експерта №27 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за заявою директора ТзОВ Мєгал , складений 17.09.2020 судовим експертом Бутаковою М.А. (ТзОВ Судово-експертне бюро України ).

На розгляд експерта позивачем було поставлено наступні питання: 1. Які будівлі та споруди розташовані в межах земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 355-3? 2. Чи наявна в межах земельної ділянки номер 4610136300:05:010:0029 за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 355-3, нежитлова будівля складу під літ. П-1 загальною площею 513,6 кв.м. або її залишки? Відповідно до вступу висновку, для проведення експертиз було надано копії технічного паспорту на нежитлові приміщення літ Н-2 , Н' -1 , Н'' -1 , розташовані на вул. Городоцькій, 355-3 в Залізничному районі м.Львова (інвентарний номер 1045), складеного 01.10.2009; технічного паспорту на будівлю прохідної літ. С-1 , розташованої на вул. Городоцькій, 355-3 в Залізничному районі м.Львова (інвентарний номер 1045), складеного 26.09.2005; інвентаризаційної справи на будівлю літ. П-1 , розташовану на вул. Городоцькій, 355-3 в м.Львові; свідоцтва про право власності на будівлю №790261 від 07.11.2005; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №152142565 від 09.01.2019; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №190194707 від 26.11.2019; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №190196042 від 26.11.2019; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №166502102 від 14.05.2019; листа №8 від 13.06.2007.

Відповідно до висновку експерта в результаті дослідження ситуаційного плану земельної ділянки 4610136300:05:010:0029 за адресою м.Львів, вул. Городоцька, 355-3, виготовленого за результатами топографо-геодезичного знімання, а також співставлення його із результатами візуального натурного обстеження та документів, наданих на дослідження, встановлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 355-3, розташовані наступні будівлі і споруди: - будівля виробничо-складського корпусу літ. Н-2 (фототаблиця №1, фото 1,2); склад-дебаркадер літ Н' -1 (фототаблиця №1, фото 3); рампа літ Н'' -1 з бетонним пандусом (фототаблиця №1, фото 4), частина будівлі прохідної літ С-1 (фототаблиця №1, фото 5); частина будівлі прохідної літ С-1 (фототаблиця №1, фото 5); бетонна підпірна стінка. В результаті проведеного візуального настурного обстеження, а також дослідження ситуаційного плану земельної ділянки к.н. 4610136300:05:010:0029, виготовленого за результатами топографо-геодезичного знімання, встановлено, що нежитлова будівля складу під літ П-1 загальною площею 513,6 кв.м. або її залишки в межах земельної ділянки к.н. 4610136300:05:010:0029 за адресою м.Львів, вул. Городоцька, 355-3, відсутні. (а/с 62-68, том 1).

Додатками до висновку експерта є фототаблиця №1 (а/с 69, том 1) та ситуаційний план земельної ділянки к.н. 4610136300:05:010:0029 за адресою м.Львів, вул. Городоцька, 355-3 (а/с 70, том 1).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо невмотивованого відхилення судом першої інстанції висновку експерта №27 від 17.09.2020.

Як вбачається з тексту оскарженого рішення суд першої інстанції детально дослідив вказаний висновок, однак, за результатами оцінки висновку експерта як доказу, що не має заздалегідь встановленої сили, дійшов висновку про невідповідність дослідницької частини власне висновку, а саме суд зазначив, що експерт не володів схемою-планом розташування будівель ВАТ Львівскладмаш технічної документації з землеустрою, долучена до висновку фототаблиця підтверджує лише наявність будівель та споруд, які належать ТзОВ Мєгал . У висновку експерта зазначено, що в межах земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 355-3, відсутня нежитлова будівля складу під літ. П-1 , проте до висновку не долучено доказів проведення досліджень фундаменту та фотофіксації місця розташування саме спірної будівлі.

Апелянт стверджує, що перед експертом не ставилось питання дослідження фундаменту, тому таке дослідження і не мало проводитись, а також звертає увагу на неможливість фотофіксації відсутнього майна.

