Ухвала

від 04.10.2021 по справі 11/179-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги на дії або бездіяльність

органу ДВС, приватного виконавця

"04" жовтня 2021 р. Cправа № 11/179-10

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому зсіданні матеріали скарги Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича б/н від 22.09.2021 (вх. № 01-39/21/21 від 24.09.2021) на дії державного виконавця у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк , м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича, смт. Літин

про стягнення 339 311,83 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача (стягувача) не з`явився;

відповідача (боржника, скаржника) Оверковський К.В. згідно ордеру;

органу ДВС Іванишин Р.А. згідно витягу з ЄДР

В С Т А Н О В И В :

24.09.2021 до господарського суду надійшла скарга б/н від 22.09.2021 (вх. № 01-39/21/21 від 24.09.2021) Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича на дії державного виконавця.

Ухвалою суду від 27.09.2021 скаргу Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича б/н від 22.09.2021 (вх. № 01-39/21/21 від 24.09.2021) призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2021.

30.09.2021 на адресу суду надійшло письмове пояснення Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за № 13470/18.9-27 від 28.09.2021, за змістом якого, на виконанні Відділу перебували виконавчі провадження з виконання наказу № 11/179-10 виданого 31.12.2020 Господарським судом Вінницької області про стягнення з ФОП Загвоздкіна Сергія Анатолійовича на користь ПАТ Універсал Банк 145833,33 гри., непогашеної суми кредиту, 120598,65 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом, 72879,85 грн., пені, 3393,12 грн., витрат з сплати держмита та 236,00 грн., витрат на ІТЗ забезпечення судового процесу, всього на суму 342 940,95 грн., а саме:

- ВП № 24172775, дата відкриття виконавчого провадження 04.02.2011. Постановою державного виконавця від 29.06.2011 виконавчий документ повернуто стягувану згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року).

- ВП № 28745803, дата повторного відкриття виконавчого провадження 19.09.2011. Постановою державного виконавця від 30.08.2011 виконавчий документ повернуто стягувану згідно п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року).

- ВП № 34752735, дата повторного відкриття виконавчого провадження 16.10.2012. Постановою державного виконавця від 24.09.2013 виконавчий документ повернуто стягувану згідно п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року).

- ВП № 40444171, дата повторного відкриття виконавчого провадження 30.10.2013. Постановою державного виконавця від 16.06.2014 виконавчий документ повернуто стягувану згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року).

- ВП № 45014301, дата повторного відкриття виконавчого провадження 08.10.2014. Постановою державного виконавця від 29.05.2015 виконавчий документ повернуто стягувану згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року).

В ході виконання зазначеного виконавчого документа державним виконавцем встановлено, що в боржника в банківських установах відкрито рахунки на які виконавцем на підставі статті 52, 57 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року) накладено арешти про що винесено відповідні постанови а саме:

- постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника ВП № 24172775 видана 19.05.2011 Літинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, якою накладено арешти на кошти боржника в ПАТ КБ Приватбанк , ПАТ ПУМБ та ПАТ Універсал Банк в межах суми звернення стягнення 342940,95 грн.

- постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника ВП № 34752735 видана 31.10.2012 Літинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, якою накладено арешти на кошти боржника в ПАТ КБ Приватбанк , ПАТ Універсал Банк та ПАТ ПУМБ в межах суми звернення стягнення 377235,04 грн.

Відділ заперечує доводи скаржника про те, що останній не отримував жодної постанови про відкриття виконавчих проваджень та інших виконавчих документів з виконання вищезазначеного виконавчого документа, який перебував на виконанні у Відділі п`ять разів, оскільки постанови про відкриття виконавчих проваджень надсилались у відповідності до приписів статті 31 Закону України Про виконавче провадження (редакція Закону - 1999 року), а саме - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Довідка про відсутність претензій по договору, надана скаржником в підтвердження відсутності заборгованості, на думку Відділу, не заслуговує на увагу, позаяк стягувачем за виконавчим документом є ПАТ Універсал Банк , а не ТОВ Фінансова Компанія Кредит-Капітал , яким видано означену довідку.

З урахуванням наведене, Відділ зауважує, що Законом України Про виконавче провадження визначено чіткі норми щодо зняття арешту з коштів боржника, тому у Відділу відсутні повноваження та правові підстави зняти арешт з коштів Загвоздкіна С.А. з виконання судового наказу 11/179-10, так як стягувач не надав відомості про погашення заборгованості з виконання виконавчого документа, а також боржник не сплатив виконавчий збір.

На визначену судом дату з`явились представники відповідача (боржника, скаржника) та відділу ДВС. Позивач (стягувач) правом участі в засіданні суду не скористався, пояснень по суті поданої відповідачем скарги не надав.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 342 ГПК України, за якими неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Зважаючи на те, що матеріали скарги є достатніми для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд скарги Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича б/н від 22.09.2021 (вх. № 01-39/21/21 від 24.09.2021) за відсутності представника позивача (стягувача).

