Постанова

від 29.09.2021 по справі 907/690/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2021 р. Справа №907/690/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

Розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх на рішення Господарського суду Закарпатської області (суддя Андрейчук Л.П.) від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх про стягнення 497 623,31 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх про стягнення суми 497623,31грн, яка складається з 433023,56 грн боргу за поставлений на виконання договору №02 на постачання нафтопродуктів від 16 жовтня 2018 року товар, 12061,64 грн втрат від інфляції та 10469,08 грн 3 % річних, 42069,03 грн пені за прострочення платежу, нарахованої за період грудень 2019 року - травень 2020 року.

Позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки 06 листопада 2020 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 33023,56 грн.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс суму 418000,47 грн, у тому числі 400 000,00 грн боргу, 7531,39 грн втрат від інфляції та 10469,08 грн - 3 % річних, а також 6270,01 грн на відшкодування судового збору; в частині стягнення 33023,56 грн провадження у справі закрив; в іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції встановив, що факт відпуску товару на загальну суму 1339898,80 грн належним чином доведено. З огляду на наявний в матеріалах справи двосторонній акт звірки взаєморозрахунків та часткову сплату відповідачем боргу після його підписання в розмірі 10000,00 грн, борг відповідача на день звернення до суду в розмірі 433023,56 грн є доведений, а вимога про його стягнення є підставною. Поряд з цим, з огляду на поданий суду доказ часткового погашення після відкриття провадження у справі 33 023,56 грн боргу, суд закрив провадження у справі в цій частині (стягнення 33023,56 грн основного боргу), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору; вимога ж про стягнення решти основного боргу в розмірі 400000,00 грн є обґрунтованою, а тому суд задовольнив цю суму в повному обсязі.

Суд першої інстанції перевірив здійснений позивачем розрахунок річних, і задовольнив вимогу про стягнення 10469,08 грн трьох відсотків річних в повному обсязі Суд першої інстанції вказав, що при розрахунку інфляційних втрат допущена помилка, тому після перерахунку судом задоволенню підлягає 7531,39 грн, у решті ж нарахувань відмовив. Також, суд перевірив розрахунок пені та встановив, що заявлена до стягнення сума вирахувана не по кожному протермінованому платежу з врахуванням проплат та обмеженням шістьома місяцями такого нарахування, а з кінцевої суми боргу відповідача прочинаючи з 20.12.2019 року до 31.05.2020.З огляду на викладене, суд не вбачав за можливе здійснити обрахунок штрафної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем за заявлений період, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - усіх дат,оплачених відповідачем сум за отриманий товар та доказів їх здійснення. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума пені 42069,03 грн задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції констатував, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Щодо розподілу судових витрат суд вказав, що провадження у справі в частині стягнення 33023,56 грн підлягає закриттю, оскільки сплачений в цій частині судовий збір в розмірі 495,36 грн підлягає поверненню позивачу з бюджету за його клопотанням. У решті, з врахуванням часткового задоволення позову на відповідача поклав 6207,01 грн витрат на оплату судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх (відповідач) подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 та залишити позов без розгляду.

Скаржник вказує, що у порушення вимог ст. 2 ГПК України справа була розглянута за його відсутності з вини позивача, який приховав фактичне розташування і поштову адресу відповідача, хоча у матеріалах справи наявна відповідь на претензію позивача, яка скерована за фактичним місцем знаходження відповідача, про що повинно було бути відомо також суду першої інстанції. Позивач надав до суду два акти звірки взаєморозрахунків, які є неналежно оформленими (не заповнювалися як це передбачено двома сторонами), а лише містять дані тільки зі сторони позивача, підпис на акті за 2019 рік не підписувались директором ТОВ Успіх . Проте, суд взяв до уваги ці акти взаємозвiрки, як підтвердження факту наявності боргу між позивачем і відповідачем..

Крім того, суд узяв до уваги акт взаємозвiрки за період з 01.01.2019 р. по 19.06.2020 року, який нібито підписаний станом на 19 червня 2019 року, тоді як відповідачем 10.07.2019 та 20.12.2019 року сплачено позивачу кошти у сумі відповідно 71 000 грн та 10 000 грн, а позивачем у липні та серпні 2019 року здійснювалось постачання нафтопродуктів. Проте, суд на таку невідповідність у акті, з документами на постачання нафтопродуктів (накладними) наданими позивачем суду, не звернув увагу. Разом з тим, суд не взяв уваги на те, що позивач звернувся до господарського суду у жовтні 2020 року та надав до суду акт датований майбутнім часом, а саме: 31 грудня 2020 року.

