Постанова

від 22.09.2021 по справі 48/219

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р. Справа№ 48/219

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Шапрана В.В.

Барсук М.А.

секретар судового засідання Стародуб М.Ф.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2021 (повний текст складено 22.06.2021)

у справі № 48/219 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва

про стягнення 7 546 544, 64 грн,-

В С Т А Н О В И В:

22.07.2008 р. Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва про стягнення 7 546 544, 64 грн, в тому числі: 6 074 494, 08 грн - основного боргу, 424 261, 08 грн - інфляційних втрат, та 1 047 789, 48 грн - пені.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач в порушення умов договору №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 074 494,08 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач при визначенні розміру заборгованості застосував тарифи, які затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 р. № 143, від 30.05.2007 р. № 640 та від 28.08.2007 р. Однак, на переконання суду такі тарифи не підлягали застосуванню, адже розпорядження КМДА не були зареєстровані в органах Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та мотивами, якими суд керувався, приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обов`язок з реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації виник лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.03.2011 №833 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731. До 11.08.2011 нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо погодження цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягали, а тому відсутність реєстрації нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для їх незастосування.

Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 22.09.2021. Зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 48/219 до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 21.09.2021, у зв`язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, справу № 48/219 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Шапран В.В., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 р., справу № 48/219 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

У судовому засіданні 22.09.2021 р., позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча була належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2004 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (надалі - абонент) укладено договір № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 договору №04730/2-09 постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації системи населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно із п. 2.1.1 Договору №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004 облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Згідно із п. 2.2.3 Договору №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004 в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004 у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 074 494,08 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Колегією суддів встановлено, що у заявлений до стягнення період з квітня 2007 року по березень 2008 року були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 №65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об`єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 12.17 Правил №65 передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту "б" пункту 12.3 Правил № 65, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов`язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, розрахунки за спожиту гарячу воду повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Як вбачається із справи, за квітень 2007 року позивачем нараховано відповідачу плату за договором №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у сумі 2921474,78 грн, за травень 2007 року - плату у сумі 2874731,53 грн, за червень 2007 року - плату у сумі 2831701,86 грн, за липень 2007 року - плату у сумі 2730627,83 грн, за серпень 2007 року - плату у сумі 2731628,41 грн, за вересень 2007 року - плату у сумі 2670808,89 грн, за жовтень 2007 року - плату у сумі 2759527,78 грн, за листопад 2007 року - плату у сумі 2829987,04 грн, за грудень 2007 року - плату у сумі 2853797,10 грн, за січень 2008 року - плату у сумі 2838808,41 грн, за лютий 2008 року - плату у сумі 2766811,72 грн, за березень 2008 року - плату у сумі 2747119,54 грн, що разом становить 33557024,89 грн.

З наданого позивачем розрахунку плати за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі вбачається, що такі розрахунки за період з квітня 2007 року по березень 2008 року здійсненні на підставі тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 №143, №640 від 30.05.2007, №1127 від 28.08.2007.

Згідно ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій з повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування за Україні , особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.

Відповідно ст. 10 Закону України Про столицю України - місто герой Київ , Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України Про столицю України - місто герой Київ встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та особливостей здійснення місцевого самоврядування в місті Києві, які визначаються Законом України Про столицю України - місто герой Київ , виконавчий орган створюється Київською міською радою.

Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року 28/28 Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України Про столицю України - місто герой Київ паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви Київська міська державна адміністрація .

Таким чином, особливістю виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження та порядок діяльності.

Розглядаючи конституційність цього положення Конституційний суд України своїм рішенням від 25.12.2003 № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України Про столицю України - місто герой Київ де зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.

Згідно п. 2 ч. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Отже, до повноважень Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київської міської ради згідно п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги та п. 2 ч. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , віднесені повноваження щодо встановлення та погодження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення.

З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій видано Указ Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 03 жовтня 1992 року № 493/92 (далі - Указ).

Статтею 1 Указу установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності (ст. 3 Указу).

Статтею 6 Указу Президента надано доручення Кабінету Міністрів України затвердити Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 грудня 1992 року № 731 затвердив Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення).

Відповідно до п. 15 Положення органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Відповідно до преамбули та п. 1 Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 833, яка вступила в силу 11.08.2011, внесено зміни до постанови Кабінет Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, доповнено постанову п. 2-2 наступного змісту: Київській міській державній адміністрації забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради .

Таким чином, обов`язок з реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації (незалежно від виконання функцій органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади) виник лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2011 № 833 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731.

Відсутність реєстрації нормативно-правових актів щодо цін та тарифів до 11.08.2011 рокув органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для їх незастосування.

Отже, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 № 143, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007, які прийняті Київською міською державною адміністрацією позивач застосував до правовідносин з поставки питної види та прийняття стічних вод через приєднану мережу за період поставки з квітня 2007 року по березень 2008 року правомірно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 6 074 494, 08 грн. є обгрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 047 789, 48 грн., нараховану на суму боргу за період з 01.04.2007 по 01.04.2008, а також інфляційні в сумі 424 261, 08 грн., нарахованих на суму боргу за період з 01.04.2007 по 01.04.2008.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2005 у справі №14/265, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2005, змінено договір №04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, виключивши п.п. 2.1.7., 3.3.3 та 4.5 договору та виклавши п. 4.2 в редакції: "У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу".

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок пені та інфляційних приходить до висновку, що він є обгрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Також, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається судом навідповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 48/219 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2021 р. у справі № 48/219 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд 6; код ЄДРПОУ 31720192) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) 6 074 494, 08 грн. заборгованості, 1 047 789, 48 грн. пені, 424 261, 08 грн. інфляційних втрат, 25 500, 00 грн. державного мита за подання позову, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 38 250,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи № 48/219 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ГПК України

Повний текст постанови складено 05.10.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді В.В. Шапран

М.А. Барсук