Колегія суддів зазначає, що на противагу вказаним аргументам третя особа у справі, вказувала на те, що майно є частково зруйнованим - наявною є саме бетонна підлога складу, і в підтвердження своїх аргументів надала ряд доказів.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до акту №1 приймання-передачі майнових активів, підписаного ліквідатором ВАТ Львівскладмаш арбітражним керуючим Липським С.І. та ТзОВ Центр муніципального розвитку , на виконання мирової угоди у справі №5015/45/11 про банкрутство ВАТ Львівскладмаш від 14.10.2019 ВАТ Львівскладмаш передало, а ТзОВ Центр муніципального розвитку прийняло нежитлову будівлю під літерою П-1 площею 513,6 кв.м., реєстраційний номер майна 12902490, розташовану за адресою вул.Городоцька, 355-3, м.Львів: металеві ворота №1 площею 17,4 кв.м., металева огорожа на фундаменті h=3,00 м, №2 площею 43,1 кв.м., металева огорожа на фундаменті h=2,70 м, №3 площею 138,1 кв.м., залізобетонна огорожа h=2,50 м, №4 площею 224,4 кв.м., асфальтне тверде покриття І площею 886,7 кв.м., цементно-бетонне тверде покриття ІІ площею 277,5 кв.м. Нежитлова будівля під літерою П-1 та приналежні до неї споруди розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:05:010:0029, яка перебуває у комунальній власності (а/с 106, том 1).

Відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07.11.2005 №1140 Про оформлення права власності на нежитлові будівлі на вул.Городоцькій, 355-3 вирішено оформити право власності ВАТ Львівскладмаш в цілому на нежитлові будівлі під літерами Н-2 , Н' -1 - виробничий корпус зі складом загальною площею 5014,7 кв.м., під літерою П-1 - склад загальною площею 513,6 кв.м., під літерою Р-1 - магазин загальною площею 50,3 кв.м., під літерою С-1 - прохідна загальною площею 15,9 кв.м. згідно з технічними паспортами на вул.Городоцькій, 355-3 у м.Львові; зобов`язано Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації оформити і видати свідоцтва про право власності; зобов`язано Львівське обласне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки провести реєстрацію права власності (а/с 107, том 1).

05.06.2012 Залізнична районна адміністрація львівської міської ради видала ВАТ Львівскладмаш дублікат свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю на вулиці Городоцькій №355-3 у місті Львові під літерою П-1 - склад загальною площею 513,6 кв.м.; характеристика будівлі та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва, свідоцтво видане на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07.11.2005 №1140. Дублікат свідоцтва містить відмітку зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.08.2012 (а/с 108, том 1).

Відповідно до витягу №35447433 від 10.09.2012 про державну реєстрацію прав Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки право власності на нежитлову будівлю під літ. П-1 у м.Львів, по вул.Городоцькій, 355-3, зареєстроване за ВАТ Львівскладмаш 01.08.2012 (а/с109, том 1).

Відповідно до витягу №354474593 від 10.09.2012 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки з реєстру прав власності на нерухоме майно вартість нежитлової будівлі під літ. П-1 у м.Львів, по вул.Городоцькій, 355-3, складає 320 799 грн., матеріали стін - метал, загальна площа - 513,6 кв.м., відсоток зносу - 10 (а/с 110, том 1).

Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №Юр2/634 від 16.06.2017, виданої Відкритому акціонерному товариству Львівскладмаш , згідно з інвентаризаційними матеріалами ОКП ЛОР БТІ та ЕО станом на 29.12.2012 нежитлова будівля під літ. П-1 - склад загальною площею 513,6 кв.м., яка розташована на вул.Городоцькій №355-3 у м. Львові, належить в цілому ВАТ Львівскладмаш , вказана будівля є частково зруйнованою, руйнування будівлі становить 78%, інвентаризаційна вартість частково зруйнованої будівлі становить 80 520,00 грн. Процент руйнування будівлі та вартість виведено з допоміжної таблиці №1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) складеної на момент інвентаризації будівлі станом на 08.04.2005. До ВАТ Львівскладмаш відносяться металеві ворота №1 площею 17,4 кв.м. (інвентаризаційна вартість 5370,00 грн), металева огорожа на фундаменті h=3,00 м, №2 площею 43,1 кв.м. (інвентаризаційна вартість 14421,00 грн), металева огорожа на фундаменті h=2,70 м, №3 площею 138,1 кв.м. (інвентаризаційна вартість 46208,00 грн), залізобетонна огорожа h=2,50 м, №4 площею 224,4 кв.м. (інвентаризаційна вартість 84387,00 грн), асфальтне тверде покриття І площею 886,7 кв.м. (інвентаризаційна вартість 58127,00 грн), цементно-бетонне тверде покриття ІІ площею 277,5 кв.м. (інвентаризаційна вартість 42466,00 грн) (а/с 110, том 1).