Натомість постачання паливно-мастильних матеріалів від позивача здійснювалось ТОВ Успіх безпосередньо на АЗС позивача відповідно до щомісячних відомостей позивача. Оскільки у відомостях отримувачами нафтопродуктів значилися транспортні засоби, які не є і не були на балансі ТОВ Успіх і відпуск паливно-мастильних матеріалів, здійснювався на сторонніх осіб, у відповідача з ТОВ Енергоресурс Транс виник спір і затримки щодо оплати, які відповідач зобов`язувався здійснити після встановлення фактичного отримання та відпуску йому паливно-мастильних матеріалів та підписання належних актів взаємозвірки. Ціна ж на нафтопродукти повинна була визначатись у рахунках позивача, які відсутні взагалі і до позову позивачем до суду не надавалися і відсутні у матеріалах справи. Ціни у відомостях, копії яких надані до апеляційного суду і оригінали яких є у наявності у позивача відрізняються від тих, які зазначені у накладних, наданих до суду. Усупереч вимог пункту 4.4 договору жодної довіреності позивачу на отримання нафтопродуктів нами відповідачем не надано, і такі у накладних відсутні взагалі.

Відповідно до пункту 7.1. договору від 16 жовтня 2018 року внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме світової пандемії, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за цим договором. Внаслідок цієї надзвичайної події було призупинено діяльність підприємства, оскільки діяльність підприємства орієнтована тільки на експорт лісопродукції. Усі працівники перебувають у відпустці за власний рахунок. Проте, суд не звернув на це увагу і на ТОВ Успіх безпідставно наклав штрафні санкції та пеню у сумі відповідно 7531,39 грн та 10469,08 грн.

Вказані обставини спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, а саме обставини наявності заборгованості за поставлені нафтопродукти. Суд не з`ясував обставини, які мали суттєве значення для справи, висновки суду не відповідають встановленими обставинам у справі, порушено процесуальне право відповідача на участь у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс подало відзив на апеляційну скаргу. У спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд направляв кореспонденцію на юридичну адресу, вказану на сайті ЄДРЮО та ФОП; юридична і поштова адреса відповідача були вказані у позовній заяві; директор позивача повідомив відповідача у телефонному режимі відповідача. Оригінали актів взаєморозрахунків, підписані та скріплені печатками сторін, наявні у позивача та будуть пред`явлені суду; крім того, у підтвердження факту отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів за договором, до позовної заяви додано належним чином завірені видаткові накладні; щодо дати 31.12.2020 вказаної у акті взаєморозрахунків, виготовленому працівником відповідача, припускає, що це технічна описка.

В акті звірки взаємних розрахунків позивача за період з 01.01.2019 р. по 19.06.2020 р. зазначено початкове сальдо в сумі 361 859,66 грн тобто заборгованість, яка виникла за попередній період, яка в сумі із заборгованістю за 2019 рік і становить 443 023,56 грн.

Щодо невідповідності у акті з документами на постачання нафтопродуктів (накладними) наданими суду, відповідач не взяв до уваги те, що в цьому акті вказана інформація про оплату 71 000 грн датованою 10.07.2019 та про оплату 10 000 грн датованою 20.12.2019. Тому суд взяв до уваги оплати на які посилається відповідач і виносив рішення при врахуванні кінцевої суми заборгованості, яка була зазначена в акті як така, що станом на 19.06.2020 становила 443 023,56 грн. І акт звірки взаєморозрахунків позивача, i акт звірки взаєморозрахунків відповідача містять однакову суму кінцевого сальдо, а саме 443 023,56 грн, що ніяким чином не спростовано відповідачем.

Також, відповідач не врахував, що договором передбачено диференційоване право вибору засвідчення факту приймання-передачі паливно мастильних матеріалів - шляхом видачі довіреності на ім`я певної особи на право їх отримання шляхом підписання та шляхом завірення печаткою видаткової накладної. Факт підписання видаткових накладних відповідач жодним чином не оспорює. Такі завірені печаткою відповідача. Заборгованість за договором №2 виникла до початку дії карантину, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення залишити без змін, як законне і обгрунтоване.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30 березня 2021 року поновив Товариству з обмеженою відповідальністю Успіх строк на апеляційне оскарження; відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20; зупинив дію оскарженого рішення до завершення апеляційного провадження.