В судовому засіданні представником відповідача (боржника, скаржника) подано клопотання б/н від 04.10.2021 (вх. № 01-34/8875/21) про витребування у ПАТ "Універсал Банк" відомостей щодо наявності або відсутності у ПАТ "Універсал Банк" претензій, вимог майнового (грошового) характеру до ФОП Загвоздкіна С.А. по будь-яких зобов`язаннях із ФЛ+ОП Загвоздкіним С.А., в тому рахунку як позичальника по Кредитному договору № 07/06-7/К від 24.04.2007.

Розглянувши згадане клопотання в судовому засіданні 04.10.2021, суд відмовив в його задоволенні, про що постановив ухвалу у протокольній формі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 11/179-10 за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк з вимогами до Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича про стягнення заборгованості в розмірі 339 311, 83 грн., з яких: 145 833,33 грн. - непогашений кредит, 120 598, 65 грн. - несплачені відсотки, 72 879, 85 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Вінницької області 16.12.2010 у справі № 11/179-10 позов Публічного акціонерного товариства Універсал Банк задоволено повністю. Ухвалено стягнути з Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича на користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк 145 833,33 грн. - непогашеної суми кредиту; 120 598,65 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 72 879,85 грн. - пені; 3393,12 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто зі сторін до Державного бюджету України по 1000 грн. штрафу.

31.12.2010 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

24.09.2021 до господарського суду надійшла скарга б/н від 22.09.2021 (вх. № 01-39/21/21 від 24.09.2021) Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича на дії державного виконавця, за змістом прохальної частини якої скаржник просить:

визнати дії державного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Іванишина Руслана Ігоровича щодо відмови у зняття арештів які накладалися відділом на майно Загвоздкіна Сергія Анатолійовича під час виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020 № 11/179-10 - неправомірними та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №24172775 від 19.05.2011 та постанову про арешт коштів боржника ВП №34752735 від 31.10.2012;

зобов`язати державного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Іванишина Руслана Ігоровича виключити арешти накладні на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №24172775 від 19.05.2011 та постанови про арешт коштів боржника ВП №34752735 від 31.10.2012 з державних реєстрів.

Обґрунтовуючи вимоги скарги відповідач наголошує на тому, що за час перебування наказу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2010 на примусовому виконанні скаржник не отримував жодної постанови про відкриття виконавчого провадження. Про те, що виконавчі провадження відкривались йому стало відомо лише після отриманої відповіді 14.09.2021.

При цьому відповідач посилається на наступну правову позицію Верховного Суду.

Так, у постанові №554/13475/15-ц від 31.07.2019 Верховний Суд дійшов висновку, що державний виконавець не може обмежитись лише направленням рекомендованого поштового відправлення з постановою про відкриття, а і пересвідчитись у його отриманні боржником. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 816/463/15-а, до початку примусового виконання рішення державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі відсутності підтвердження факту отримання боржником копії цієї постанови державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, що спрямовані на примусове виконання рішення.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду №916/1605/15 від 07.05.2018, у разі неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, відповідач вважає, що подальші дії державного виконавця щодо накладення арештів є незаконними.

Посилаючись на положення пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - "Інструкція №512/5"), в редакції чинній на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач наголошує, що арешт з майна скаржника (боржника) підлягав зняттю суб`єктом оскарження при поверненні виконавчого документа стягувачу, про те останнім у виконавчих провадженнях цього зроблено не було.

Окрім того відповідач стверджує, що у 2019 ропі питання заборгованості яка виникла по кредиту отриманому в ПАТ Універсал Банк ним було добровільно врегульовано із правонаступником ПАТ Універсал Банк ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал , заборгованість погашено, і претензій від кредитора не має, на підтвердження чого надає довідку ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за вих. № 09/07/19р. від 09.07.2019.

Поряд з цим, Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у письмових поясненнях № 13470/18.9-27 від 28.09.2021 зазначає, що виконанні Відділу перебувало 5 (п`ять) виконавчих проваджень з виконання наказу № 11/179-10 виданого 31.12.2020 Господарським судом Вінницької області. В ході виконання зазначеного виконавчого документа державним виконавцем встановлено, що в боржника в банківських установах відкрито рахунки на які виконавцем на підставі статті 52, 57 ЗУ Про виконавче провадження (редакція Закону -1999 року) накладено арешти про що винесено відповідні постанови а саме:

- постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника ВП № 24172775 видана 19.05.2011 Літинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, якою накладено арешти на кошти боржника в ПАТ КБ Приватбанк , ПАТ ПУМБ та ПАТ Універсал Банк в межах суми звернення стягнення 342940,95 грн.

- постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника ВП № 34752735 видана 31.10.2012 Літинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, якою накладено арешти на кошти боржника в ПАТ КБ Приватбанк , ПАТ Універсал Банк та ПАТ ПУМБ в межах суми звернення стягнення 377235,04 грн.