Відомості, вказані у довідці ОКП ЛОР БТІ та ЕО №Юр2/634 від 16.06.2017, відповідають наявним в матеріалах справи технічним описам і оцінці (переоцінці) внутрідворових споруд для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) (допоміжні таблиці 1, 2, а/с111-112, том 1).

Окрім цього, третя особа у справі, подала суду висновок експерта Мельника О.П. №18-10 від 25.09.2020, складений на замовлення ТзОВ Центр муніципального розвитку за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого станом на день огляду, 18.09.2020, наявні наступні конструктивні елементи об`єкта нерухомого майна будівлі складу під літ. П-1 загальною площею 513,6 кв.м., розташованого на вул.Городоцькій, 355-3, у м.Львові, а саме бетонна підлога та фундамент, технічний стан будівлі відповідно до ДСТУ-Н.Б В 1.2-18-2016 ветхий , експлуатація можлива після проведення капітального ремонту, до об`єкта відносяться споруди металеві ворота, металеві огорожі на фундаменті, залізобетонна огорожа, асфальтне тверде покриття, цементно-бетонне тверде покриття (а/с 114-129, том 1).

Рішенням № 3 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 22.03.2021 притягнуто судового експерта Мельника О.П. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. У рішенні зазначено, що за результатами обговорення питання та розгляду доданих документів, членами дисциплінарної палати ЦЕКК встановлено, що експертом при проведенні судової будівельно-технічної експертизи не дотримано вимог пунктів 2.2, 4.13 Інструкції № 53/5, зокрема, членами дисциплінарної палати ЦЕКК зазначено, що висновок є неповним та необґрунтованим, дослідницька частина висновку не містить обґрунтування висновків з поставлених питань, повного опису процесу дослідження, зокрема у Висновку відсутня ідентифікація місця розташування досліджуваної будівлі (складу) та інших споруд; немає чіткого опису стану об`єкту дослідження (а/с 49-50, том 3).

З огляду на зміст зазначеного рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що висновок експерта Мельника О.П. №18-10 від 25.09.2020 не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Також в матеріалах справи наявна надана позивачем копія фотознімку від 12.07.2007 (а/с 116, том 2), з якої однак, неможливо достеменно встановити дати виготовлення фотознімку і території, на якій його було зроблено. У заяві Міросенка А.І. від 26.05.2021 зазначено, що вказаний фотознімок зроблено 12.07.2007 за допомогою фотоапарату Olympus C-480 під час будівництва рампи біля будівлі складу, що належав ТзОВ Геолсервіс з іноземною інвестицією у місті Львові по вул. Городоцькій, будинок 355, оригінальний знімок за відсутністю потреби видалено з жорсткого диску персонального комп`ютера. Колегія суддів апеляційної інстанції вказує, що вказані пояснення фізичної особи - автора фотознімка, який не є учасником справи, не відповідають вимогам ст.88 ГПК України, зокрема, щодо нотаріального посвідчення підпису та не можуть братись судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі.

Щодо надання оцінки фотознімку від 19.11.2021 (а/с140 тому матеріалів оскарження ухвали суду від 11.11.2020) - колегія суддів зазначає, що фотознімки можуть бути лише додатковим доказом наявності чи відсутності майна і не можуть самостійно слугувати підтвердженням таких фактів, а з поданої позивачем фотографії неможливо встановити яку саме територію сфотографовано.