Суд неодноразово призначав розгляд справи, востаннє розгляд справи призначено на 16 вересня 2021 року. В усіх випадках про розгляд справи сторонам повідомлено.

08 липня 2021 року скаржник надіслав пояснення, а 15 вересня 2021 року до суду від відповідача надійшло повідомлення про його звернення до прокуратури Закарпатської області в порядку статті 214 КПК України за фактом зловживань службовим становищем посадовими особами ТОВ Енергоресурс Транс та внесення про це відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 належить відмовити з таких підстав.

Обставини справи.

16 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс (постачальник) і Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх ( споживач) уклали договір №2 на постачання нафтопродуктів за умовами якого:

- постачальник зобов`язався організовувати та забезпечувати безперебійну поставку товару (дизпаливо, бензини марок A-95-Преміум, А-95-Євро, А-92 Євро) споживачу, а споживач - приймати товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1.);

- асортимент, кількість, ціна за відповідну одиницю виміру товару визначаються в рахунку постачальника та накладній; одиницею виміру є літр(пункти 2.1,2.2 );

- дані про вид нафтопродукту по кожній конкретній поставці, кількість поставленого нафтопродукту, ціна за один літр нафтопродукту, загальна сума кожної конкретної поставки фіксується у видатковій накладній. При виникненні спору між сторонами така накладна являється доказом (п.4.2.);

- факт прийому-передачі нафторпродуктів засвідчується підписанням накладної (п.4.3.);

- споживач повинен при здійсненні прийому-передачі нафтопродуктів передати постачальнику довіреність на ім`я певної особи на право отримання товарно-матеріальних цінностей або завірити накладну печаткою (п.4.4.);

- сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, споживач здійснює попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з рахунком або накладною. У випадку отримання товару без попередньої оплати, всі оплати зараховуються, як оплата за попередньо отриманий товар.(р.5).

Позивач поставив відповідачу дизпаливо, бензин марок А-95-Преміум, А-95-Євро, А-92 Євро, на загальну суму 1339898,80 грн, що підтверджено видатковими накладними. Кожна видаткова накладна містить підпис уповноваженої особи у відповідній графі про отримання та відтиск печатки товариства.(а.с.12-32).

Сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за договором №2 від 16.10.2018 за період з 01.01.2019 до 19.06.2020, у якому заборгованість ТОВ Успіх перед ТОВ Енергоресурс Транс становить 443 023,56 грн.(а.с.33).

25 червня 2020 року позивач надіслав відповідачу претензію №53, у якій повідомив про заборгованість за договором №2 на постачання нафтопродуктів від 16 жовтня 2018 року у сумі 443 023,56 грн, просив погасити заборговану суму в найкоротший строк.(а.с.34-35).

22 липня 2020 року відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію №53, у якій повідомив, що зобов`язується погасити заборгованість у сумі 443 023,56 грн частинами по мірі поступлення коштів до кінця року. Відповідь на претензію підписав директор ТОВ Успіх І.М. Свистак (а.с.36).

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс суму 418000,47 грн, у тому числі 400 000,00 грн боргу, 7531,39 грн втрат від інфляції та 10469,08 грн - 3 % річних за неналежне виконання договору №2 поставки нафтопродуктів від 16 жовтня 2018 року.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 262 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору , з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним , домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ст. 655 ЦК України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом.

З обставин справи видно, що на виконання укладеного сторонами 16 жовтня 2018 року договору №2 на постачання нафтопродуктів позивач поставив відповідачу дизпаливо, бензин марок А-95-Преміум, А-95-Євро, А-92 Євро, на загальну суму 1339898,80 грн, що підтверджено видатковими накладними № 38 від 31.10.2018 на суму 56209,96 грн, №39 від 31.10.2018 на суму 68874,30 грн, № 90 від 30.11.2018 на суму 85634,50 грн, № 91 від 30.11.2018 на суму 121712,32 грн, №211 від 31.12.2018 на суму 75920,82 грн, №216 від 31.12.2018 на суму 78592,02 грн, № 44 від 31.01.2019 на суму 56470,95 грн, №49 від 31.01.2019 на суму 64272,69 грн, № 121 від 28.02.2019 на суму 77681,80 грн, №122 від 28.02.2019 на суму 71744,74 грн, №185 від 29.03.2019 на суму 73641,41 грн, №186 від 29.03.2019 на 115593,80 грн, №266 від 30.04.2019 на суму 84078,79 грн, №268 від 30.04.2019 на суму 23541,13 грн, № 350 від 31.05.2019 на суму 67724,00 грн, №351 від 31.05.2019 на суму 44065,01 грн, № 417 від 30.06.2019 на суму 70741,50 грн, №418 від 30.06.2019 на суму 7436,13 грн, №527 від 31.07.2019 на суму 19654,14грн, № 522 від 31.07.2019 на суму 71294,29 грн, №611 від 30.08.2019 на суму 5014,50 грн. Факт прийому-передачі нафтопродуктів засвідчено підписом на видаткових накладних, завіреним печаткою відповідача, як це передбачено пунктами 4.3, 4.4 договору №2 на постачання нафтопродуктів від 16 жовтня 2018 року.