При цьому Відділ наполягає на дотриманні положень статті 31 Закону України Про виконавче провадження (редакція Закону - 1999 року) при направленні боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна С.А. не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Положеннями ст.124, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України Про виконавче провадження ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 наведеної норми визначено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові №554/13475/15-ц від 31.07.2019 державний виконавець не може обмежитись лише направленням рекомендованого поштового відправлення з постановою про відкриття, а і пересвідчитись у його отриманні боржником. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання.

Так, за доводами відповідача (скаржника) останній не отримував жодної постанови в межах 5 (п`яти) виконавчих проваджень, відкритих по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області № 11/179-10 від 31.12.2020. Тоді як орган ДВС наполягає на тому, що постанови в межах виконавчих проваджень були направлені боржнику з дотриманням ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Дослідивши надані учасниками докази, надані на підтвердження наведених доводів суд зважає на таке.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним не було отримано жодної постанови з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2010 № 11/179-10, а про перебування на примусовому виконанні згаданого наказу останній довідався з відповіді Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 14.09.2021, наданої на запит адвоката.

Суд зауважує, що матеріали скарги не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів скаржника.

Поряд з цим суд зважає, що перебування наказу на виконанні на протязі більше 10 років та наявність арештів, накладених в межах виконавчих проваджень, відкритих на виконання означеного наказу у 2011 та 2012 роках не могли бути невідомі боржнику, позаяк арешти накладено на кошти на його рахунках, відкритих у банківських установах, які вочевидь повинні були використовуватись останнім в процесі своєї господарської діяльності.

До того ж суд зауважує, що підставою звернення до Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із запитом слугували певні обставини, про які відповідач (скаржник) замовчує.

З огляду на наведене, доводи відповідача (скаржника) є сумнівними, а докази на їх підтвердження відсутні, що зумовлює визнання їх судом безпідставними.

Поряд з цим, не знайшли свого підтвердження і доводи органу ДВС про дотримання положень Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні наказу суду від 31.12.2010 № 11/179-10, позаяк подані до пояснень документи не є доказами в розумінні ст. 91 ГПК України, що стало підставою залишення їх судом без розгляду (протокол судового засідання від 04.10.2021).

Щодо доводів відповідача (скаржника) про погашення заборгованості за наказом суду суд зважає на наступне.

Згідно з приписами статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії. необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду, або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Відповідач (скаржник) наголошує на відсутності заборгованості за наказом суду від 31.12.2010 № 11/179-10 на підтвердження чого надає довідку ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за вих. № 09/07/19р. від 09.07.2019.

Проте, означена довідка не може слугувати доказом на підтвердження даної обставини, оскільки установа, що видала довідку є не позивачем у справі № 11/179-10 та відповідно стягувачем у виконавчому провадженні. Твердження відповідача (скаржника) про те, що ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є правонаступником ПАТ "Універсал Банк" спростовуються наведеним вище, а саме ухвалою суду від 03.12.2018, яка набрала законної сили.

Поміж з тим, суд наголошує, що за змістом згаданої довідки ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" підтверджує відсутність претензій по Договору № DA19696 від 07.04.2008, тоді як підставою позовних вимог у справі був Кредитний договір № 07/06-7/К від 24.04.2007.

Також слід зауважити, що станом на день розгляду скарги, матеріали справи № 11/179-10 не містять доказів виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, обставини, за яких відповідач (скаржник) просить визнати дії державного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Іванишина Руслана Ігоровича щодо відмови у знятті арештів та зобов`язання останнього виключити арешти накладені на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №24172775 від 19.05.2011 та постанови про арешт коштів боржника ВП №34752735 від 31.10.2012 з державних реєстрів, виключають підстави задоволення скарги.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення № 19-рп/2011 від 14.12.2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп , пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

Пунктом 9 статті 2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З системного аналізу вищевказаних норм права, слідує, що передумовою звернення скаржника зі скаргою на дії відділу ДВС до суду є порушення рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби прав даного скаржника.

При цьому визначальним в даному контексті є поновлення порушених прав за результатами розгляду даної скарги судом.

Тобто за своєю суттю звернення скаржника до суду зі скаргою зводиться до одного ключового наслідку за результатом розгляду скарги - поновлення порушеного права скаржника.

Абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають обов`язково бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги відповідача (божника).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Фізичної особи - підприємця Загвоздкіна Сергія Анатолійовича б/н від 22.09.2021 (вх. № 01-39/21/21 від 24.09.2021) відмовити.

Примірник ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень. Додатково направити на відомі суду електронні адреси сторін: позивача - cjntact@universalbank.com.ua представника відповідача veteran_legal@ukr.net виконавчої служби info@lt.vn.dvs.gov.ua .

За приписами ст.255 ГПК України ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали 05.10.2021

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- ПАТ "Універсал Банк" (вул. Автозаводська 54/19, м.Київ, 04114);

3 - ФОП Загвоздкін ( АДРЕСА_1 );

6 Літинський РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 17, смт. Літин, Вінницька область,22300)