В апеляційній скарзі позивач також посилається на докази, що містяться в матеріалах справи №5015/45/11 про банкрутство ВАТ Львівскладмаш , а саме акт перевірки знаходження (відсутності) ВАТ Львівскладмаш активів та документації за місцем юридичної адреси від 02.11.2012 (т. 3 справи №5015/45/11, а.с. 162), акт перевірки знаходження (відсутності) ВАТ Львівскладмаш та його активів за місцем юридичної адреси від 03.12.2013 (т. 3 справи №5015/45/11, а.с. 157), лист ліквідатора ВАТ Львівскладмаш арбітражного керуючого Липського С.І. від 17.04.2015, адресованого ПАТ Львівгаз (т. 5 справи №5015/45/11, а.с. 18). Вказані докази додано апелянтом 14.09.2021 до відповіді на відзив третьої особи на апеляційну скаргу.

Відповідно до акту перевірки знаходження (відсутності) ВАТ Львівскладмаш активів та документації за місцем юридичної адреси від 02.11.2012, складеного арбітражним керуючим Сольським В.С. та його помічником Яковлєвим Ю.О., встановлено, що банкрут - ВАТ Львівскладмаш відсутній за юридичною адресою, нежитлова будівля під літерою П-1 , про яку було зазначено у довідці БТІ як таку, що належить ВАТ Львівскладмаш , відсутня, з пояснень працівників інших підприємств, розташованих за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 355/3, дану споруду було розібрано багато років тому.

Відповідно до акта перевірки знаходження (відсутності) ВАТ Львівскладмаш та його активів за місцем юридичної адреси від 03.12.2013, складеного арбітражним керуючим Сольським В.С. та представниками ПАТ Львівгаз , встановлено відсутність будівлі під літерою П-1 , м.Львів, вул.Городоцька, 355/3.

Із листа від 17.04.2015 ліквідатора ВАТ Львівскладмаш , адресованого ПАТ Львівгаз , за банкрутом на момент порушення справи зареєстроване нерухоме майно по вул. Городоцька, 355/3 в м. Львові - нежитлове приміщення - склад площею 513,6 кв. м., позначене літерою П-1 та нежитлове приміщення в с. Добростани. У зв`язку з відсутністю документації банкрута, жодних даних про перебування такого майна на його балансі та його неправомірне списання (вилучення з бухгалтерського обліку, про яке йдеться в листі) немає. Фактична відсутність приміщення складу площею 513,6 кв. м., встановлена ліквідатором Сольським В.С. та комісією, про що складено акти. Також, зазначено, що як вбачається з наявних даних, земельна ділянка по вул. Городоцька, 355-3 в м. Львові перебувала в комунальній власності та у постійному користуванні ВАТ Львівскладмаш для розміщення його виробничих приміщень, з переходом права власності на приміщення до іншої особи, підстави користування ділянкою відпали.

Відомості із вказаних актів та листа не спростовують тверджень третьої особи щодо наявності бетонного фундаменту чи бетонної підлоги зруйнованого складу.

Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), вказана Інструкція визначає механізм проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд з метою: 1) встановлення їх наявності; 2) визначення їх фактичної площі та об`єму; 3) огляду та опису наявних конструктивних елементів об`єктів; 4) встановлення наявності змін у їх плануванні та складі; 5) визначення фізичного зносу конструктивних елементів об`єктів.

Позивачем не надано технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення склад площею 513,6 кв. м., позначене літерою «П-1» , розташоване за адресою: вул. Городоцька, 355/3 в м. Львові, який містить дані про те, що спірний об`єкт нерухомого майна знищено, не надано матеріалів технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, або інших належних доказів, які б підтвердили у встановленому законом порядку факт знищення об`єктів нерухомого майна.

У висновку експерта №27 від 17.09.2002 зазначено, що під час проведення експертизи було використано фотокопію інвентаризаційної справи на будівлю літ П-1 , відповідно до поверхового плану, складеного 29.03.2005 дана будівля є одноповерховою з металевими стінами, загальна площа становить 513,6 кв.м., висота приміщень 7,50м, зовнішні розміри в плані - 31,00мх16,60 м., процент зносу будівлі згідно з внесеними змінами від 16.06.2017 становить 78%. Під час візуального натурного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка заасфальтована, частково забетонована, огороджена металевою та бетонною огорожею, однак нежитлова будівля під літ П-1 не візуалізується.