В акті звірки взаємних розрахунків за договором №2 від 16.10.2018 за період з 01.01.2019 до 19.06.2020, у відповіді від 22.07.2020 на претензію №53 за підписом директора ТОВ Успіх І.М.Свистак відповідач визнав заборгованість та зобов`язався погасити заборгованість у сумі 443 023,56 грн частинами по мірі поступлення коштів до кінця року.

На час розгляду справи у суді першої інстанції сума боргу становила 400 000,00 грн, інфляційні втрати - 7531,39 грн, 3% річних - 10469,08 грн, які суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача. Інфляційні втрати і три проценти річних нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Необхідно зазначити, що ухвалу від 08 жовтня 2020 року (про прийняття позовної заяви та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін) суд першої інстанції надсилав відповідачу за його юридичною адресою: 90521, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с.Руська Мокра, вул.Миру 182.

Така ж адреса Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх (код 20447523) вказана у договорі №2 на постачання нафтопродуктів, укладеному сторонами 16 жовтня 2018 року, а також у ЄДРЮО,ФОП та ГО.

Проте поштове відправлення повернулось до суду із відміткою про те, що ТОВ Успіх на вул. Миру,182 не існує (а.с.51-53).

Водночас суд апеляційної інстанції урахував, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, тому поновив строк на апеляційне оскарження.

Щодо доданих до апеляційної скарги доказів (довідки про балансовий облік транспортних засобів, копій акту взаємозвірки за договором №2 від 16.10.2018 за період з 01.01.2019 до 19.06.2020 та акту звірки розрахунків від 31.12.2020, копій відомостей ТОВ Енергоресурс Транс про відпуск нафтопродуктів ТОВ Успіх , копій наказів ТОВ Успіх про надання відпустки працівникам).

До позовної заяви не було додано і у матеріалах справи відсутній акт звірки розрахунків від 31.12.2020, в оскаржуваному рішенні суд теж не покликається на цей акт звірки, як доказ заборгованої суми.

Умови договору №2 на постачання нафтопродуктів не передбачають такого документу обліку чи підстави оплати, як відомість.

За умовами п.4.2., 4.3, 4.4. договору дані про вид нафтопродукту по кожній конкретній поставці, кількість поставленого нафтопродукту, ціна за один літр нафтопродукту, загальна сума кожної конкретної поставки фіксується у видатковій накладній. При виникненні спору між сторонами така накладна являється доказом.

Саме видаткова накладна завірена печаткою (якщо немає довіреності) або за наявності довіреності на ім`я певної особи на право отримання товарно-матеріальних цінностей є доказом здійснення поставки.

ТОВ Успіх не заперечує і не спростовує наявності його печатки на видаткових накладних, доданих до позовної заяви, як і не спростовує самої заборгованої суми. Більш того, відповідач у відповіді від 22.07.2020 на претензію визнав і зобов`язався погасити заборгованість у сумі 443 023,56 грн частинами по мірі поступлення коштів до кінця року. Відзив підписав директор ТОВ Успіх І.М.Свистак, про що вказано вище. Суд першої інстанції урахував часткову сплату відповідачем стягуваної суми і в цій частині закрив провадження у справі.

З урахуванням цього суд апеляційної інстанції відхиляє засновані на відомостях доводи відповідача про відпуск нафтопродуктів стороннім особам.

Також, відповідач не надав засвідченого Торгово-промисловою палатою України сертифіката про форс-мажорні обставини відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, чи інших належних доказів призупинення діяльності товариства у зв`язку із введенням карантину, не назвав періоду такого призупинення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх відсутні.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського Закарпатської області від 21 грудня 2020 року у справі №907/690/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2021 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя Г.Г.Якімець