Із довідки ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №Юр 2/634 від 16.06.2017, згідно з інвентаризаційними матеріалами нежитлова будівля частково зруйнована, руйнування будівлі становить 78%, інвентаризаційна вартість частково зруйнованої будівлі становить 80 520,00 грн. Вказане відображено в Допоміжній таблиці № 1 для визначення знову будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці), яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи. Щодо технічного опису і визначення знову (Розділу ІІІ Допоміжної таблиці) зазначено, наявність бетонного фундаменту та бетонної підлоги, виготовлені станом на 16.06.2017 рік на основі інвентаризаційних матеріалів 2005 року.

З огляду на наведене колегія апеляційної інстанції погоджується із зауваженням місцевого господарського суду про те, що висновок експерта не містить відомостей щодо дослідження наявності бетонного фундаменту зруйнованої будівлі, зокрема, чи відповідає бетонне покриття, що візуалізується, зовнішнім розмірам будівлі, визначеним в матеріалах інвентаризації - 31,00 м х 16,60м. Апелянт стверджує, що на розгляд експерта не ставилось питання дослідження фундаменту, однак, слід зазначити, що таке дослідження є доцільним в межах проведеної експертизи з огляду на зміст питання №2 щодо наявності на земельній ділянці залишків будівлі під літерою П-1 .

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15 зазначено, що підставою для відмови у позові про припинення права власності є відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкта нерухомості.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність позивачем факту повного знищення майна.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Відповідно до пункту 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; 2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Врахувавши наведені норми, місцевий господарський суд зробив висновок про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недоречність посилання на пункт 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, як на такий, що не стосується спірних правовідносин, та зазначає, що вказану норму наведено в обґрунтування права власника визначати юридичну та фактичну долю речі.

Слід зазначити, що вказаний пункт викладений відповідно до постанови кабінету Міністрів №509 від 28.04.2021 в наступній редакції: Для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) заява власника закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» ; 2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).

Таким чином, порядок реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна внаслідок його знищення в чинній на час розгляду справи редакції, передбачає наявність волі власника на таку реєстрацію.

У цьому ж контексті в оскарженому рішенні було зроблено посилання на статтю 349 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Одночасно в оскарженому рішенні місцевий господарський суд зазначив, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна.

Разом з цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи третьої особи щодо доцільності застосування до спірних правовідносин частини другої статті 349 ЦК України, яка діяла до 21.10.2019, адже позивач звернувся з позовною заявою про припинення права власності на знищене майно у 2020 році, тобто після виключення вказаної норми з Цивільного кодексу України.

Посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі Дімопулос проти Туреччини не є доречними, адже як вбачається з наданого третьою особою перекладу вказаного рішення на українську мову, фактичні обставини у справі, що вирішувалась Європейським судом з прав людини, є істотно відмінними, зокрема, стосуються права набувальної давності на нерухоме майно (земельну ділянку), і змін до національного законодавства, які були внесені після подання позивачкою цивільного позову, характер внесених змін до національного законодавства був ретроактивним (нові правила поширювали свою дію на відносини, що виникли до їх законодавчого встановлення).

Окрім того, суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що право позивача для отримання земельної ділянки у користування не є порушені, оскільки розміщення на земельній ділянці кількох об`єктів нерухомого майна, які належать різним власникам, не є перешкодою для набуття кожним з власників прав землекористування у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю, до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що встановлення судом відсутності порушеного права чи інтересу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, слід відхилити доводи скаржника про те, що позивач не заявляв позовних вимог щодо захисту прав землекористування, адже у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову позивач самостійно визначив, що порушення його інтересів полягає в тому, що наявність зареєстрованого за відповідачем-1 права власності на спірне майно полягає у перешкоджанні в реалізації його права користування як орендаря земельною ділянкою комунальної власності.

Щодо незалучення до участі у справі Львівської міської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, колегія суддів апеляційної інстанції вказує, що у заяві про залучення третьої особи (а/с 66, том 2) позивачем не обґрунтовано яким саме чином в разі задоволення позовних вимог, вказане рішення впливає на права Львівської міської ради щодо однієї зі сторін у відповідності до вимог ч.1 ст.50 ГПК України.

Окремо слід зазначити про неналежність відповідача-2 у справі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, оскільки підставою позовних вимог позивач визначив саме факт знищення майна ВАТ Львівскладмаш , а не неправомірні дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за відповідачем-1.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мєгал (вх.ЗАГС. №01-05/2582/21 від 29.07.2021) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.10.2021.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.